Постанова 4874 № 906/198/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2023 року Справа № 906/198/23 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Юрчук М.І. без участі представників сторін розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про ухвалення додаткового рішення до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 за наслідками розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.04.2023 у справі № 906/198/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" до Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради про стягнення 4 006 295,46 грн ВСТАНОВИВ: Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 у справі № 906/198/23 (головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю.) апеляційну скаргу Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 27.04.2023 у справі № 906/198/23 залишено без змін. ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 прийнято заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат до розгляду; заяву постановлено розглянути в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Представники сторін в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином засобами електронного зв`язку, що підтверджується відповідними довідками суду апеляційної інстанції про доставку електронних листів. Від представника ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" надійшло клопотання про розгляд заяви за його відсутності. Згідно ч. 4 ст. 244 ГПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. До суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на неспівмірність заявленої суми до стягнення зі складністю даної справи, а також у зв`язку із скрутним фінансовим становищем відповідача. Розглянувши заяву ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне. За змістом пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України). Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України). При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Нормою ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. В силу ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Таким чином відшкодування судових витрат, в тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений. З матеріалів справи та поданої заяви вбачається, що між адвокатом Приведьоном Віталієм Миколайовичем, що діє на підставі Свідоцтва Ради адвокатів Житомирської області ЖТ № 000735 від 23.02.2015 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" в особі директора Гуцала Андрія Анатолійовича, який діє на підставі Статуту укладено договір про надання правничої допомоги № 1 від 06.05.2019. Згідно п.1.1. Предметом даного договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Пунктом 1.2. договору встановлені повноваження Адвоката. Розділом 4 договору визначається розмір та порядок обчислення та виплати гонорару Адвоката. Додатковою угодою № 59 від 09.06.2023 до договору про надання правничої допомоги № 1 від 06.05.2019 врегульовано умови надання Адвокатом Клієнту надання професійної правничої допомоги по справі № 906/198/23 в суді апеляційної інстанції та розмір гонорару у сумі 30 000,00 грн. На підтвердження витрат на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн заявником подано копії: додаткової угоди № 59 від 09.06.2023 до договору про надання правничої допомоги № 1 від 06.05.2019, детального опису та розрахунку послуг (робіт) згідно вказаного договору від 19.07.2023; копії ордеру серії АМ №1001593 від 21.07.2022 на ім`я Приведьона Віталія Миколайовича та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ № 000735 від 23.02.2015; посвідчення адвоката України № 000735 від 23.02.2015 також наявні в матеріалах справи. Відповідно до детального опису та розрахунку послуг (робіт) згідно договору про надання правничої допомоги № 1 від 06.05.2019 та додаткової угоди № 59 від 09.06.2023, який підписано адвокатом Приведьоном В.М. та ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 19.07.2023, адвокатом надані наступні послуги та вказано їх вартість: 1) консультування Клієнта, вивчення апеляційної скарги, аналіз законодавства України щодо застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів та прав Клієнта, пов`язаних із застосуванням законодавства - 2 000,00 грн; 2) підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 3 000,00 грн; 3) прийняття участі в 2 засіданнях господарського суду - 2 000,00 грн; 4) підготовка заяви про стягнення судових витрат та у випадку необхідності прийняття участі в судовому засіданні - 3 000,00 грн; 5) "гонорар успіху" за рішення суду апеляційної інстанції на користь Клієнта - 20 000,00 грн. Судом також констатується, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначав, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 30 000,00 грн. Відповідну заяву про намір звернутися до суду про відшкодування витрат на правничу допомогу також зроблено у судовому засіданні до закінчення судових дебатів. Поряд з цим, відповідач по справі щодо стягнення заявленої суми витрат заперечує та вказує на наявність підстав для зменшення розміру судових витрат. Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат. Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами. Згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Таким чином, суд може зменшити суму судових витрат встановивши їх не співрозмірність характеру спору, ступеню її складності, наявність заперечень з боку відповідача стосовно суми стягнення, витраченого адвокатами часу на надання правової допомоги, та іншим обставинам, які мають істотне значення, незалежно від того, чи подавалося таке клопотання відповідачем. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі №915/237/18 та від 06.03.2019 по справі № 910/15357/17. Проаналізувавши надані представником позивача в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів сторін, а також співмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг) на суму 10 000,00 грн та "гонорар успіху" в розмірі 20 000,00 грн, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Так, вивчивши надані заявником документи, колегія суддів зазначає, що витрати, пов`язані з вивченням апеляційної скарги, аналізом законодавства з метою забезпечення законних інтересів клієнта, про які зазначено в описі та розрахунку наданих послуг від 19.07.2023, апеляційний господарський суд вважає єдиним комплексом юридичних послуг, за наслідком яких досягається єдина мета представництва - формування вірної правової позиції клієнта, що знаходить своє відображення у відзиві на апеляційну скаргу, а тому такі послуги охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзиву на апеляційну скаргу (схожа правова позиція викладена у додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2321/20 від 08.04.2021). Вивчення документів та нормативних актів є невід`ємною частиною роботи щодо складання відзиву на апеляційну скаргу, а тому охоплюються витратами по підготовці відзиву на апеляційну скаргу, при написанні якого представник позивача фактично використав позицію викладену в позовній заяві; документ не містить нових доказів, а матеріали справи не містять доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду. Також судом враховується те, що під час апеляційного перегляду не виникала потреба додаткових заходів зі збирання доказів. При цьому, враховуючи предмет, ціну спору та обсяг доказів, дана справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію. Окрім того, така послуга як підготовка заяви про стягнення судових витрат не підлягає задоволенню, оскільки не є заявою по суті спору, не пов`язана з проведенням дій, необхідних для розгляду справи та не потребує значного часу та досвіду адвоката на її підготовку і подання до суду. Вирішуючи питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка є "гонораром успіху", в розмірі 20 000,00 грн колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72). З наведеного, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Відтак, з метою забезпечення балансу інтересів сторін у питанні відшкодування судових витрат, колегія суддів частково задовольняє заяву представника позивача, визнавши обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн за сукупністю таких факторів як вивчення апеляційної скарги, підготовка відзиву та прийняту участь у двох судових засіданнях у сумі 5 000,00 грн та "гонорар успіху" за рішення суду апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн. Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки в судове засідання сторони явку повноважних представників не забезпечили, датою ухвалення додаткової постанови у даній справі є дата складення її повного тексту. Керуючись статтями 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про ухвалення додаткової постанови у справі № 906/198/23 - задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради (10014, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, буд. 12, ЄДРПОУ 04011928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (10003, м. Житомир, майдан Перемоги, буд. 10, ЄДРПОУ 42095943) 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог заяви відмовити.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Житомирської області.

5. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

6. Справу № 906/198/23 повернути Господарському суду Житомирської області. Головуючий суддя Тимошенко О.М. Суддя Павлюк І.Ю. Суддя Юрчук М.І.