Постанова 4855 № 640/20890/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20890/19 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Оксененка О.М., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі також - відповідач), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення відомостей щодо рахунку № НОМЕР_1 , що належить позивачу до Переліку рахунків вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» для виплати гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 12 108,69 грн.; - зобов`язати відповідача внести зміни та доповнення до Переліку рахунків за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом внесення відомостей щодо рахунку № НОМЕР_1 позивача а саме 12 108,69 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності рішення суду обставинам справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Апелянт звертає увагу, що правовідносини по перерахуванню коштів на рахунок позивача виникли внаслідок укладення договору позики між ним (Позикодавець) та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (Позичальник) без ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного, а тому кошти, що вносилися/отримувалися за таким договором по своїй природі не є вкладом згідно Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказане, на думку апелянта, свідчить про відсутність підстав для включення позивача до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Окрім цього, апелянт зазначає, що формування переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський" вчинялось Уповноваженою особою ще у липні 2016 року, проте з позовною заявою позивач звернулася до суду лише у жовтні 2019 року, тобто більше ніж через три роки. Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, у яких позивач наголошує, що є вкладником ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору №980-033-000001486 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 07.05.2015р., а тому повинен бути включений до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Крім того, позивач зазначає, що ним оскаржується тривала бездіяльність відповідача що до невключення до Переліку вкладників, а тому нею не пропущені строки звернення до суду. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07 травня 2015 року між ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) укладено Договір №980-033-000001486 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», за умовами якого Банк по ініціативі Клієнта відкриває на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей Клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього Договору та розпоряджень Клієнта, а останній зобов`язується оплачувати послуги Банку. 05 травня 2016 року між позивачем (Сторона 1) та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (Сторона 2) укладено Договори №980-033-000233816 тип договору: «Капітал+» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно), за умовами якого Сторона 1 передає Стороні 2 у власність грошові кошти у розмірі 12000,00грн. на строк не більше 182 днів, відлік яких починається з дати укладання цього Договору по 03.11.2016. Згідно вказаного Договору Сторона 2 сплачує проценти Стороні 1 у безготівковій формі та повертає кошти на рахунок № НОМЕР_1 . Також вказаним Договором передбачена можливість дострокового повернення коштів. Згідно копії платіжного доручення №641013 від 05.05.2016р. вбачається що кошти в розмірі 12000,00грн. перераховано на депозитний рахунок позивача, а в подальшому, що не заперечувалося відповідачем, на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр». 23 травня 2016 року Рішенням Національного банку України № 4/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 23 травня 2016 року № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено Ірклієнка Ю.П. 13 червня 2016 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року включно. Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 12 липня 2016 року № 1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнко Ю.П. з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно. Рішенням № 1702 від 01 вересня 2016 року виконавча дирекція Фонду змінила Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", на Волкова О.Ю. з 5 вересня 2016 року. 26 липня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про включення його до Переліку рахунків вкладників на виплату гарантованої суми. Листом від 21.09.2016 №ЗГ1 (К)/16704/1 відповідач повідомив позивача про нікчемність правочину, зазначивши, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ «ІРЦ» 19.05.2016 в сумі 108, 69 грн з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-033-000233816 від 05.05.2016» на рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , та переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ «ІРЦ» 19.05.2016 в сумі 12000, 00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-033-000233816 від 05.05.2016» на рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , є нікчемними. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення відомостей щодо рахунку № НОМЕР_1 , що належить позивачу до Переліку рахунків вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» для виплати гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 12 108,69 грн., позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому позивач протиправно не був включений до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі по тексту - Закон № 4452-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Частина 1 статті 26 Закону № 4452-VI визначає, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладником в розумінні п.4 ч.1 статті 2 Закону № 4452-VI - є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Статус вкладника банку, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, в тому числі, на умовах договору банківського рахунка, у зв`язку з чим та з огляду на встановлені судом обставини справи суд дійшов висновку про належність позивача до вкладників ПАТ "Банк Михайлівський". Зазначений висновок, зокрема, відповідає позиції Вищого адміністративного суду України, наведеній в ухвалі від 13 вересня 2017 року №К/800/16649/17. За правилами ч.1-3 статті 27 Закону № 4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно ч. 5 статті 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Частина 6 статті 27 Закону № 4452-VI визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Відповідно до норм розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі по тексту - Положення № 14) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. Згідно ч. 1 статті 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Отже, передбачені Законом гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку у розумінні статті 2 Закону. Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 не включено до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, у зв`язку із нікчемністю, на думку відповідача, переказу коштів (транзакції), здійсненого ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на поточний рахунок позивача на підставі ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України та ст. 37, п.п. 7,9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI. Разом з тим, переведені кошти були прийняті банком, що також підтверджено виписками по особовим рахункам позивача, що знаходяться в матеріалах справи, вказані дії вчинялися платником ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з виконання договору, який на той момент діяв та не був розірваний у судовому порядку з підстав його неналежного виконання стороною. Вказані обставини апелянтом не заперечувались і не спростовані. Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 37 Закону №4452-VI, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Згідно ч. 2 статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону № 4452-VI; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України, 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Таким чином, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, грошові кошти від ТОВ «ІРЦ» надійшли на поточний рахунок позивача на підставі укладеного між ними договору. У свою чергу ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною за даними договорами, а лише виконував розрахункове обслуговування рахунку та в силу п. 32.3 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зобов`язаний виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів. Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року, згідно пункту 1.4 глави 1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку. Посилання відповідача на те, що операції на банківському рахунку позивача, мають ознаки нікчемності, є помилковими, так як свідчать про помилкове ототожнення Уповноваженою особою понять банківської операції (трансакції) та правочину. Трансакція - інформація в електронній формі про окрему операцію із застосуванням платіжної картки, яка сформована за результатами її виконання, що визначено постановою Правління Національного банку України №620 від 10 грудня 2004 року. Натомість поняття правочину в визначено ст. 202 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, відповідач повинен був насамперед встановити, щодо якого правочину виник сумнів, лише після цього встановлювати ознаки нікчемного правочину. При цьому оцінка банківських операції, що здійснені на виконання такого правочину не може впливати на права та обов`язки його сторін. Відповідно до статті 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу. ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів здійснені правомірно, з дотриманням діючого законодавства України. Отже, кошти на поточному рахунку позивача за договором банківського рахунку, є вкладом у розумінні Закону та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду. Доказів, які б спростовували зазначене або підтверджували наявність підстав для відмови у відшкодуванні коштів за вкладом, передбачених ч. 4 статті 26 Закону, Уповноваженою особою не надано. Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому позивач протиправно не був включений до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, оскільки в матеріалах справи у наявності належні та допустимі докази щодо підтвердження надходження коштів на рахунок позивача в установі банку. Щодо доводів апелянта про те, що формування переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський" вчинялось Уповноваженою особою ще у липні 2016 року, проте з позовною заявою позивач звернулася до суду лише у жовтні 2019 року, тобто більше ніж через три роки, тобто з пропуском строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з матеріалів справи, 26 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» із заявою про включення її до Переліку рахунків вкладників на виплату гарантованої суми (а.с.63, т.1), однак, листом від 21.09.2016 №ЗГ1 (К)/16704/1 відповідач повідомив позивача про нікчемність правочину, зазначивши, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ «ІРЦ» 19.05.2016 в сумі 108, 69 грн з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-033-000233816 від 05.05.2016» на рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , та переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ «ІРЦ» 19.05.2016 в сумі 12000, 00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-033-000233816 від 05.05.2016» на рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , є нікчемними (а.с.66, т.1). Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач лист, у якому б повідомлялося про те, що позивача не буде включено до Переліку рахунків вкладників на виплату гарантованої суми та повідомив про нікчемність правочину, не отримувала, та такий в матеріалах справи відсутній. При цьому, позивач не оскаржує протиправність саме листа відповідача від 21.09.2016 №ЗГ1 (К)/16704/1 про визнання правочинів нікчемними, а звертається до суду за захистом у зв`язку тривалою, на думку позивача, бездіяльністю відповідача щодо невключення її до Переліку рахунків вкладників. У цьому контексті варто наголосити на тому, що під час застосування загальних засад адміністративного судочинства суттєве значення має практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у рішеннях якого систематично розкривається суть та призначення універсальних засад судочинства, зокрема, права на доступ до суду. У пункті 32 рішення "De Geouffre de la Pradelle v. France" (№ 12964/87) ЄСПЛ наголосив на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити безладного руху судового процесу. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Подібних висновків щодо забезпечення гарантій справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду, дійшов ЄСПЛ у рішенні "Bellet v. France" (№ 23805/94, п. 36) та у рішенні "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (N20347/03, п. 35). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (вказаний висновок висловлено з урахуванням п. 57 рішення "Ashingdane v. the United Kingdom", № 8225/78). У зв`язку із тим, що позивач оскаржує тривалу на його думку бездіяльність відповідача щодо невключення її до Переліку рахунків вкладників, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем не пропущено строки звернення до суду. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який ним, в даному випадку, виконано. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.М. Оксененко В.П. Мельничук