Постанова 4824 № 755/20232/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 755/20232/21 Головуючий 1 інстанція - Гончарук В.П. Провадження № 22-ц/824/10157/2022 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М. П О С Т А Н О В А іменем України 07 грудня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді: Суханової Є.М., суддів: Сушко Л.П., Олійника В.І. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення боргу за договором страхування,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила суд: стягнути на її користь з Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) грошову виплату, а саме пеню у розмірі 15 039,74 грн., 3 % річних у розмірі 1 673,00 грн., та інфляційні втрати у розмірі 8 206,07 грн., а всього 24 918,81 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.10.2015 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі т.з. «Мітсубісі», д.р. № НОМЕР_1 та «Мерседес» д.н.з. № НОМЕР_2 , що підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення. У результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб «Мерседес», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , належний ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 . Цивільно-правова відповідальність винного в ДТП водія транспортного засобу «Мітсубісі», д.р. № НОМЕР_1 , на момент ДТП, була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5628077 страховою компанією: ПрАТ «СК Україна» (код ЄДРПОУ: 30636550). Розмір завданого збитку для Позивача становив 80 580,71 грн., що підтверджується звітом №12277 від 27.10.2015 р. 07.10.2015 року до ПрАТ «СК Україна» була подана заява про виплату страхового відшкодування. У строк визначений п.36.2. ст.36 Закону України № 1961-IV «Про,обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «СК Україна» не здійснило виплату страхового відшкодування. Відповідно, з 05.01.2016 р., у ПрАТ «СК Україна» крім обов`язку виплатити страхове відшкодування, також з`явився обов`язок виплачувати для Позивача пеню, яка передбачена п. 36.5 ст.36 Закону № 1961-IV та інфляційний збиток і 3% річних, які передбачені ст.625 ЦК України. 02.03.2018 року Господарським судом м. Києва було порушено справу про банкрутство ПрАТ «СК Україна»(код ЄДРПОУ 30636550) № 910/842/18. 17.07.2019 року Господарським судом м. Києва у справі № 910/842/18, було вирішено-ліквідувати ПрАТ «СК Україна». 22.08.2019 року Позивачем до МТСБУ було подано заяву про виконання зобов`язання за договором страхування та додано до заяви всі необхідні матеріали, відповідно до ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`є. 28.11.2019 року Листом від МТСБУ Позивача було повідомлено про те, що МТСБУ прийняло рішення про виконання лише частини зобов`язання в розмірі 49 000,00 грн. В подальшому, МТСБУ виконало частину зобов`язання за договором страхування в розмірі 49 000,00 грн. та підтвердило наявність обов`язку виконати зобов`язання за договором страхування. 22.10.2021 року Позивачем було подано заяву, якою просилося МТСБУ виконати зобов`язання за договором страхування в повному обсязі, а саме здійснити оплату інфляційних втрат, 3% річних та пені. 27.10.2021 року МТСБУ повідомило Позивача про те, що Законом № 1961-IV не передбачено покладення на МТСБУ обов`язку виконувати інші зобов`язання неплатоспроможного страховика та відмовилося виплачувати інфляційний збиток, 3% річних та пеню. Таким чином МТСБУ порушує право Позивача, як потерпілої у ДТП особи на отримання всіх належних виплат за договором страхування. Станом на дату подання позовної заяви зобов`язання за договором страхування в повному обсязі не виконано. Таким чином часткове виконання МТСБУ умов договору страхування перед позивачем порушує його права та суперечить меті такого інституту, як обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення боргу за договором страхування - відмовлено. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням усіх обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що на МТСБУ не покладається обов`язок сплачувати інфляційний збиток, пеню, та 3% річних суперечить пункту 20.3 ст. 20 та п. г п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземниї транспортних засобів», оскільки зазначені норми визначають, що МТСБУ має виконати зобов`язання за логовром страхування ліквідованого страховика в повному обсязі. Моторним (транспортним) страховим бюро України в особі представника Гусєва Павла Володимировича подано відзив на апеляційну скаргу. Представник зазначає, що ст.. 41 Закону України № 1961-IV передбачає виключний перелік регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ. У вказаних нормах визначено, що МТСБУ відшкодовує виключно шкоду на умовах, визначених Законом України № 1961-IV. Якщо норми цього закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього закону. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Судом встановлено, що 07.10.2015 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі т.з. «Мітсубісі», д.р. № НОМЕР_1 та «Мерседес» д.н.з. № НОМЕР_4 , що підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення. У результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб «Мерседес», державний реєстраційний № НОМЕР_5 , належний ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 . Постановою Подільського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року у справі № 758/13106/15-п ОСОБА_3 ,визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Цивільно-правова відповідальність винного в ДТП водія транспортного засобу «Мітсубісі», д.р. № НОМЕР_1 , на момент ДТП, була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5628077 страховою компанією: ПрАТ «СК Україна» (код ЄДРПОУ: 30636550). Згідно полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 50000 грн. Термін дії вказаного полісу становить з 01 травня 2015 року по 30 квітня 2016 року, тобто на час вчинення ДТП вказаний поліс був чинний. Позивачу сума страхового відшкодування страховою компанією не сплачена. Доказів виплати страхового відшкодування відповідачем не надано. 02.03.2018 року Господарським судом м. Києва було порушено справу про банкрутство ПрАТ «СК Україна»(код ЄДРПОУ 30636550) № 910/842/18. 17.07.2019 року Господарським судом м. Києва у справі № 910/842/18, було вирішено-ліквідувати ПрАТ «СК Україна». Як встановлено в ході судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, відповідачем МТСБУ було виконано зобов`язання за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/5628077, зокрема здійснено оплату у розмірі 49 000,00 грн., що підтверджується листом відповідача «Про прийняте рішення» від 28.11.2019 року № 3.1-05/39709 та доводами позивача викладеними у змісті позовної заяви. Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщонорми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Статтею 6 Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно положень ст. 29 Закону у зв`язку пошкодженням транспортного засобу потерпілому відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Згідно ст. 20 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору. У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом. Відповідно до підпункту г) п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальност. Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК). Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, оскільки відповідач виконав покладені на нього зобов`язання за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/5628077, відшкодувавши шкоду потерпілій особі у розмірі 49 000,00 грн. Отже, оскільки між сторонами виникли позадоговірні, деліктні, зобов`язання, які полягають у виплаті грошових коштів за невиконання зобов`язаннь, а не здійснення страхової виплати, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства. Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог . Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права. Отже, підстав для його скасування з мотивів, викладених у скарзі, апеляційний суд не знаходить. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,367, 369, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повна постанова складена 07.12.2022. Головуючий: Є.М. Суханова Судді: Л.П. Сушко В.І. Олійник