Постанова 4811 № 466/6655/20

Справа № 466/6655/20 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т. Провадження № 22-ц/811/775/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:41 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Симець В.І. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргоюАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: у вересні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 14 жовтня 2010 року, підпис відповідача у якій підтверджує її згоду на прийняття публічної пропозиції банку щодо укладення договору про надання банківських послуг, який складають підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на офіційному сайті банку (www.privatbank.ua). Підписавши заяву, між сторонами укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, зазначеному в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 9000 грн. Зазначає, що банк виконав свої зобов`язання за договором в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Вказує, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за умовами кредитного договору, внаслідок чого станом на 26 червня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 14693,14 грн., яка складається з: -заборгованості за тілом кредиту, в тому числі за простроченим тілом кредиту, у розмірі 10810,73 грн.; -заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом у розмірі 3882.41 грн. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 14.10.2010 року у розмірі 14 693,14 грн. та судовий збір у розмірі 2102 грн. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 14.10.2010 року у розмірі 10810,73 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1546,65 грн. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову оскаржило Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк». В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що відповідач власним підписом підтвердила, що підписана нею анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» складають між нею та банком кредитний договір. Зазначає, що відповідач разом з анкетою-заявою також підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячних платежів, строк їх внесення, порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості і розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, тобто сторонами були досягнуті домовленості з усіх істотних умов договору. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги довідку про умови кредитування у зв`язку з чим помилково вважав, стягнення заборгованості за процентами та неустойкою необгрунтованим, як таким, що не передбачені умовами договору. Звертає увагу на те, що кредитний договір є двостороннім та оплатним, де платою за користування коштами є сплата відсотків, які є істотною умовою при наданні кредитних коштів. а надання безвідсоткових кредитів забороняється законодавством. Вважає, що суд не встановив дійних прав та обов`язків сторін, які випливають з кредитного договору, не перевірив розрахунок заборгованості за кредитним договором та довідку про умови кредитування, підписану відповідачем особисто. З наведених підстав просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін. З апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк», а відтак законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в частині інших вимог, судом апеляційної інстанції не перевіряється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за відсотками за користування, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині безпідставні, оскільки анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, а надані банком витяги з «Умов та правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» та «Тарифів Банку» не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, оскільки відсутні докази їх погодження сторонами, такі повністю залежать від волевиявлення однієї сторони, а саме банку, який міг вносити до них відповідні зміни та долучити до позовної заяви ту редакцію «Умов та правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» та «Тарифів Банку», яка найбільш сприятлива для нього. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК Україниістотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець, взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно зі ст. 634ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1055 ЦК Україникредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Судом першої інстанції встановлено, що 14 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку» № б/н, згідно з умовами якої відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та отримала кредитну картку для користування кредитним картковим рахунком. В матеріалах справи міститься копія анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку» з підписом ОСОБА_1 із зазначенням її анкетних даних. Відповідач в анкеті-заяві підтвердила свою згоду на те, що дана заява разом з «Пам`яткою клієнта», «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на офіційному сайті банку www.privatbank.ua? складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Ствердила, що ознайомилася з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які були їй надані для ознайомлення в письмовому вигляді, і згідна з їхніми умовами. Зобов`язалася виконувати вимоги «Умов та правил надання банківських послуг», а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку www.privatbank.ua. З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 14.10.2010 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 станом на 23.06.2020 року вбачається, що така становить 14693,14 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту, в тому числі за простроченим тілом кредиту, у розмірі 10810,73 грн. та заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом у розмірі 3882.41 грн. (а.с. 15). Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк просив, крім заборгованості за тілом кредиту, стягнути заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом. Довідкою про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 14.10.2010 року, підписаною ОСОБА_1 , визначено базову ставку кредитування у розмірі 3% в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів в році, що становить 36% річних (а.с. 19). Разом з тим, з розрахунку заборгованості вбачається, що банком для нарахування відсотків за користування кредитними коштами застосовувалася базова ставка 3,6 % в місяць, що становить 43,2 % річних, однак матеріали справи не містять доказів погодження збільшення базової ставки з позичальником. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, посилався на витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку» та витяг з «Тарифів Банку» як невід`ємні частини кредитного договору. У витягу з «Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку» передбачено, що банк має право на зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків в односторонньому порядку. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим витягом з «Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку» та витягом з «Тарифів Банку» відповідач ознайомилася та погодилася з ними, а також те, що вказані документи станом на 14.10.2010 року містили умови, зазначені в цих документах, що додані банком до позовної заяви. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин надані банком витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку» та витяг з «Тарифів Банку» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом не підлягає до задоволення. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Постанова складена 14.06.2021 року Головуючий: Шеремета Н. О. Судді: Ванівський О.М. Цяцяк Р.П.