Ухвала КАС ВС № 480/1783/22

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 14 вересня 2023 року м. Київ справа №480/1783/22 адміністративне провадження № К/990/30800/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року (суддя Опімах Л.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2023 року (колегія у складі суддів Перцової Т.С., Русанової В.Б., Жигилія С.П.) у справі № 480/1783/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії. УСТАНОВИВ: У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі також - відповідач), у якому просив зобов`язати відповідача призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) у редакції від 24.03.2004 з 01.08.2018. Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 21.07.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2023, відмовив у задоволенні позову. 04.09.2023 позивач подав касаційну скаргу, що 08.09.2023 надійшла до Верховного Суду, у якій, із посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2023, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували постанову Верховного Суду України від 06.02.2012 у справі № 21-322а11, постанову Верховного Суду від 07.06.2020 у справі № 554/2032/17. Виняткове для нього значення розгляду цієї справи обґрунтовує тим, що у результаті збройної агресії російської федерації та бойових дій його житло у м. Охтирці Сумської області зазнало пошкодження, на його утриманні знаходиться дитина. Скаржник пропустив строк на касаційне оскарження, передбачений ч. 1 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки оскаржувана постанова Другого апеляційного адміністративного суду ухвалена (складена) 20.03.2023, строк на подання касаційної скарги закінчився 19.04.2023. ОСОБА_1 клопоче поновити строк на касаційне оскарження. Клопотання обґрунтовує тим, що 05.08.2023 отримав копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Ураховуючи дату отримання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 слід поновити строк на касаційне оскарження згідно із ч. 2 ст. 329 КАС України. Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого. Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. У цій справі оскаржується рішення територіального органу Пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії. За предметом спору ця справа не належить до категорії справ, що підлягають розгляду виключно за правилами загального провадження (ч. 4 ст.12 КАС України). Сумський окружний адміністративний суд в ухвалі від 09.02.2023 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження. У такому разі, ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Верховний Суд зауважує, що оцінка "винятковості" справи для учасника справи може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Тому, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. ОСОБА_1 не визначає у касаційній скарзі проблемне питання, відповідь на яке потребувало б викладення судом касаційної інстанції нового висновку щодо застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного кола суб`єктів подібних правовідносин, не обґрунтовує фундаментальне значення касаційної скарги для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами у інших справах у подібних правовідносинах, Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб", інших норм матеріального чи процесуального права. Тому, Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики. Незаплановані додаткові витрати скаржника у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, не є тими обставинами, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ даної категорії спорів. Таким чином, Суд не вбачає обставин, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження. Крім того, Верховний Суд від 17.06.2020 у справі № 554/2032/17 сформулював висновок щодо застосування Закону № 2262-ХІІ у подібних правовідносинах, який зводиться до того, що « незалежно від підстав та часу звільнення, правом на призначення пенсії за вислугу років користувалися перелічені в ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи (військовослужбовці), які досягли на час звернення за призначенням пенсії 45-річного віку (до набрання чинності Законом України від 04 квітня 2006 року № 3591-IV) та мали загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ. Отже, застосуванню підлягає Закон в редакції, чинній на момент виникнення права на призначення пенсії, а не в редакції, чинній на момент призначення пенсії.». Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 відповідно до такої правової позиції, виходив із того, що ОСОБА_1 на день звільнення з органів податкової міліції не досяг 45-ти річного віку та не мав загального трудового стажу у 25 років, тому не набув право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 12 Закону № 2262-ХІІ. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За викладених обставин, ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті касаційного провадження. Керуючись ст. 328, 333, 359 КАС України, Суд,- УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2023 року у справі № 480/1783/22.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя А.А. Єзеров Суддя О.П. Стародуб