Постанова 4813 № 509/1167/20

Номер провадження: 22-ц/813/1784/22 Справа № 509/1167/20 Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.05.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 вересня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року, ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 вересня 2020 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/6 частини всіх видів доходу, щомісячно, але не менш, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 березня 2020 року до закінчення навчання, а саме - 30 червня 2023 року, але не більш ніж досягнення двадцяти трьох років. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на навчання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/6 частини всіх видів доходу, щомісячно, але не менш, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 березня 2020 року до закінчення навчання, а саме - 30 червня 2023 року, але не більш ніж досягнення двадцяти трьох років. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 13 135.50 грн. В частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 840.80 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 вересня 2020 року та постановити новае рішення, яким відмовити повністю в позовних вимогах ОСОБА_3 . На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах , що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя Пункт 1 частини четвертої статті 274 із змінами, внесеними згідно із Законом № 460-IX від 15.01.2020. Даний спір підпадає під вказане визначення наведеної норми закону. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне. Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працездатний є батьком дітей: - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який навчається у Київському національному університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенко-Карого, денна форма навчання, термін закінчення навчального закладу 30 червня 2023 року, місце розташування навчального закладу місто Київ. Повнолітній син не заперечує проти стягнення аліментів на користь матері; - доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка навчається у Південноукраїнському національному педагогічному університеті ім. К.Д. Ушинського на художньо-графічному факультеті, денна форма навчання, термін навчання закінчується 30 червня 2023 року, розташування навчального закладу місто Одеса. Повнолітня донька не заперечує проти стягнення аліментів на користь матері. Виходячи з вищенаведенного, районий суд дійшов до висновку, що повнолітні діти потребують матеріальної допомоги, а відповідач має можливість надати таку допомогу повнолітнім дітям на навчання, проте від участі у утриманні дітей ухиляється, у звязку із чим позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на період їх навчання, що повністю узгоджується з приписами ч. 1 ст. 199 СК України. Проте, з висновком суду щодо періоду (строку) стягнення аліментів - «починаючи з 12 березня 2020 року до закінчення навчання, а саме - 30 червня 2023 року, але не більш ніж досягнення двадцяти трьох років», колегія суддів не погоджується, з наступних підстав. Так, згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення ним повноліття. Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітня донька, син продовжують навчання у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ним навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надати таку допомогу. Апеляційним розглядом справи встановлено, що звертаючись до суду із вказаною позовною заявою, ОСОБА_3 посилалася на те, що відповідач є батьком повнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який навчається у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенко-Карого, денна форма навчання та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка навчається у Південноукраїнському національному педагогічному університеті ім. К.Д. Ушинського на художньо-графічному факультеті, денна форма навчання, у звязку із чим, діти потребують матеріальної допомоги, а відповідач в свою чергу має можливість надавати цю допомогу, проте самоухиляється від неї. Виходячи з викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Зокрема твердження апелянта ОСОБА_1 про те, що в нього немає постійного заробітку та в матеріалах справи також немає доказів того, що він має стабільний та постійний заробіток є необгрунтованими, оскільки отримувач аліментів скористалася правом щодо вибору способу стягнення аліментів у частці від доходу платника аліментів. При цьому, визначений судом розмір аліментів у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - відповідає загальним засадам сімейних відносин - справедливості, розумності, моральності. Окрім того, апеляційний суд зазначає, що відповідач є працездатним чоловіком, доказів, які б вказували на наявність вад здоров`я, які б обмежували можливості працювати, матеріали справи не містять. Відповідач не надав суду доказів того, що має скрутне матеріальне становище, а тому підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів немає. Разом з тим, під час слухання справи в суді апеляційної інстанції, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 надала до суду клопотання, у якому просила суд приєднати до матеріалів справи Листи відповіді на адвокатські запити з наступних державних закладів: -«Південноукраінський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського», -Київський національний університет будівництва і архітектури; -Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка Карого. В обгрунтування вказаного клопотання, представник відповідача посилалася на те, що у вищевказаних Листах відповіддях зазначено, що діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були відраховані зі складу студентів з вказаних державних закладів (а.с. 61-65). Так, з метою повного з`ясування обставин у даній справі та правильного вирішення наявного спору, апеляційном судом було направлено запити до вищевказаних державних установ із необхідністю надання відповідної інформації щодо навчання - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 81-83). Згідно відповіді Державного закладу «Південноукраінський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського», ОСОБА_5 була зарахована з 01.09.2019 року студенткою першого року навчання художньо графічного факультету, спеціальність 023 Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація денної форми навчання Державного закладу «Південноукраінський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» за державним замовленням (наказ від 01.08.2019 року №267-ст). Студентка першого року навчання ОСОБА_6 була відрахована з університету з 10.09.2020 року за невиконання індивідуального навчального плану (наказ від 10.09.2020 року №338-ст) (а.с. 91). Згідно відповіді Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка Карого, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 01.09.2019 року дійсно був зарахований на перший курс факультету театрального мистецтва Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого на денну форму навчання на умовах платного навчання за рахунок коштів фізичних осіб для здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 026 «Сценічне мистецтво» освітньо професійної програми «Акторське мистецтво театру і кіно» (Наказ від 05.08.2019 року «219-СП). 31 серпня 2020 року ОСОБА_4 , студент 2 курсу, який здобув перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, був відрахований зі складу студентів Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка Карого відповідно до підпункту 3 пункту 1 статті 46 Закону України «Про вищу освіту» у звязку з переведенням його до Київського національного університету будівництва і архітектури на навчання за спеціальністю 052 «Політологія» (Наказ від 31.08.2020 року №166-СП) (а.с. 87). Згідно відповіді Київського національного університету будівництва і архітектури, ОСОБА_4 був зарахований студентом другого курсу до КНУБА по переводу з іншого ЗВО наказом від 11.09.2020 року №1325/2, спеціальність 052 «Політологія», денна форма навчання за контрактом, факультет урбаністики та просторового планування. Відрахов ваний з КНУБА за невиконання умов договору (відсутність оплати за навчання за весняний семестр 20/21 навчального року) наказом від 18.03.2021 року №425/2 (а.с. 95). Відповідно до ч.2 ст. 199 СК України, право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Згідно з правовою позицією Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №346/103/17 (провадження №61-20178св18), за змістом ст.199 СК України, законодавець визначив обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, тобто на весь період навчання, який охоплює час від вступу до закінчення навчання чи відрахування з навчання. З оскаржуванного рішення вбачається, що районний суд стягнув аліменти з відповідача, зазначивши конкретну дату закінчення стягнення, а саме 30 червня 2023 року. Однак, враховуючи вимоги ч.2 ст. 199 СК України та те, що повнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були відраховані з відповідних учбових закладів, тому висновок суду першої інстанції про обов`язок відповідача сплачувати аліменти до 30 червня 2023 року є помилковим, оскільки не відповідає нормам матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду підлягає зміні, шляхом виключення із нього посилання на фразу «а саме 30 червня 2023 року». В іншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згдіно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частини 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведенного, рішення суду підлягає зміні. Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 вересня 2020 року змінити, шляхом виключення із нього посилання в резолютивній частині «а саме 30 червня 2023 року». В іншій частині рішення суду - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 19.05.2022 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: О.С. Комлева Л.А. Гірняк