Постанова 4813 № 947/21017/19

Номер провадження: 22-ц/813/6337/23 Справа № 947/21017/19 Головуючий у першій інстанції Васильків О. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.09.2023 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 947/21017/19 Провадження номер: 22-ц/813/6337/23 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання - Власенко С.І., учасники справи: - заявник - Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Крецул Вадим Андрійович, - боржник - ОСОБА_1 , - стягувач - ОСОБА_2 , - заінтересована особа - ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула Вадима Андрійовича про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким вона володіє спільно з чоловіком, за участі заінтересованих осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Васильків О.В. 11 травня 2023 року, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст вимог подання У квітні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Крецул В.А., звернувся до суду з вищезазначеним поданням, в якому просить визначити, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить частини нежитлової будівлі, кафе, загальною площею - 467,7 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , та квартири, загальною площею - 86,8 кв. м., житлова - 47,6 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 . У поданні приватний виконавець посилається на те, що у нього на примусовому виконанні перебуває об`єднане виконавче провадження №66280820 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 03.07.2018 року в розмірі - 35 000 доларів США. В рамках виконавчого провадження було встановлено, що боржник ОСОБА_1 з 22.04.1989 року знаходиться у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .. В ході перевірки було виявлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав та Реєстру права власності на нерухому майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна боржнику ОСОБА_1 належить на праві приватної власності: - нежитлова будівля, кафе, загальною площею - 467,7 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 ; - квартира, загальною площею - 86,8 кв. м., житлова - 47,6 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 (Т. 2, а. с. 122 - 123). Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 травня 2023 року задоволено вищевказане подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула Вадима Андрійовича про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким вона володіє спільно з чоловіком. Визначено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на праві приватної власності належить 1/2 частини: - нежитлової будівлі, кафе, загальною площею - 467,7 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 ; - квартири, загальною площею - 86,8 кв. м., житлова - 47,6 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 . Ухвала суду мотивована тим, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу за судовим рішенням. Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику прав на майно, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності. Крім того, задоволення подання не порушує прав інших співвласників спірного майна, оскільки за ними залишається право власності на частку в спірному нерухомому майні (Т. 2, а. с. 140 - 141). Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 травня 2023 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Крецул В.А. у задоволенні подання. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) судом не враховано, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення вказаного майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Судом першої інстанції не встановлено джерела набуття майна, придбаного у період шлюбу; 2) Приватний виконавець звернувся до суду із поданням, яке за змістом не відповідає вимогам закону та правовим позиціям суду касаційної інстанції. Подання приватного виконавця не містить беззаперечних доводів, які не підтверджено належними доказами (Т. 2, а. с. 147 - 151). Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.05.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року залишено без руху (Т. 2, а. с. 156 - 156 зворотна сторона). На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року (Т. 2, а. с. 164 - 164 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.06.2023 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 169). 14.09.2023 року від ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення розгляду справи. 14.09.2023 року від адвоката Маракушева І.О., діючого від імені ОСОБА_3 , надійшла заява про відкладення розгляду справи. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Щодо клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення представником з матеріалами справи, колегія суддів зазначає наступне. ОСОБА_3 в заяві про відкладення посилається на те, що ним 14.01.2023 року було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Маракушевим І.О.. Колегія суддів звертає увагу, що до вказаного клопотання ОСОБА_3 на підтвердження вказаних обставин не надано жодних доказів. Крім того, відповідно до клопотання про відкладення з метою ознайомлення з матеріалами справи адвоката Маракушева І.О., останнім було додано копію ордеру від 14.09.2023 року. Відповідно до вказаного ордеру Маракушев І.О. представляє інтереси ОСОБА_3 на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженої законом на надання безоплатної правової допомоги №004725 від 22.03.2022 року. Отже, посилання ОСОБА_3 на укладення договору саме 14.01.2023 року спростовується наданою адвокатом копією ордеру. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що апеляційне провадження у справі відкрито 09.06.2023 року. Розгляд справи призначений на 14.09.2023 року. Отже, з моменту відкриття провадження у справі (09.06.2023 року) та до моменту розгляду справи в апеляційному судді (14.09.2023 року) Чечельницький В.П. та його представник - адвокат Маракушев І.О. мали достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання письмових пояснень. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді в апеляційному суді, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів приходить до висновків про відхилення клопотань про відкладення розгляду справи та вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі На даний час на примусовому виконанні у Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Крецула В.А. знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №947/21017/19, виданого 23.07.2021 року Київським районним судом міста Одеса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 03.07.2018 року в розмірі - 35 000 доларів США. 02.03.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом В.А. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження, з якої вбачається, що на виконання вимог ст. 42 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець виконавчого округу Одеської область Вельков О.В. зупинив діяльність приватного виконавця на невизначений строк. Заміщення приватного виконавця здійснюється в установленому порядку на підставі договору №1, укладеного від 18.01.2023 року з приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецул В.А., що діє на підставі посвідчення №0723, виданого 22.07.2021 року Міністерством юстиції України, адреса офісу 65045, Одеська обл., м. Одеса, вул. Успенська, 78, тел. НОМЕР_4, електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1. З матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_1 з 22.04.1989 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (свідоцтво про шлюб, серії НОМЕР_2 , видане повторно 07.09.2021 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 05.04.2023 року боржнику ОСОБА_1 належить на праві приватної власності: - нежитлова будівля, кафе, загальною площею - 467,7 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 ; - квартира, загальна площа - 86,8 кв. м., житлова - 47,6 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 . По справі виникли правовідносини щодовизначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула В.А.. Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності, тощо. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до частини першої статті 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Згідно з частиною другої статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Відповідно до частин шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Згідно статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі й обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20) вказано, що «виконавець може звертатися з поданням (позовною заявою) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від волі боржника чи навіть всупереч такій волі, та враховуючи, що Господарський процесуальний кодекс України не містить вичерпного регулювання участі виконавця у позовному провадженні, mutatis mutandis підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 54, частин четвертої, п`ятої статті 55 Господарського процесуального кодексу України, частин третьої, четвертої статті 57 Цивільного процесуального кодексу України: зменшення розміру позовних вимог, зміна предмета або підстави позову, укладення мирової угоди, відмова від апеляційної або касаційної скарги, заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими або виключними обставинами можлива лише за письмовою згодою виконавця; якщо боржник не підтримує заявлених позовних вимог, то це не є підставою для залишення подання без розгляду; відмова боржника від позову, подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє виконавця права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті». Тобто, виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами незалежно від волі боржника чи всупереч такій волі. Можливими є дії виконавця, спрямовані на виконання обов`язку боржника, наявність якого встановлена рішенням суду або іншого уповноваженого органу, перед стягувачем, причому за рахунок боржника. Виконання такого рішення за боржника виконавцем неможливе в разі відсутності майна в боржника, або в разі відсутності в боржника юридичної чи фактичної можливості самостійно вчинити на користь стягувача певні дії. Отже, виконавець виконує за боржника його обов`язок перед стягувачем лише в разі, коли боржник має юридичну і фактичну можливість самостійно виконати свій обов`язок, але через дефект волі не виконує його. При цьому, виконавець не має власного юридичного інтересу у створенні таких наслідків у правовідносинах зі стягувачем чи іншими особами під час виконання рішення за боржника. Згідно частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця (стаття 443 ЦПК України). У справі, що переглядається, приватний виконавець звернувся до суду із поданням про визначення частки майна боржника, яким останній володіє спільно з іншою особою - ОСОБА_3 .. З матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_1 з 22.04.1989 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (свідоцтво про шлюб, серії НОМЕР_2 , видане повторно 07.09.2021 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 05.04.2023 року боржнику ОСОБА_1 належить на праві приватної власності: - нежитлова будівля, кафе, загальною площею - 467,7 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 ; - квартира, загальна площа - 86,8 кв. м., житлова - 47,6 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 . Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази існування спору щодо спростування презумпції спільності майна подружжя. Також відсутні доводи щодо необхідності розгляду вищевказаного подання приватного виконавця у позовному провадженні. Вищевказані доводи апелянта не мають наслідком скасування ухвали суду першої інстанції, зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є справедливою, законною та обґрунтованою. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , відсутні. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 11 травня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 03 жовтня 2023 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе