Постанова 4856 № 240/21813/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/21813/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е. Суддя-доповідач - Сушко О.О. 19 вересня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В липні 2023 року позивач звернулася до суду з цим позовом, в якому просила: визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 14.07.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 70904143; зобов`язати службових осіб відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) продовжити здійснення примусового виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/20950/21, за виконавчим листом від 05.12.2022. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження по справі та розгляду позовної заяви по суті. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 12.01.2023 на примусове виконання у відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) надійшов виконавчий лист у справі №240/20950/21, виданий 05.12.2022 Житомирським окружним адміністративним судом щодо зобов`язання Управління соціальної політики Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 27.01.2021 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлену статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року. Старшим державним виконавцем Сладь Т.П. 02.02.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та встановлено боржнику 10-денний строк для виконання рішення суду. У зв`язку з неотриманням відповіді на постанову про відкриття виконавчого провадження, 12.04.2023 на адресу боржника державним виконавцем направлено вимогу, якою зобов`язано управління виконати рішення суду та надати підтверджуючи документи щодо його виконання. 12.06.2023 на вимогу державного виконавця управління надіслало відповідь, якою повідомлено про нарахування позивачу (стягувачу) щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 27.01.2021 до 05.06.2023 у сумі 27590,18 грн., а також про відсутність бюджетних призначень на забезпечення виконання судових рішень, тобто видатків у 2023 році на виплату нарахованої суми. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не оскаржив постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору, а відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, за змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею першою Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону №1404 встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Частиною 1 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404 передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Нормами ч. 5 ст.26 Закону № 1404 передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Згідно ч. ч. 1-3 ст.63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Відповідно п.9 ч.1 ст.39 Закону № 1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. За змістом частин 2, 3 статті 39 Закону № 1404 постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Згідно з виконавчого документу, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 05.12.2022, вбачається, що боржником - Управлінням соціальної політики Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області, виконано таке рішення в частині нарахування коштів, про що свідчить лист-повідомлення № 1151/03 від 05.06.2023, надісланий управлінням на адресу відділу у відповідь на вимогу державного виконавця. Зазначеним листом, управління повідомило також про те, що виплата нарахованої суми буде здійснена після надходження коштів з Державного бюджету України, оскільки бюджетних призначень на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту населення Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік" не передбачено, а тому відповідні видатки не передбачаються у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та відповідних паспортах бюджетних програм. Таким чином, судове рішення щодо виплати суми щомісячної допомоги, встановленої ст. 37 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", боржником не виконано в частині виплати позивачу нарахованих коштів із незалежних від управління підстав. Приписами статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Отже, виплати за судовими рішеннями можуть бути здійсненні управлінням винятково за рахунок коштів Державного бюджету, після отримання їх від головного розпорядника коштів Міністерства соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня. При цьому, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника управління. Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відтак, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення боржником можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України. З урахуванням наявних у справі доказів та вищевикладених висновків, суд вважає, що позивачем не наведено будь-яких доводів щодо необхідності зобов`язання державного виконавця вчинити додаткові дії по виконанню виконавчого провадження ВП № 70904143. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.