Постанова Полтавський апеляційний суд № 538/835/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 538/835/22 Номер провадження 22-ц/814/2323/23Головуючий у 1-й інстанції Цімбота Л.Г. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 вересня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Одринської Т.В., суддів Панченка О.О., Пікуля В.П., за участю секретаря Сальної Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2022 року, В С Т А Н О В И В : У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому прохав зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Лохвицького районного суду від 21.08.2015 року у справі № 538/1436/15-ц на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Лохвицького районного суду у справі № 538/1436/15-ц від 21.08.2015 р. з нього на користь відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх доходів боржника, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 12.08.2015 року і до повноліття дитини. Наразі виконавче провадження здійснюється у Лохвицькому ВДВС у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). Станом на 08.07.2022 року він не має заборгованості по сплаті аліментів. На початку виконання даного рішення суду він був працевлаштований та добросовісно сплачував аліменти. Вказував, що з березня 2016 р. він проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_5 та мають спільну дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який також потребує належного матеріального забезпечення. На даний час він офіційно не працює, з 2021 р. має проблеми зі здоров`ям. Внаслідок того, що він постійно вимушений проходити лікування, він не може нормально працювати та влаштуватися на постійну роботу. Зазначав, що він здійснює догляд за хворим батьком ОСОБА_7 , 1952 року народження, інвалідом І групи, який через хворобу потребує постійного догляду та піклування. Посилається на те, що оскільки він має на утриманні малолітнього сина та батька, який є ocoбoю з інвалідністю І групи та не працює на даний момент, зазначений розмір аліментів для нього є обтяжливим. Вважає, що подані ним докази підтверджують, що у нього, як у платника аліментів, змінилися умови, визначені ч.1 ст. 192 СК України, для зменшення розміру аліментів, а саме: змінився майновий, сімейний стан, у порівнянні з його сімейним станом на момент ухвалення рішення суду, оскільки утримує малолітню дитину від другого шлюбу, на даний час не працює, має на утриманні непрацездатного батька - особу з інвалідністю, що є підставами для зменшення розміру аліментів. Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , посилаючись на те, що воно є незаконним, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що судом не враховано, що змінився його матеріальний стан, у нього народилась друга дитина та зменшився матеріальний стан. Вказував, що у 2021 році погіршився стан його здоров`я, перебуває на «Д» обліку та потребує постійного лікування, внаслідок хвороби не може влаштуватися на постійну роботу. Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю - доповідача, учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 21.08.2015 р. стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 , щомісяця, починаючи з 12.08.2015р. до досягнення повноліття дитиною в розмірі 1/4 частини всіх доходів боржника, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини (а.с.5). ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_6 , батьком якого записаний ОСОБА_1 , матір`ю ОСОБА_5 . Вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6). Відповідно до акта обстеження про факт проживання від 11.07.2022року, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 разом із співмешканкою ОСОБА_5 , 1986 р.н, та сином ОСОБА_6 , 2021 р.н, які за вказаною адресою не зареєстровані (а.с.7). Згідно довідки виконавчого комітету Заводської міської ради від 11.07.2022 року, ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 та має склад сім`ї: батько ОСОБА_7 , 1952 р.н. (а.с.8). З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що 11.06.2022 року йому припинено виплату допомоги по безробіттю згідно ст. 31 п. 1.12 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (а.с.10). Відповідно до розрахунку заборогованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 , станом на 08.07.2022 року заборгованість по сплаті аліментів відсутня (а.с.11). Згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 07.07.2022 року щодо ОСОБА_1 за період з 4 кварталу 2021 року по 1 квартал 2022 року, ОСОБА_1 отримував доходи з Полтавського обласного центру зайнятості, код та назва ознаки доходу/код ознаки пільги "128 - соціальні виплати з відповідних бюджетів" (а.с.12). З магнітно-резонансної томографії попереково-крижового відділу хребта ОСОБА_1 від 29.10.2021 року, висновки: МР ознаки спонділодісціту в сегменті L4-5, остеохондроз МХД попереково-крижового відділу хребта 2ст, протрузії МХД попереково-крижового відділу хребта, вузлів Шморля L1-3, деформуючий спондилоартороз попереково-крижового відділу хребта, рекомендується: консультація лікаря (а.с.13). З довідки головного лікаря КНП Лохвицький центр ПМСД, встановлено, що ОСОБА_1 дійсно здійснює догляд за батьком - інвалідом І групи по загальному захворюванню ОСОБА_7 , д/з злоякісне новоутворення передміхурової залози ТзМ, клінічна група ІІ, стан після оперативного втручання (а.с.14). Згідно Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12ААВ № 103532, ОСОБА_7 , група інвалідності перша з 10.03.2021 року, причина інвалідності загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк: безтерміново (а.с.15). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду будь яких доказів того, що його матеріальний стан у зв`язку зі зміною сімейного стану погіршився. Крім того, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами і факт погіршення стану його здоров`я, і відповідно б погіршення матеріального становища у зв`язку з цим, оскільки надана ксерокопія магнітно-резонансної томографії, свідчить лише про проведення медичного дослідження, та містить запис лише про необхідність консультації лікаря, натомість не є підтвердженням значного погіршення здоров`я позивача та необхідності в лікуванні. Також позивачем не надано доказів щодо перебування на його утриманні батька. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150,180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний стан, оскільки народився син ОСОБА_8 . Зі змісту норми ст. 192 СК України вбачається, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку, що не надав суду будь яких доказів того, зміна сімейного стану призвела до погіршення його матеріального стану. Крім того, зміна сімейного стану особи, а саме - народження ще однієї дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Про таке висловився і Верховний Суд у своїх постановах у справі №565/2071/19 від 16.09.2020 року та у справі №715/2073/20 від 28 травня 2021 року. Також судом першої інстанції вірно встановлено, що з матеріалів справи не вбачається, що позивач з часу винесення рішення про стягнення аліментів втратив роботу, оскільки надана ним копія трудової книжки містить дані лише про його перебування на обліку в центрі зайнятості, а відомостей про період роботи та про час звільнення не містить. При цьому, позивач не надав жодних відомостей про можливе отримання інших, крім заробітної плати доходів. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що без належного підтвердження матеріального становища платника аліментів, суд позбавлений можливості оцінити цю обставину, а ухвалення рішення на користь позивача за таких обставин призведе до погіршення матеріального становища дитини та не буде спрямоване на належне її забезпечення та буде суперечити її інтересам. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач перебуває на «Д» обліку та потребує постійного лікування, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем надана ксерокопія магнітно-резонансної томографії, що свідчить про проведення медичного дослідження, та містить запис про необхідність консультації лікаря. При цьому позивачем не надано доказів, що він перебуває на «Д» обліку та потребує постійного лікування, також не надано доказів на підтвердження витрат, які позивач витрачає на своє лікування. Таким чином, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України. Колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22 вересня 2023 року. Головуючий Т.В. Одринська Судді О.О. Панченко В.П. Пікуль