Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/7683/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/7683/21 пров. № А/857/9090/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року (суддя Біньковська Н.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту не зазначено), в адміністративній справі №300/7683/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, встановив: У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення від 07.07.2021 про виключення із стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, календарний період половину строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. Івана Франка з 01.09.1990 по 26.06.1995, а саме 2 роки 5 місяців 13 днів, та період проходження строкової військової служби з 05.07.1988 по 17.05.1990, а саме 1 рік 10 місяців 13 днів проходження строкової військової служби з 10.11.1980 по 25.10.1982 (1 рік 11 місяців 15 днів); 2) зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи половину строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. Івана Франка з 01.09.1990 по 26.06.1995, а саме 2 роки 5 місяців 13 днів, та період проходження строкової військової служби з 05.07.1988 по 17.05.1990, а саме 1 рік 10 місяців 13 днів, та провести з 19.02.2020 перерахунок загального відсотка в розмірі 64% для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020 року, в розмірі 184979,00 грн. без обмеження граничного розміру та виплатити неотриману суму довічного грошового утримування судді починаючи з 19.02.2020, як різницю з врахуванням фактично виплачених сум. Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, в якому, просив відмовити у задоволенні позову. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.07.2021 про виключення із стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання, половини строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка у період з 01.09.1990 по 29.06.1995 (02 роки 05 місяців 13 днів) та календарного періоду проходження строкової військової служби з 05.07.1988 по 17.05.1990 (1 рік 10 місяців 13 днів). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, з якого визначається (розраховується) відсоток щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка в період з 01.09.1990 по 29.06.1995 (02 роки 05 місяців 13 днів) та календарний період проходження строкової військової служби з 05.07.1988 по 17.05.1990 (1 рік 10 місяців 13 днів). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням загального відсотку в розмірі 64% для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020 за №04-12/104-20 без обмеження граничного розміру із врахуванням проведених платежів. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржене рішення суду винесене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що на час виходу позивача у відставку правовідносини щодо відставки суддів регулювалися Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, який набрав чинності з 30.09.2016 року (далі - Закон №1402-VІІІ). Зазначає апелянт, що на перелічених законодавством посадах, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, не зазначено зарахування половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання та проходження строкової військової служби, то і підстав для зарахування половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І. Франка та періоду проходження строкової військової служби в рядах Радянської Армії, немає. Вищезазначені періоди зараховані позивачу до загального страхового стажу. Крім того, на час призначення позивача на посаду судді питання визначення стажу, роботи на посаді судді, регулювалося ч.4 ст.43 Закону України від 15.12.1992 року №2862-ХИ «Про статус суддів», (далі Закон - №2862-ХІІ). Згідно з ч.4 ст.43 Закону №2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Вважає скаржник, що зарахувати період навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі та проходження строкової військової служби для збільшення відсотків при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання немає законних підстав. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 21.04.2023 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України Про судоустрій та статус суддів. Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1992 (а.с. 8-12) позивач: - у період з 01.09.1990 по 29.06.1995 навчався на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка, - 17.01.1996 зарахований на посаду судді Надвірнянського районного суду на підставі наказу №02-7 від 16.01.1996, указу Президента України від 27.12.1995 №1184/95, - 12.01.2001 звільнений з посади судді Надвірнянського районного суду по переводу на посаду судді Івано-Франківського обласного суду, - 15.01.2001 зарахований на посаду судді безстроково, - 23.11.2018 відрахований зі складу Апеляційного суду Івано-Франківської області на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 08.11.2018 №3432/0/15-18 про звільнення з посади судді у відставку, згідно наказу від 22.11.2018 №373-о/с. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 в адміністративній справі №300/2222/20, серед іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020 за №04-12/104-20, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Вказане рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду набрало законної сили. На виконання рішення суду від 15.10.2020 у справі №300/2222/20 пенсійним органом 12.01.2021 здійснено з 19.02.2020 перерахунок довічного грошового утримання позивача. Зазначено, що страховий стаж позивача становить 15 років 1 місяць 20 днів, стаж роботи на посаді судді 27 років 22 дні. Загальний процент розрахунку пенсії від заробітку складає 64%. Основний розмір довічного грошового утримання визначено в сумі 118384,64 грн. (а.с. 21). Згідно з рішенням пенсійного органу від 07.07.2021 про перерахунок пенсії на виконання рішення суду від 15.10.2020 у справі №300/2222/20, пенсійним органом з 19.02.2020 здійснено перерахунок довічного грошового утримання позивача. При цьому зазначено, що страховий стаж позивача становить 15 років 1 місяць 20 днів, стаж на посаді судді 22 роки 9 місяців 6 днів. Загальний процент розрахунку пенсії від заробітку 54%. Основний розмір довічного грошового утримання визначено в сумі 99887,04 грн. (а.с. 23). За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.08.2021 року відповідач листом від 10.08.2021 №6307-6380/Г-02/8-0900/21 із посиланням на рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 повідомив позивача про те, що з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону №1402. Враховуючи внесені зміни до норм законодавства, проведено перерахунок довічного грошового утримання позивача в розмірі 54 відсотків суддівської винагороди, що відповідає 22 рокам стажу судді. При проведенні перерахунку відсотки суддівської винагороди визначено від стажу на посаді судді, без врахування до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці періодів військової служби, половину терміну навчання, періоду роботи на посадах працівника прокуратури, оскільки це не передбачено чинним законодавством. Розмір довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 становить 99887,04 грн. та обчислений у відповідності до норм чинного пенсійного законодавства. Також вказано, що за період з 01.02.2021 по 30.06.2021 встановлено переплату на загальну суму 92488,00 грн. (а.с. 25). Не погоджуючись з таким рішеннями пенсійного органу, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню, з врахуванням наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статей 21, 22 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 54% суддівської винагороди відповідно до Закону України Про судоустрій та статус суддів №1402-VIII. Спір у справі виник з приводу виключення відповідачем позивачу із стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, календарний період половину строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. Івана Франка з 01.09.1990 по 26.06.1995, а саме 2 роки 5 місяців 13 днів, та період проходження строкової військової служби з 05.07.1988 по 17.05.1990, а саме 1 рік 10 місяців 13 днів проходження строкової військової служби з 10.11.1980 по 25.10.1982 (1 рік 11 місяців 15 днів). Отже, спірним у вказаній справі є вирішення питання зарахування при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці спірних періодів роботи до стажу роботи на посаді судді. При цьому встановлено, що відповідачем при обчисленні довічного грошового утримання судді у відставці зараховано стаж роботи безпосередньо на посаді судді 22 роки. Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції обґрунтовано врахував наступне. Згідно із частиною 1 статті 116 Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII, в редакції чинній на час звільнення позивача), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до положень статті 137 Закону №1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України від 12 липня 2018 року №2509-VIII «Про Вищий антикорупційний суд» статтю 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Водночас абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При обчисленні стажу, який дає право на відставку, окремо варто застосовувати положення частини першої статті 137 згаданого Закону, положення частини другої цієї статті як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі в конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами (подібні за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №9901/302/19, 18 листопада 2021 року у справі №9901/15/21). Такий підхід відповідає легітимним очікуванням, які виникають в осіб під час призначення (обрання) на посаду судді, а також забезпечує додержання принципу правової визначеності в умовах зміни законодавства. Як слідує із матеріалів справи, відповідачем при проведенні перерахунку з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці не було враховано до стажу роботи позивача, який дає право на отримання довічного грошового утримання, половину строку навчання у вищому навчальному закладі у Львівському державному університеті імені Івана Франка та період проходження строкової військової служби. На час обрання позивача на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося статтею 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII Про статус суддів (далі Закон №2862-XII) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів. Згідно із частиною 1 статті 43 Закону №2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Відповідно до частини 4 статті 43 Закону №2862-ХІІ, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Згідно статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року за №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Після втрати чинності статті 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано також постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів доповнено абзацом такого змісту: До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Зазначена постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність 01 січня 2012 року. У відповідності до п.11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI Про судоустрій і статус суддів, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Відповідно до абзаці 4 пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про статус суддів №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Отож, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, в тому числі в період правового регулювання спірних правовідносин Законом №2862-ХІІ, згідно якого ОСОБА_1 обрано суддею, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової військової служби. Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №235/7316/16-а, від 24.05.2022 у справі №752/9508/17, від 30.03.2023 у справі №280/2167/21. Ухвалюючи 25.02.2019 рішення у справі №300/111/19, яке за наслідками перегляду в апеляційному порядку згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 набрало законної сили, Івано-Франківський окружний адміністративний суд встановив, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 22 роки 9 місяців 7 днів. Крім того, позивач з 05.07.1988 по 17.05.1990 проходив службу в Збройних Силах СРСР (1 рік 10 місяців 13 днів), що підтверджується військовим квитком № НОМЕР_2 . В період з 01.09.1990 по 29.06.1995 позивач навчався за денною формою навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету імені І.Франка, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 та дипломом НОМЕР_3 . При цьому, половина строку навчання позивача на денній формі в юридичному закладі становить 2 роки 5 місяців 13 днів. Відповідно до положень частини 4 статті 78 КАС України, встановлені судом у справі №300/111/19 обставини є такими, що не підлягають доказуванню. Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становив більше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, враховується також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Отже, не зарахування відповідачем до стажу роботи позивача на посаді судді, з якого визначається (розраховується) відсоток щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, половини строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка в період з 01.09.1990 по 29.06.1995 (02 роки 05 місяців 13 днів) та календарного періоду проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 05.07.1988 по 17.05.1990 (1 рік 10 місяців 13 днів), є протиправним. При цьому суд першої інстанції вірно звернув увагу, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 року у справі №308/6953/17, від 30.01.2020 у справі №592/3694/17, від 20.04.2021 в справі №344/5707/19. У спірному випадку при стажі роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, з врахуванням половини строку навчання позивача на денній формі в юридичному закладі (2 роки 5 місяців 13 днів), календарного періоду проходження строкової військової служби (1 рік 10 місяців 13 днів), роботи на посадах судді Надвірнянського районного суду та Івано-Франківського обласного суду і Апеляційного суду Івано-Франківської області, розмір довічного грошового утримання позивача як судді у відставці становить 64 відсотки розміру винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Встановивши порушення права позивача на зарахування до його стажу роботи на посаді судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання, половини строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка у період з 01.09.1990 по 29.06.1995 (02 роки 05 місяців 13 днів) та календарного періоду проходження строкової військової служби з 05.07.1988 по 17.05.1990 (1 рік 10 місяців 13 днів), суд першої інстанції, обираючи спосіб захисту порушеного права, правильне прийняв рішення про визнання протиправним та скасувати рішення відповідача від 07.07.2021 про виключення із стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання, спірної половини строку навчання та календарного періоду проходження строкової військової служби, зобов`язавши відповідача зарахувати позивачу вказаний строк та здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням загального відсотку в розмірі 64% для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020 за №04-12/104-20 без обмеження граничного розміру із врахуванням проведених платежів. Судом апеляційної інстанції не встановлено порушення судом першої інстанції в частині вирішення та задоволення позовних вимог до відповідача норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги наведених вище висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до непогодження із ними. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його зміни чи скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року в адміністративній справі №300/7683/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль