Постанова 4824 № 759/761/23

Справа № 759/761/23 № апеляційного провадження: 22-ц/824/12323/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Петренко Н.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Крижанівської Г.В., суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А. розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Петренко Н.О., у цивільній справі № 759/761/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, - ВСТАНОВИВ: У січні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Зазначала, що 30 жовтня 2004 року між нею та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, про що Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва зроблено актовий запис № 2588. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини. Стверджувала, що подружні відносини між ними фактично припинені з 2020 року, примирення не можливе. Їхні спільні діти проживають з нею, ОСОБА_1 практично не приймає участі в їх утриманні. З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_1 , після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_5 », стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 30 жовтня 2004 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва, актовий запис № 2588. Після розірвання шлюбу залишено прізвище позивачці « ОСОБА_5 ». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13 січня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн. В частині стягнення витрат на правову допомогу відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, адвокат Марценюк Л.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів відмовити. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання разом з ним дитини, на утримання якої і стягуються аліменти. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачка ОСОБА_2 визнала той факт, що сторони проживають разом з дітьми в одному будинку, а тому у суду були відсутні підстави вважати, що саме позивачка утримує дітей, а не відповідач. Вказує, що ОСОБА_1 приймає участь у вихованні та утриманні дітей, забезпечує їх усім необхідним для гармонійного та належного розвитку. Звертає увагу на те, що на сьогоднішній день відсутня домовленість між батьками з ким надалі проживатимуть діти, а також про порядок участі іншого з батьків в утриманні дітей, а відтак, висновок суду про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей є передчасним. ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечує проти доводів відповідача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2004 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис за № 2588 (а.с. 12). У шлюбі у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилися син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13, 14). З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , розірвав шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнув з останнього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13 січня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття. При цьому колегія суддів враховує, що в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання шлюбу рішення суду сторонами не оскаржене, а тому апеляційний суд не переглядає правильність висновків суду першої інстанції у вказаній частині. Представник ОСОБА_1 оскаржила рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення аліментів на утримання дітей. Стягуючи з відповідача на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є особою працездатного віку, інших дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має, а відтак, може сплачувати аліменти у визначеному розмірі. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суд першої інстанції. Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинили шлюбні відносини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Зі змісту ст. 27 Конвенції про права дитини та ч. 2 ст. 182 СК України вбачається, що при визначенні розміру аліментів суд має враховувати ряд обставин, як стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів. Разом з тим, визначальним при вирішенні питання про розмір аліментів є інтереси дитини. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, виходячи із наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13 січня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття. Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що він проживає разом з дітьми та ОСОБА_2 в одному будинку, а тому у суду були відсутні підстави вважати, що саме позивачка утримує дітей, а не він, оскільки фактичне проживання обох батьків разом з дітьми в одному будинку не свідчить про те, що діти перебувають на утриманні обох батьків. Належних та допустимих доказів утримання відповідачем дітей суду надано не було. До апеляційної скарги представником ОСОБА_1 було додано копії платіжних доручень про перерахування коштів на банківські рахунки проте, колегія суддів не приймає вказані документи, оскільки, особою, що подала апеляційну скаргу, в порушення вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України, не було надано доказів неможливості подання цього документа до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї. Крім того, заперечуючи проти задоволення позову та звертаючись до суду з відзивом на позовну заяву, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості надати докази на підтвердження його доводів по справі, в тому числі, й шляхом приєднання відповідних копій документів до відзиву. Доводи апеляційної скарги про те, що на сьогоднішній день відсутня домовленість між сторонами про те з ким надалі проживатимуть діти, а також про порядок участі іншого з батьків в утриманні дітей, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані обставини не звільняють батьків від обов`язку утримання дітей. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Враховуючи викладене, апеляційна скарга адвоката Марценюк Л.А., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Судді