Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 161/6974/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 161/6974/23 пров. № А/857/11985/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. секретар судового засідання Василюк В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2023 року у справі № 161/6974/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови (головуючий суддя Філюк Т.М., м. Луцьк), - В С Т А Н О В И В : 02.05.2023 ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (далі відповідач), в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №368680 від 18.04.2023. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що спірною постановою, на підставі ч.ч.1,2 ст. 122, ч.ч.1,4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.1 «б», 2.1 «ґ», 8.5.1, 19.1 «а» Правил дорожнього руху (далі ПДР), а саме управління транспортним засобом без увімкненого світла ближніх фар в темну пору доби, паркування транспортного засобу з порушенням вимог дорожньої розмітки 1.34, що позначає межі місць для паркування(транспортний засіб поставлено поперек 3 паркувальних місць, що утруднювало доступ для інших автомобілів для накачування шин), керування транспортним засобом будучи позбавленим права керування, ненадання на вимогу працівника поліції реєстраційного документа на транспортний засіб та поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вважав постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною з огляду на те, управління транспортним засобом не здійснював, відтак жодних правопорушень не вчинив. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 21 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустими доказами підтвердив факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.122, ч.1,4 ст. 126 КУпАП. Зокрема, суд врахував, що вина позивача є доведена з огляду на долучений відповідачем відеозапис, на якому позивач підтвердив, що саме він керував транспортним засобом. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у позовні вимоги задовольнити повністю. Вимоги апеляційної скарги фактично обґрунтовані тотожними доводами, що й позовні. Так, позивач зазначає, що транспортним засобом не керував, правопорушень не вчиняв. Наголошує на тому, що на відеозаписі, наданому відповідачем, відображено процес спілкування позивача з працівниками поліції, в ході якої позивач ствердив про те, що він, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом. Вважає, що така відповідь пролунала помилково, оскільки він неправильно зрозумів зміст питання, яке поставив йому працівник поліції. Крім того в апеляційній скарзі позивач наполягає на тому, що відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували, що саме він керував транспортним засобом і вчинив правопорушення, про які зазначено в спірній постанові. До того ж, зазначає, що спірна постанова не містить відомостей про наявність відеоматеріалів, які підтверджують вину позивача, а надані відповідачем відеозаписи вважає спірними, оскільки такі не перевірені на оригінальність та відсутність редагувань Розгляд справи здійснюється з урахуванням положень параграфа 2 Глави 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивача повідомлено про час, місце та дату розгляду справи телефонограмою від 12.09.2023. Відповідач повідомлявся про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення повістки-повідомлення в його електронний кабінет. Учасники справи, їх повноважні представники, на розгляд справи не з`явились. За правилами статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Судом з`ясовано, що громадянин ОСОБА_1 постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року, позбавлений права керування транспортними засобами на строк один рік. За змістом спірної постанови БАВ №368680 від 18.04.2023 ( час складання 01 год 13 хв) судом встановлено, що 17.04.2023 о 23 год 11 хв у Волинській області, Луцький район, с.Струмівка, вул.Рівненська, 2а, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимоги ПДР, а саме: п. 2.1 «б» відсутній реєстраційний талон на транспортний засіб; п. 2.1. «ґ» відсутній чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України п. 8.5.1 паркування транспортного засобу з порушенням вимог дорожньої розмітки 1.34, що позначає межі місць для паркування(транспортний засіб поставлено поперек 3 паркувальних місць, що утруднювало доступ для інших автомобілів для накачування шин), керування транспортним засобом будучи позбавленим права керування; п.19.1 «а» у темну пору доби на транспортному засобі, що рухається, не увімкнув на всіх механічних транспортних засобах фари ближнього (дальнього) світла. На підставі ч.2 ст. 36 КУпАП розгляд питання про притягнення до адміністративної відповідальності об`єднано в одне провадження. За вчинені правопорушення до громадянина ОСОБА_1 застосовано покарання у виді штрафу в розмірі 20400 грн. Заперечень позивача щодо вчинених правопорушень спірна постанова не містить. До постанови додано відео з нагрудної камери працівника поліції 477841 та відео з камер відеоспостереження АЗС «ОККО». Не погоджуючись із постановою відповідача позивач звернувся до суду із позовом. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про обґрунтованість спірної постанови відповідача такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно розділу 34 ПДР України, дорожня розмітка 1.34 позначає межі окремих місць для паркування транспортних засобів. П. 8.5.1. ПДР України, встановлено, що горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34цих Правил. Відповідно до вимог ч.1ст.122КУпАП,перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 19.1.а ПДР України, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої : на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла. Відповідно до вимог ч.2ст.122КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування підчас руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання),а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. П.2.1.а,та 2.1ґ ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Відповідно до ч.1ст.126КУпАП,керування транспортним засобом особою, яка немає при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі)обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч. 4ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 2.1.аПДРУкраїни водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. За змістом заявленого позову суд встановив, що ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що він взагалі не керував транспортним засобом, а зазначені в спірній постанові обставини, такими що не відповідають дійсності. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. На підтвердження обґрунтованості та законності оскаржуваної постанови відповідач в якості доказу до письмових заперечень надав відеозапис спілкування працівників поліції з позивачем, а також відеозапис з камери спостереження, розміщеної на автозаправній станції АЗС «ОККО» (відеозапис має дзеркальне зображення). Так, на цій камері зображено автомобіль Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермо якого сідає особа чоловічої статі та розпочинає рух територією АЗС, без увімкнення фар ближнього світла та згодом паркується поперек паркувальних місць, позначених відповідною розміткою. На відеозаписі, зробленим нагрудною камерою працівника поліції, відображено спілкування працівників поліції з позивачем. Зафіксовано як останній повідомляє, що він є водієм транспортного засобу та приїхав на територію АЗС. До того ж, на відео видно, що в автомобілі знаходиться одна пасажирка. Таким чином, враховуючи надані відповідачем відеозаписи, сумнівів щодо вчинення позивачем правопорушень у суду немає. Доводи, викладені в апеляційні скарзі позивача суд сприймає як намагання уникнути відповідальності за вчинене, відтак такі відхиляються як необґрунтовані. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. За правилами ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України перерозподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2023 року у справі № 161/6974/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 14 вересня 2023 року.