Постанова Полтавський апеляційний суд № 752/16632/15-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/16632/15-ц Номер провадження 22-ц/814/1275/23Головуючий у 1-й інстанції Довготько Т.М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Триголова В.М., суддів: Дорош А.І., Лобова О.А., секретар: Кириченко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 06 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк», третя особа: ОСОБА_2 ( померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними В С Т А Н О В И В: 05 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому після уточнення позовних вимог просила визнати недійсним з моменту підписання кредитний договір від 06.07.2007 за № 825/2-40/1/7-065, підписаний між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» та договір іпотеки №825/4.40/9/7-080 від 06.07.2007, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим І.Ю., зареєстрований в реєстрі під № 6866 та № 6867. В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 06.07.2007 між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» було підписано кредитний договір № 825/2-40/1/7-065. Зазначений Договір підписаний сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. Згідно з умовами кредитного Договору їй повинні були бути надані кредитні кошти у розмірі 50000 доларів США строком погашення до 05.07.2014 зі сплатою 12,75 % річних за користування кредитними коштами. Також з відповідачем було укладено договір іпотеки № 825/4-40/9/7-080 від 06.07.2007, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим І.Ю. Проте, позичальник не отримував за кредитним договором кредитні кошти у розмірі 50000 доларів США, а отже відповідач не виконав взятих на себе зобов?язань щодо надання кредиту в іноземній валюті, у зв?язку із чим вказаний договір є недійсним, а позичальник не має жодних зобов?язань перед банком. Позивач вважає порушеною істотну умову кредитного договору щодо порядку видачі та погашення кредиту, оскільки вона не відповідає вимогам законодавства України та Інструкції про касові операції в банках України. Пунктами 2.1. та 3.1.1. кредитного договору передбачено, що на умовах кредитного договору Банк відкриває та надає кредит з позичкового рахунку НОМЕР_1 . Згідно п. 2.4.1. кредитного договору встановлено здійснюється на рахунок НОМЕР_2 . Жодний з вказаних рахунків позичальнику не відкривалися, про що свідчить відсутність укладення відповідних договорів про відкриття рахунків. Видача та погашення кредиту в готівковій іноземній валюті можливо виключно з використанням поточного рахунку клієнта, відкритого йому в установі банку на підставі договору банківського рахунку відповідно до положень глави 72 ЦК України. Проте, рахунки під номером НОМЕР_1 та НОМЕР_2 не є поточними рахунками клієнта, а призначені для внутрішніх операцій банку. Таким чином, договорів на обслуговування рахунку № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 між банком та позичальником не укладалися, та вказані рахунки не є рахунками клієнта, а недійсність пунктів 3.1.1. а 2.4.1. кредитного договору щодо видачі та повернення кредиту тягне за собою недійсність кредитного договору в цілому, оскільки без шляхів видачі та погашення кредиту кредитний договір неможливо виконувати . Крім того , кредитний договір укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» , оскільки підписано під впливом обману з боку банку . Також сторонами не узгоджено всіх істотних умов договору , а встановлені розміри відсоткової ставки не відповідають фактично встановленим у договорі розмірам. Перед укладанням Договору Банк навмисно ввів позивача в оману через свідомо не надану інформацію, яку повинен був надати перед укладанням правочинів для всебічного і повного ознайомлення з умовами кредитування, ціною, способами розрахунку, перевагами та недоліками існуючих на час укладання Договору схем кредитування та інше. Під час укладення кредитного договору банк приховав від позичальника повну та об?єктивну інформацію щодо кінцевої сукупності вартості кредиту та реальної відсоткової ставки, чим ввів споживача в оману, оскільки проведеним за його ініціативою аудитом встановлено, що реальна ставка складає 14,189 % річних в той час, коли кредит повинен був бути наданий під відсоткову ставку у розмірі 12,75 %. За таких обставин, недійсність основного зобов?язання свідчить про недійсність правочину щодо його забезпечення, а тому наявні підстави для визнання недійсним договору іпотеки. Представником відповідача ПАТ «УкрСоцбанк» було надано заперечення на позов, в яких останній просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає, що укладений оспорюваний кредитний договір між АТ «Укрсоцбанк» та позивачем відповідає вимогам законодавства, внутрішній волі сторін, а тому - є чинним і обов`язковим для виконання сторонами. Пунктом 2.4.1. сторонами було встановлено, що сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок « НОМЕР_2 » в Ленінському відділенні Харківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк». Позивач в своїй позовній заяві не надав обгрунтованих підстав для визнання Кредитного договору недійсним, відсутні докази щодо порушень його прав чи охоронюваних законом інтересів, а наведені міркування є ніщо інше ніж підмінювання понять в чинному законодавстві та спроби ухилитися від виконання зобов?язань за Кредитним договором. На вимогу Закону України «Про захист прав споживачів» ПАТ «Укрсоцбанк» повідомив ОСОБА_1 про програми кредитування та умови і особливості кредитування клієнтів-фізичних осіб. Позивач був ознайомлений з інформацією щодо наявних в установі АКБ «Укрсоцбанк» схем кредитування, їх умов, відмінностей між ними, в тому числі стосовно своїх зобов?язань, їх перевагами та недоліками, а також щодо орієнтованої сукупної вартості кредиту за кожною з них, та отримав всі необхідні роз?яснення. Разом з цим, власним підписом на цьому листі. Позичальник засвідчив про відсутність у нього будь-яких зауважень чи заперечень стосовно змісту наданої йому Банком інформації, як про особу і місце знаходження Банку, так і про умови отримання, користування та повернення кредиту. Також, відповідно до Додаткової угоди № 1 від 09.06.2009 до Договору Кредиту, укладеної між позивачем та відповідачем, Сторони погодили з 20.10.2008 зміну процентної ставки до розміру 15,00 % відсотків річних. Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 12.06.2009 до Договору кредиту укладеної між позивачем та відповідачем, Сторони погодили зміну графіку погашення кредиту та кінцевий термін повернення заборгованості, а саме: до 05 липня 2019 року. ПАТ «Укрсоцбанк» при укладені кредитного договору з ОСОБА_1 дотримався вимог цивільного законодавства, законодавства про захист прав споживачів валютного та банківського законодавства, а також загальних засад цивільного законодавства, ст. 3 ЦК України. Зважаючи на умови Кредитного договору та вимоги чинного законодавства, вважає, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов?язання і є дійсною до припинення основного зобов?язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Крім того, договір кредиту був укладений 06.07.2007. Таким чином, позов подано через п?ять років після строку позовної давності, а тому у суду є законні підстави застосувати наслідки спливу позовної давності до заявленого позову. Представником відповідача 01.04.2019, окремо, подано заяву про застосовування позовної давності. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.04.2016 протокольно, залучено до справи у якості третьої особи ОСОБА_2 . У хвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.06.2018 було призначено по справі судово-економічну експертизу, провадження у справі зупинено до отримання висновку експертизи. Позивач та представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з?явився, про час та місце розгляду справи представник позивача був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. Представник позивача отримав копію ухвали від 28.07.2021року та був обізнаний про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Солом?янським районним судом міста Києва за його участі, однак до суду не з?явився. Представник відповідача ПАТ «Альфа-Банк» - Кравцова С.Е. в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні. Третя особа ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 . Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити з позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суддею першої інстанції були допущені порушення норм процесуального та матеріального права, невірно та помилково встановлені факти в своєму рішенні, які не підтверджуються матеріалами справи, а також не в повному обсязі були досліджені матеріали справи та покази на які вона посилалась у своєму позові. Вказала, що в матеріалах справи відсутні завірені належним чином копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт отримання Позивачем кредитних коштів за кредитним договором. Позивачем неодноразово заявлялось клопотання про те, що необхідно надати Відповідачу оригінали первинних бухгалтерських документів (заява на видачу готівки, меморіальний ордер), однак відповідачем не було надано оригінали зазначених вище документів. Вважає, що відповідно до висновку судово-економічної експертизи №21587/20. 71 /6758/6769/21-71 від 26.02.2021, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, зазначено, що відображення в бухгалтерському обліку ПАТ «Укрсоцбанк» операції з видачі ОСОБА_1 готівки в іноземній валюті з каси банку в сумі 50 000 доларів США на підставі заяви про видачу готівки №109 від 06.07.2007 за договором кредиту № 825/2-40/1/7-065 від 06.07.2007 бухгалтерською проводкою: дебет рахунка №22037825840111. кредит рахунка № НОМЕР_4 без відкриття поточного рахунку, не відповідає вимогам нормативно-правових актів. Тобто є порушення діючого законодавства України з боку відповідача, та цей факт було встановлено висновком експерта. Однак суд не надав належної оцінки цьому факту , крім того про це навіть не зазначено в оскаржуваному рішенні. Зазначила, що саме вчинення Банком правочину відповідно узгоджених умов консенсуального договору по перерахуванню коштів Позичальнику створює право у Банку на повернення кредиту та можливості отримання винагороди за його використання . Послалась на те, що твердження суду в своєму рішенні про те, що Позивачу надані кредитні кошти у розмірі 50 000 доларів США не має свого документального та аргументованого підтвердження та є безпідставним, незрозумілим та таким, що не підтверджується матеріалами справи. Вказала, що судом не було взято до уваги висновок незалежного аудитора від 25.09.2015, який мститься в матеріалах справи та при відповіді на перше питання висновку експертно-економічного дослідження №2414 від 17.01.2018, проведеного Київською незалежною судово-експертною установою в якому зазначено, що реальна відсоткова ставка становить 15,21 %, у той час як у п. 1.1. кредитного договору зазначена відсоткова ставка у розмірі 12.75 % річних. Абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення договору становить 25 256.74 доларів США. Зауважила, що з урахуванням положень Генеральної ліцензії (письмового Дозволу НБУ з Додатком на право здійснення операцій з іноземною валютою) та положень правил ведення касових операцій і, відповідно, правил відображення таких операцій в бухгалтерському обліку в банках України, встановленому законом, видача та погашення кредиту в готівковій іноземній валюті можливо виключно з використанням поточного рахунку клієнта, відкритого йому в установі банку на підставі договору банківського рахунку відповідно до положень глави 72 ЦК України. Поточними рахунками клієнта, згідно Плану рахунків в банках України, затвердженому Постановою правління НБУ №280 від 17.06.2004 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 року за № 919/9518 є рахунки 2620, що призначені для обліку коштів клієнта. Разом з тим банк для повернення суми кредиту Позичальником використовує рахунок НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , що взагалі суперечить діючому законодавству України. Зазначила, що вказані вище рахунки є аналітичними, для внутрішніх операцій банку та до зберігання , видачі та отримання коштів від Позичальника не мають жодного відношення. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦІК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов?язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об?єктивно не залежали від нього. Згідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження. з повідомленням учасників справи. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, згідно ст.ст. 128, 131 ЦПК України належним чином повідомлених про розгляд справи, що за ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її подальшому розгляду, перевірила законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та розглянутого судом позову, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. За правилами ч.1 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права , бути законним і обґрунтованим. Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає. Відповідно до п.2.2., 2.4.1. 3.1.1. Договору кредиту, моментом (днем) надання Кредиту вважається день видачі позичальнику готівкових грошей в сумі кредиту. Сплата процентів здійснюється у валюті Кредиту на рахунок № НОМЕР_2 в Ленінському відділенні ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» не пізніше десятого числа місяця наступного за тим. в якому нараховані проценти. У випадку, якщо десяте число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов?язаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно п.2.4. цього Договору у попередній робочий день. Кредитор зобов?язаний протягом одного робочого дня від дати набрання чинності договором, визначеним п. 1.3.1 цього Договору, і за умови виконання позичальником своїх обов`язів, передбачених в п.п.3.3. . 3.3.13. цього Договору, відкрити позичальнику в Ленінському відділенні ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» позичковий рахунок № НОМЕР_1 видати позичальнику готівкові гроші в сумі Кредиту в порядку, визначеному цим Договором. У забезпечення виконання вказаних кредитних зобов?язань, 06.07.2007 між банком, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , як майновим поручителем, укладено Іпотечний договір, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано майно - трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . хв.12. загальною площею 65,2 кв.м. яка належить іпотекодавцю на праві спільної сумісної власності. 3 копії заяви на отримання споживчого кредиту вбачається, що 03.07.2007 ОСОБА_1 звернулася до Ленінського відділення Харківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» із заявою про надання споживчого кредиту на придбання квартири в сумі 50 000 доларів США /Том 1, а.с. 138/. Надання кредитних коштів ОСОБА_1 у розмірі 50 000.00 доларів США з каси банку підтверджується Заявою ОСОБА_1 на видачу готівки № 109 від 06.07.2007 /том 1, a.c. 146/. Позивач була ознайомлена з інформацією щодо наявних в установі АКБ «Укрсоцбанк» схем кредитування, їх умов, відмінностей між ними, в тому числі стосовно своїх зобов`язань , їх перевагами та недоліками, а також щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту за кожною з них, та отримала всі необхідні роз?яснення, про що свідчить підпис на листі Інформації /Том 1, а.с. 140-141/. Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 09.06.2009 до Договору Кредиту, укладеної між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 сторони погодили з 20.10.2008 зміну процентної ставки до 15,00 % річних /Том 1, a.c. 142/. Відповідно до Додаткової угоди №2 від 12.06.2009 до Договору кредиту укладеного між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , сторони погодили зміну графіку погашення кредиту та кінцевий термін повернення заборгованості, а саме: до 05 липня 2019 року /том 1. a.c.144/. 06.04.2010 між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір №825/4I1/10-096 банківського рахунку, відповідно до якого банк зобов?язався відкрити ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_5 в доларах США та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування /Том 1, а. с. 186-187/. 3 довідки від 05.05.2018 вбачається, що ОСОБА_1 по кредиту згідно договору кредиту №825/2-40/1/7-065 від 06.07.2007 року були відкриті кредитні рахунки /том 2, а.c. 100/. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_6 /том 7, a. c. 114/. Як вбачається з довідки про погашення ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту, останньою з 06.07.2007 по 27.05.2013 погашалась заборгованість за кредитом /том 2, a. c. 106-107/. Крім того представником ПАТ «Укрсиббанк» було надано суду виписки за кредитним договором по особовим рахункам ОСОБА_1 , які відображають проведені операції /том 2, a.c. 102-133, том 2, a.c. 171, том 6, a.c.151/. Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного Інституту судових експертиз за результатами судової економічної експертизи №21587/20-71/6758/6769/21-71 від 26.02.2021 вбачається, що надання кредитних коштів у розмірі 50 000 доларів США за Договором кредиту №825/2-40/1/7-065 від 06.07.2007 з каси банку документально підтверджується Заявою про видачу готівки № 109 від 06.07.2007 та випискою Харівської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 06.07.2007 по 15.04.2011. Відображення в бухгалтерському обліку ПАТ «Укрсоцбанк» операції з видачі ОСОБА_1 готівки в іноземній валюті з каси банку в сумі 50 000 доларів США на підставі Заяви про видачу готівки №109 від 06.07.2007 за Договором кредиту №825/2-40/1/7-065 від 06.07.2007 бухгалтерською проводкою: дебет рахунка № 22037825840111, кредит рахунка № НОМЕР_4 без відкриття поточного рахунку, не відповідає вимогам нормативно-правових актів. Визначити чи відповідає розмір щомісячного платежу за Договором кредиту №825/2-40/1/7-065 від 06.07.2007 відсотковій ставці в розмірі 12,75% річних, не видасться за можливе з причин, наведених у дослідницькій частині /том 7, 3.с.71-81/. Судом першої інстанції в судовому засіданні було допитано експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_4 , яка підтвердила висновки судової економічної експертизи №821587/20-71/6758/6769/21-71 від 26.02.2021 року. Висновок експертного дослідження за результатами проведення експертно-економічного дослідження № 2414 від 17.01.2018 року, виконаний Київською незалежною судово-експертною установою /Том 2, a.c.45-65/, суд не визнав належним та допустимим доказом з огляду на те, що у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що висновком судового експерта Київського науково - дослідного інституту супових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи від 26 лютого 2021 року, встановлено, що факт надання ОСОБА_1 , коштів підтверджується Заявою на видачу готівки №109 від 06.07.2007 та випискою Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 06.07.2007 по 15.04.2011. ОСОБА_1 погашала кредит, тобто здійснювала повернення фактично наданих їй у кредит коштів, а факт прийняття готівки іноземної валюти підтверджується висновком судового експерта Київського НДІСЕ, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи від 26 лютого 2021 року. Тобто, зобов?язання по договору кредиту від 06.07.2007 сторонами виконувалися, зокрема, банк надав позичальнику грошові кошти в передбаченому розмірі, а остання здійснювала їх повернення. За таких обставин, доводи позивача про неотримання позичальником кредитних коштів є безпідставними та спростовані під час розгляду справи зібраними по страві доказами. Судом було установлено, що кредитний договір, на недійсність якого посилається позивач, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позичальник на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов оспорюваного договору та тривалий час виконувала його умови, що свідчить про прийняття нею таких умов. При цьому, відповідно до кредитного договору: перед його підписанням позичальник була повідомлена про всі істотні умови угоди, що і підтвердила своїм власноручним підписом. Доводи позивача про порушення банком Закону України «Про захист прав споживачів» при укладанні кредитного договору в частині введення позичальника в оману щодо розміру відсоткової ставки, суд відхилив з тих підстав, що висновок економічної експертизи не свідчить про введення ОСОБА_1 в оману в момент підписання кредитного договору щодо його істотних умов, ціни та відсоткової ставки, загально сукупної вартості та абсолютного значення здорожчання кредиту. Погашаючи кредит протягом тривалого часу ОСОБА_1 не могла не знати про відсоткову ставку, встановлену графіком погашення кредиту. У випадку безпідставного перерахування позичальником на користь банку частини кредитних коштів, які, за доводами позивача, ОСОБА_1 не отримувала, позичальник мав право на проведення відповідного перерахунку, або повернення помилково сплачених кредитних коштів. При цьому, висновок експерта є лише одним із доказів, який оцінюється судом в сукупності з іншими доказами. Крім того надаючи оцінку посиланням позивача на порушення банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладанні кредитного договору, зокрема в частині введення позичальника в оману щодо розміру відсоткової ставки, нарахування відповідачем реальної процентної ставки за користування кредитом, яка не відповідає відсотковій ставці, та яка була передбачена умовами кредитного договору, суд керувався тим, що такі обставини не є підставою для визнання кредитного договору недійсним в цілому та не свідчить про нікчемність в цілому основного зобов?язання, оскільки наявність таких обставин може бути предметом у спорі щодо розміру заборгованості по кредиту, зокрема розміру нарахованих відсотків. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому. Доводи позивача щодо використання банком для перерахування кредитних коштів неправильного банківського рахунку, не спростовують встановленого судом факту існування між сторонами кредитних правовідносин та не є підставою для визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, укладеного у забезпечення кредитного договору. Судом також було установлено, що кредитний договір, на недійсність якого посилається позивач як на підставу недійсності договору іпотеки, укладено у письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, зміст договору не суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, та суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору іпотеки, укладеного у забезпечення цього кредитного зобов`язання, за тих обставин, з якими позивач у позові пов?язує недійсність цього правочину. Під час розгляду справи презумпція правомірності кредитного договору, у забезпечення якого укладено оспорюваний позивачем договір іпотеки, не була спростована, невідповідність його вимогам закону не встановлена, а отже у суду були відсутні підстави вважати , що договір іпотеки є недійсним у зв`язку з недійсністю основного зобов`язання відповідно до частини другої статті 548 ЦК України. У зв`язку із викладеними вище обставинами , у суду не було підстав вважати спірний кредитний договір та договір іпотеки , укладений в забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника недійсним , а тому суд вважав відсутніми підстави для задоволення позову ОСОБА_1 . Також, суд дійшов висновку , що не підлягають застосуванню наслідки спливу строку позовної давності до вказаних правовідносин , оскільки за змістом положень частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову , строки позовної давності застосуванню не підлягають . Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. У ст.ст.12,81 ЦПК України передбачено , що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін . Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків , передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини , які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень , крім випадків встановлених цим Кодексом . Кожна сторона несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд налає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов?язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). За змістом частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишаться у володінні заставодавця або третьої особи. Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов?язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом Відповідно до частини першої ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов?язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку. Відповідно до статті 599 ЦІК України зобов?язання припиняється виконанням,належним чином. Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов?язків, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків (частина перша статті 202 ЦК України). У силу статті 629 ЦІК України договір є обов?язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, з також інтересам держави і суспільства , його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України). Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц (провадження № 14-203ц19) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов?язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов?язки підлягають виконанню З огляду на те, що апелянтом не доведено факту неотримання кредитором коштів, у матеріалах справи містяться докази здійснення боржником погашення кредиту а також те , що позивачем не наведено об`єктивних підстав недійсності правочину , апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду міста Харкова від 06 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий суддя: В.М. Триголов Судді: А.І.Дорош О.А. Лобов