Постанова Київський апеляційний суд № 752/11794/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/11794/21 Головуючий у суді І інстанції Ольшевська І.О. Провадження № 22-ц/824/2074/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 травня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в с т а н о в и в: У травні 2021 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»(далі - ПрАТ «СК «АРКС») звернулось до суду з вказаним вище позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 51 446,90 грну рахунок відшкодування матеріальноїшкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП)та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 04 грудня 2018 року між ПрАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за № 355а8зда, відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб «BMW», д.р.н. НОМЕР_1 . 08 червня 2019 року у м. Києві по просп. Героїв Сталінграду сталася ДТП за участю транспортних засобів «BMW», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 (власник - ОСОБА_2 ) та «SSANG YONG», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої забезпечений договором добровільного страхування автомобіль отримав механічні ушкодження. Винною у скоєнні вказаної ДТП визнано відповідачку постановою суду від 03 вересня 2019 року у справі № 756/8380/19, яка набрала законної сили. Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № ARX2480000 від 16 липня 2019 року та умов договору страхування №355а8зда від 04 грудня 2018 року розмір страхового відшкодування склав 151 446,90 грн, яке позивачем було сплачено на рахунок СТО згідно платіжного доручення № 578 900 від 17 липня 2019 року. З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність відповідачки на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий альянс» за договором (полісом) обов`язкового страхування № АК/7973724, 10 жовтня 2019 року позивач звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, після чого 21 травня 2020 року ПрАТ «Європейський страховий альянс» здійснило страхову виплату на його користь у розмірі 42 689,26 грн. 02 лютого 2021 року ПрАТ «Європейський страховий альянс» доплатило страхове відшкодування у розмірі 57 310,74 грн, яке було стягнуто на підставі рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/17524/20. Залишок майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, становить 51 446,90 грн, який в розумінні положень статей 993, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України повинна відшкодовувати відповідачка, як винуватець ДТП. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 серпня 2022 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АРКС»51 446,90 грн суми відшкодування та 2 270,00 грн судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, будучи страховиком потерпілої особи, виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків, тому відповідачка, як винна у ДТП особа, зобов`язана в порядку суброгації сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля) і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що здійснена її страховиком на підставі договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до вимог статей 993, 1194 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування». Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачка звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що розгляд справи відбувся без належного повідомлення відповідачки. Суд першої інстанції на момент відкриття провадження у справі № 752/11794/21 мав належне підтвердження зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачки - АДРЕСА_1 , однак всупереч пункту 2 частини сьомої статті 128 ЦПК України здійснив направлення ухвали про відкриття провадження і продовжував подальше листування за адресою, за якою відповідачка не проживала і не проживає, а саме АДРЕСА_2 . Допущенні судом порушення норм процесуального права призвели до порушення права відповідачки брати участь у судовій справі, в якій вона виступає стороною, і, як наслідок, вона була позбавлена права подати відзив на позовну заяву, а також надати свої пояснення, аргументи та докази, які б забезпечили всебічне дослідження обставин справи задля прийняття законного рішення. Відповідно до висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 18 квітня 2022 року в рамках справи № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21), розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було належним чином повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Позивач, звертаючись з позовною заявою у справі № 752/11794/21, не надав суду для ознайомлення всі наявні і відомі йому докази, встановлені під час розгляду справи № 910/17524/20, а суд першої інстанції, незважаючи на наявність відомостей про прийняте у справі № 910/17524/20 рішення, проігнорував та не надав належної оцінки страховому акту № ARX2480000, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 151 446,90 грн. Вказаний страховий акт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний. Страховий акт № ARX2480000 суперечить висновку, зробленому у звіті № 488 від 15 лютого 2020 року, наданого ФОП ОСОБА_4 , яким визначена значно менша сума відшкодування з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу - 117 854,00 грн. Крім того, згідно звіту № 191_19_ESA/1 про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу від 30 листопада 2020 року, наданого ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка», з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу сума відшкодування складає 115 087,07 грн. Наведене, на переконання відповідачки, дає підстави для висновку, що позивач не надав доказів, які б свідчили про порушення його прав та законних інтересів, а його доводи, наведені у позовній заяві, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. При цьому огляд транспортного засобу «BMW Х5» проводився без повідомлення інших учасників ДТП про місце та час огляду рекомендованим листом чи телеграмою, відтак страховий акт не є належним та допустимим доказом фіксації пошкоджень. У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «СК «АРКС» в особі представника за довіреністю - Волчек Н.М. просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що позивачем не було порушено права відповідачки, оскільки діючим законодавством не передбачено обов`язок запрошувати на огляд транспортного засобу винуватця ДТП, а в страховому акті зазначається інформація, яка стосується страхового випадку, а не оцінки майна. Що стосується посилання відповідачки на звіт № 488 про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, позивач звертає увагу, що ним та страхувальником були погоджені умови здійснення виплати страхового відшкодування саме в договорі добровільного страхування наземного транспорту № 355а8зда від 04 грудня 2018 року та здійснена виплата у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі умов, передбачених цим договором. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Наявність платіжного доручення № 578 900 від 17 липня 2019 року, акту виконаних робіт № РМСН0001723 від 27 липня 2019 року є достатніми доказами розміру збитків, завданих власнику автомобіля «BMW», д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка мала місце 08 червня 2019 року з вини ОСОБА_1 . Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає. Суд першої інтонації встановив, що 04 грудня 2018 року між АТ «СК «АХА Страхування», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПрАТ «СК «АРКС», та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» за № 355а8зда, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом «BMW Х5», д.р.н. НОМЕР_1 , 2015 року випуску, що належить йому на праві власності. Згідно із розділами 11, 19 вказаного договору страхова сума складає 2 025 000,00 грн, а строк дії договору з 07 грудня 2018 року по 06 грудня 2019 року. 08 червня 2019 року по просп. Героїв Сталінграду, 8 у м. Києві ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «SSANG YONG», д.р.н. НОМЕР_2 , на нерегульованому перехресті, де організовано круговий рух і яке позначено дорожнім знаком 4.10., не надала перевагу транспортному засобу «BMW», д.р.н. НОМЕР_1 , який вже рухався по колу, та здійснила з ним зіткнення, в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зазначені обставини встановлені постановою Оболонського районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 760/8380/18, відповідно до яких ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. 15 липня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до позивача із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспорту. На підставі складеного розрахунку страхового відшкодування та страхового акту № ARX 2480000 від 16 липня 2019 року ПрАТ «СК «АРКС» відповідно до платіжного доручення № 578 900 від 17 липня 2019 року перерахувало грошові кошти у розмірі 151 446,90 грн на рахунок СТО - ТОВ «АВТ Баварія Київ» з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без врахування коефіцієнта фізичного зносу). У зв`язку з тим, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий альянс» за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/7973724 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 100 000,00 грн, 10 жовтня 2019 року позивач звернувся до страховика відповідачки із заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 151 446,90 грнта 21 травня 2020 року отримав від ПрАТ «Європейський страховий альянс» страхову виплату у розмірі 42 689,26 грн з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частини пошкодженого транспортного засобу. Рішенням Господарського суду м. Києва від 16 січня 2021 року у справі № 910/17524/20 стягнуто з ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь ПрАТ «СК «АРКС» 57 310,74 грн страхового відшкодування. Отже, як було встановлено судом, по страховому випадку, який стався 08 червня 2019 року по просп. Героїв Сталінграду, 8 у м. Києві, страховик відповідачки сплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 100 000,00грн, а сума збитків, які були відшкодовані потерпілому позивачем і не включені до суми страхової виплати, яка здійснена страховиком відповідачки, становить 51 446,90грн. З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідачки ( АДРЕСА_2 ) направлено претензію про реґресні вимоги від 12 лютого 2021 року про відшкодування завданої шкоди у розмірі 51 446,90грн, проте поштове відправлення повернулося без вручення з відміткою служби поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положення цього конституційного принципу закріплені у статтях 12, 13 ЦПК України. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17). Отже, ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року). Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві ПрАТ «СК «АРКС» зазначило зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно отриманої судом у порядку частини сьомої статті 187 ЦПК України інформації від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області та Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА в м. Києві відповідачка значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 . 09 червня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та проведення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Копія зазначеної ухвали була направлена відповідачці на поштову адресу, яка вказана в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим поштове відправлення повернулося до суду першої інстанції без вручення з відміткою служби поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». За правилом частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Порядок повідомлення учасників справи про розгляд справи встановлений статями 128 - 130 ЦПК України, про належне повідомлення особи про вчинення відповідної процесуальної дії може свідчити розписка. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. За правилом частин п`ятої, шостої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа. Ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог частини п`ятої статті 128 цього Кодексу (частина друга, п`ята статті 187 ЦПК України). Статтею 190 ЦПК України передбачено надіслання копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та доданих до неї документів, а саме ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до частини першої статті 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Положеннями статті 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Неповідомлення судом учасників процесу про розгляд справи є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частиною першою якої передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи. Отже, відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. У справі, яка переглядається, незважаючи на те, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд встановив правильну адресу реєстрації місця проживання відповідачки, судова кореспонденція направлялася їй на невірну адресу, яка була зазначена в позовній заяві. Колегія суддів звертає увагу, що наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не може вважатися належним повідомленням відповідачки щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оскільки це не відповідає вимогам частини першої статті 130 ЦПК України, якою передбачено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Відомості про повернення до суду першої інстанції поштового відправлення, в якому містилася копія ухвали про відкриття провадження разом з матеріалами позовної заяви, з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про виконання судом обов`язку із належного повідомлення відповідачки про розгляд даної справи в суді. Приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повісток про виклик до суду без зазначення конкретної причини повернення є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки таке повернення повістки не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її відсутність за адресою, повідомленою суду. Повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду. Подібного правового висновку дійшли Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 та Верховний Суд в постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 130/3251/13. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8-12, 128-130, 223 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання. Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Виходячи з наведеного, у даній справі суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог без належного повідомлення відповідачки про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, чим позбавив останню реалізувати свої процесуальні права, в тому числі подати відзив на позовну заяву з доказами на спростування доводів позивача, якими він обґрунтовував свої вимоги щодо предмета спору. Внаслідок такого розгляду справи суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд. Колегія суддів врахувала, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, зокрема, право на справедливий судовий розгляд. При цьому ключовими принципами, які мають скеровувати тлумачення статті 6 Конвенції, є верховенство права, правова певність і належне відправлення правосуддя. Дотримання вимог процесуальної форми (у тому числі й щодо належного повідомлення учасників справи) є важливою гарантією їх прав та передумовою ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Разом із тим, надмірний процесуальний формалізм, який не враховує вимог справедливості, добросовісності й розумності, може спотворити завдання цивільного судочинства, спричинивши прийняття явно несправедливого рішення. Отже, доводи відповідачки про її неналежне повідомлення про розгляд справи у Голосіївському районному суді м. Києва в порядку письмового провадження, що призвело про порушення її прав на ефективний і справедливий судовий захист, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження. Згідно із абзацом 2 частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи(частина друга статті 376 ЦПК України). Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) викладено правовий висновок про те, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства. За таких обставин районний суд не дотримався умов проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та ухвалив рішення в цій справі з порушенням вимог процесуального законодавства, а відтак оскаржуване рішення суду першої інстанції про задоволення позову з наведених вище мотивів не може бути залишене в силі та відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню. Вирішуючи позов ПрАТ «СК «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. У преамбулі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Натомість відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17. У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі. У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації. У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18) зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За змістом пункту 29.12 договору добровільного страхування № 355а8зда від 04 грудня 2018 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків із СТО (згідно з умовами пункту 29.13 договору). Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, страхового акту № ARX 2480000 від 16 липня 2019 року, рахунку ТОВ «АВТ Баварія Київ» № РМСРХ000283 від 09 червня 2019 року та умов договору страхування № 355а8зда від 04 грудня 2018 рокурозмір страхового відшкодування зазначеним страховим випадком склав 151 446,90 грн. Ці кошти були сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 578 900 від 17 липня 2019 року на рахунок СТО - ТОВ «АВТ Баварія Київ» за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу «BMW Х5», д.р.н. НОМЕР_1 , 2015 року випуску. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено, що він на виконання пункту 29.12 договору добровільного страхування наземного транспорту № 355а8зда від 04 грудня 2018 року та на підставі статті 25 Закону України «Про страхування» виплатив страхувальнику страхове відшкодування, отже у нього виникло право у розмірі виплаченого страхового відшкодування пред`явити вимоги до винної особи в ДТП. В апеляційній скарзі відповідачка помилково посилається на статтю 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки ця норма не регулює виниклі правовідносини. Так, відносини між ОСОБА_1 та її страховиком (ПрАТ «Європейський страховий альянс») регулюються умовами, визначеними у договорі (полісі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з частиною першою зазначеної статті у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Таким чином страховик відповідачки відшкодував позивачу витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу, а в подальшому на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 16 січня 2021 року у справі № 910/17524/20 здійснив доплату страхового відшкодування. Загальна сума виплаченої страхової суми становила 100 000,00 грн, що становить граничну межу ліміту відповідальності страховика відповідачки. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У зв`язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні у межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди. Отже, за змістом статті 993 ЦК України у системному зв`язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі № 464/1937/16-ц (провадження № 61-4756св18) та від 03 грудня 2020 року у справі № 352/1384/18 (провадження № 61-19013св19). Враховуючи, що вартість майнового збитку, завданого власнику пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідачки, перевищує виплачений на користь позивача розмір страхового відшкодування, ПрАТ «СК «АРКС» має право вимагати стягнення з ОСОБА_1 різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим ПрАТ «Європейський страховий альянс», що становить 51 446,90 грн. Колегія суддів в оцінці обставин даної справи виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). Якщо позивачу недостатньо страхового відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (див. висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 333/1050/15-ц). Крім того, у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18. Таким чином, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі статті 1194 ЦК України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи (чи її страховика) різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної у результаті пошкодження транспортного засобу, у більшості випадків ця різниця утворюється внаслідок того, що за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхові компанії вартість відновлювального ремонту обраховують з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму. При цьому якщо потерпілий (чи його страховик) звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. За змістом частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика відповідача, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуваннямфізичного зносу транспортного засобу. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц (провадження № 61-4463св18), від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц (провадження № 61-34581св18). Доводи апеляційної скарги про те, що страховий акт № ARX 2480000 від 16 липня 2019 року не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та суперечить висновку, зробленому у наданому позивачем звіті № 488 від 15 лютого 2020 року, наданого ФОП ОСОБА_4 , колегія суддів відхиляє. За договором страхування № 355а8зда від 04 грудня 2018 року, укладеним між ПрАТ «СК «АХА Страхування», яке 20 червня 2019 року змінило своє найменування на ПрАТ «СК «АРКС», та страхувальником, не передбачено зобов`язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням звіту суб`єкта оціночної діяльності. При цьому, відповідно до звіту № 488 від 15 лютого 2020 року, який був використаний для здійснення розрахунків між страховими компаніями, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу BMW Х5», д.р.н. НОМЕР_1 , без урахування його коефіцієнта фізичного зносу складає 184 521,77 грн, що є більшою сумою збитків у порівнянні з тією, яка була відшкодована позивачем потерпілій особі (151 446,90 грн). Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідачки про те, що огляд транспортного засобу «BMW Х5» проводився без її повідомлення про місце та час огляду рекомендованим листом чи телеграмою, відтак страховий акт не є належним та допустимим доказом фіксації пошкоджень. Згідно з пунктом 5.2 зазначеної Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо). Отже, присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби. Крім того, відповідачка не навела об`єктивного підтвердження того, що її відсутність під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля призвела до неправомірності розрахунків ПрАТ «СК «АРКС» за договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 355а8зда від 04 грудня 2018 року. Наведені посилання носять формальний характер і ґрунтуються на припущеннях, що не можуть бути оцінені та враховані судом. Таким чином, з огляду на те, що ПрАТ «СК «АРКС» виконало свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування потерпілій особі завданих збитків у повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку, що сплачена позивачем на користь потерпілої особи сума матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, яка не відшкодована страховиком відповідачки, у розмірі 51 446,90 грнпідлягає стягненню з ОСОБА_1 в порядку суброгації. Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи та ухвалене з порушенням норм процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ПрАТ «СК «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відтак, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат. На підставі викладеного з відповідачки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог стягуються документально підтвердженні судові витрати, понесені позивачем у межах даної справи, а саме 2 270,00 грн сплаченого судового збору. Зважаючи на положення частини третьої статті 389 ЦПК України, судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» 51 446,90 грн (п`ятдесят одну тисячу чотириста сорок шість гривень 90 копійок) матеріальноїшкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 2 270,00 грн(дві тисячі двісті сімдесят гривень) понесених витрат по сплаті судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Судді: С.А. Голуб Т.О. Писана Д.О. Таргоній