Постанова 4851 № 480/734/23

Головуючий І інстанції: А.Б. Діска ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2023 р. Справа № 480/734/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 по справі № 480/734/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Сумській області від 10.01.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 стосовно підготовки та подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області документів для призначення пенсії за вислугу років; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Сумській області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 задоволено позов. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо відмови в оформленні та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України Сумській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Сумській області оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Головне управління Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про не врахування судом першої інстанції, що календарна вислуга позивача складає 19 років 3 місяці і 06 днів, тобто менше 24 календарних років, як це вимагається п.«а» ст.12 Закону №2262-XII. Також апелянт стверджує, що особа має право на призначення пенсії за вислугу років, якщо на день звільнення має вислугу 25 календарних років. А вже до визначеної законодавством календарної вислуги додатково зараховується вислуга років згідно п.3 постанови №393 у відповідному пільговому обчисленні, що дає право на збільшення процентів відповідних сум грошового забезпечення. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі положень ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що в період з 12.07.1999 по 18.10.2018 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України. З 19.10.2018 підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника сектору кримінальної поліції Білопільського відділення поліції Сумського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», про що свідчить витяг з наказу ГУ НП в Сумській області від 18.10.2018 № 519 о/с. 15.12.2022 позивач звернувся до ГУ НП в Сумській області із заявою, в якій просив передати до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відповідні матеріали про призначення йому пенсії за вислугу років. В обґрунтування заяви позивач послався на практику Верховного Суду, в якій Верховний Суд дійшов висновку про можливість зарахування пільгової вислуги для призначення пенсії за вислугу років. Позивач також зазначив, що заява з доданими документами подана до ГУНП в Сумській області 23.10.2018. За результатом розгляду заяви, Головне управління Національної поліції в Сумській області листом від 10.01.2023 №33/Б-78 повідомило позивача про відсутність у нього права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки останній не має встановленої п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років, у зв`язку з цим для оформлення документів та направлення їх до органів Пенсійного фонду для призначення позивачу пенсії за вислугу років немає законних підстав. Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час звільнення зі служби загальна вислуга позивача становить більше ніж 24 роки, у зв`язку з чим відповідачем протиправно було відмовлено позивачу в задоволенні його заяви, тому необхідно зобов`язати Головне управління Національної поліції в Сумській області підготувати та направити до органів Пенсійного фонду України необхідні документи для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, врегульовано, зокрема, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі також - Порядок №3-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до абз.1 п.1 Порядку №3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із вищезазначеним Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи). Пунктом 12 Порядку №3-1 передбачено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку. Зважаючи на викладене, суд звертає увагу, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення їм пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії та встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу Пенсійного фонду України. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №537/1980/16-а. Моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення. Згідно з п."а" ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше. Відповідно до ст.17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання вищезазначених вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінетом Міністрів України постановою від 17.07.1992 №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей. У справі, що розглядається, позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії, проте в нього наявний відповідний пільговий стаж, відповідно до приписів п.п. 2, 3 Постанови №393, в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби. Слід зазначити, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. При цьому, передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 року по справі №805/3923/18-а. Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи. Визначення у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги. Таким чином, передбачена Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). В свою чергу, передбачені ст.17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення. Відмовляючи в прийнятті заяви про призначення пенсії за вислугу років та підготовці відповідних документів, відповідач виходив із того, що на день звільнення зі служби календарна вислуга років позивача становила 19 років 3 місяці 06 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років з огляду на те, що пенсія за вислугу років призначається при наявності саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі№ 480/4241/18. У вищезазначеній постанові Судова палата сформувала наступні правові висновки: «В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до постанови №393». Згідно наказу від 18.10.2018 №519 о/с про звільнення позивача, календарна вислуга станом на день звільнення зі служби складає 19 років 03 місяці 06 днів. При цьому, відповідно до довідки ГУНП в Сумській області від 12.05.2023 № 2030/12/2-2023, відповідач зазначає, що у разі набуття права на призначення пенсії за вислугою років, тобто наявності на день звільнення зі служби календарної вислуги років для призначення пенсії відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких, інших осіб", то до вже визначеної законодавством календарної вислуги років для призначення пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, зі змінами, буде додатково зараховано на пільгових умовах для визначення розміру пенсії, що дає право на збільшення процентів відповідних сум грошового забезпечення до розміру пенсії наступні періоди, а саме: - період проходження служби з 12.07.1999 по 27.05.2002 (у підрозділах карного розшуку) на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2001 № 1497 та наказу М.ВС від 29.07.2008 № 361 з розрахунку півтора місяці за кожен місяць служби; - період проходження служби з 27.05.2002 по 26.07.2011 (у підрозділах боротьби з наркозлочинністю) на підставі Постанова Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 № 1144 та наказу МВС від 01.10.2007 № 366 з розрахунку півтора місяці за кожен місяць служби. При наявності підстав для призначення пенсії, відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", то до вже визначеної законодавством календарної вислуга років для призначення пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, зі змінами, додатково було б зараховано на пільгових умовах для визначення розміру пенсії, що дає право на збільшення процентів відповідних сум грошового забезпечення до розміру пенсії: 06 років, 00 місяців, 06 днів. Отже, з матеріалів даної справи встановлено, що вислуга років позивача з урахуванням вислуги років на пільгових умовах, становить більше, ніж 24 роки, а сааме: 19 років 03 місяці 06 днів - календарний стаж служби, 06 років 00 місяців 06 днів - вислуга років на пільгових умовах. Оскільки вислуга років позивача у пільговому обчисленні стажу його роботи на день звільнення становить більше 24 років, тому у відповідності до пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» він набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі вказаного Закону. Доводи апеляційної скарги, що пільговий стаж передбачений п. 3 постанови КМУ № 393 дає право тільки на збільшення процентів відповідних сум грошового забезпечення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в редакції станом на час звільнення позивача зі служби п. 3 постанови КМУ за № 393 передбачав зарахування на пільгових умовах певних періодів роботи до вислуги років саме для призначення пенсій. Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків колегії суддів не спростовують. Частиною 1 ст.315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 по справі № 480/734/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. головуючий суддя І.М. Ральченко Судді І.С. Чалий В.В. Катунов