Постанова 4811 № 465/7619/19

Справа № 465/7619/19 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С. Провадження № 22-ц/811/1941/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2023 року м. Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яка підписана представником Наконечною Альоною Вікторівною, на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 31 травня 2023 року в справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: у грудні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся в суд з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість за договором б/н від 29.10.2012 року в розмірі 14 067, 52 грн, і яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 461, 83 грн, в тому числі заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 2 461, 83 грн, заборгованості за простроченими відсоткам за користування кредитом в розмірі 6 671, 38 грн та заборгованості з пені в розмірі 4 934, 31 грн, а також судові витрати. Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказували, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг. Задля здійснення цього правочину відповідач підписав заяву № б/н від 29 жовтня 2012 року, відповідно до якої отримав кредит у розмірі 2 500, 00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач також зазначає, що підписані відповідачем заява, «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи банку» складають між ним і відповідачем Договір про надання банківських послуг. Вказує, що АТ «Комерційний банк «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, відповідач, в свою чергу, не виконав покладених на нього договором обов`язків, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 31 травня 2023 року позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено частково. Вирішено: стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 29 жовтня 2012 року в розмірі 2 461 гривню 83 коп. У задоволенні решти позовних вимог акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму сплаченого судового збору пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 336 грн. 18 коп. Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржило акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», подавши в липні 2023 року апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, крім того, судом не в повному обсязі з`ясовано всі обставини справи. Зазначає, що через неналежне повідомлення про розгляд справи АТ КБ «ПриватБанк» був позбавлений свого права на подання до суду своїх пояснень, доказів та не мав можливості взяти участь у судовому засіданні, що призвело до порушення вимог статті 12 Цивільно-процесуального кодексу України. Принцип рівності перед судом є основою сучасної концепції справедливого правосуддя. На думку заявника, при ухваленні оскаржуваного рішення, суд посилався на доводи лише відповідача, нехтуючи правами Банку та передбаченим законом принципу рівності та змагальності сторін судового процесу. Суд не в повному обсязі з`ясував всі обставини та прийняв цілком незаконне та необгруноване рішення. Звертає увагу й на те, що суд не вправі був постановляти ухвалу про відмову в прийнятті заяви позивачу АТ КБ «Приватбанк» про перегляд заочного рішення від 31 травня 2023року та повернення такої заявнику. Просять заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 31 травня 2023 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду, з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції, без повідомлення учасників справи. З урахуванням вищенаведеного, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції ніким з учасників не оспорюється, а відтак у цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється. Частиною другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даній справі договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою-споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону №1023-XII споживач-фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року, яка прийнята у справі №342/180/17, провадження № 14-131цс19 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Комерційний банк «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг. Для реалізації зазначеної цілі відповідач підписав анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» від 29 жовтня 2012 року. До кредитного договору банк додав витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в "ПриватБанку", а також копію наказу банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг». Розрахунком заборгованості за договором № б/н від 29 жовтня 2012 року, укладеного між "ПриватБанком" та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 11 травня 2021 року стверджується, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 14 067,52 грн, з яких: 2 461,83 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 2 461,83 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6 671,38 грн заборгованість за простроченими відсотками; 4 934,31 грн, - нарахована пеня. Аналіз наданих позивачем доказів у їх сукупності дає підстави для висновку, що АТ КБ «Приватбанк» виконав прийняті на себе зобов`язання у повному обсязі, надав відповідачу кредитну картку з кредитним лімітом у визначеному сторонами розмірі відповідно до умов кредитного договору № б/н від 29 жовтня 2012 року, що підтверджується даними наданого суду розрахунку заборгованості, що, в свою чергу, також не спростовано відповідачем у справі. Водночас невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, а саме неповернення ним позивачу отриманої суми кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості, згідно якого вбачається наявність у ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2 461,83 грн. При цьому доказів повернення отриманих і використаних позичальником сум відповідачем, в порушення вимог статті 81 ЦПК України, суду не надано. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України) Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками та нараховану пеню. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» (ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. Як убачається із матеріалів справи, такі не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг «ПриватБанку", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків та пені за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Даний висновок узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, де висловлена правова позиція про те, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила банківських послуг», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку» та витяг з «Тарифів Банку» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Таким чином, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 29 жовтня 2012 року, яка заявлена позивачем в частині 6 671,38 грн заборгованості за простроченими відсотками та 4 934,31 грн заборгованості по пені, суд першої інстанції вірно врахував, що наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг «ПриватБанку", з огляду на його мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору, а відтак, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки та пеню за користування кредитом, оскільки відповідний обов`язок відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті - заяві від 29 жовтня 2012 року не визначений. Крім того, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» (ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/) також не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Відсутні й підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. У цьому зв`язку дійшов до вірного висновку про необґрунтованість цих позовних вимог. Щодо доводів апеляційної скарги заявника про те, що неналежне повідомлення про розгляд справи АТ КБ «ПриватБанк» позбавило останніх права на подання до суду своїх пояснень, доказів та можливості взяти участь у судовому засіданні, що призвело до порушення вимог статті 12 Цивільно-процесуального кодексу України, необхідно звернути увагу на те, що із матеріалів справи убачається, що представник позивача при подачі позовної заяви зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача та винесення судом заочного рішення. Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що з програми КП Д-3 вбачається, що позивач акціонерне товариство КБ "Приват банк" код ЄДРПУО 14360570 є зареєстрованим користувачем системи «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету позивача 07 квітня 2023 року, тому про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, а відтак не був позбавлений можливості подавати до суду докази, додаткові пояснення по суті заявлених позовних вимог. Щодо доводів апеляційної скарги в частині розгляду судом першої інстанції заяви АТ КБ «ПриватБанк» про перегляд заочного рішення Франківського районного суду м. Львова від 31 травня 2023 року, такі спростовуються тим, що приписи статті 284 ЦПК України регламентують порядок оскарження заочного рішення. Враховуючи, що позивач не наділений процесуальним правом на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відмову у прийнятті заяви про перегляд заочного рішення та повернення такої заявнику. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яка підписана представником Наконечною Альоною Вікторівною, залишити без задоволення. Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 31 травня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 22 вересня 2023 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич