Постанова 4857 № 140/1438/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 140/1438/24 пров. № СК-А/857/17365/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження (головуючий суддя Ксензюк А.Я., м. Луцьк) у справі №140/1438/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в повному розмірі - 15 000 000 грн.; - зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачці одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в повному розмірі - 15 000 000,00 грн. з урахуванням виплаченої суми. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року позов задоволено частково. Зобов`язано Міністерство оборони України, як головного розпорядника бюджетних коштів, здійснити виділення ІНФОРМАЦІЯ_1 коштів для виплати ОСОБА_1 одноразової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в повному розмірі 15 000 000,00 грн. з урахуванням раніше виплаченої суми. Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем пропущено строк на звернення до адміністративного суду, оскільки з часу повідомлення 06 січня 2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення позивачці одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ №168 в розмірі частини 15 000 000 грн. в сумі 7 500 000 грн. до звернення до суду пройшло понад рік. Зазначає, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску звернення до суду. Також вказує, що постановою КМУ №168 установлено, що сім`ям загиблих військовослужбовців виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Наголошує, що на даний час колишня дружина - ОСОБА_3 документально не підтвердила своє право на отримання частки одноразової грошової допомоги, тому залишок допомоги залишається нерозподіленим. Апелянт вказує, що Комісією Міноборони фактично не відмолено ОСОБА_3 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Натомість документи про призначення повернуто на доопрацювання. Вважає, що наявність чи відсутність підстав для отримання такої допомоги з`ясовуватиме саме комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, а відтак вважає, що позов заявлено передчасно. Також апелянт заперечує щодо суми відшкодування витрат на правову допомогу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Позивачка подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила щодо її задоволення та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.14). ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 загинув під час проходження військової служби у АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.15). 18 жовтня 2022 позивач звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просила виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю сина ОСОБА_2 та подала перелік необхідних документів (а.с.16). З листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 жовтня 2022 вбачається, що на підставі поданих документів членами сім`ї загиблого, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови №168 є мати ОСОБА_1 та батько ОСОБА_4 , однак батьком подано нотаріально завірену заяву про відмову від одержання одноразової виплати. Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 25 березня 2022 у справі №167/945/21, шлюб зареєстрований 14 грудня 2019 Рожищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, актовий запис №105 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано. Рішення суду набрало законної сили 26 квітня 2022 (а.с.17-18). 06 січня 2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 листом №ВОДВПП/70/6 було повідомлено позивача про те, що відповідно до Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №321 від 22 грудня 2022 прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги (а.с.68 зворот). Листом №ВОДВПП/246/11 від 18 січня 2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено ОСОБА_1 про те, що відповідно до Протоколу засідання комісії з розгляду питань пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №321 від 22 грудня 2022 на її рахунок перераховано кошти - одноразова грошова допомога (а.с.69). Крім того, як вбачається з витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про виплату грошової допомоги членам сім`ї (утриманцям) ОСОБА_2 » №10-од від 16 січня 2023 зобов`язано начальника сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_1 виплатити одноразову грошову допомогу матері ОСОБА_1 в розмірі 7 500 000,00 грн. на рахунок у банку (а.с.68). Вказана обставина не є спірною. На звернення позивача щодо призначення одноразової допомоги, передбаченої пунктом другим постанови №168 у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 , Головне управління соціальної підтримки Міністерства оборони України листом №К-54840 від 07 вересня 2023 повідомило, що протокольним рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №321 від 22 грудня 2022 призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 1/2 частини від 15 000 000,00 грн. в сумі 7 500 000, 00 грн. Кошти для забезпечення виплати одноразової грошової допомоги перераховано в січні 2023 року на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_7 для подальшого перерахування їх до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки на даний час колишня дружина загиблого ОСОБА_2 документально не підтвердила своє право на отримання частки одноразової грошової допомоги, залишок допомоги залишається нерозподіленим. Відповідна нерозподілена частка допомоги може бути призначена після надання зазначеною особою документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", підтверджують перебування її на утриманні ОСОБА_2 або нотаріально засвідченої заяви про відмову від отримання частки допомоги, чи закінчення строку на звернення для отримання частки допомоги (3 роки з дня загибелі військовослужбовця) (а.с.22-23). Крім того, на заяву позивача з ідентичними вимогами Головне управління соціальної підтримки Міністерства оборони України листом №К-74298 від 27.10.2023 повідомило ОСОБА_1 про неможливість виплатити допомоги з аналогічних підстав (а.с.24). Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність посилань відповідача на наявність колишньої дружини померлого, як на підставу для резервування половини одноразової грошової допомоги, оскільки пунктом 10 Постанови КМУ від 25 грудня 2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» чітко перелічений список документів, на підставі яких виплачується одноразова грошова допомога. Аналіз положень Постанови КМУ не містить такого поняття, як резервування сум одноразової грошової допомоги на майбутнє. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до пункту першого частини другої статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Положеннями статті 16-1 Закону №2011-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту другого статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Вимогами частини дев`ятою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» закріплено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно з алгоритмом опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати ОГД, затверджений Порядком №45 розділ IV, члени сім`ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку. Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) за підпорядкуванням. Обласний (Київський міський) перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи (додаток 2). На підставі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - ДРАЦСГ) перевіряє документи, що підтверджують родинні зв`язки загиблого (померлого) з заявниками, в тому числі щодо зміни прізвища, імені, по батькові, встановлення батьківства, усиновлення, наявності запису відомостей про батька за вказівкою матері (стаття 135 Сімейного кодексу України). Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки). Відповідно до пункту 4.4 Порядку № 45 Департамент соціального забезпечення після отримання від обласного (Київського міського) ТЦКСП документів (додаток 6), надсилає запит до Кадрового центру Збройних Сил України щодо військовослужбовців, які загинули та відповідно до пункту 1 розділу ХIII Інструкції №280 віднесені до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану. У разі отримання листа Кадрового центру Збройних Сил України щодо відсутності загиблого військовослужбовця у списках бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення не пізніше 5 робочих днів повідомляє про це обласний (Київський міський) ТЦКСП, який надіслав документи, для інформування про це військової частини та членів сім`ї загиблого. Через 30 днів після отримання листа з ТЦКСП щодо проведеного інформування повторно надсилає відповідний запит. У разі повторного підтвердження відсутності загиблого військовослужбовця у списках бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану за результатами отриманого листа Кадрового центру Збройних Сил України подає документи на розгляд Комісії Міноборони. Після отримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних (Київського міського) ТЦКСП результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції. В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони. Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 45 після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_7 для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ТЦКСП, та, у разі її призначення,- готує проекти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ТЦКСП. Пунктом 4.6 Порядку № 45 передбачено, що районні (міські) ТЦКСП, які здійснювали оформлення документів для призначення ОГД повідомляють заявників (з дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту персональних даних) про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання). Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20 грудня 1991, Постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 (в редакції, яка діяла на дату ухвалення спірного рішення) позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_1 18 жовтня 2022 була подана заява із відповідними додатками про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю сина, що настала під час виконання ним обов`язків військової служби. Будь-яких належних зауважень до поданих позивачем документів та/або їх недоліків з боку відповідача, третіх осіб до суду не надходило, матеріали справи таких документальних підтверджень не містять. Згідно положень частини 2 Постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім`ям загиблих військовослужбовців виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Відповідно до пункту другого частини 2 Постанови КМУ №168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача - матері загиблого виникло з 26 вересня 2022. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , членом сім`ї загиблого і єдиною особою, яка документально підтвердила своє право на одержання ОГД. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки відділу «Центру надання адміністративних послуг» Рожищенської міської ради №224/06-31/2-23 від 17 березня 2023, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , на момент смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Разом були зареєстровані: батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_1 , сестра ОСОБА_6 , дід ОСОБА_7 (а.с.19). Як слідує з листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 жовтня 2022, на підставі поданих документів встановлено, що членами сім`ї, батьками, утриманцями є: мати ОСОБА_1 та батько ОСОБА_4 , однак разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги було подано на розгляд нотаріально завірену відмову батька ОСОБА_4 від виплати (а.с.71). З листів Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України від 07 вересня 2023, 27 жовтня 2023 (а.с.22-24) вбачається, що виплата решти допомоги не проводиться у зв`язку з тим, що колишня дружина загиблого - ОСОБА_3 документально не підтвердила своє право на отримання частки одноразової грошової допомоги. Відповідно нерозподілена частка допомоги може бути призначена після надання зазначеною особою документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підтверджують перебування її на утриманні ОСОБА_2 або нотаріально засвідченої заяви про відмову від отримання частки допомоги, чи закінчення строку на звернення для отримання частки допомоги (3 роки з дня загибелі військовослужбовця). Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , зареєстрований 14 грудня 2019 Рожищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, актовий запис №105, розірвано рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 25 березня 2022 у справі №167/945/21, яке набрало законної сили 26 квітня 2022 (а.с.17-18). Судом першої інстанції також встановлено, що дітей від спільного подружнього життя у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 немає, протягом тривалого часу сторони подружніх відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, що свідчить про формальний характер шлюбу сторін. Дані обставини визнаються відповідачем. З огляду на викладені обставини колегія суддів критично відноситься до покликань відповідача на наявність колишньої дружини померлого як на підставу для резервування половини одноразової грошової допомоги. Крім того, пунктом 10 Постанови КМУ від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» чітко встановлено перелік документів, на підставі яких виплачується одноразова грошова допомога. Положення Постанови КМУ не містять такого поняття як «резервування» одноразової грошової допомоги» на майбутнє. Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №280/9248/23 від 08 жовтня 2024. Верховний Суд наголошує на тому, що чинним законодавством не передбачено механізму резервування половини (частини) одноразової грошової допомоги за особою із непідтвердженим соціально-правовим статусом, необхідним для можливості реалізації права у сфері соціального забезпечення (права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у рівних частках на всіх отримувачів), натомість передбачено, що якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право, вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про протиправність відмови виплатити позивачу решти одноразової грошової допомоги в сумі 7 500 000,00 грн. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що у спірних правовідносинах позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена постановою КМУ № 168, у розмірі 15 000 000, 00 грн., у зв`язку із чим призначення і виплата їй допомоги в розмірі половини цієї суми не ґрунтується на вимогах законодавства. Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом. Як встановлено судом, 18 жовтня 2022 позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю сина ОСОБА_2 . Після того як позивачка отримала частину одноразової грошової допомоги, 07 вересня 2023 вона звернулася до відповідача із заявою, у якій просила вказати причини невиплати іншої частини коштів одноразової грошової допомоги та виплатити таку в повному обсязі. 02 жовтня 2023 за №423/вих3ВГ/6026 на адресу ОСОБА_1 надійшла відповідь, в якій було повідомлено про відмову виплатити решту суми зазначеної допомоги. Після цього, 07 лютого 2024 позивачкою подано позовну заяву до суду. Отже, колегія суддів висновує, що строк звернення до суду позивачем не пропущений, а твердження відповідача про те, що позивач дізналася про порушення своїх прав та інтересів, що виразилися в неотриманні одноразової грошової допомоги в повному обсязі 06 січня 2023, є необгрунтованими. Щодо витрат на правову допомогу, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05 липня 2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано копії договору про надання правової допомоги №04/10-2023 від 21 жовтня 2023, укладеного між адвокатом Вічинюком А.А. та ОСОБА_1 , свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР №000055, платіжної інструкції від 24.10.2023, ордеру серії АС №1075092 від 26.10.2023, детального опису наданих адвокатом послуг професійної правничої допомоги від 07 лютого 2024 та акту про прийняття-передачі наданих послуг правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги від 30 січня 2024 (а.с.25-32). Відповідно до пункту 1.1. договору про надання правової допомоги №04/10-2023 від 21 жовтня 2023, адвокат зобов`язується надавати клієнту наступні адвокатські послуги: представництво інтересів клієнта у адміністративній справі про виплату повної суми одноразової грошової допомоги у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022. Пунктом 1.3. передбачено, що послуги згідно даного договору надаються адвокатом Вічинюком А.А. Пунктами 3.1.-3.2. передбачено, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару. Всього гонорар адвоката складає 8 000,00 грн., що є фіксованим розміром гонорару за надання послуг. Гонорар виплачується частинами, зокрема: після підписання договору виплачується частина гонорару в сумі 4 000,00 грн. Інша частина гонорару в сумі 4 000,00 грн виплачується адвокату при поданні позовної заяви до суду. В разі позитивного вирішення питання щодо виплати одноразової грошової допомоги клієнту в досудовому порядку друга частина гонорару не виплачується. З детального опису наданих адвокатом послуг професійної правничої допомоги від 07 лютого 2024 вбачається, що загальна вартість наданих адвокатом послуг професійної правничої допомоги відповідно до договору №04/10-2023 від 21 жовтня 2023 становить 4 000,00 грн, що є фіксованою вартістю і не залежить від обсягу наданих послуг. З акту про прийняття-передачі наданих послуг правової допомоги відповідно до Договору про надання правової допомоги від 30 січня 2024 також слідує, що вартість за надані послуги є фіксованою, не залежить від розміру послуг та результати розгляду справи і становить 4 000,00 грн. Сплата гонорару підтверджується платіжною інструкцією від 24 жовтня 2023 у сумі 4 000,00 грн. Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про неспівмірність витрат на правову допомогу з наданими адвокатом послугами, оскільки такі не обґрунтовані та не зазначено, який розмір гонорару адвоката скаржник вважає співмірним з наданою ним правничою допомогою. Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05 вересня 2019 у справі №826/841/17. Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 4 000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які були б безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції. При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржуване рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо нового розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі № 140/1438/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар