Постанова Львівський апеляційний суд № 456/1577/22

Справа № 456/1577/22 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т. Провадження № 22-ц/811/1046/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.., секретаря: Суди В.І., з участю: апелянта ОСОБА_1 та її представника адвоката Мундяка М.М., позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представника адвоката Маципури Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Мундяк М.М. на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Органу опіки та піклування виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з онукою,- в с т а н о в и в : В червні 2022р. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Органу опіки та піклування виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з онукою, в якому просили постановити рішення, яким зобов`язати відповідача ОСОБА_1 не перешкоджати, позивачам брати участь у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити наступні способи їхньої участі у вихованні онуки, особисте спілкування: - побачення п`ять раз на тиждень, з понеділка по п`ятницю з 14.00год. до 18.00год. за місцем навчання онуки, або за місцем їхнього проживання; з правом відвести або забрати онуку зі школи, з гуртків, секцій та додаткових занять, які відвідує дитина; участь у навчальному процесі онуки (готування уроків, відвідування школи); спільний відпочинок: - другу половину усіх канікул дитина проводить з позивачами з правом відпочинку на морі, горах, відвідування дитячих атракціонів, зоопарків, дельфінаріїв, тощо; необмежене спілкування засобами телефонного, електронного та інтернет зв`язку у зручний для дитини час. В обґрунтування своїх вимог зазначили, що вони постійно проживають у АДРЕСА_1 , у квартирі, що належить їм та онуці на праві спільної часткової власності. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їхній син ОСОБА_5 , 1988 року народження. Син був одружений. Відповідач ОСОБА_1 його дружина. Від шлюбу у сім`ї сина народилася дитина, дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В даний час дитина постійно проживає зі своєю мамою ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 . Дитина є ученицею 2 класу НВК «Кавський ЗНЗ І-ІІІст,- ДНЗ». З народження дитини вони активно приймали учать у її вихованні, спілкувалися з нею, дбали про неї, проводили з нею дозвілля, цікавилися її навчальним процесом. Дитина проводила багато часу з ними. У них є всі умови для навчання дитини та її відпочинку. Матеріальний стан позволяє надати дитині все для її гармонійного та всестороннього розвитку. Люблять цю дитину і вона відповідає взаємністю. Дружина сина зареєструвала повторний шлюб і в цьому шлюбі у неї народилася друга дитини. Після цього вони зауважили, що відповідач змінила своє ставлення до них, хоча аж ніяк не втручаються в її особисте життя. З повагою та любов відносяться до нової сім`ї відповідача. Та її негативне ставлення до них відобразилося на стосунках з дитиною. З 2021 дитина, яка з радістю проводила з ними час, стала уникати їх, не відповідати на дзвінки. Мати онуки заборонила їй бувати у них. спілкуватися з ними, брати від подарунки, навіть провідати її коли вона лежала в лікарні. Відповідач відкрито заявила, що оскільки син помер, вони для онуки ніхто. При потребі мати дитини залишає її у сторонніх осіб. Чужі люди забирають дитину зі школи, буває так, що дитина ночує у них, лише щоб не у рідних баби і діда. В лютому 2022р. позивачі надсилали ОСОБА_6 листа, де просили її визначити будь-який зручний для неї графік побачень з дитиною. Але лист залишився без відповіді. Оскільки право спілкування баби і діда з онукою визначено законом, зокрема ст. 257 СК України, просять визначити їм спосіб їхньої участі у вихованні неповнолітньої онуки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом систематичних побачень з нею, відвідування дитиною місця їхнього проживання, можливості спільного відпочинку, їхньої участі у навчальному процесі дитини, тощо. Таке спілкування з дитиною відповідає інтересам самої дитини, фізичному, духовному та моральному її розвитку, і не буде ущемлювати інтереси матері дитини. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2023 року позовну заяву задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_3 не чинити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перешкод у спілкуванні та вихованні з неповнолітньою онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено час та спосіб участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживаючих за адресою: АДРЕСА_4 у спілкуванні та вихованні зі своєю неповнолітньою онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: - три рази на тиждень (понеділок, середа, п`ятниця) з 14:00 по 18:00 год. з можливістю відвідування та перебуванням ОСОБА_4 за місцем проживання баби та діда ( АДРЕСА_4 ) без присутності матері, за попередньою домовленістю з матір`ю та враховуючи бажання дитини, з правом відвести або забрати онуку зі школи, гуртків, секцій, тощо, які вона відвідує, допомагати готувати уроки, та відвідувати школу; -побачення та спілкування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживаючих за адресою: АДРЕСА_4 у спілкуванні та вихованні зі своєю неповнолітньою онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час канікул, за попередньою домовленістю з матір`ю а саме: не менше половини тривалості канікул, з правом відпочинку на морі, відвідування зоопарків, дельфінаріїв, тощо, відвідування та проживання за місцем проживання баби та діда ( АДРЕСА_4 ) без присутності матері та враховуючи бажання дитини. -спілкування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з проживаючих за адресою: АДРЕСА_4 з своєю неповнолітньою онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами телефонного, електронного інтернет-зв`язку у позаурочний час до 21 год. враховуючи бажання дитини. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення суду оскаржив представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Мундяк М.М., подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначив, що суд, приймаючи оскаржуване рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, крім того, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Також мало місце порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними та допустимими доказами. Вважає, що дане рішення підлягає до скасування в зв`язку із наступним. Дід чи баба мають право звернутися із заявою до органу опіки та піклування про захист прав та інтересів малолітніх або неповнолітніх чи повнолітніх непрацездатних онуків (ст. 258 Сімейного кодексу України). В свою чергу орган опіки і піклування визначає способи участі діда та/або баби у виховані чи просто спілкуванні з дитиною (визначать години відвідування). Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим для виконання, якщо протягом десяти днів від часу винесення такого рішення зацікавлена особа не звернуться за захистом своїх прав або інтересів до суду (ч. 2 ст. 19 Сімейного кодексу України). Проте якщо спілкування діда чи баби з неповнолітніми онуками, на думку органу опіки та піклування, негативно впливає на дітей, то спілкування можуть заборонити тимчасово чи постійно. Суд з урахуванням поведінки в сім`ї позивача, його характеристики, стану здоров`я, інших обставин, які можуть загрожувати життю, здоров`ю дитини, може відмовити в позові про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і її вихованні. Суд визначає способи участі баби і діда, прабаби і прадіда у вихованні дитини. Це можуть бути періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання баби і діда, тощо. Крім того, суд у своєму рішенні визначає місце та час спілкування баби, діда (прабаби, прадіда) зі своїми внуками (правнуками). Рішення суду з даного питання виноситься з урахуванням письмового висновку органу опіки та піклування та думки представника органу опіки та піклування, який приймає участь у судовому засіданні. Звертає увагу суду, що позивачі по даній справі не звертались до Органу опіки та піклування Стрийської міської ради для отримання професійного висновку щодо визначень днів та годин побачень з онукою. Орган опіки та піклування незрозуміло чому надав відповідь про те, що дана категорія справ вирішується судами без участі органу опіки, хоча дана категорія справ передбачає обов`язкову участь та висновок у справі органу опіки, однак Стрийський міськрайонний суд на цьому не наполягав. В ч. 1 ст. 257 Сімейного кодексу України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Згідно до ч. 1 ст. 151 Сімейного кодексу України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Задовольняючи дану позовну заяву Стрийський міськрайонний суд самостійно вирівняв в правах та обов`язках маму дитини з її бабою та дідом, хоча згідно вимог Сімейного кодексу України батьки дитини мають переважне право перед іншими родичами щодо дитини. Відповідно до ст.3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини. Стрийський міськрайонний суд при винесенні оскаржуваного рішення даними нормами не керувався, оскільки відповідач у справі (мати дівчинки) зазначала про те, що у позивачів двокімнатна квартира. Позивачі сплять порізну, а тому малолітня дівчинка ОСОБА_7 змушена спати разом із дідом, що є не цілком нормально, чому маленька дівчинка не має своєї кімнати, свого окремого спального місця а змушена спати зі своїм 60-ти річним дідом в одному ліжку. Також Стрийський міськрайонний суд при винесенні оскаржуваного рішення (арк.. рішення 4,5) зазначає, що суд не бере до уваги консультативний висновок лікаря КНП «Стрийської міської ради «Стрийська районна лікарня» Крутої О.Р. від 02.03.2023 року та практичного психолога ОСОБА_8 від 09.12.2021 року. Однак в даних висновках психологи зазначають, що в дівчинки до баби та до діда немає прив`язаності, вона за ними не скучає, а зараз навіть і боїться діда. Також дитина найбільше переживає коли дідо та баба розмовляють на «своїй мові» - циганській, а вона їх не розуміє. В висновку лікаря ОСОБА_9 дитина зазначає, що баба та дідо її відговорюють від мами. З даних висновків встановлена виражена позитивна прив`язаність дитини до мами тата та сестри. Однак Стрийський міськрайонний суд дані висновки проігнорував, до участі у справі не було залучено вчителя та дитячого психолога для можливого допиту дитини в судовому засіданні. Зазначає, що Відповідач по справі не заперечує щодо побачень дитини разом із бабою та дідом, однак не на тих умовах які призначив Стрийський міськрайонний суд. На підставі вищенаведеного, просив скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення яким визначити наступні дні та години побачень ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживаючих за адресою: АДРЕСА_4 зі своєю неповнолітньою онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - кожного четверга місяця з 16.00 год. до 18.00 год. враховуючи бажання дитини та її здоров`я. 25 травня 2023 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшов Відзив на апеляційну скаргу, в якому позивачі просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. (а.с.131-133). Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 та її представника адвоката Мундяка М.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представника адвоката Маципури Г.І. на її заперечення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що така не підлягає до задоволення. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з онукою, суд першої інстанції прийшов до висновку, що встановлення часу та способу участі позивачів у побаченні з онукою, враховуючи бажання дитини, буде відповідати тим принципам, які закріпленні в Законі України «Про охорону дитинства» та Сімейному кодексі України і що саме в такий спосіб будуть враховані інтереси дитини, який не порушує режиму її дня та навчання, не відриває її від нормального, звичайного для дитини середовища та не заважає нормальному існуванню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження, видане Кавською сільською радою Стрийського району Львівської області 02.02.2014. Згідно вказано свідоцтва, Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: батько - ОСОБА_5 , та мати ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 - помер, про що свідчить свідоцтво про смерть від 10.06.2014р., серії НОМЕР_1 , виданого Кавською сільською радою Стрийського району Львівської області. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 , був сином позивачів - ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , і відповідно малолітня ОСОБА_4 , є їхньою онукою. Згідно свідоцтва про шлюб від 20.01.2017, ОСОБА_10 , уклала шлюб з ОСОБА_11 , та змінила прізвище на - ОСОБА_12 . Як вбачається із характеристики, виданої виконавчим комітетом Стрийської міської ради Львівської області від 17.05.2022 за №5, вбачається, що ОСОБА_2 , житель с. Кавсько Стрийського району Львівської області. Сім`я ОСОБА_2 , зареєстрована в квартирі по АДРЕСА_1 . За час проживання в селі проявили себе з доброї сторони, громадського порядку не порушують. Скарг на сім`ю ОСОБА_13 не поступало. Згідно довідки про доходи, ОСОБА_2 , працює в ТзОВ «Спарта-Захід», ОСОБА_3 , відповідно до пенсійного посвідчення, є пенсіонером. Як вбачається із акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 , який проживає в АДРЕСА_1 від 23.05.2022, вбачається, що за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_14 - не проживає. Матеріально-побутові умови задовільні. Квартира складається з 2-х кімнат. В кімнатах чисто, прибрано. Чинним законодавством передбачено, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Так, відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Згідно із частинами восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу. За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом справ даної категорії обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами. Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв`язки між близькими родичами, наприклад, між дідами, бабами та онуками, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль. У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. У пункті 100 рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України" (заява № 2091/13) та у пункті 76 рішення Європейського суду з прав людини від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України" (заява № 10383) зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. За висновками Європейського суду з прав людини, - між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, Рішення від 07 грудня 2006 року). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року в справі № 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20) вказано, що: "законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України). Відповідно до статті 263 СК України спори щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу. Виходячи з положень статті 159 СК України усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права. Відповідно до частини другої статті 159 СК України, суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування". У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року в справі № 607/13092/16-ц (провадження № 61-1713св17) зазначено, що: "будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України. Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між бабою і дідом та онукою, врахувавши інтереси дитини, її вік та інші обставини, що мають істотне значення, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов та визначив порядок участі баби та діда у спілкуванні та вихованні онуки шляхом побачень без присутності матері. В суді апеляційної інстанції позивачі пояснили, що між ними та відповідачем склалися неприязні стосунки, які почали відображатися в тому, що колишня невістка обмежила їх у спілкуванні з онучкою, у зв`язку з чим вони звернулись до суду. Зазначили, що між ними, колишньою невісткою та онучкою тривалий час існували добрі стосунки, тому вони бажають, щоб ці відносини збереглися. Представник позивачів доповнив, що встановлений порядок участі баби та діда з онукою носить умовний характер, оскільки він повинен бути узгоджений з матір`ю, тому ніяк не зачіпає інтереси матері, а зберігає ті правовідносини, які встановлені між бабою, дідом та онукою і їх порушення буде здійснено не в інтересах дитини. В свою чергу представник відповідачки наполягав на доводах та вимогах апеляційної скарги та вважав, що позивачам надано забагато часу для спілкування з онукою. Матеріали справи містять висновок органу опіки та піклування щодо спілкування баби і діда з онукою, який передбачає участь позивачів у вихованні онуків доцільним. На виконання вимог ст. 19 СК України, ухвалою апеляційного суду від 28.08.2023 зобов`язано Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області надати апеляційному суду письмовий висновок щодо розв`язання спору. Як вбачається із вказаного висновку 22.09.2023р. відбулось засідання комісії з питань захисту прав дитини на якому були присутні ОСОБА_1 та подружжя ОСОБА_13 . Вивчивши документи, орган опіки і піклування пропонує встановити наступний графік зустрічей баби та діда з онукою, а саме: - три рази на тиждень (понеділок, середа, п`ятниця) з 14:00 по 18:00 год. з можливістю відвідування та перебуванням ОСОБА_4 за місцем проживання баби та діда ( АДРЕСА_4 ) без присутності матері, за попередньою домовленістю з матір`ю та враховуючи бажання дитини, з правом відвести або забрати онуку зі школи, гуртків, секцій, тощо, які вона відвідує, допомагати готувати уроки, та відвідувати школу; -побачення та спілкування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживаючих за адресою: АДРЕСА_4 у спілкуванні та вихованні зі своєю неповнолітньою онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час канікул, за попередньою домовленістю з матір`ю а саме: не менше половини тривалості канікул, з правом відпочинку на морі, відвідування зоопарків, дельфінаріїв, тощо, відвідування та проживання за місцем проживання баби та діда ( АДРЕСА_4 ) без присутності матері та враховуючи бажання дитини. -спілкування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з проживаючих за адресою: АДРЕСА_4 з своєю неповнолітньою онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами телефонного, електронного інтернет-зв`язку у позаурочний час до 21 год. враховуючи бажання дитини. Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом інтересів дитини щодо її спілкування з позивачами, оскільки скаржником не надано суду належних та допустимих доказів того, що спілкування баби і діда з онукою буде суперечити їх інтересам чи матиме негативний вплив на їх повноцінний та гармонійний розвиток. Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді відповідачка не заявляла клопотання про заслуховування думки дитини щодо її бажання бачитись та спілкуватись з бабою та дідом. При цьому, слід врахувати, що учасник справи розпоряджається своїм правом щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України) і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України). Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновком суду. Такі доводи фактично зводяться до викладення обставин справи із тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржниці, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. При ухваленні судового рішення суд першої інстанції визначив спосіб спілкування діда та баби та їх участь у вихованні онуки також і з урахуванням обставин, які склалися між сторонами. Цей порядок не порушує право дитини на сімейне виховання, яке полягає у наданні дитині можливості жити і виховуватися в сім`ї, включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами. При визначенні способу спілкування враховано вік дитини, встановлено графік зустрічей, який не порушує її режим, не відриває від нормального, звичайного для дитини середовища, що також підтвердив і орган опіки і піклування, надавши відповідний висновок на вимогу суду Апеляційної інстанції. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що баба та дід, є родичами дитини, а батьки чи інші особи, з якими проживають діти, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою та дідом, своїх прав щодо виховання онуки, та мають здійснювати свої батьківські права та виконувати батьківські обов`язки на ґрунті поваги до прав дитини та її людської гідності. Позбавлення позивачів права щодо їх участі у спілкуванні та вихованні онуки може позбавити останню родинних зв`язків з бабою та дідом, любові та турботи з боку останніх, що суперечить приписам Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року. Таким чином, встановлюючи такий порядок участі позивачам у спілкуванні з онукою, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 3241), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному винесенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (Брумареску проти Румунії, №28342/95, п. 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року). У рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що принцип правової визначеності також встановлює, що жодна сторона не вправі вимагати перегляду остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і постановлення нового рішення по суті. Повноваження суду апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції має використовуватися для виправлення судових помилок. (Желтяков проти України, №4994/04, п. 4244, рішення від 09.06.2001 р.) Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, відсутні. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Мундяк М.М. - залишити без задоволення. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2023 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 11 жовтня 2023 року Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.