Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/3568/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/3568/22 Провадження № 22-ц/4820/1688/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О. за участю: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про усунення перешкод у вільному спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року (суддя Приступа Д.І.). Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи та представників учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про усунення перешкод у вільному спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини. В обґрунтування позову зазначала, що з 07.10.2007 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано. У шлюбі із відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_6 , який після розірвання шлюбу за домовленістю між позивачкою та відповідачем залишився проживати з нею. Син проживав з матір`ю до жовтня 2020 року. Проте, у жовтні 2020 року відповідач виявив бажання зустрітись із сином і провести з ним вихідні дні, і після цього син на проживання до позивачки не повернувся. Вказувала, що не має можливості бачитись з сином та виконувати по відношенню до нього свої батьківські обов?язки, приймати участь у його вихованні. Відповідач категорично не бажає спілкуватись з позивачкою з приводу її участі у вихованні сина та створює синові всі умови, щоб він її не потребував. Після того, як син ОСОБА_6 почав проживати з батьком/відповідачем він почав вороже ставитись до матері та уникати спілкування з нею. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що відповідач створює перешкоди у її спілкуванні із сином та участі у його вихованні, оскільки він не виховує сина таким чином, щоб він визнавав необхідність в його житті матері, що суперечить його інтересам, моральним засадам суспільства і загальновизнаним нормам моралі. Для повноцінного розвитку дитини в його житті в рівній мірі мають бути присутні і батько і матір, це сприяє формуванню його як цілісної особистості. Вказувала, що в умовах воєнного стану відповідач несе посилену службу, оскільки працює в правоохоронних органах, особисто подбати в цей період про сина відповідач не може, з ким і де в цей час перебуває син їй невідомо, за вказаних обставин вона хвилюється за безпеку сина. Відповідач відмовляється повідомляти де і з ким перебуває син в той час коли він перебуває на роботі/службі, і такою своєї поведінкою нехтує безпекою сина. Ніхто інший окрім позивачки не має більших прав та обов?язків щодо виховання і забезпечення належних та безпечних умов перебування сина за будь-яких умов, а тим паче за умов воєнного стану. А тому, з урахуваннями позову в новій редакції зі зміненими підставами від 12.04.2022, просила зобов`язати ОСОБА_3 усунути та не чинити перешкод ОСОБА_1 у виконанні своїх материнських обов?язків, в тому числі у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити наступні способи та порядок моєї участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : необмежене спілкування з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв?язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між матір?ю та сином; особисте побачення в перший та третій четвер кожного місяця, починаючи з 17:30 год. до 20:00 год. у місці фактичного проживання/перебування дитини, в тому числі з відвідуванням місця проживання матері та без присутності батька; особисте побачення щотижня в один з вихідних днів (повний день з ночівлею) за місцем проживання матері без присутності батька; відпочинок із сином протягом літніх канікул не менше 15 днів, протягом інших канікул не менше половини їх тривалості; особисте побачення у святкові дні, день народження дитини протягом не менше 6 (шести) безперервних годин, у місці фактичного проживання/перебування дитини, в тому числі з відвідуванням місця проживання матері та без присутності батька; на період дії воєнного стану в Україні, необмежені особисті побачення в будь-який з днів за місцем проживання/перебування сина та за місцем проживання матері (за місцем проживання матері з ночівлею); зобов?язати ОСОБА_3 , надавати позивачці точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування сина, а у разі настання таких змін, повідомити про це її особисто на наступний день з дня настання таких обставин, а також узгоджувати зі нею організацію відпочинку сина; зобов?язати ОСОБА_3 , на період дії воєнного стану і до його закінчення надавати позивачці точну інформацію із зазначенням адреси про фактичне місце перебування/знаходження сина, і надавати відомості з ким він знаходиться. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року позов задоволено частково. Визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : час спілкування - щотижня в суботу з 11 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. Зустрічі відбуватимуться за попередньої згоди дитини та без порушення його режиму дня. Якщо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сам ініціює зустріч з матір?ю ОСОБА_1 , батько не має обмежувати його у виборі дня, часу та тривалості спілкування. В решті позову відмовлено. Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 серпня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4000 грн понесених витрат на правничу допомогу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому, посилається на порушення норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що оскаржуване рішення є умовним, а саме позивачці визначено час спілкування із сином, при умові згоди на це дитини, а тому із цих підстав підлягає скасуванню. Зазначає, що суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення поклав висновок психолога, який долучений відповідачем, щодо доказів наданих позивачкою та її письмових пояснень, то суд першої інстанції взагалі не обґрунтував підстави у неприйнятті цих доказів, тим самим прийняв односторонню позицію відповідача. Скаржник не погоджується з визначеним часом спілкування з сином, а саме щотижня лише три години, вказує, що суд першої інстанції визначивши умову побачення з матір`ю, за бажанням дитини, не взяв до уваги, що ставлення сина до матері в період спільного проживання його з батьком кардинально змінилось. Вказує, що не можна покладатися на висновок психолога як на основний доказ у справі, адже він є упередженим і сумнівним. Висновок психолога грунтується на поясненнях сина, а також окремих письмових документах, наданих лише однією стороною дитиною; у психолога не перебували у дослідженні матеріали справи, яка переглядається, психолог особисто не спілкувалася з матір`ю та батьком дитини. Висновок психолога містить загальні висновки про відсутність зв`язку матері з дитиною такого віку без урахування фактичних обставин цієї справи. Саме тому, висновок психолога не заслуговує на увагу. ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обгрунтоване рішення. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо часткового задоволення позовних вимог позивачки та вірно встановив фактичні обставини справи. Вказує, що судом при ухвалені рішення дотримано вимог матеріального та процесуального права. А твердження скаржниці, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні матері з сином, є безпідставними та не відповідають дійсності. В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу. Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день, місце і час слухання справи повідомлений належним чином. Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради подано клопотання про слухання справи у їх відсутності. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що з 07 жовтня 2007 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2014 року (а. с. 7). Згідно зі свідоцтвом про народження, виданим Маківською сільською радою Дунаєвецького району Хмельницької області 25 грудня 2008, серія НОМЕР_1 , сторони є батьками неповнолітнього - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 8)). Після розірвання шлюбу між сторонами син проживав разом з матір`ю, з жовтня 2020 року син ОСОБА_6 залишився проживати з батьком, ці факти сторонами не оспорюються. Згідно з висновком Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради №1264/01-31 від 10.06.2022, виходячи з інтересів дитини, визначено участь матері у виховані дитини та рекомендовано місце і час зустрічі та спілкування щотижня у суботу з 11.00 год до 14.00 год, при цьому, зустрічі мають відбуватися за попередньої згоди дитини та без порушень його режиму дня, якщо ОСОБА_6 сам ініціює зустрічі з матір`ю, батько не обмежує його у виборі дня та години (а.с. 120-121). Дані обставини підтверджуються матеріалами справи. Частково задовольняючи позовні вимоги та визначаючи способи участі матері у вихованні сина, суд першої інстанції, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання матері брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, виходив з того, що встановлений спосіб участі матері у спілкуванні та вихованні з дитиною не зашкодить йому, а навпаки дозволить максимально повно урахувати інтереси дитини, повністю відповідатиме його можливостям у повній мірі сприймати піклування кожного з батьків про його здоров`я, фізичний та духовний розвиток, сприятиме налагодженню зв`язку з матір`ю, що має ключове значення у розгляді цього спору. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції). Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). У статті 18 СК Українивизначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є встановлення правовідношення; зміна правовідношення. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Відповідно до частини другої статті 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків. З врахуванням вказаних принципів, суд першої інстанції правильно виходив з того, що права позивачки підлягають захисту шляхом надання їй періодичних побачень та спілкування з сином, що сприятиме налагодженню відносин між ними. При цьому, суд першої інстанції врахував висновок органу опіки та піклування разом з іншими доказами у справі, а також інтереси неповнолітньої дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дитини та режим її розпорядку дня, стан її здоров`я та психоемоційний стан. Згідно з частинами першою та другою статті 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її торкаються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. У зв`язку з чим, апеляційним судом в судовому засіданні була заслухана думка сина сторін у справі - неповнолітнього ОСОБА_8 , який досяг 14 річного віку, та останній пояснив, що він на даний час не має бажання спілкуватись з матір`ю. Таким чином, не встановлено обставин, які б давали підстави для задоволення позовних вимог та, відповідно, вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з сином шляхом необмеженого спілкування з сином, особистого побачення перший та третій четвер кожного місяця, відпочинку із сином протягом літніх канікул не менше 15 днів, протягом інших канікул не менше половини їх тривалості, особистого побачення у святкові дні, день народження сина, оскільки судом не встановлено факту здійснення відповідачем перешкод щодо такого спілкування, та з врахуванням того, що задоволення таких позовних вимог не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини. А тому, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині. Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача надавати інформацію про фактичне місце проживання, навчання, перебування сина, оскільки встановлення таких зобов`язань не відповідає предмету спору та не підлягає примусовому виконанню. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам у справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновком суду. Такі доводи фактично зводяться до викладення обставин справи із тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 вересня 2023 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай