Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/12052/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 серпня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/12052/22 Провадження № 22-ц/4820/1364/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., секретаря: Шевчук Ю.Г. за участю: представника апелянта адвоката Самбір О.Є., представника ОСОБА_1 адвоката Заболотного А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2023 року (суддя Мазурок О.В.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з донькою та визначення участі батька у вихованні доньки і спілкуванні з нею, в с т а н о в и в : У червні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що з відповідачем проживала у цивільному шлюбі, народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період спільного проживання відповідач систематично вчиняв скандали, фізичне насильство. Коли дитині виповнився 1 рік 6 місяців, сторони припинили спільне проживання, а донька залишилася проживати з позивачкою. Зустрічі відповідача з дитиною були нерегулярні, востаннє він бачив дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 . На теперішній час ОСОБА_1 життям та здоров`ям доньки не цікавиться, зі святами не вітає, не бере участі у вихованні та матеріальному забезпеченні ОСОБА_3 та не проявляє ніякого інтересу до неї. Присуджені за судовим наказом аліменти відповідач не сплачує. У зв`язку з цим позивач просила суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з донькою та визначення участі батька у вихованні доньки і спілкуванні з нею. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він спільно проживав із ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 . Однак, спільне життя з відповідачкою не склалось. З серпня 2019 року, коли дитині виповнився 1 рік 6 місяців, вони припинили спільне проживання. Донька залишилась проживати з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Після того, як вони почали окремо проживати, ОСОБА_2 не дозволяє йому бачитись та спілкуватись з донькою та налаштовує її проти нього. На усі прохання про побачення із донькою ОСОБА_3 категорично відмовляє, причому без наведення будь-яких причин. Останнім часом телефонні дзвінки ОСОБА_1 , який хоче домовитись про побачення з донькою, ОСОБА_2 ігнорує, що перешкоджає йому реалізувати своє право на участь у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 . 22.06.2022 року він звертався до Хмельницького міського центру соціальних служб для проведення психологічних консультацій психологом центру між ним та ОСОБА_3 . 30.06.2022 року психолог центру ОСОБА_7 провела з батьком дитини первинну консультацію, а листом від 11.07.2022 №87/01-23 його повідомлено, що психологічне консультування з ОСОБА_3 неможливо провести у зв`язку з тим що мати дитини, ОСОБА_2 , не дала згоди щодо зустрічі з психологом. Така поведінка ОСОБА_2 є неправомірною, порушує права батька та права дитини на спілкування з батьком, а також суперечить чинному сімейному законодавству України. Разом з тим, він має повне право на спілкування зі своєю донькою та право участі у її вихованні. У зв`язку з цим позивач за зустрічним позовом, уточнивши позовні вимоги, просив суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 та встановити час побачень та спілкування з донькою, а саме: -щотижня у вівторок та четвер з 17:00 до 19:00; -щотижня у неділю з 12:00 до 19:00; -щороку 18 лютого (день, наступний після дня народження дитини) з 15:00 до 19:00; -щороку в день народження батька (04 липня) з 15:00 до 19:00; -щороку в святкові дні: 01 січня, 08 січня, 08 березня з 15:00 до 19:00. Зустрічі мають відбуватися за згодою дитини за місцем проживання батька або в громадських місцях м. Хмельницького, у присутності матері в перші 6 місяців після набрання рішенням суду законної сили, надалі - без її присутності. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2022 року обидва позови об`єднано в одне провадження. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про позбавлення батьківських прав, відмовлено. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з донькою та визначення участі батька у вихованні доньки і спілкуванні з нею, задоволено частково. Визначено такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце та час їх спілкування: щотижня у вівторок та четвер з 17:00 до 19:00; щотижня у неділю з 12:00 до 19:00; щороку 18 лютого 2018 року (день, наступний після дня народження дитини) з 15:00 до 19:00; щороку в день народження батька (04 липня) з 15:00 до 19:00; щороку в святкові дні: 01 січня, 08 січня, 08 березня з 15:00 до 19:00. Зустрічі мають відбуватися за згодою дитини за місцем проживання батька або в громадських місцях м. Хмельницького, у присутності матері в перші 6 місяців після набрання рішенням суду законної сили, надалі - без її присутності з урахуванням стану здоров`я дитини, режиму виховного процесу в навчальному закладі. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 496 грн.20 коп. сплаченого судового збору. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки відповідача, як батька, свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками та умисного ухилення від їх виконання. З урахуванням обставин спірних правовідносин суд дійшов висновку, що у справі недостатньо доказів для застосування до відповідача як батька крайнього заходу впливу - позбавлення батьківських прав відносно доньки. Установивши, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють позивача можливості спілкуватися з донькою, суд першої інстанції, врахувавши права та бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою, недосягнення між батьками згоди щодо порядку участі у вихованні дитини, дійшов висновку, що зустрічі батька із донькою у перші шість місяців, оскільки родинні зв`язки «батько-донька» не є міцними і батько не сприймається дитиною, як гарант безпеки, зустрічі батька із донькою без присутності матері можуть сприяти підвищенню тривожності, та негативно вплинути на емоційний стан дитини. Після шести місяців зустрічі батька з донькою мають відбуватися без присутності матері. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, недоведеність обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги повністю, а саме позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування скарги зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд лише перерахував докази у справі, але жодному доказу не надав оцінки як в сукупності, так і окремо, а також їх взаємний зв`язок. Судом не взято до уваги те, що відповідач неодноразово бив позивачку, вживав алкогольні напої та був неконтрольований. Фактично ОСОБА_2 була жертвою домашнього як фізичного, так і психологічного насильства. Однак, судом це залишено поза увагою та не зазначено показання свідків. Суд мав би врахувати негативну поведінку ОСОБА_1 , про яку зазначили свідки, та врахувати, що безпека дитини понад усе. Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 злісно ухилявся від виконання своїх батьківських прав відносно своєї доньки, не надав жодного разу самостійно та добровільно матеріальної допомоги на утримання доньки, та що для нього не було жодних перешкод у спілкуванні з дитиною, коли вона, зокрема, відвідує дитячий садочок. Суд не надав оцінки висновку органу опіки та піклування, який приймає свої рішення згідно нормативних актів, без надання свідомої оцінки психологічного стану дитини, без залучення відповідного фахівця у галузі дитячої психології, який суперечить висновку фахівця-психолога. В першу чергу суд повинен виходити з інтересів дитини, вірно застосовуючи норми сімейного права. Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи до Хмельницького апеляційного суду не надходило. В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 адвокат Самбір О.Є. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Представник ОСОБА_1 адвокат Заболотний А.М. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити. Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надійшла заява про розгляд справи без участі третьої особи. Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду в частині зустрічного позову про усунення перешкод у спілкуванні з донькою та визначення участі батька у вихованні доньки і спілкуванні з нею апелянтом не оскаржується, тому в силу ст. 367 ЦПК України апеляційним судом у цій частині не переглядається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 01 березня 2018 року серія НОМЕР_1 . Згідно довідки закладу дошкільної освіти №20 «Білочка» від 24.05.2022 року №06 ОСОБА_3 , 2018 року народження, дійсно відвідує Хмельницький заклад дошкільної освіти №20 «Білочка» з 01 листопада 2021 року по теперішній час. Мати дитини вчасно здійснює оплату за харчування дитини, додаткові освітні послуги. Батько ОСОБА_1 протягом усього періоду відвідування дитиною закладу дошкільної освіти в садочок не з`являвся, з вихователями не спілкувався, виховним процесом дитини не цікавився, батьківські збори не відвідував. За довідкою виконавчого комітету Хмельницької міської ради №Д-03-14967 ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у АДРЕСА_2 , також в квартирі зареєстрована та проживає разом з нею донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно довідки КП «Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги №1» №496 від 26.05.2022 року декларацію про вибір лікаря для малолітньої ОСОБА_3 укладала мати ОСОБА_2 .. Також ОСОБА_2 зазначена в декларації як законний представник пацієнта. Згідно пояснень лікаря-педіатра ОСОБА_9 дитину до лікаря на профілактичні огляди та вакцинацію супроводжувала тільки мати. Батько не цікавився у лікаря здоров`ям малолітної ОСОБА_1 . За висновком №2993/01-31 від 10 листопада 2022 року, наданого виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, визнано не доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 , 2018 року народження. Судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.09.2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 28.08.2020 року і до повноліття дитини. Згідно із розрахунком державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Процюка О.О. від 06.04.2022 заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 28.08.2020 по 31.03.2022 становила 54172,87грн. За розрахунком заборгованості від 28.07.2022 року №47116 /201227 станом на 28 липня 2022 року заборгованість за аліментами на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 ОСОБА_1 відсутня. Відповідно до висновку фахівця-психолога ОСОБА_12 від 13.06.2022 самоусунення біологічного батька від виконання своїх обов`язків має місце. Він не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення ОСОБА_1 від виховання своєї доньки ОСОБА_3 і свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками. За поясненнями в судовому засіданні свідків: ОСОБА_13 вона часто приходила в гості до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 бачила один раз на святі, ОСОБА_2 проживає разом з іншим чоловіком, якого ОСОБА_3 називає « ОСОБА_14 »; свідок ОСОБА_15 - проживає разом з ОСОБА_2 як одна сім`я з жовтня 2019 року, коли Вероніці було 2 роки, то на день народження приходив тато, він запитував ОСОБА_1 , чому він не цікавиться дитиною та не бере участі у вихованні дитини; свідок ОСОБА_16 - бачила ОСОБА_1 , коли було рік дитині, ОСОБА_2 вже проживає з іншим чоловіком, разом з ним все купують дитині, в садочок до дитини приходить ОСОБА_2 . Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України). За частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18). ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 позивач ОСОБА_2 , посилалась, зокрема, на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дочки, не бере участі у її житті, не забезпечує необхідного утримання дитини, не спілкується з нею. Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду: від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19. У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Судом першої інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач самоусунувся від участі у вихованні та утриманні дочки, не бажає спілкуватися з дочкою. Навпаки, ОСОБА_1 має бажання бачитись та спілкуватись зі своєю дочкою, вчиняє дії з утримання дитини. Разом із цим, судом першої інстанції встановлено, що між сторонами справи існує конфлікт у відносинах, що негативно вплинуло на взаємовідносини ОСОБА_1 з дочкою, яка проживає з матір`ю. Неможливість активної участі батька в житті дитини спричинена об`єктивними причинами, зокрема між позивачем та відповідачем існують неприязні стосунки, що свідчить про відсутність свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що в справі відсутні належні, достатні докази винної поведінки відповідача, як батька, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, які б свідчили про його умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо дочки ОСОБА_3 , тобто підтверджували необхідність позбавлення відповідача батьківських прав згідно пункту 2 частини першої статті 164 СК України. Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. В силу малолітнього віку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неспроможна висловити свою думку з приводу вимог, які розглядаються судом, та надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин, судом першої інстанції у справі не встановлено. Суд першої інстанції на підставі правильно оцінених доказів, зробив обґрунтований висновок про те, що наведені позивачем за пунктом 2 частини першої статті 164 СК України підстави, передбачені для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). З огляду на недоведення позивачем виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав. Посилання апелянта на те, що судом не взято до уваги те, що ОСОБА_1 відповідач неодноразово бив позивачку, вживав алкогольні напої та був неконтрольований, є безпідставними. Матеріали справи належних та допустимих доказів з приводу зазначеного не містять. Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в частині, що переглядається апеляційним судом, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалено законне і обґрунтоване судове рішення. Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишає без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 21 серпня 2023 року. Судді Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк