Постанова 4857 № 140/12125/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/12125/23 пров. № А/857/11050/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В.. Ільчишин Н. В., з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І., представника третьої особи Шведи О. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року (прийняту в м. Луцьку суддею Ксензюком А. Я.; дата складення ухвали в повному обсязі не вказана) про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 140/12125/23 за позовом ОСОБА_1 до Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору, на стороні відповідачів Міністерство оборони України, про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, В С Т А Н О В И В : У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила; - визнати її право на отримання одноразової грошової допомоги як члена сім`ї (дружини), яка проживала разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2007 року по 31 березня 2022 року, у зв`язку із загибеллю останнього. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що на протязі останніх 15-ти років проживала однією сім`єю як дружина без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час захисту незалежності та територіальної цілісності України, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» вона, як член сім`ї загиблого ОСОБА_2 , маю право на отримання одноразової грошової допомоги. Тому, з метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у квітні 2023 року вона звернулася за місцем свого проживання до відповідача - Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, проте їй відмовили їй відмовили в прийомі документів з тих підстав, що вона не є членом сім`ї загиблого, а відтак, не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з його смертю. Також, Волинський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки на звернення, подане адвокатом в її інтересах, у листі зазначив про те, що відповідно до донесення військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2022 р. про смерть (загибель) рядового ОСОБА_2 вона не зазначена як особа, яка відноситься до членів його сім`ї. Позаяк відповідачі не визнають той факт, що вона є членом сім`ї ОСОБА_2 та на вказаних підставах відмовляються надсилати подані нею документи до Міністерства оборони України з метою прийняття останнім рішення з питань призначення та виплати мені одноразової грошової допомоги, вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Підсудність справи адміністративному суду обґрунтовує покликанням на постанову Верховного Суду в справі № 290/289/22-ц та постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19. Крім того, постановою Волинського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року провадження у справі за заявою ОСОБА_3 (сина ОСОБА_2 ), заінтересовані особи: Волинський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_4 , про встановлення факту спільного проживання, закрито, а ОСОБА_3 роз`яснено його на право звернення з позовом в порядку адміністративного судочинства до Волинського окружного адміністративного суду. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору на стороні відповідачів Міністерство оборони України, про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги як члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Роз`яснено позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції вказав, що за змістом позовної заяви позивач просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме: проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту незалежності та територіальної цілісності України та внаслідок цього визнати право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги як члена сім`ї (дружини), яка проживала разом з ОСОБА_2 з 2007 року по 31 березня 2022 року у зв`язку з загибеллю останнього, проте не оскаржує дії, бездіяльність та рішення суб`єкта владних повноважень. Тобто, спір у цій справі не має ознак публічно-правового, у зв`язку з чим не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства за місцем проживання заявника в порядку окремого провадження. Відтак, у відкритті провадження у цій справі необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржила ОСОБА_1 , яка вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод; є незаконною та необґрунтованою. Тому просила скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в адміністративній справи, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вона не погоджується з тлумаченням суду першої інстанції заявленої нею позовної вимоги як вимоги про встановлення факту проживання нею однією сім`єю з ОСОБА_2 , оскільки до адміністративного суду була заявлена вимога про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, яке (право) не визнається відповідачами у цій справі. Також суд при прийнятті оскаржуваної ухвали не взяв до уваги її доводи щодо необхідності розгляду вказаної справи в порядку адміністративного судочинства з посиланням на постанови Верховного Суду із вказаних питань, які є обов`язковими для суду першої інстанції. В порушення статті 6 Конвенції в частині права на справедливий суд, яка, серед усього іншого, вимагає суд обґрунтовувати прийняті рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги практику Верховного Суду з цього питання, в оскаржуваній ухвалі не спростував її доводи щодо необхідності розгляду вказаної справи в порядку адміністративного судочинства. За обставин визначення Верховним Судом необхідності розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства, відмову суду першої інстанції у відкритті провадження у справі вважає відмовою в доступі до правосуддя. Вважає, що місцевий адміністративний суд внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, постановив незаконну ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, яку необхідно скасувати відповідно до статті 320 КАС України, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Міністерство оборони України подало відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Відзив обґрунтовувало загалом тими ж доводами, якими суд першої інстанції обґрунтовував свою ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі. Вказує, що позивач не зазначила в позовній заяві та не надала жодних доказів, що між нею та Ковельським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, Волинським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, Міністерством оборони України на час звернення до суду існує спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Також не зазначено і не надано доказів на підтвердження того, що позивач зверталася до Міністерства оборони України, як до органу, уповноваженого приймати рішення про призначення одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих військовослужбовців, згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з відповідним обсягом документів, передбачених вказаним нормативно-правовим актом. З покликанням на постанову Об`єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року в справі № 539/4118/19 вказує, що зі змісту прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 видно, що її самостійною метою є встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу та внаслідок цього визнання права на отримання одноразової грошової допомоги як члена сім ї (дружини), яка проживала разом з ОСОБА_2 , а не вирішення публічно-правового спору з будь-яким суб`єктом владних повноважень. А відсутність позовних вимог до суб`єкта владних повноважень, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів згідно зі статтею 19 КАС України, свідчить про те, що цю справу (в межах заявлених вимог) не можна вважати справою адміністративної юрисдикції. Тобто, суд першої інстанції правомірно відмовив у відкритті провадження у справі. У судовому засіданні представник третьої особи, вважаючи, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, з покликанням на зазначене, просила залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, що відповідно до приписів частини другої статті 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, в тому числі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає. За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, зокрема, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті). Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Тобто, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року в справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року в справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року в справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року в справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року в справі № 641/5187/20. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України. Визначаючи, чи пов`язується з встановлення факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям. Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин. Спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю фізичних осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства. Вимоги ОСОБА_1 пов`язані не лише з доведенням наявності підстав для встановлення певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням, реалізацією та припиненням, але й із визнанням права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю особи, з якою вона проживала однією сім`єю як дружина без реєстрації шлюбу. За своїм предметом та правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці щодо соціальних виплат з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Суд першої інстанції не взяв до уваги та не врахував при вирішенні питання щодо підсудності цього спору також те, що позивач, з метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у квітні 2023 року звернулася до Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, проте їй відмовили в прийомі документів з тих підстав, що вона не є членом сім`ї загиблого, а відтак, не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з його смертю. Аналогічно діяв і Волинський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, який зазначив про те, що відповідно до донесення військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2022 р. про смерть (загибель) рядового ОСОБА_2 вона не зазначена як особа, яка відноситься до членів його сім`ї. Тобто, відповідачі не визнають той факт, що позивач є членом сім`ї ОСОБА_2 та на вказаних підставах відмовляються надсилати подані нею документи до Міністерства оборони України з метою прийняття останнім рішення з питань призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом для захисту прав та законних інтересів. Ураховуючи, що між ОСОБА_1 та відповідачами виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги як дружині загиблого військовослужбовця, з яким вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, і не пов`язаний з цивільними права та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. З обставин справи видно, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини, які склали підстави для прийняття оскаржуваного процесуального судового рішення, не витребував, не дослідив та не надав відповідної юридичної оцінки доказам, які стосуються обставин та підстав відмови в прийнятті документів у ОСОБА_1 відповідачами та прийняв передчасне рішення про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі. У спірних правовідносинах суд повинен враховувати правову мету звернення заявника до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу для отримання соціальної виплати. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, недопустимим є ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства. Відтак, спірні правовідносини не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Аналогічні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року в справі № 539/4118/19 та постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року в справі № 290/289/22-ц і від 17 травня 2023 року в справі № 343/1548/22. Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Згідно зі статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Аналізуючи обставини справи в контексті поданого позову та аргументи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушив норми процесуального права, що має наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали, як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 140/12125/23 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин У зв`язку з перебуванням судді Ільчишин Н. В. у відпустці постанова складена у повному обсязі 10 жовтня 2023 року.