Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/6134/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/6134/23 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О. Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Миколаїв Повний текст судового рішення складений 23.06.2023р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа державне підприємство «Енергоринок» про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 26.05.2023р. акціонерне товариство (надалі - АТ) «Миколаївобленерго» звернулося до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа державне підприємство (надалі - ДП) «Енергоринок» про визнання протиправною та скасування постанови від 16.05.2023р. ЗВП №3642797 про арешт коштів боржника у розмірі 181777516,70грн.; зобов`язання зняти арешт з коштів боржника по ЗВП №3642797 на суму 181777516,70грн. Позивач зазначає про необґрунтованість оскаржуваної постанови щодо арешту коштів боржника у розмірі 181777516,70грн., оскільки державним виконавцем безпідставно визначено виконавчий збір у розмірі 33204788,91грн. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.06.2023р. позов задоволений частково; визнано протиправною та скасовано постанову про арешт коштів боржника від 16.05.2023р. у зведеному виконавчому провадженні №3642797; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Судове рішення обґрунтоване тим, що відповідачем невірно визначена сума виконавчого збору, на яку розповсюджується арешт і за відсутності в Законі України «Про виконавче провадження» правових норм, які б дозволяли відповідачу відкоригувати суму арешту коштів, єдиним способом захисту майнових справ позивача у сфері публічних правовідносин, є скасування постанови про арешт коштів боржника в повному обсязі. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що державним виконавцем на підставі ст.ст.52, 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено оскаржувану постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів на загальну суму 181777516,70грн., тобто в межах повноважень на виконання вимог Закону. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження №3642797, до складу якого входять наступні виконавчі провадження: виконавче провадження №3431796 з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 28.01.2005р. №11/274 про стягнення з АТ «Миколаївобленерго» 27075516,73грн. боргу, 5238844,41грн. збитків від інфляції, 2678489,15грн. 3% річних, 2550грн. держмита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; виконавче провадження №3502601 з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 09.03.2005р. №3/177 про стягнення з АТ «Миколаївобленерго» 159324566,31грн. боргу, 13295102,42грн. 3% річних, 43108133,65грн. збитків від інфляції, 100000грн. пені, 1700грн. держмита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; виконавче провадження №5576151 з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 31.07.2007р. №4/69/07 про стягнення з АТ «Миколаївобленерго»121271022,23грн. боргу, 7403880,22грн. 3% річних, 28580017,97грн. збитків від інфляції, 515396грн. пені, 7173,93грн. 7% штрафу, 25500грн. держмита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; виконавче провадження №71823730 з виконання постанови від 06.03.2020р. №61491473 про стягнення з АТ «Миколаївобленерго» виконавчого збору в розмірі 7568413,38грн. Постановою старшого державного виконавця від 16.05.2023р. ЗВП №3642797 накладено арешт на грошові кошти АТ «Миколаївобленерго», що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 181777516,70грн. Вищезазначену постанову отримано позивачем 22.05.2023р. /а.с.10-13/ Не погоджуючись з постановою про арешт коштів боржника, позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII (надалі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 3 Закону України №1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно ч.1 ст.30 Закону України №1404-VIII виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження. Як вбачається з матеріалів справи, до зведеного виконавчого провадження №3642797 увійшли виконавчі провадження №№3431796, 3502601, 5576151, 71823730. Оскаржуваною постановою встановлено, що залишок боргу за виконавчими документами становить 148572727,74грн., виконавчий збір, що підлягає стягненню 33204788,91грн. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.05.2013р. у справі №11/274 визнано недійсною постанову від 11.03.2013р. у виконавчому провадженні №3431796 про стягнення з ПАТ «Миколаївобленерго» виконавчого збору в сумі 3690934,93грн. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.05.2013р. у справі №3/177 визнано недійсною постанову від 11.03.2013р. по виконавчому провадженню № 3502601 про стягнення з ПАТ «Миколаївобленерго» виконавчого збору в сумі 21582962,04грн. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.04.2013р. у справі №3/177 визнано недійсною постанову від 11.03.2013р. по виконавчому провадженню №5576151 про стягнення з публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» виконавчого збору в сумі 15780310,83грн. Таким чином, на момент передачі виконавчих проваджень №3431796, 3502601, 576151 до зведеного виконавчого провадження були відсутні постанови про стягнення виконавчого збору, прийняті у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV. Частинами 1-4 ст.27 Закону України №1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Таким чином, статтею 27 Закону України №1404-VIII передбачено імперативний припис щодо обов`язку державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), якою і визначається розмір виконавчого збору. Як вбачається з матеріалів справи, у зведеному виконавчому провадженні державним виконавцем, на виконання вимог ст.27 Закону України №1404-VIII, не приймалася постанова про стягнення виконавчого збору, що свідчить про відсутність підстав для його стягнення. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.56 Закону України №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Враховуючи відсутність постанови про стягнення виконавчого збору у зведеному виконавчому провадженні №3642797, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності постанови від 16.05.2023р. ЗВП №3642797 в частині арешту коштів боржника у розмірі 33204788,91грн. В іншій частині постанова державного виконавця прийнята у розмірі суми стягнення 148572727,74грн. згідно вимог ст.56 Закону України №1404-VIII. Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на подання даного позову до неналежного відповідача виходячи з наступного. Пунктом 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 визначено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Оскаржувана постанова винесена старшим державним виконавцем саме відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а тому згідно ч.3 ст.287 КАС України відділ Департаменту є належним відповідачем у справі. З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, а тому в порядку ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Отже, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України сплачений позивачем судовий збір за подання позову пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі 1342грн. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року скасувати. Ухвалити у справі постанову, якою визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця від 16.05.2023р. ЗВП №3642797 в частині про арешт коштів акціонерного товариства «Миколаївобленерго» у розмірі 33204788 (тридцять три мільйона двісті чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім)грн. 91 коп. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) на користь акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (код ЄДРПОУ 23399393) сплачений судовий збір у розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв