Постанова Харківський апеляційний суд № 646/807/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «26» вересня 2023 року м. Харків справа № 646/807/23 провадження № 22ц/818/1073/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Мальованого Ю. М., Яцини В.Б. за участю секретаря - Волобуєва О.О. учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області, представниця заінтересованої особи - Коваленко Л. І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2023 року в складі судді Демченко І.М. в с т а н о в и в: У березні 2023 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області, звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України. Заява мотивована тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Астара Республіки Азербайджан, після чого у 2002 році переїхав на постійне місце проживання до м. Харкова, де навчався спочатку у Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 53, потім у Харківській вечірній (змінній) школі № 3, Державному навчальному закладі «Харківське вище професійне механіко-технологічне училище», Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті. У 2009 році став на військовий облік та отримав ідентифікаційний номер. З 2012 року дотепер працює кондитером у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Суперлакомка». Вказав, що з 2002 року постійно проживає у м. Харкові. Він не документований ані закордонним, ані загальногромадянським паспортом громадянина Азербайджанської Республіки. У 2002 році він отримав посвідчення особи громадянина Азербайджанської Республіки, термін якого закінчився 25 серпня 2008 року, після чого він не звертався для заміни посвідчення на нове. Зазначив, що для набуття громадянства та отримання паспорту громадянина України йому необхідно встановити факт постійного проживання на території України. Просив встановити факт його постійного проживання на території України з 2002 року по теперішній час. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про встановлення факту постійного проживання на території України з 2002 року по теперішній час, у тому числі і останні п`ять років. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, не врахував того, що він все своє свідоме життя прожив на території України, де отримав освіту, має житло і роботу, сплачує податки, не притягувався до відповідальності. Оспорюється не сам факт його проживання на території України, а законність такого проживання. Головне управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області своїм рішенням від 10 липня 2008 року надало його батьку та йому статус громадян України за територіальним походженням, але в подальшому 13 жовтня 2010 року скасувало своє рішення, посилаючись на те, що його батько нібито надав неправдиві відомості щодо рішення суду про встановлення факту його постійного проживання на території України з грудня 1985 року по травень 1992 року. У подальшому протягом шести років розглядався адміністративний спір з оскарження рішення про скасування їх громадянства, що перешкоджало йому звернутися до Державної міграційної служби із заявою на отримання посвідки на постійне проживання. Він не має будь-якого відношення до надання його батьком неправдивих відомостей щодо рішення суду. Відсутність посвідки на постійне проживання не повинна перешкоджати встановленню факту його постійного проживання на території України. Фактів його незаконного проживання на території України не встановлено, примусового видворення не відбувалось. Також суд першої інстанції не допустив до участі у справі його представника. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції на підтвердження доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 надав копію договору купівлі-продажу квартири, копію трудового договору від 06 листопада 2017 року, оригінал довідки про підтвердження місця роботи від 02 серпня 2023 року за підписом директора Педченка В. Ю., копію витягу з трудової книжки, з якої вбачається, що ОСОБА_1 прийнятий на посаду комірника в цех Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперлакомка» з 06 листопада 2017 року за наказом № 102-и від 03 листопада 2017 року; копію судових рішень від 16 травня 2017 року та 18 січня 2023 року щодо відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії (скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 13 жовтня 2010 року про скасування рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 10 липня 2008 року про набуття громадянства України ОСОБА_1 та ОСОБА_1 ; зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області повернути (надати) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 14 серпня 2008 року Нововодолазьким РВ ГУ УМВС України в Харківській області з відміткою про реєстрацію з 07 жовтня 2009 року в АДРЕСА_1 та вклеєною фотокарткою, повернути (видати) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 14 серпня 2008 року Нововодолазьким РВ ГУ УМВС України в Харківській області з відміткою про реєстрацію з 07 жовтня 2009 року в АДРЕСА_1 та вклеєною фотокарткою, а у разі знищення вказаних паспортів видати позивачам нові паспорти громадян України взамін знищених. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 доводи апеляційної інстанції підтримав та просив їх задовольнити. Пояснив, що він з 2002 року проживає в місті Харкові. Закінчив в місті Харкові школу, училище та університет, де отримав 30 червня 2017 року диплом бакалавра за спеціальністю транспортні технології. З 2012 року працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Суперлакомка». Має військовий квиток та знаходиться на військовому обліку, бажає захищати країну від країни - агресора російської федерації. Також, повідомив, що у нього був паспорт громадянина України, який він віддав для вклеювання фотокартки та який Нововодолазький РВ ГУ УМВС України в Харківській області йому не повернув. Причини йому невідомі. До кримінальної відповідальності він не притягався. В суді апеляційної інстанції представниця Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області не заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги. Щодо неповернення заявнику паспорту пояснила, що його неповернення можливо пов`язано з ухваленням судового рішення за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, яким відмовлено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в задоволенні позову щодо скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 13 жовтня 2010 року про скасування рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 10 липня 2008 року про набуття громадянства України ОСОБА_1 та ОСОБА_1 ; зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області повернути (надати) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 14 серпня 2008 року Нововодолазьким РВ ГУ УМВС України в Харківській області з відміткою про реєстрацію з 07 жовтня 2009 року в АДРЕСА_1 та вклеєною фотокарткою, повернути (видати) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 14 серпня 2008 року Нововодолазьким РВ ГУ УМВС України в Харківській області з відміткою про реєстрацію з 07 жовтня 2009 року в АДРЕСА_1 та вклеєною фотокарткою, а у разі знищення вказаних паспортів видати позивачам нові паспорти громадян України взамін знищених. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, рішення суду - скасувати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належних та допустимих доказів щодо проживання заявника на законних підставах на території України суду не надано. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Астара, Азербайджан. Його батьками є: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується посвідченням особи громадянина Азербайджанської Республіки, серія НОМЕР_3 , виданим 22 червня 2002 року (а. с. 25). З довідки Регіонального відділу Головного паспортного, реєстраційного та міграційного управління в Південному регіоні Міністерства внутрішніх справ Азербайджанської Республіки за № 233-187-1219 від 15 травня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 , народженому ІНФОРМАЦІЯ_1 в Астаріському районі, 22 червня 2002 року дійсно видано поліцейським відділенням Астарінського району посвідчення особи громадянина Азербайджанської Республіки під номером НОМЕР_3 , термін дії якого закінчувався 25 серпня 2007 року, а після закінчення терміну він повторно не звертався для заміни посвідчення особи на нове. Крім того, на ім`я ОСОБА_1 не було оформлено загальногромадянський паспорт громадянина Азербайджанської Республіки і він не був забезпечений загальногромадянським паспортом (а. с. 20-23, 26). ОСОБА_1 не документований закордонним паспортом громадянина Азербайджанської Республіки, що підтверджується довідкою Посольства Азербайджанської Республіки в Україні № V-34А від 01 жовтня 2018 року (а. с. 19). З 29 серпня 2003 року по 20 червня 2008 року ОСОБА_1 навчався у Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №

53. У 2010 році закінчив Харківську вечірню (змінну) школу № 3, у 2012 році закінчив Харківське вище професійне механіко-технологічне училище, у 2017 отримав диплом бакалавра у Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті, що підтверджується копіями довідки Харківської загальноосвітньої школі І-ІІІ ступенів № 53 від 07 лютого 2023 року № 01-64/22, свідоцтва НОМЕР_4 від 23 червня 2008 року, атестата НОМЕР_5 від 28 травня 2010 року, диплома НОМЕР_6 від 30 травня 2012 року, довідки Харківського національного автомобільно-дорожнього університету від 15 червня 2015 року № 34, характеристики, диплома бакалавра НОМЕР_7 від 30 червня 2017 року (а. с. 9, 10, 13-18). 20 липня 2009 року ОСОБА_1 одержав ідентифікаційний номер НОМЕР_8 (а. с. 12). 17 грудня 2009 року ОСОБА_1 отримав військовий квиток, серія НОМЕР_9 (а. с. 11). Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили, що ОСОБА_1 проживає у місті Харкові, де навчався в школу, училищі та інституті, тривалий час працює у кондитерській. Охарактеризували його з позитивної сторони, підтвердили знайомство з ним та його братом, проживання по сусідству. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення (а. с. 66-69). У ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 04 липня 2008 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області 10 липня 2008 року прийнято рішення, яким громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з дітьми: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , набули громадянство України за територіальним походженням, згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року. 14 серпня 2008 року Нововодолазьким районним відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківський області громадянина ОСОБА_2 документовано паспортом громадянина України серії НОМЕР_10 на підставі довідки про набуття громадянства України, виданої 10 липня 2008 року. 04 жовтня 2010 року Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на адресу судді Вовчанського районного суду Харківської області Божко В.М. направлено запит щодо підтвердження розгляду, серед інших, справи № 2-о-19/08 за заявою громадянина ОСОБА_2 про встановлення факту його постійного проживання на території України з грудня 1985 року по травень 1992 року. Листом № 7870 від 06 жовтня 2010 року Вовчанський районний суд повідомив, що справа № 2-о-19/08 за заявою громадянина ОСОБА_2 про встановлення факту його постійного проживання в Вовчанському районному суді не розглядалась, а за вказаними в запиті номерами зареєстровані зовсім інші справи. За результатами розгляду подання провідного спеціаліста УГІРФО Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 11 жовтня 2010 року про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області прийнято рішення про скасування рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 10 липня 2008 року про набуття ОСОБА_2 разом з дітьми громадянства України з підстав набуття громадянства України внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року по справі №820/6809/16 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 13 жовтня 2010 року про скасування рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про набуття позивачами громадянства. Вказаною постановою суду, яка набрала законної сили, встановлено правомірність рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 13 жовтня 2010 року про скасування рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 10 липня 2008 року, яке стосується всіх позивачів по справі. У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання. Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про громадянство України» за наступних умов: визнання і дотримання Конституції України та законів України; подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців); безперервного проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років; отримання дозволу на імміграцію; володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі); наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні. Згідно зі статтею 45 Указу Президента України «Питання організації виконання Закону України від 27 березня 2001 року №215/2001 «Про громадянство України» для прийняття громадянства України особа подає такі документи: г) один із таких документів: - документ, що підтверджує безперервне проживання особи на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років, - для особи, яка в`їхала в Україну іноземцем (копія паспортного документа); д) один із таких документів: - копію документа, що підтверджує отримання дозволу на імміграцію в Україну; - копію паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з відміткою про прописку на території України або для іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України "Про імміграцію", - копію посвідки на постійне проживання; Відповідно до вимог абзацу 10 статті 1 Закону України «Про громадянство України» проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Положеннями Закону України «Про громадянство України» та Указу Президента України «Питання організації виконання Закону України від 27 березня 2001 року №215/2001 «Про громадянство України» зі змінами і доповненнями визначений порядок встановлення громадянства України, а також визначені підстави законного проживання на території України. З аналізу чинного законодавства вбачається, що для вирішення питання про набуття громадянства, з метою чого заявник просить встановити юридичний факт, має значення безперервне проживання на території України протягом останніх п`яти років саме на законних підставах. Законними підставами визнається прописка на території України у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року; реєстрація на території України національного паспорта; наявність посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України або надання статусу біженця чи притулку в Україні. Закон України «Про імміграцію» та постанова Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251 «Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків» передбачає порядок звернення особи до компетентних органів для отримання підтверджуючих документів проживання на території України на законних підставах. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 народився у Республіці Азербайджан ІНФОРМАЦІЯ_1 та мав посвідчення особи громадянина Азербайджанської Республіки, термін дії якого сплив 25 серпня 2007 року. Для заміни посвідчення ОСОБА_1 не звертався, паспорту громадянина Азербайджанської Республіки не отримував. З 2002 року ОСОБА_1 з родиною переїхав на постійне проживання у м. Харків. Докази, надані ОСОБА_1 підтверджують, що він з 2002 року по теперішній час проживає на території України. 14 серпня 2008 року він отримав паспорт громадянина України серії НОМЕР_11 з відміткою про реєстрацію з 07 жовтня 2009 року в АДРЕСА_1 та вклеєною фотокарткою. У зв`язку з досягненням двадцятип`ятиріччя у серпні 2016 року він звернувся до Нововодолазького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківський області для здійснення процедури вклеювання фотокартки в паспорт. Згодом, задля отримання паспорта він з`явився до Нововодолазького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківський області, де йому повідомили, що його позбавлено громадянства України та паспорт не буде повернуто. ОСОБА_1 здобув освіту в Україні, має військовий квиток, знаходиться на військовому обліку. Місце його постійного проживання: АДРЕСА_2 . В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він звертався до компетентних органів для отримання підтверджуючих документів проживання на території України на законних підставах, однак, будь - якої відповіді не отримав. Пунктом 3 частини другої статті 9 Закону України «Про громадянство України» визначено, що безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття громадянства України. Як вбачається з пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/20002 обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, що потребує такого захисту. Таким чином, положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Подібний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 365/762/17 (провадження №61-38367св18). Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з недоведеності вимог заяви. Однак, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 з 2002 року по теперішній час постійно проживає на території України, що підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи. Аналізуючи наведене судова колегія вважає, що за таких обставин можливо встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України. У зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга та заява - задоволенню. Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.376, ст.ст.381 - 384, 389 ЦПК України, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити. Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України з 2002 року по теперішній час. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді Ю. М. Мальований В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 28 вересня 2023 року.