Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/3436/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 160/3436/23 (суддя Сидоренко Д.В., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №160/3436/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 22 лютого 2023 року звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 згідно з яким просить суд: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на рапорт складений 23.01.2023р. щодо необхідності направлення на військово-лікарську експертну комісію для встановлення подальшого лікування солдата ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 ; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на рапорт складений 23.01.2023р. щодо необхідності надання довідки про обставини поранення ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 , які відбулось 22.05.2022 року; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на рапорт складений 02.02.2023 року щодо необхідності надання інформації про причини відсутності нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 ; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 , від 23.01.2023р. та прийняти рішення про направлення солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата в/ч НОМЕР_1 на проходження військово-лікарняної експертної комісії, про що надати письмову відповідь у відповідності до 112, 115 Дисциплінарного Статуту ЗСУ і змісту статті 20 Закону України "Про звернення громадян"; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 від 23.01.2023р. та прийняти рішення про надання довідки про обставини поранення ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 , яке відбулось 22.05.2022 року, про що надати письмові відповідь у відповідності до 112, 115 Дисциплінарного Статуту ЗСУ і змісту статті 20 Закону України "Про звернення громадян"; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 від 02.02.2023 року та прийняти рішення про надання відповіді щодо причин відсутності нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 , солдата в/ч НОМЕР_1 про що надати письмові відповідь у відповідності до 112, 115 Дисциплінарного Статуту ЗСУ і змісту статті 20 Закону України "Про звернення громадян". Позов обґрунтовано тим, що позивач є неспроможним рухатися без сторонньої допомоги і рекомендації лікарів щодо обмеження руху, про що доповідав командуванню в/ч про неспроможність їхати до місця розташування військової частини НОМЕР_1 для того щоб самостійно і особисто отримати направлення на ВЛК, проте відповідачем так і не розглянуто подані позивачем рапорти. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що станом на час звернення до суду з позовом, строк розгляду рапорту від 21.01.2023 року не сплинув, що виключає обставини бездіяльності відповідача. При цьому, суд першої інстанції врахував те, що листом Військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2023 року №1373 "Щодо розгляду рапорту", на виконання розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 , рапорт (скарга) від 21.02.2023 року щодо неможливості вчасного прибуття на службу до в/ч НОМЕР_1 після проходження лікування, надання документів та з інших службових питань, розглянуто та повідомлено зокрема щодо порядку (процедури) надання рапорту, щодо проходження лікування заявником та опрацювання наданих медичних документів, щодо направлення на військово-лікарську комісію (ВЛК), щодо встановлення причин та обставин отриманого поранення, щодо неповернення вчасно без поважних причин на службу до в/ч НОМЕР_1 після відпустки за станом здоров`я. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що з судового рішення неможливо встановити, чи лист Військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2023 року №1373 "Щодо розгляду рапорту" є відповіддю на рапорт позивача від 21.02.2023 року чи є відзивом на позовну заяву. При цьому, позивач зазначає про те, що ним цей лист не отримувався. Зазначає позивач і про те, що відмітка на копії рапорту (08.02.2023 року вх. №40) не може вважатися належним доказом дати фактичного отримання відповідачем рапорту ОСОБА_1 , оскільки такий рапорт міг бути отриманий відповідачем та перебувати невизначений час без належної реєстрації. Також, позивач зазначає про те, що між датою реєстрації рапорту (08.02.2023 року) та визначеною рішенням суду датою листа відповідача від 24.04.2023 року №1373 минуло 76 календарних днів, а тому вважає, що права позивача і досі є незахищеними. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Колегією суддів враховано і те, що судом повідомлено позивача про відкриття та призначення до розгляду поданої ним апеляційної скарги у всі можливі способи, з урахуванням зазначеної позивачем контактної інформації. Позивачем будь-які дії направлені на отримання процесуальних документів у відомому йому судовому провадженні не вчинялися. У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain № 11681/85). Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 21.01.2023 року ОСОБА_1 склав на ім`я командира В/ч НОМЕР_1 , начальника медичної служби В/ч НОМЕР_1 рапорт, в якому просив надати направлення для проходження ВЛ комісії після поранення, яке відбулося 22.05.2022 року; надати довідку про обставини і характер поранення, яке відбулося 22.05.2022 року; не надавати наказів оскільки на сьогодні не спроможний їх виконувати за станом здоров`я; не рахувати в СЗЧ на підставі наданих документів і пояснень в рапорті (а.с.13-14). Заявою від 23.01.2023 року направленої до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 просив Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки переслати його рапорт про надання направлення на ВЛК і довідки щодо обставин поранення до В/ч НОМЕР_1 , оскільки поштова адреса В/ч НОМЕР_1 йому не відома (а.с.12). Згідно з відміткою на копії рапорту від 21.01.2023 року відповідачем його отримано 08.02.2023 року вх.№40 (а.с.66-68) Також, до позовної заяви позивачем додано копію рапорту на ім`я командира В/ч НОМЕР_1 від 02.02.2023 року щодо надання ОСОБА_1 довідки-інформації щодо фінансових нарахувань та виплат військовослужбовця в/ч № НОМЕР_1 і причини їх відсутності (а.с.15). Наявність протиправної бездіяльності з боку відповідача, яка виразилася у не розгляді рапортів позивача датованих 21.01.2023 року та 02.02.2023 року є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 115 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов`язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Згідно з п. 2.1.6. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру. Підпунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 визначено, що документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ. При цьому, відповідно до ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. З аналізу зазначених норм вбачається, що за загальним правилом рапорт (заява) має бути розглянуто командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації у військовій частині частині. Як вбачається з матеріалів справи, рапорт позивача, який датовано 21.01.2022 року зареєстровано відповідачем 08.02.2023 року (а.с.66), при цьому доказів того, що цей рапорт було отримано безпосердньо відповідачем раніше 08.02.2023 року матеріали справи не містять та позивачем не надано. При цьому, позивачем в межах цієї справи не оскаржуються бездіяльність відповідача щодо неєстрацієї рапорта позивача датованого 21.01.2022 року. Зважаючи на дату реєстрації відповідачем рапорту позивача датованого 21.01.2022 року - 08.02.2023 року та дату звернення до суду з позовом щодо визнаннян протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилася у нерозгляді такого рапорту 22.02.2023 року встановлений законом тридцятиденний строк для його розгляду не сплинув. При цьому, доказів того, що рапорт позивача від 02.02.2023 року отримано відповідачем матеріали справи не містять та позивачем до суду не надано. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 у справі № 18-рп/2004 термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача. Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №687/1539/16-а та від 4 лютого 2020 року у справі №320/7969/17. Колегія суддів, зауважує, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Відповідно, дії суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо: по-перше, такі дії вчинені владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції і по-друге, оспорювані дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку. Враховуючи те, що станом на час звернення позивача з цим позовом до суду строк встановлений законом для розгляду відповідачем поданих рапортів позивача датованих 21.01.2022 року та 02.02.2023 року не сплинув, суд апеляційної інстанції зробив висновок щодо передчасності цих позовних вимог, оскільки в адміністративному судочинстві захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні, як наслідок відсутності підстав для їх задоволення. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №160/3436/23 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 19 вересня 2023 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов