Постанова 4855 № 640/2503/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2503/21 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 серпня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Собківа Я.М. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві в м. Києві), в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, періоду перебування на військовій службі з 11.05.1980 по 14.05.1982 - 2 роки і 4 дні та половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу з 01.09.1984 по 30.06.1988 - 1 рік і 11 місяців; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, період перебування на військовій службі з 11.05.1980 по 14.05.1982 - 2 роки і 4 дні та половину строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу з 01.09.1984 по 30.06.1988 - 1 рік і 11 місяців; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві встановити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці, у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19.12.2016; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.12.2016 в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є суддею Вищого адміністративного суду України у відставці. З 19.12.2016 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. 19.06.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив зарахувати йому до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання ще два роки та чотири дні проходження військової служби та половини строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського та виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого судді без обмеження граничного, максимального розміру як судді, який має стаж роботи 28 років 7 місяців 20 днів. Листом від 04.08.2020 відповідач без обґрунтування, навівши положення статей 137, 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відмовив у задоволенні заяви. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.22 позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог, які стосуються встановлення щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, зобов`язання здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум за період до 31.07.2020 на підставі статей 122, 123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без розгляду. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2022 року даний адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, періоду перебування на військовій службі з 11.05.1980 по 14.05.1982 - 2 роки і 4 дні та половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу з 01.09.1984 по 30.06.1988 - 1 рік і 11 місяців. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, період перебування на військовій службі з 11.05.1980 по 14.05.1982 - 2 роки і 4 дні та половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу з 01.09.1984 по 30.06.1988 - 1 рік і 11 місяців. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві встановити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці, у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 31.07.2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 31.07.2020 в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним. Суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби та половина строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу, у свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що для обчислення стажу судді необхідно також визначати момент набуття та припинення повноважень судді. Так, обчислення стажу роботи судді проводиться з моменту зарахування його до штату суду (видання наказу голови суду) - фактичного виконання обов`язків, а припиняється з моменту видання указу Президента України чи постанови Верховної Ради України про звільнення з посади. Апелянт вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві вірно розрахувало суддівський стаж для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до чинного законодавства, тому неправомірність у діях управління відсутня. Щодо позовної вимоги здійснити перерахунок із зарахуванням до стажу судді 2 роки 2 місяці 4 дні військової служби, то, за твердженням апелянта, дані періоди не передбаченні чинним законодавством щодо включення для обчислення стажу для визначення розміру грошового утримання судді у відставці. Крім того, апелянт вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Відзив від позивача на апеляційну скаргу відповідача до суду не надходив. Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Вищої ради юстиції від 08.12.2016 № 3109/0/6916 ОСОБА_1 за його заявою звільнено у відставку з посади судді Вищого адміністративного суду України. З 19.12.2016 ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88 %. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, у якій просив зарахувати до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, період перебування на військовій службі з 11.05.1980 по 14.05.1982 - 2 роки і 4 дні та половину строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу з 01.09.1984 по 30.06.1988 - 1 рік і 11 місяців. Листом від 04.08.2020 № 17107-17184/С-02/8-2600/20 Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві надало відповідь ОСОБА_1 , у якій роз`яснило положення статей 137 та 132 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та зазначило, що відсутні підстави для зарахування періодів навчання та військової служби до стажу роботи на посаді судді для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Позивач не погоджується з відмовою відповідача у зарахуванні до стажу роботи судді періодів навчання та проходження строкової служби, що мало наслідком відмову у призначенні, здійсненні нарахування та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду за даним позовом. Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне. На момент звільнення позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402). Відповідно до пункту 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - закон №2453). За правилами частини 1 статті 120 Закону №2453-VI, в редакції, діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби. Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції, чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ). Відповідно до частини 1 статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Абзацом 2 частини 4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (далі - Указ N 584/95), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Як встановлено судом, стаж роботи позивача на посаді судді становить не менше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби та половина строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу. Таким чином, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (24 роки 8 місяців 16 днів) календарний період проходження строкової служби (2 роки 0 місяців 4 дні), половина строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу (1 рік 11 місяців 0 днів), загалом більше 28 років. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби та половина строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу, у свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 процентів від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді. Також колегія суддів вважає наголосити на тому, що відповідно до п. 6 ч. 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. В той же час, аргументи Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, зазначені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, їм була надана належна правова оцінка. Так, щодо строку розгляду позовної заяви, то судом першої інстанції була прийнята ухвала від 18.11.2022, якою позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог, які стосуються встановлення щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, зобов`язання здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум за період до 31.07.2020, на підставі статей 122, 123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, залишено без розгляду. Вказана вище ухвала відповідачем не оскаржувалась. Жодних інших аргументів, відмінних від заявлених в суді першої інстанції, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено. За таких обставин, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Отже, при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2022 року - залишити без змін Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 01 серпня 2023 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Я.М. Собків