Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 636/1140/21

Головуючий І інстанції: Григоров Д.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2023 р. Справа № 636/1140/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2023, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 636/1140/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про поновлення на квартирному обліку, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якій просив суд: - визнати неправомірним рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2021р. (витяг з протоколу №2) щодо зняття з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 зі складом родини 3 особи та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2021р. № 186 про затвердження протоколу житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2021р. №2, в частині зняття з квартирного обліку майора запасу ОСОБА_1 зі складом родини 3 особи; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , в особі її житлової комісії, поновити майора запасу ОСОБА_1 , із складом родини 3 особи, на квартирному обліку при Військовій частині НОМЕР_1 , а командира Військової частини НОМЕР_1 зобов`язати затвердити протокол рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , про поновлення ОСОБА_1 на квартирному обліку, зі складом родини 3 особи. За наслідками розгляду справи постановою Полтавського апеляційного суду від 07.02.2023 провадження у справі закрито та справу направлено для розгляду до Харківського окружного адміністративного суду за правилами адміністративного судочинства. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 задоволено адміністративний позов. Визнано неправомірним рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2021р. (витяг з протоколу №2) щодо зняття з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 зі складом родини 3 особи та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2021р. № 186 про затвердження протоколу житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2021р. №2, в частині зняття з квартирного обліку майора запасу ОСОБА_1 зі складом родини 3 особи. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 поновити майора запасу ОСОБА_1 , із складом родини 3 особи, на квартирному обліку при Військовій частині НОМЕР_1 . Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 по справі № 636/1140/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що у п. 19 Інструкції із забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, перелік підстав згідно яких на обліку залишаються військовослужбовці, у тому числі, які виключені зі списків особового складу військових частин, та члени їх сімей є вичерпним та позивач не підпадає під жоден. Також, просить врахувати, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що позивач звертався до відповідача із заявою щодо поновлення на квартирному обліку, а отже військовою частиною не було порушено прав позивача, а відповідно до ст. 6 КАС України захисту підлягають лише порушені права. Від позивача надійшов відзив, в якому останній зазначає про необґрунтованість апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказами Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 22.05.2020 №888, командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2021 №23, майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту. Вислуга ОСОБА_1 на військовій службі на момент звільнення становила 27 повних календарних років, він має статус ветерана військової служби, ветерана війни-учасника бойових дій. Постійним житлом від Міністерства оборони України позивач не забезпечений, що підтверджується копіями вказаних наказів, витягу з послужного списку та відповідних посвідчень. Сторонами у справі дана обставина не заперечується. З 27.10.1998 по 26.02.2021 позивач перебував на квартирному обліку для отримання постійного житла, як особа, що потребує поліпшення житлових умов, що підтверджується доказами: копіями витягу з протоколу №8 від 27.10.1998, про зарахування на квартирний облік, копією витягу з протоколу №20 від 28.11.2006 про зарахування на квартирний облік в ХУПС (Харківський гарнізон) з 28.10.1998 та копією довідки КЕВ м. Харків від 15.03.2021 №123, про перебування позивача на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_1 з 27.10.1998 по 26.02.2021. Згідно витягу з протоколу №2 засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2021 майора запасу ОСОБА_1 зі складом родини 3 особи, знято з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку зі звільненням з військової служби після закінчення строку контракту. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2021 № 180 затверджено протокол житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2021 №

2. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність, або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступною платою відповідно до закону. За правилами ч.1 ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. за №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII), держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. 21.04.2022 прийнято ЗУ «Про дерадянізацію законодавства України» за №2215-IX яким найменування Житлового кодексу Української РСР змінено на Житловий кодекс України (далі- ЖК України). Так, згідно ст. 37 ЖК України, облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв`язку з виходом на пенсію. Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов передбачений і приписами ст.38 ЖК України. Відповідно до ст.40 ЖК України (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті. Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік. У разі смерті громадянина, який перебував на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, за членами його сім`ї зберігається право подальшого перебування на обліку. Таке ж право зберігається за членами сім`ї громадянина, який перебував на обліку у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів і був знятий з обліку з підстав, зазначених у пунктах 2 і 4 цієї статті. Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік. Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку. Вказаний перелік випадків для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов є вичерпний. Постановою КМУ від 03.08.2006 за №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (надалі - Порядок №1081), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей. Вказаним Порядком визначено алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. Відповідно до п.22 та п.23 Порядку №1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. Для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника). Положеннями п.24 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. Згідно з пунктом 29 Порядку військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла. Колегія суддів зазначає, що позивача зі складом родини 3 особи, знято з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 у зв`язку із звільненням з військової служби після закінчення строку контракту. Відповідно до пункту 30 Порядку військовослужбовці знімаються з обліку у разі: - поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; - засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; - подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; - в інших випадках, передбачених законодавством. Згідно з пунктом 31 Порядку житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством. Отже, право на житло мають військовослужбовці, які перебувають на обліку. Відповідно до пункту 32 Порядку військовослужбовцям житло надається згідно з чергою. Черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень). Пунктом 33 Порядку встановлено, що житлове приміщення, що надається військовослужбовцю для постійного проживання, повинне бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним та технічним вимогам. Згідно з пунктом 34 Порядку на підставі рішення про надання житла виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритому військовому містечку - квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім`я якого він виписаний, або за його дорученням іншій особі. Ордер може бути виданий лише на вільне житлове приміщення. Відповідно до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081, Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року №450, та Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №728, з метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція). Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей). Відповідно до пункту 1 розділу VІ Інструкції житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку. Відповідачем не заперечується, що вислуга календарних років позивача становить 27 років. Відповідно до пункту 3 розділу VІ Інструкції облік ведеться в житлових комісіях військових частин (об`єднаних житлових комісіях), військових комісаріатах та КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району. Згідно з пунктом 22 розділу V Інструкції зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством. Наявності таких підстав судом не встановлено. Колегія суддів враховує, що позивач проходив військову службу за контрактом та його звільнено в запас за закінченням строку дії такого контракту. Згідно з пунктом 9 статті 12 ЗУ №2011-XII військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла. Отже, існує вичерпний перелік підстав, при яких військовослужбовці мають право залишатися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при звільненні з військової служби, а звільнення з військової служби в запас не є підставою для зняття позивача та членів його сім`ї з квартирного обліку у військовій частині. Тлумачення зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а, відтак, і на залишення на обліку до отримання ними житла, у тому числі і в разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку № 1081. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 25 березня 2019 року у справі №359/2295/17, від 08 квітня 2020 року у справі №683/2197/18, від 20 травня 2019 року у справі №487/6514/17, від 20 січня 2021 року у справі №460/6031/18, від 24.02.2021 у справі № 460/6032/18від 24.09.2021 у справі № 748/303/20. З урахуванням зазначених норм права та обставин справи, зокрема, наявності в позивача календарної вислуги на військовій службі 27 років, статусу учасника бойових дій, перебування під час проходження військової служби до звільнення на квартирному обліку для поліпшення житлових умов у Військовій частині НОМЕР_1 , не забезпечення постійним житлом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на залишення на квартирному обліку у відповідача і після звільнення його з військової служби. Враховуючи вказане вище, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання неправомірним рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2021 щодо зняття з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 позивача зі складом родини 3 особи та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2021 № 186 про затвердження протоколу житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2021№2, в частині зняття з квартирного обліку майора запасу ОСОБА_1 зі складом родини 3 особи, оскільки відповідачем в супереч норм законодавства прийнято оскаржувані рішення, чим порушено права позивача. Щодо позовних вимог про зобов`язання поновлення позивача на квартирному обліку, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Суд зауважує, що відповідно до п.1 р. ІІ Інструкції №380, для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини). На підставі протоколу загальних зборів військовослужбовців військової частини та протоколу засідання житлової комісії військової частини командир (начальник, керівник) військової частини, керівник військової прокуратури (далі - командир військової частини) видає наказ про утворення та діяльність житлової комісії військової частини. (п. 2 р. ІІ Інструкції №380). Пунктом 4 р. ІІ Інструкції №380 закріплено, що житлова комісія військової частини підзвітна загальним зборам військовослужбовців цієї військової частини. Об`єднана житлова комісія підзвітна загальним зборам військовослужбовців військових частин (підрозділів). У разі розформування військової частини житлова комісія військової частини припиняє свою діяльність та передає облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, до визначеного правонаступника. Рішення про припинення діяльності об`єднаної житлової комісії приймає посадова особа, яка видала наказ про її утворення. У наказі про припинення зазначається правонаступник та термін передачі обліку, до якого передається облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про зобов`язання поновлення позивача на квартирному обліку також підлягають задоволенню як взаємопов`язаних з позовними вимогами про скасування управлінського рішення про зняття з квартирного обліку, оскільки це забезпечить належний та повний захист прав позивача та гарантуватиме, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що позивач звертався до відповідача із заявою щодо поновлення на квартирному обліку, а отже військовою частиною не було порушено прав позивача, а відповідно до ст. 6 КАС України захисту підлягають лише порушені права, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов`язку особи звертатись до суб`єкта владних повноважень із відповідними письмовими заявами про поновлення на квартирному обліку, в якості досудового врегулювання спірних правовідносин. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання неправомірним рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2021 (витяг з протоколу №2) щодо зняття з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 зі складом родини 3 особи та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2021 № 186 про затвердження протоколу житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2021 №2, в частині зняття з квартирного обліку майора запасу ОСОБА_1 зі складом родини 3 особи та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 поновити майора запасу ОСОБА_1 , зі складом родини 3 особи, на квартирному обліку при Військовій частині НОМЕР_1 . На підставі викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позову. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 по справі № 636/1140/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко