Постанова 4855 № 640/19217/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19217/18 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 вересня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства Державний науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И Л А Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ГУ ДПС у м.Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2018 №0524701213. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскільки позивачем несвоєчасно сплачено суми грошових зобов`язань по деклараціям з ПДВ за 2017-2018 роки та податковому повідомленню-рішенню на суму 10040812,20 грн, відповідачем правомірно нараховано штрафні санкції в розмірі 20% на суму 2008162,44 грн, а спрямування сплачених платником податків коштів на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що податковий борг позивача з ПДВ, на погашення якого відповідач спрямовував сплачені позивачем кошти, виник в період з 31.12.2013 по 02.10.2014, який стягується на підставі постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.11.2014 у справі №826/16180/14, яка набрала законної сили 29.01.2015, тому відповідачем порушено порядок стягнення податкового боргу, який виник до 01.07.2015, встановлений ст.95-99 ПК України, внаслідок чого відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку письмового провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги введення в Україні воєнного стану, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ", за результатами якої складено акт від 03.08.2018 № 13397/26-15-12-13-20/4653199, в якому зафіксовано порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ передбачених п.50.1 ст.50, п.57.1 ст.57 ПК України з урахуванням ст.102 ПК України (а.с.8-10). На підставі вказаного акту перевірки, 16.08.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0524701213, відповідно до ст.126 ПК України за затримку грошового зобов`язання з ПДВ терміном більше ніж 30 днів на суму 10040812,20 грн до позивача застосовано штраф у розмірі 20% на суму 2008162,44 грн за платежем ПДВ (а.с.11-14). За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 07.11.2018 № 36283/6/99-99-11-03-01-25 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (а.с.15-16). Вважаючи наведене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для накладення на позивача штрафних санкцій, передбачених ст.126 ПК України. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків. Спірним питанням у цій справі є відповідальність за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань передбачена абзацом 1 пункту 126.1 статті 126 ПК України. Пунктом 57.1 ст.57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. В період з 13.07.2017 по 19.03.2018 позивачем подано податкові декларації та уточнюючі розрахунки з ПДВ на загальну суму 10040812,20 грн, що відображено в акті перевірки від 03.08.2018 №13397/26-15-12-13-20/4653199 (а.с.8-10). Сума ПДВ за вказаний період на підставі податкових декларацій та уточнюючих розрахунків сплачувалась позивачем в повному обсязі, однак в силу вимог п.87.9 ст.87 ПК України зараховані кошти спрямовувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, що визнається відповідачем та відображено в інтегрованій картці платника податків ДП Державний науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» (а.с.78). Згідно з абз.1 п.87.1 цієї статті джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Відповідно до абз.2 п.87.1 ст.87 ПК України джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках. Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абз.4 п.87.1 ст.87 ПК України). Норми ст.95 ПК України встановлюють підстави для здійснення контролюючим органом за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Спеціальною нормою, яка регулює стягнення коштів, у тому числі, з рахунків у СЕА ПДВ, є норма абз.1 п.95.3 цієї статті, згідно з якою стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Аналіз наведених норм в їх системному зв`язку дає підстави для висновку щодо правового регулювання погашення податкового боргу з податку на додану вартість за рахунок коштів у СЕА цього податку: у разі коли платник податку на додану вартість не сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов`язання в установлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України строк і не сплачує податковий борг, який внаслідок цього виник, контролюючий орган вправі здійснити за платника податку заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку цього платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за рішенням суду. Непогашення податкового боргу, зокрема зі сплати штрафних (фінансових) санкцій та пені, дає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. У той же час, такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це вимагається частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено критерій поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Неправомірна поведінка невладного суб`єкта у цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб`єкта. Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, у постановах Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 440/4082/18, від 10 вересня 2019 року у справі № 1840/3549/18, від 05 травня 2021 року у справі № 480/1856/19. Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.11.2014 у справі №826/16180/14 (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015) за позовом ДПІ у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" про стягнення заборгованості позов задоволено повністю, стягнуто з ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" суму податкового боргу в розмірі 2216547,28 грн., шляхом перерахування коштів з відкритих розрахункових рахунків, що відкриті в установах банків: в рахунок погашення боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, а саме - 2216547,28 грн. на бюджетний рахунок №31112029700007. Вказана постанова набрала законної сили 29.01.2015. Разом з тим, незважаючи на встановлений судовим рішенням порядок погашення податкового боргу, а саме шляхом перерахування коштів з відкритих розрахункових рахунків в установах банків в сумі 2216547,28 грн, перераховані позивачем кошти для погашення поточних платежів зараховувались контролюючим органом в погашення наявних сум податкової заборгованості за хронологією їх виникнення. При цьому, податковий борг, у погашення якого зараховано відповідачем самостійно сплачені позивачем кошти, виник до 01 липня 2015 року, а тому, відповідно до норм пункту 87.1 статті 87 ПК України, не можуть бути джерелом погашення податкового боргу кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Разом з тим, такі дії контролюючого органу призвели до постійного зарахування сплачених позивачем сум ПДВ за поточними грошовими зобов`язаннями в рахунок погашення штучно створеної податкової заборгованості, що має наслідком складання контролюючим органом актів про порушення підприємством граничних строків сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з ПДВ, нарахування штрафних санкцій та складання відповідних податкових повідомлень-рішень. Безпідставність таких дій відповідача вже була предметом дослідження в судовому порядку, зокрема, в рішенні від 06.10.2022 у справі № 826/845/18 за позовом ДП «Державний науковий-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» до ГУ ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року №0091151213, прийнятого за аналогічних обставин, Верховний Суд підтвердив неможливість віднесення до джерел погашення податкового боргу, який виник до 01 липня 2015 року, самостійно сплачені позивачем кошти з ПДВ в рахунок поточних зобов`язань. При цьому, з аналізу наданих в електронному вигляді інтегрованих карток платника податків - ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" з ПДВ за період 2015 - 2019 роки судом встановлено, що позивачем своєчасно здійснювалась сплата нарахованих сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість, водночас їх несвоєчасне зарахування було зумовлено спрямуванням відповідачем грошових коштів, сплата яких здійснювалась позивачем, на поступове погашення податкового боргу який утворився у позивача внаслідок наявності заборгованості, яка була сформовано до 01.07.2015 та стягнута з позивача за рішенням суду (а.с.78). З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права та висновків, сформованих у постановах Верховного Суду, в тому числі при розгляді справи щодо ідентичних правовідносин, враховуючи безпідставність спрямування сплачених позивачем коштів в рахунок поточних податкових зобов`язань на погашення податкового боргу, який виник до 01 липня 2015 року та стягнутий судовим рішенням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності та наявності підстав для скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення 16.08.2018 №0524701213. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови виготовлено 26 вересня 2023 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма