Постанова Київський апеляційний суд № 755/5768/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 5 жовтня 2023 року місто Київ справа № 755/5768/22 провадження №22-ц/824/6534/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Більчуком Олександром Олександровичем, на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 23 січня 2023 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 10 лютого 2023 року, ухвалені у складі судді Чех Н.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат,- В С Т А Н О В И В: У липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення боргу за договором страхування. Позов обґрунтовано тим, що 12 червня 2015 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «ЗАЗ», д.нз. НОМЕР_1 та «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_2 . У результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_2 , належний ОСОБА_1 . Цивільно-правова відповідальність винного в ДТП водія транспортного засобу «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП, була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/5565191 страховою компанією ПрАТ «СК Україна». Розмір завданого збитку для позивача становить 50976,25 грн., що підтверджується Звітом № 81/06/15 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 19 червня 2015 року. 18 січня 2016 року до ПрАТ «СК Україна» була подана заява про виплату страхового відшкодування. У строк визначений п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «СК Україна» не здійснило виплату страхового відшкодування. Відповідно, з 17 квітня 2016 року у ПрАТ «СК Україна», крім обов`язку виплатити страхове відшкодування, також з`явився обов`язок виплачувати для позивача пеню, яка передбачена п.36.5 ст.36 Закону, та інфляційний збиток і 3% річних, які передбачені ст.625 ЦК України. 2 березня 2018 року Господарським судом м.Києва було порушено справу про банкрутство ПрАТ «СК Україна». 17 липня 2019 року Господарським судом м.Києва у справі №910/842/18 було вирішено ліквідувати ПрАТ «СК Україна». 11 травня 2016 року позивачем до МТСБУ було подано заяву про виконання зобов`язання за договором страхування та додано до заяви всі необхідні матеріали, відповідно до ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У заяві просив виконати зобов`язання ПрАТ «СК Україна» за договором обов`язкового страхування, а саме 50000 грн. - розмір страхового відшкодування. В подальшому МТСБУ виконало частину зобов`язання за договором страхування в розмірі 46284,51 грн. та підтвердило наявність обов`язку виконати зобов`язання за договором страхування. Однак, крім основної суми боргу - страхового відшкодування МТСБУ має обов`язок здійснити виплату інфляційних втрат, пені та 3%річних. 17 січня 2022 року позивач подав заяву до МТСБУ, в якій просив виконати зобов`язання за договором страхування в повному обсязі, а саме здійснити оплату інфляційних втрат, 3% річних та пені. 21 січня 2022 року МТСБУ повідомило позивача про те, що Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено покладення на МТСБУ обов`язку виконувати інші зобов`язання неплатоспроможного страховика та відмовилося виплачувати інфляційний збиток, 3% річних та пеню. Така відмова відповідача є незаконною і порушує права позивача. Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 23 січня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат відмовлено. Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 10 лютого 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2000 грн. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просив скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з МТСБУ 12254,88 грн. - інфляційних втрат, 2807 грн. - 3% річних за користування чужими коштами, 27078,09 грн. - пені, а всього 42139,97 грн. В апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду, які лягли в основу рішення не відповідають встановленим обставинам справи; висновки суду першої інстанції суперечливі між собою; судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, а саме здійснено неправильне системне тлумачення п.2.1 ст.2, п.20.3 ст.20, підпункту «г» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ч.1 ст.23, ч.5 ст.45, ч.8 ст.87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Що стосується висновків суду викладених у додатковому рішенні, то в цій частині апелянт зазначає про те, що у суду першої інстанції не було законних підстав для стягнення заявлених відповідачем витрат, оскільки в матеріалах поданої відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення були відсутні докази, підтверджуючі здійснення відповідних витрат. Представником відповідача не було надано суду та сторонам: акти виконаних робіт, акти приймання-передачі наданих послуг, що унеможливлює визначення розміру витрат на правничу допомогу судом з метою розподілу. У відзиві на апеляційну скаргу представник Моторного (транспортного) страхового бюро України просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Ухвалою Київського апеляційного суду від 2 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року у складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 . 12 червня 2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля «ЗАЗ»,д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Постановою Оболонського районного суду м.Києва від 9 липня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 . Згідно звіту № 81/06/15 від 19 червня 2015 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 становить 50976,25 грн. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «Україна» на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № АІ/5565191, де ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 0,00 грн. 18 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування, проте Товариство не здійснило на користь позивача виплати страхового відшкодування. Ухвалою Господарського суду м.Києва від 2 березня 2018 року відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ «СК «Україна», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника. 17 липня 2019 року ухвалою Господарського суду м.Києва у справі № 910/842/18 ліквідовано банкрута - ПрАТ «СК «Україна» як юридичну особу в зв`язку з банкрутством. 11 травня 2021 року ОСОБА_1 подав до МТСБУ заяву про виплату страхового відшкодування, яка була розглянута та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 46284,51 грн. 17 січня 2022 року представником ОСОБА_1 було подано заяву до МТСБУ із проханням здійснити доплату в частині інфляційних втрат, 3% річних та пені. Листом від 21 січня 2022 року МТСБУ відмовило у задоволенні цієї заяви з посиланням на п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п.3 ч.1 ст.988 ЦК України. У додатковому рішенні судом установлено, що представник відповідача, який подавав відзив на позовну заяву є адвокатом, що діє на підставі довіреності від 21 грудня 2021 року. Між Моторно (транспортним) страховим бюро України та адвокатом Проц А.В. 12 жовтня 2021 року укладено договір про надання послуг в сфері права № 4.1/12-10/2021. 4 жовтня 2022 року між сторонами укладено додаткову угоду № 817 до Договору про надання послуг в сфері права № 4.1/12-10/2021, де вказано про передачу коштів у розмірі 2000 грн. у справі за позовом ОСОБА_1 . Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не звертався до суду в процедурі банкрутства із заявою про визнання його кредитором ПрАТ «СК України» на суму пені, трьох процентів річних за порушення грошового зобов`язання та інфляційних втрат та відповідно не визнавався у встановленому законом порядку кредитором ПрАТ «СК Україна» на такі виплати. Врахувавши те, що позивач не звертався з кредиторськими вимогами до ПрАТ «СК Україна» в процедурі банкрутства, вимоги ОСОБА_1 до МТСБУ про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних збитків є необґрунтованими. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що витрати відповідача на правничу допомогу є доведеними та підлягають стягненню з позивача на користь відповідача. Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке. Відносини у сфері обов`язкового страхування відповідальності регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України (Закон № 1961-IV). Об`єктом обов`язкового страхування відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодування особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяною життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу згідно зі ст.5 цього Закону. Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяною життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників. Статтею 4 Закону передбачено, що суб`єктами обов`язкового страхування відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України. МТСБУ є спеціальним суб`єктом у сфері страхування. Згідно з п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» одним з основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом. Для забезпечення виконання зобов`язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди, зокрема фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом ( п.п.43.1.2 п.43.1 ст.43 Закону № 1961-IV). Статтею 20 Закону №1961-IV визначено порядок виконання зобов`язань страховика, що ліквідується. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом (п.20.3 ст.20 Закону № 1961-IV). Згідно з положеннями пп. «д» п.41.1 ст.41 Закону № 1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому п.41.3 ст41 цього Закону передбачено, що МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовує частину шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування. Шкода, яку зобов`язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень п.20.3 ст.20, п.41.3 ст.41 Закону № 1961-IV, є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ. МТСБУ приймає на себе зобов`язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов`язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб`єктом у сфері обов`язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства. Отже, МТСБУ вступає у правовідносини щодо відшкодування шкоди замість страховика, якого визнано банкрутом і ліквідовано із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами страхування, лише із встановленням цих обставин та звернення до Бюро потерпілої особи за таким відшкодуванням. Тобто Бюро у межах цих правовідносин гарантує отримання лише відшкодування шкоди потерпілою від дорожньо-транспортної пригоди особою (правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 липня 2023 року у справі № 910/16820/21). Судом установлено, що МТСБУ виплатило позивачу суму відшкодування шкоди і в цій частині спір між сторонами відсутній. Предметом спору у цій справі є вимоги про сплату пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих на суму страхового відшкодування, зобов`язання з виплати якого не виконав ліквідований страховик СК «Україна», щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договором страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України). Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 квітня 2020 року у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст.625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Оскільки МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика, відповідно не є таким, що прийняло на себе всі зобов`язання страховика, у тому числі і ті, які є наслідком неналежного виконання або невиконання цим страховиком власних зобов`язань за договорами страхування, - правових підстав покладання на МТСБУ відповідальності за неналежно виконаними/невиконаними СК «Україна» зобов`язаннями у вигляді нарахувань, передбачених ст.625 ЦК України немає. Відповідно до п.36.5 ст.36 Закону № 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Виходячи зі змісту наведеної норми, за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика саме він має сплатити пеню, передбачену наведеним положенням, особі, яка має право на таке відшкодування, натомість за прострочення здійснення регламентної виплати з вини МТСБУ пеня нараховується за час такого прострочення і у такому разі Бюро має обов`язок сплатити її. Установлено, що ОСОБА_1 11 травня 2021 року (після прийняття судом рішення про ліквідації ПрАТ «СК «Україна») звернувся до МТСБУ з заявою про виплату страхового відшкодування, відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 46284,51 грн. Установлені у справі обставини не дають підстав для висновку про те, що МТСБУ з моменту набуття ним обов`язку із здійснення регламентної виплати допустило прострочення виконання цього зобов`язання. Оскільки позивач зазначає у позові про те, що саме ліквідованим страховиком не виконані зобов`язання з виплати страхового відшкодування у встановлений строк до моменту порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ СК «Україна» ( 2 березня 2018 року), - відсутні підстави для покладення на МТСБУ обов`язку із відшкодування пені, нарахованої у зв`язку із невиконанням зобов`язання за договором страхування ліквідованим страховиком. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції безпідставно не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 7 вересня 2021 року у справі № 9110/14293/19, є безпідставними, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 липня 2023 року у справі № 910/16820/21 відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 7 вересня 2021 року у справі № 910/14293/19. Відповідно підлягає застосуванню остання позиція Великої Палати Верховного Суду. Разом з тим, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, але помилився щодо мотивів такої відмовити, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення також є безпідставними. Відповідно до умов договору про надання послуг в сфері права від 12 жовтня 2021 року МТСБУ та АО «ІНСЛОУ ГРУП» домовились, що вартість послуг, що надаються виконавцем у справах, у яких замовник є відповідачем, а також в інших випадках, визначаються наступним чином, зокрема 2000 грн. - у справі, в якій ціна позову становить 10000 грн. і більше ( п.5.2.4 договору). Зі змісту додаткової угоди № 817 до договору про надання послуг замовником передано, а виконавцем прийнято завдання на ведення від імені замовника наступних справ, зокрема стосовно ОСОБА_1 з ціною позову 42139,97 грн., вартість послуги становить 2000 грн. (пункт 1 угоди). Цією ж додатковою угодою передбачено, що оплата послуг виконавця в розмірі, який вказаний в п.1 цієї угоди, здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок виконавця протягом п`яти банківських днів з дати підписання сторонами Акту про виконані роботи. Як убачається з матеріалів справи представником відповідача адвокатом Проц А.В., який діє на підставі довіреності, виданої на виконання договору про надання послуг у сфері права, укладеного мі МТСБУ та АО «ІНС.ЛО ГРУП». Подано відзив на позовну заяву, до якого додані ряд документів. Зазначені обставини не дають підстав для сумніву щодо виконання адвокатським об`єднанням своїх зобов`язань за договором про надання послуг у сфері права від 12 жовтня 2021 року. Не сплата відповідачем виконавцю послуг з надання правової допомоги чітко визначеної у договорі суми, не може бути підставою для відмови у стягненні витрат сторони, на користь якої ухвалено рішення. Інших доводів в частині оскарження додаткового рішення апеляційна скарга позивача не мітить. За таких обставин відсутні підстави для скасування додаткового рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Більчуком Олександром Олександровичем, задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 23 січня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Додаткове рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 10 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус