Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 906/1275/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2023 року Справа № 906/1275/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Тимошенко О.М. секретар судового засідання Кравчук О.В. за участю представників: позивача: Ратушинська І.О. (в режимі відеоконференції) відповідача: Приведьон В.М. (в режимі відеоконференції) третьої особи: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву (вх.№ 2915/23) Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про стягнення судових витрат у справі № 906/1275/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: В листопаді 2021 року Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Акціонерного товариства "Житомиробленерго", у якому просить зобов`язати АТ "Житомиробленерго" здійснити перерахунок обсягу спожитої ПАТ "Житомирським меблевий комбінат" електричної енергії по точці розподілу електричної енергії РП-59, В-1, КОМ 22, П/СТ ЗМК (м. Житомир, вул. Київська, 77) за період з 01.07.2021 по 16.08.2021 включно за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії в аналогічному періоді попереднього року, перерахувати фізичний баланс електричної енергії та надати перерахунок електропостачальнику та споживачу для здійснення взаєморозрахунків за фактично спожиту електричну енергію. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.02.2023 у справі № 906/1275/21 у позові відмовлено. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" - залишено без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 02.02.2023 у справі № 906/1275/21 залишено без змін. 22.06.2023 Акціонерне товариство "Житомиробленерго" подало до суду заяву (вх. № 2915/23) про стягнення судових витрат у справі № 906/1275/21, у якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" на його користь витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи № 906/1275/21 в суді апеляційної інстанції у розмірі 70 000,00 грн /т. 3 а.с. 53-54/. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 розгляд заяви (вх. № 2915/23) Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про стягнення судових витрат у справі № 906/1275/21 призначено на 04.07.2023 /т. 3 а.с. 62-63/. Ухвалою суду від 28.06.2023 клопотання/заяву (вх.№ 2987/23) представника Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" про участь в судовому засіданні 04.07.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено /т. 3 а.с. 71/. 27.06.2023 (вх. № 5456/23) на адресу суду від Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" надійшло заперечення проти заяви Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про стягнення судових витрат, в якому зазначає: - відповідачем не дотримано визначену ГПК процедуру попереднього визначення суми судових витрат по справі № 906/1275/21; - факт наявності витрат відповідача на правничу допомогу спростований відсутністю акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2019 та додаткової угоди № 48 від 22.06.2023; - об`єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом Приведьон В.М. та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару відсутня; заявлений розмір витрат на правову допомогу в розмірі 70 000,00 грн є очевидно завищеним на неспівмірним в порівнянні з предметом спору та складністю справи; - описані заявником послуги не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру /т. 3 а.с. 74-75/. Ухвалою суду від 03.07.2023 заяву (вх.№3005/23) Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про участь в судовому засіданні 04.07.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено /т. 3 а.с. 83/. В судове засідання 04.07.2023 з`явились представники АТ "Житомиробленерго" та ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат", які надали пояснення щодо заяви про стягнення судових витрат у справі № 906/1275/21. Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про стягнення судових витрат у цій справі, колегія суддів враховує таке. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 124 ГПК України). Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України). За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України). У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Водночас у частині 5 наведеної правової норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Так відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Отже зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. В підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу заявником надано: - копія договору про надання правничої допомоги № 1 від 02.01.2019; - копія додаткової угоди № 48 від 22.06.2023; - копія детального опису та розрахунку наданих послуг (робіт) від 22.06.2023. Судом встановлено, що 02.01.2019 між адвокатом Приведьоном Віталієм Миколайовичем (далі - адвокат) та Акціонерним товариством "Житомиробленерго" (далі - клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 1 (далі - договір), предметом якого договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів /т.3 а.с. 55/. Згідно з п.1.2 договору, адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень: - надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, поліції, МВС та СБУ, нотаріальних органах, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб; - представляє клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання клопотань, заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах клієнта, непередбачені даним договором; - представляє інтереси клієнта в судах, в органах прокуратури, поліції, МВС та СБУ під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів замовника; - збирає в інтересах клієнта відомості про факти, які можуть бути використані як докази у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах; - запитує, підписує, подає і отримує в інтересах клієнта інформацію та документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об`єднань всіх форм власності та підпорядкування (даний договір являється згодою клієнта на отримання адвокатом персональних даних клієнта та інших відомостей). У п.2.1 договору передбачено обов`язки адвоката, зокрема: адвокат зобов`язується надати правничу допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта (п. 2.1.1); адвокат зобов`язується представляти права та законні інтереси клієнта та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (п. 2.1.2). Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 3.1 договору). У розділі 4 договору сторонами погоджено гонорар адвоката. Так п. 4.1, 4.2 договору передбачено, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правничих послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару. Гонорар адвоката та компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору. 22.06.2023 між адвокатом Приведьоном В.М. та АТ "Житомиробленерго" укладено додаткову угоду № 48, у якій зазначено, що відповідно до п. 1.1 та 4.1 договору про надання правничої допомоги № 1 від 02.01.2019 сторони домовилися про умови надання адвокатом клієнту наступної професійної правничої допомоги: консультування клієнта, вивчення апеляційної скарги, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, прийняття участі в засіданнях суду, як представник клієнта, по справі № 906/1275/21 в суді апеляційної інстанції /т. 3 а.с. 56 на звороті/. Даний гонорар підлягає сплаті після набрання законної сили рішенням суду, ухвали суду про залишення позову без розгляду або закриття провадження у справі. На підтвердження наданих адвокатом послуг до матеріалів справи додано детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт) від 22.06.2023, згідно договору про надання правничої допомоги № 1 від 02.01.2019 та додаткової угоди № 48 від 22.06.2023, в якому зазначено, що відповідно до п.1.1 та 4.1 договору про надання правничої допомоги № 1 від 02.01.2019, адвокатом надані клієнту наступні послуги: - консультування клієнта, вивчення апеляційної скарги, аналіз законодавства, щодо застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів та прав клієнта, пов`язаних із застосуванням законодавства - 7 000 грн; - підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 7 000 грн; - прийняття участі у 2 засіданнях господарського суду - 10 000 грн; - підготовка заяви про стягнення судових витрат та у випадку необхідності прийняття участі в судовому засіданні - 6 000 грн; - "Гонорар успіху" за рішення суду апеляційної інстанції на користь клієнта - 40 000 грн. Загальна вартість наданих послуг згідно з детальним описом та розрахунком наданих послуг (робіт) від 22.06.2023 становить 70 000 грн. Детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт) від 22.06.2023 підписаний сторонами та скріплений їх печатками /т. 3 а.с. 57/. Колегія суддів вважає, що розмір заявлених до стягнення витрат на вказані послуги є надмірним з огляду на предмет спору, оскільки послуга консультування клієнта, вивчення апеляційної скарги, аналіз законодавства, щодо застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів та прав Клієнта, фактично охоплюється послугою підготовки відзиву на таку апеляційну скаргу. У цьому контексті суд також враховує, що адвокат Приведьон В.М., який складав відзив на апеляційну скаргу, брав участь у судових засіданнях під час розгляду справи № 906/1275/21 в суді першої інстанції, вже був обізнаний з обставинами справи та позицією її учасників щодо суті спору. Тобто на переконання судової колегії, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим лише в частині підготовки відзиву на апеляційну скаргу та участі адвоката у двох судових засіданнях. За таких обставин, колегія суддів вважає, що підготовка відзиву на апеляційну скаргу є дійсною та необхідною послугою у даній справі, підтвердженою належними доказами, а тому є розумним та обґрунтованим розрахунок адвокатом цих послуг на суму 7 000 грн. Щодо заявлених до стягнення витрат за участь адвоката у двох судових засіданнях у справі № 906/1275/21 із розгляду апеляційної скарги в розмірі 10 000 грн, колегія суддів зазначає наступне. В судовому засіданні 04.07.2023 адвокат зазначив, що вартість послуг за участь в судовому засіданні становить 5 000 грн. Судом встановлено, що адвокат Приведьон В.М. брав участь в судовому засіданні 31.05.2023 у приміщенні суду апеляційної інстанції, в судовому засіданні 21.06.2023 адвокат Приведьон В.М. брав участь в режимі відеоконференції і в адвоката не було додаткових затрат часу та витрат на дорогу до суду. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, вартість послуг адвоката за участь в судовому засіданні 31.05.2023 становить 5 000 грн, вартість послуг адвоката за участь в судовому засіданні 21.06.2023 становить 3 000 грн. Щодо витрат на підготовку заяви про стягнення судових витрат та у випадку необхідності прийняття участі в судовому засіданні, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі витрати не є пов`язаними з розглядом справи № 906/1275/21 по суті, а тому покладення на позивача витрат у цій частині є безпідставним. З приводу "гонорару успіху" суд вважає за необхідне зазначити таке. Суд враховує те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну "фактично понесені" витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Тогджу проти Туреччини", заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; "Начова та інші проти Болгарії", заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; "Імакаєва проти Росії", заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; "Карабуля проти Румунії", заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; "Бєлоусов проти України", заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року. При цьому суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19). Враховуючи, що адвокатом та АТ "Житомиробленерго" узгоджена вартість наданих послуг за виконання роботи з підготовки відзиву на апеляційну скаргу та за участь у двох судових засіданнях і така оплата включена до адвокатських послуг; беручи до уваги предмет спору та його складність; колегія суддів дійшла висновку, що "гонорар успіху" за розгляд апеляційної скарги у даній справі не є необхідним, проте є фактично понесеним відповідачем відповідно до додаткової угоди з адвокатом. Підсумовуючи зазначене, апеляційний господарський суд, керуючись ч. 5 ст. 129 ГПК України та враховуючи практику Європейського суду з прав людини та громадянина і Верховного Суду, не вважає за необхідне покладати витрати відповідача, які сплачені адвокату в якості "гонорару успіху", на позивача, оскільки такий "гонорар успіху" узгоджений між клієнтом та адвокатом поза необхідними витратами на правничу допомогу. Крім того на стадії апеляційного розгляду справи правова позиція відповідача вже була сформована, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано. Вчинені представником відповідача дії, які можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, були актуальні під час розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами якого вже було стягнуто витрати на професійну правничу допомогу. Отже колегія суддів вважає, що заява Акціонерного товариства "Житомиробленерго" щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 40 000 грн не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою в суді апеляційної інстанції, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер. З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, а також проаналізувавши подані відповідачем докази стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, заперечення позивача, вартість наданих послуг на правову допомогу з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданих послуг позивачу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, у розмірі 15 000 грн, який відповідає критеріям розумності та пропорційності. Керуючись ст. 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Заяву (вх.№ 2915/23) Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про стягнення судових витрат задоволити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 32744172) на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код ЄДРПОУ 22048622) 15 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Доручити Господарському суду Житомирської області видати наказ. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу № 906/1275/21 повернути Господарському суду Житомирської області. Повний текст постанови складений "05" липня 2023 р. Головуючий суддя Крейбух О.Г. Суддя Юрчук М.І. Суддя Тимошенко О.М.