Постанова 4818 № 646/6239/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 646/6239/18 Номер провадження 22-ц/818/1483/23 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 вересня 2023 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Гєрцика Р.В., Курило О.М., за участю: секретаря судового засідання Супрун Я.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвокат Новакова А. І., представника відповідача адвоката Микитюк В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2021 року в складі судді Янцовської Т.М. у справі № 646/6239/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 12 листопада 2017 року о 20 годині 45 хвилин на перехресті провулку Подольського з вулицею Корпоративною в місті Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля LEXUS GS 200Т, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував відповідач, та автомобіля CHEVROLET EVANDA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під його керуванням. Вважає, що ДТП сталася у зв`язку з порушенням ОСОБА_2 пункту 16.5 Правил дорожнього руху, про що на місці події працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення від 12 листопада 2017 року. Свідків на місці події не було. Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 травня 2018 року провадження по адміністративній справі у відношенні нього та відповідача за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Внаслідок ДТП його автомобіль отримав механічні пошкодження. Вартість завданих йому матеріальних збитків становить 52 986,71 грн. Також він поніс витрати на оплату експертного дослідження у сумі 2 019,60 грн. Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдано моральну шкоду, розмір якої позивач оцінив у сумі 100 000,00 грн. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_2 55102,35 грн матеріальної шкоди, 100 000 грн моральної шкоди, а також судові витрати. У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (далі ПрАТ «СК «Арсенал страхування»). Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що згідно висновку проведеної на його замовлення судової автотехнічної експертизи винними особами у вчиненні ДТП є він та ОСОБА_1 , а тому вони обидва відповідальні за заподіяну шкоду. Вартість завданого йому матеріального збитку складає 504 055,71 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал страхування». 26 грудня 2017 року він звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування, але йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю вини ОСОБА_1 . Посилаючись на вказані обставини просив визнати ДТП, що сталася 12 листопада 2017 року з його участю та участю ОСОБА_1 страховим випадком, стягнути з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» 100 000,00 грн страхового відшкодування, а також у зв`язку з простроченням виплати страхового відшкодування стягнути 21 545,20 грн пені, 1 858, 00 грн 3% річних та 3 118,15 грн інфляційних втрат; стягнути з ОСОБА_1 152 027, 85 грн матеріальних збитків, 2 000,00 грн витрат на оплату експертних послуг та 5 148,00 грн витрат на оплату судової експертизи. 30 листопада 2018 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» подано відзив на зустрічну позову заяву, в якому товариство просило позов залишити без задоволення. Відзив мотивовано тим, що Страховиком своєчасно вжито заходів щодо проведення розслідування ДТП, що сталася 12 листопада 2017 року та визначення розміру збитків. Було встановлено відсутність вини ОСОБА_1 у заподіянні збитків власнику автомобіля ««Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з чим на підставі п. 32.1. ст. 32 Закону, Страховиком було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування оскільки випадок, що стався 12 листопада 2017 року, не є страховим. Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 травня 2018 року провадження по адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - закрито, у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. В мотивувальній частині постанови зроблено висновок, що вона не свідчить про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 06 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_4 залишені без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог обох позовів. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Постановою Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 06 квітня 2021 року в оскаржуваній частині залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення його зустрічного позову без задоволення. Постановою Верховного Суду від 14 червня 2023 року постанову Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції вказував, що апеляційним судом не досліджено та не надано належної оцінки висновкам судових автотехнічних експертиз разом з іншими доказами в справі, на які посилалися сторони (зокрема матеріали справи містять схему місця дорожньо-транспортної пригоди, пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди, пояснення інспектора поліції тощо), а також не встановлено винну особу (винних осіб) у вчиненні ДТП. Тобто, спір між сторонами залишився невирішеним, що не відповідає завданню цивільного судочинства. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині вирішення спору за його позовом скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок експерта від 02 квітня 2019 року № 7/231СЕ-19 складено Харківським НДЕКЦ за даними, які відсутні в матеріалах справи № 646/8666/18 про притягнення його до адміністративної відповідальності. Зазначав, що надані в судовому засіданні пояснення свідка ОСОБА_5 підтвердили факт виїзду автомобіля «Chevrolet Evanda», номерний знак НОМЕР_2 , на перехрестя на заборонений сигнал світлофору. Пояснення ОСОБА_1 щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору неспроможні та суперечать матеріалам справи. Пояснення свідка ОСОБА_5 спростовують пояснення ОСОБА_1 щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди. Вина обох водіїв підтверджується висновками судових автотехнічних досліджень та показаннями свідка ОСОБА_5 , а тому відповідно до частини 2 статті 1174 ЦК України відшкодування шкоди покладається на обох водіїв. Висновок судової автотехнічної експертизи № 23308, складеного експертами Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (далі- ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса) від 31 жовтня 2018 року, містить два варіанти. За першим варіантом водій автомобіля Lexus ОСОБА_2 не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем Chevrolet Evanda шляхом виконанням вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України та в діях водія автомобіля Lexus ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України. Технічна можливість попередити зіткнення транспортних засобів, зі сторони водія автомобіля Chevrolet Evanda ОСОБА_1 визначалась виконанням вимог п. 8.7.3 е) та п. 8.10 Правил дорожнього руху України та його дії не відповідали вказаним нормам та знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. За другим варіантом дії водія автомобіля Lexus ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 8.7.3 е) та п. 8.10 Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Водій автомобіля Chevrolet Evanda ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України. По причині, вказаній у дослідницькій частині висновку, вирішити питання: «Чи мав водій автомобіля Chevrolet Evanda р.н. НОМЕР_2 в даній дорожній ситуації технічну можливість попередити зіткнення із автомобілем Lexus р.н. НОМЕР_3 ? Чи є в діях водія автомобіля Chevrolet Evanda р.н. НОМЕР_2 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди?», - в даному варіанті розвитку механізму ДТП експертним шляхом неможливо. Апелянт зазначав, що ПрАТ «СК «Арсенал страхування» в порушення вимог чинного законодавства не прийняло рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування у встановлені строки. Страховик не виконав свої обов`язки та не визначив причини настання страхового випадку, а також не звернувся до експертних установ для визначення винної особи. Розмір страхового відшкодування, який не сплачено Страховиком становить 100 000,00 грн та з 27 березня 2018 року по 08 листопада 2018 року у зв`язку з простроченням виплати страховик має сплатити пеню у розмірі 21 545,20 грн; 3% річних у розмірі 1858,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 3118,15 грн. З ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між страховим відшкодуванням та фактичним розміром збитків (152 027,85 грн.), витрати на проведення автотоварознавчого дослідження (2 000,00 грн.), витрат на проведення автотехнічного дослідження (5 148,00 грн.) та витрат на сплату судового збору. Висновок судової автотоварознавчої експертизи № 2127 від 22 січня 2018 року не може бути прийнято судом до уваги як доказ у зв`язку з порушеннями порядку його складання встановленого законом. Оцінювач ОСОБА_6 не оглядав пошкоджений автомобіль «LEXUS GS 200Т», номерний знак НОМЕР_1 , та не був присутній на огляді, використовував інші джерел для визначення вартості складових, які поставляє виробник, а також використовував джерела інтернет - ресурсів, не використовуючи рекомендовану методикою літературу та програми, вводив вартість складових вручну. 30 червня 2021 року ПРАТ «СК «Арсенал страхування» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому страхова компанія просила залишити рішення суду без змін. Відзив мотивовано тим, що судовим рішення не було встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, що виключає підстави для виплати страхового відшкодування та штрафних санкцій. Висновки експертів не дозволяють встановити, який учасник дорожньо-транспортної пригоди є відповідальним за заподіяння шкоди, оскільки вони не є категоричними, експерти не дійшли однозначних висновків не про механізм дорожньо-транспортної пригоди та дії якого водія знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП. 16 листопада 2021 року представником ОСОБА_1 адвокатом Новаковим А. І. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_2 не надано доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП. Виходячи з характеру ушкоджень транспортних засобів та пояснень апелента працівникам поліції, згідно яких він рухався на заборонене світло світлофору, саме ОСОБА_2 є винною особою у ДТП. Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта ОСОБА_2 адвоката Микитюк В. О., який підтримав апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Новакова А. І., які проти апеляційної скарги заперечували, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Постановою Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 06 квітня 2021 року в оскаржуваній частині залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 14 червня 2023 року постанову Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З огляду на вказане, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги в частині скасованого судового рішення. Матеріали справи свідчать, що 12 листопада 2017 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 201026, відповідно до якого, 12 листопада 2017 року о 20:45 год на перехресті провулку Подольського та вулиці Кооперативної в місті Харкові водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем LEXUS GS 200Т, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при включенні дозволеного сигналу світлофора не надав переваги автомобілю Chevrolet Evanda, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та не надав змоги завершити маневр через перехрестя, скоїв з ним зіткнення. Відповідно до відомостей, що зазначені в протоколі та доданій до нього схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, пасажирів, свідків на місці пригоди не було (том 1, а. с. 10). Разом з тим 30 листопада 2017 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 124488, згідно з яким 12 листопада 2017 року о 20:45 год на перехресті провулку Подольського та вулиці Кооперативної вмісті Харкові, зі слів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , водій автомобіля Chevrolet Evanda ОСОБА_1 здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора та допустив зіткнення з автомобілем Lexus GS 200Т, внаслідок чого транспортні засоби отримали технічні пошкодження. На момент дорожньо-транспортної пригоди власником автомобіля Chevrolet Evanda, яким керував ОСОБА_1 , був ОСОБА_9 . Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була забезпечена у ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/7629822. З 08 грудня 2017 року власником цього автомобіля став ОСОБА_1 . Власником автомобіля LEXUS GS 200Т є ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП застрахованою не була. Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2018 року провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн (том 1 а. с. 30-32). Постановою Апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року постанову Червонозаводського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2018 року скасовано, матеріали справи про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернуто управлінню патрульною поліції для належного оформлення (том 1, а. с. 33-39). Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 23 травня 2018 року провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (справа № 646/8666/17). Як вбачається зі змісті мотивувальної частини вказаної постанови, питання про доведеність вини осіб суд не вирішував. Також судом зазначено, що дана постанова не свідчить про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_10 у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (том 1, а.с. 40-41). 31 жовтня 2018 року ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса за заявою представника ОСОБА_2 складено висновок судової автотехнічної експертизи № 23308, у якому запропоновано два варіанти дорожньо-транспортної пригоди. Перший варіант. Відповідно до пояснень ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_11 , автомобіль Chevrolet Evanda рухався на сигнал світлофора, що забороняє рух, а автомобіль Lexus GS 200Т рухався на сигнал світлофора, що дозволяє рух. У даному варіанті дорожньо-транспортної ситуації ОСОБА_2 не мав технічної можливості попередити зіткнення транспортних засобів. Технічна можливість попередити зіткнення зі сторони ОСОБА_1 визначалась виконанням вимог пункту 8.7.3 е) та пункту 8.10 Правил дорожнього руху України та його дії не відповідали цим вимогам і знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Другий варіант. Відповідно до пояснення ОСОБА_1 автомобіль Chevrolet Evanda рухався на сигнал світлофора, що дозволяє рух, а автомобіль «LEXUS GS 200Т» рухався на сигнал світлофора, що забороняє рух. У даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди технічна можливість попередити зіткнення транспортних засобів зі сторони ОСОБА_2 визначалась виконанням вимог пункту 8.7.3 е) та пункту 8.10 Правил дорожнього руху України та його дії не відповідали цим вимогам і знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Вирішити питання, чи мав ОСОБА_1 можливість попередити зіткнення неможливо (том 1 а.с. 87-92). 02 квітня 2019 року на підставі заяви ОСОБА_1 . Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром (далі - ХНДЕКЦ) складено висновок експерта № 7/231СЕ-19, у якому зроблені такі висновки. За вихідними з даними із заяви ОСОБА_1 у даній дорожній обстановці ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткненню виконанням вимог пунктів 8.7.3е), 8.10 Правил дорожнього руху України. У діях водія ОСОБА_2 є невідповідності вимогам пунктів 8.7.3е), 8.10 Правил дорожнього руху України, які перебували, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. У даній дорожній обстановці ОСОБА_1 , з моменту виникнення небезпеки для руху, не мав технічної можливості запобігти зіткненню. За вихідними даними із пояснення ОСОБА_2 від 12 листопада 2017 року та за вихідними даними із пояснення ОСОБА_11 у даній дорожній обстановці ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню виконанням вимог пунктів 8.7.3 е), 8.10 Правил дорожнього руху України. У діях водія ОСОБА_1 є невідповідності вимогам пунктів 8.7.3 е), 8.10 Правил дорожнього руху України, які перебували, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Вирішити питання, чи мав ОСОБА_2 можливість запобігти зіткненню в даній дорожній обстановці немає можливості з причин відсутності вихідних даних ( том 2, а. с. 58-75). Листом від 04 червня 2018 року ПрАТ «СК «Арсенал страхування» повідомило ОСОБА_2 про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки вину ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не встановлено (а.с.117 том 1). Згідно зі Звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, складеного 22 січня 2018 року на замовлення ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит», вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «LEXUS GS 200Т, держ номер НОМЕР_1 , станом на 09 січня 2018 року з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування величини втрати товарної вартості становить 287 246,80 грн (том 1, а.с. 168-174). Відповідно до звіту по визначенню вартості матеріального збитку власнику КТЗ, складеного 16 жовтня 2018 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_12 вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіль «LEXUS GS 200Т, держ номер НОМЕР_1 , становить 504 055,71 з урахування ПДВ (том 1, а.с. 93-109). 30 листопада 2017 року ОСОБА_9 написав розписку, в якій зазначив, що він отримав від ОСОБА_2 25 000,00 грн в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 12 листопада 2017 року, як власнику автомобіля ««CHEVROLET EVANDA», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вказав, що підтверджує, що матеріальну та моральну шкоду йому, як власнику автомобіля ««CHEVROLET EVANDA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відшкодовано в повному обсязі. Претензій до ОСОБА_2 за даною дорожньо-транспортною пригодою не має та мати не буде в майбутньому (а.с.76 том 1). Також, ОСОБА_9 склав заяву, посвідчену приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області 02 жовтня 2018 року про відшкодування ОСОБА_2 30 листопада 2017 року збитків у повному обсязі, як матеріальний так і моральний, заподіяний як власнику автомобіля «CHEVROLET EVANDA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 12 листопада 2017 року, матеріальних, моральних та інших претензій не має, в суд з позовом про стягнення матеріальних та моральних збитків, звертатись не буде (а.с.77 том 1). Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Положеннями частини 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частин 2, 5 статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. За наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 3 частини 1 статті 1188 ЦК України). У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому згідно з положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)(стаття 89 ЦПК України). Висновки експертних досліджень, проведених ХНДЕКЦ та ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса не містять категоричного висновку щодо винної особи та механізму виникнення ДТП. Кожен з висновків містить 2 варіанти, які були складені за вихідними даними зі слів позивача та відповідача та виключають один одного, оскільки кожен з водіїв зазначав про рух його автомобіля на дозволений сигнал світлофора. Проте, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення БР № 201026 від 12 листопада 2017 року, первинними поясненнями ОСОБА_2 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовного нього зафіксовано, що останній здійснив зіткнення не навмисно, оскільки автомобіль «Chevrolet Evanda» він не помітив, при цьому здійснював рух через перехрестя на жовтий сигнал світлофора. З пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_13 також вбачається, що автомобіль «Chevrolet Evanda» рухався на жовте світло при перетині перехрестя (том 1, а. с. 150, 151 ). Між тим, як зазначено судовим експертом ХНДЕКЦ у висновку від 04 квітня 2019 року, виходячи з відповіді КП «Харків-Сигнал» та циклорами роботи світлофорів - під час вмикання жовтого сигналу у напрямку руху автомобіля «Chevrolet Evanda» вмикання зеленого сигналу у напрямку руху автомобіля Lexus неможливо (том 2 а.с. 72). За таких обставин судова колегія критично ставиться до наступних пояснень ОСОБА_2 щодо його руху на автомобілі через перехрестя саме на зелене світло світлофору та відповідно й до варіанту експерта, складеному за його поясненнями, згідно до яких в діях водія «Chevrolet Evanda» ОСОБА_1 є невідповідності вимогам пунктів 8.7.3 е), 8.10 Правил дорожнього руху України, які перебували, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з подією даної ДТП. Як вбачається із схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 12 листопада 2017 року, автомобіль «Chevrolet Evanda» до місця зіткнення подолав відстань 22 метри, перебуваючи на виїзді з перехрестя, а автомобіль «Lexus GS 200T» проїхав 2,6 м (т.1, а.с. 11). Відповідно до опису пошкоджень, автомобіль «Lexus GS 200T» контактував своєю передньою частиною із правою боковою частиною автомобіля «Chevrolet Evanda». Тобто, виходячи з схеми ДТП на напрямку руху, до зіткнення ОСОБА_1 подолав більшу дистанцію та завершував рух перехрестям. Також, як вбачається з пояснень, складених Червонозаводському районному суду міста Харкова лейтенантом поліції Кравченка Максима Юрійовича, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення, зазначено, що розглянувши пояснення учасників ДТП та склавши схему ДТП він з колегами дійшов висновку, що водій авто Lexus є винним в даному ДТП, оскільки порушив пункт 16.5 ПДР України та мав дати можливість звершити маневр автомобілю «Chevrolet Evanda», який рухався через перехрестя по вул. Кооперативній на провулок Подільскій. Під час оформлення ДТП на місце пригоди прибув громадянин, який представився батьком водія ОСОБА_14 та просив скласти протокол на водія «CHEVROLET EVANDA», оскільки водій Lexus не має страхового полісу, а цивільна правова відповідальність водія «Chevrolet Evanda», застрахована та страхова компанія виплатить компенсацію, а він за свої кошти відремонтує «Chevrolet Evanda» ( том 1, ас. 145- 146). 30 листопада 2017 року власником пошкодженого в ДТП авто «Chevrolet Evanda» ОСОБА_9 складено розписку, відповідно до якої він отримав від ОСОБА_2 25000,00 грн в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої йому внаслідок ДТП. Також, ОСОБА_9 склав заяву, посвідчену приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області 02 жовтня 2018 року, в якій зазначав про відшкодування ОСОБА_2 30 листопада 2017 року збитків у повному обсязі, спричинених в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 12 листопада 2017 року, матеріальних, моральних та інших претензій він не має, в суд з позовом про стягнення матеріальних та моральних збитків, звертатись не буде (а.с.77 том 1). Отже, вказані дії свідчать про визнання ОСОБА_2 невідповідності своїх дій вимогам ПДР. Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 30.11.2021 у справі № 910/4224/21. Виходячи з обставин по справі та зважаючи на поведінку ОСОБА_2 на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення та в подальшому при розгляді справи, а саме зміна суті пояснень з приводу обставин ДТП, добровільного відшкодування завданої ДТП шкоди попередньому власнику автомобіля «Chevrolet Evanda», залучення очевидців пригоди, про яких на момент складення протоколу про адміністративне порушення не було відомо, судова колегія вважає, що саме він є особою, яка допустила порушення Правил дорожнього руху України та є винною у спричиненні шкоди, внаслідок ДТП, що мала місце 12 листопада 2017 року. Оскільки саме на нього законом покладено обов`язок відшкодування шкоди, то підстав для стягнення коштів з потерпілої особи - ОСОБА_1 та його страховика не вбачається. Зважаючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутність підстав для задоволення позову, проте помилково не вирішив питання про визначення вини сторін у ДТП, рішення суду підлягає зміні в частині викладення мотивів залишення позову ОСОБА_2 без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4 статті 376 ЦК України). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SeryavinandOthers v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд фактично залишив апеляційну скаргу без задоволення, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 14 вересня 2023 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді Р.В. Герцик О.М. Курило