Постанова 4813 № 501/2977/19

Номер провадження: 22-ц/813/6528/20 Номер справи місцевого суду: 501/2977/19 Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.06.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Гірняк Л.А., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 лютого 2020 року, постановленого під головуванням судді Смирнова В.В., - в с т а н о в и в: У серпні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на навчання, в якому просила стягувати на її користь щомісячно з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 5500 грн. до досягнення позивачкою 23-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно, на період навчання. В обґрунтування вимог позивачка зазначила, щовона є донькою відповідача, навчається на денній формі навчання у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, в зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги з боку батька, в тому числі: на половину оплати за навчання, транспортних витрат, витрат на харчування, учбовий матеріал та канцелярські товари, одяг та взуття, інших витрат. Оскільки, ОСОБА_3 не працює та потребує матеріальної допомоги, а ОСОБА_2 працює та має достатній дохід для її утримувати, позивачка просила про стягнення аліментів на період її навчання з відповідача. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 27 лютого 2020 року позов ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно аліменти в розмірі 4500,00 грн. від усіх видів заробітку з 28.08.2019 року до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно. Вирішено питання про судові витрати. Судом допущено негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі 2500 грн. до закінчення навчання, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а також на неповне з`ясування судом обставин справи. В обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 зазначає, щосуд не звернув увагу на те, що на його утриманні знаходиться його мати, яка тяжко хворіє, також суд помилково взяв до уваги розмір доходів відповідача, оскільки зазначена у довідці про заробітну плату сума є нарахованою сумою, з якої виплачуються видатки, а тому на руки відповідач отримує меншу суму. Відзиву до суду надано не було. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.8). Згідно довідок Національного університету фізичного виховання і спорту України від 12.08.2019 р., 18.11.2019 р. ОСОБА_3 навчається в Національному університеті фізичного виховання і спорту України на першому курсі факультету спорту та менеджменту денної форми навчання, за контрактом (а.с.12, 29). Згідно квитанції № 1-735к від 20.08.2019 р. оплата за навчання за 1-й курс склала 8400 грн. (а.с. 10). Згідно квитанції від 22.08.2019 р. оплата за гуртожиток за рік 2019-2020 р. склала 8200 грн. (а.с.11). Згідно наданої СП ТОВ «Трансбалктермінал» від 28.12.2019 року довідки, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з 01.05.2001 року працює в СП ТОВ «Трансбалктермінал» на посаді старшого оператора пульта керування, та з 01.01.2019 року по 30.11.2019 року йому булла виплачена заробітна плата у розмірі 155307,49 грн., з яких плата за жовтень та листопад 2019 року склала понад 17000 грн. (а.с. 41-42). Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд першої інстанції виходив з наступного. Згідно ч.ч.1,2 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Згідно ч.1 ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, в ч.1 якої вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина в період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, а зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу. Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15. В зв`язку з цим, включення позивачем у розмір аліментів, що підлягають стягненню з батька, половина вартості навчання, канцелярських товарів, проїзду до навчального закладу та т.і., що витрачається за місяць, є обґрунтованим. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ч.3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції на законних підставах задовольнив частково позов ОСОБА_3 та стягнув з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання у розмірі 4500 грн. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 про те, щосуд не звернув увагу на те, що на утриманні ОСОБА_2 знаходиться його мати, яка тяжко хворіє, також суд помилково взяв до уваги розмір доходів відповідача, оскільки зазначена у довідці про заробітну плату сума є нарахованою сумою, з якої виплачуються видатки, а тому на руки відповідач отримує меншу суму, колегія суддів вважає безпідставними, оскількисудом при розгляді справи було враховано матеріальне становище ОСОБА_2 , його працездатність та стан здоров`я, при цьому ОСОБА_2 не надав до суду доказів на підтвердження своїх доводів, а саме, щойого мати знаходиться на його утриманні, та що він не має можливості сплачувати визначений судом розмір аліментів. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що із довідки про доходи, на яку посилається апелянт, вбачається, що ОСОБА_2 за період з 01.01.2019 року по 30.11.2019 року була нарахована заробітна плата у розмірі 201572,16 грн., з яких виплачено 155307,49 грн. Положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 05 червня 2020 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Л.А. Гірняк