Ухвала КАС ВС № 260/2635/20

УХВАЛА 11 жовтня 2023 року м. Київ справа № 260/2635/20 адміністративне провадження № К/990/32455/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, П`ятнадцятої кадрової комісії прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі, В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закарпатської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, П`ятнадцятої кадрової комісії прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 15 липня 2020 року про неуспішне проходження ним атестації; визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків прокурора Закарпатської області І.Дем`янчука від 18 серпня 2020 року №354к про звільнення з посади начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області; поновити його в Закарпатській обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді, та в органах Закарпатської обласної прокуратури з 20 серпня 2020 року; стягнути з Закарпатської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу. Справа неодноразово розглядалася судами. Постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 23 лютого 2023 року скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року, в позові відмовлено. 22 вересня 2023 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року. Заявник, посилаючись на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та задовольнити позов. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором (етап співбесіди) та звільнення його з цих підстав з органів прокуратури. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Так, за правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. В обґрунтування касаційної скарги заявник, зокрема, указав про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України з посиланням на висновки Верховного Суду, сформовані за подібних, на його думку, обставин, перелік яких він навів по тексту скарги. Проте норму, яку суд апеляційної інстанції застосував усупереч такому висновку, ОСОБА_1 не указав, як і норму щодо якої цей висновок сформовано. Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного. Так, за приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі. Водночас застосовність висновків Верховного Суду повинно здійснюватися через призму норми права, яка діє у часі та впливає на врегулювання спірних правовідносин, а відповідно і вирішення спору. Перевіряючи доводи заявника щодо неврахування судами висновків Верховного Суду, сформованих у справах №№814/886/17, 826/12546/16, 640/2089/20, 260/2586/20, 640/458/20, 340/3563/20, 640/449/20, 120/3458/20-а, 280/5045/20, 120/3458/20-а, 826/6528/18, 819/330/18, 2040/6763/18, 280/5176/20, 640/154/20 тощо, Верховним Судом установлено, що заявник не навів жодної норми, щодо якої такий висновок сформовано та не виклав ці аргументи у взаємозв`язку з обставинами цієї справи, що мають індивідуальний характер, обмежившись лише фразою про недослідження судами доказів у справі, а тому, на його думку, суди не дотрималися обов`язку щодо повного, всебічного та об`єктивного дослідження та встановлення усіх обставин справи, що мають значення для вирішення цього спору. Водночас, навівши приклади справ, розглянутих Верховним Судом, ОСОБА_1 лише безсистемно наводить цитати з указаних постанов Суду, не зазначаючи конкретно норми права, щодо якої сформовано відповідний висновок, належний, на його думку, до застосування до спірних правовідносин. Також необґрунтованим є довод касаційної скарги про те, що судами не заслухано аргументи сторін та не досліджені належним чином матеріали атестації, оскільки ОСОБА_1 фактично наполягає на власній оцінці доказів у цій справі, що, з огляду на предмет спору та підстави, за яких Верховний Суд направив цю справу на новий розгляд, є суб`єктивними і жодним чином не спростовують мотиви, з яких виходили суди попередніх інстанцій вирішуючи цей спір. Іншою підставою відкриття касаційного провадження у цій справі заявник указав пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, однак яка норма потребує такого висновку ОСОБА_1 теж не зазначив. Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Проаналізувавши доводи заявника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник не навів у касаційній скарзі ні норми, що потребує висновку Верховного Суду, ні належної аргументації як саме такий висновок щодо указаної норми впливає на спірні правовідносини, за обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальний характер. Інші доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства, мотивів щодо неправомірності висновків комісії щодо нього на етапі співбесіди, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, однак зміст касаційної скарги свідчить про те, що позивач фактично не погоджується з оцінкою доказів у справі, що свідчить про їхню переоцінку і виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку у постанові Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не є достатньою підставою для обґрунтування касаційної скарги, оскільки вимагає визначення норми права, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/не застосування цієї норми права. Лише загальні посилання на невідповідність судових рішень висновкам Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, П`ятнадцятої кадрової комісії прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко