Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/606/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 вересня 2023 року м. Харків Справа №922/606/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С. за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А., учасники провадження у справі: прокурор Горгуль Н.В., представник позивача Жилко С.Є., представник відповідача Квартенко О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№1231Х від 21.06.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2023 у справі №922/606/23 (м. Харків, суддя Аюпова Р.М., повний текст рішення складено 31.05.2023), за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс Харків», м. Харків, про стягнення коштів у розмірі 1 678 229,74 грн, - ВСТАНОВИВ: Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс Харків», м.Харків (відповідач), про стягнення 1 678 229,74 грн за період з 01.04.2021 по 28.02.2022, безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108 площею 1,68 га по пр. Льва Ландау, 149 у м. Харкові, без правовстановлюючих документів. Також просить суд покласти понесені витрати зі сплати судового збору на відповідача. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.05.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2023 у справі №922/606/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора; судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури за рахунок відповідача; справу розглянути за участі представника Харківської обласної прокуратури; про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Харківську обласну прокуратуру. В обґрунтування апеляційної скарги Заступник керівника Харківської обласної прокуратури посилається на наступне: - протягом чотирьох років відповідач жодним чином не сплачує кошти за користування земельною ділянкою, на якій розміщені вказані будівлі й при цьому посилається лише на бездіяльність міської ради; - відповідач умисно не вказує, що сам добросовісно не вчиняв усіх необхідних дій з метою набуття у власність спірної земельної ділянки (оплата земельного податку, авансового внеску, оскарження дій/бездіяльності Харківської міської ради в порядку адміністративного судочинства тощо); - важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, і до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати регулюються ст. 1212 ЦК України; - не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювались, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин; преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом; у даному випадку суд першої інстанції використав саме оцінку правовідносин між Харківською міською радою та ТОВ «Енергоресурс Харків», яка зазначена в постанові Східного апеляційного господарського суду у справі №922/2131/21. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№1231Х від 21.06.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2023 у справі №922/606/23 залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта про можливість подати заяву про усунення недоліків у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України. Від Харківської обласної прокуратури надійшов лист (вх.№7413 від 26.06.2023), в якому просить долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію від 08.06.2023 №1191 про сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у справі №922/606/23 на суму 37760,18 грн. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№1231Х від 21.06.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2023 у справі №922/606/23. Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/606/23. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (відзиви, заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/ Учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень. 04.07.2023 на виконання вимог ухвали суду від Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/606/23 (вх.№7784). Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 призначено справу №922/606/23 до розгляду на « 05» вересня 2023 р. о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/ Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс Харків» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10150 від 25.08.2023), в якому останній просить поновити строк на подання відзиву; відмовити у задоволенні апеляційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2023 по справі №922/606/23 у повному обсязі. Щодо клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Як вбачається з матеріалів справи, ухвала від 29.06.2023 була отримана відповідачем 10.07.2023 (трекінг Укрпошти 6102272435188), а відзив на апеляційну скаргу подано 23.08.2023, тобто з пропуском встановленого процесуального строку. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. В обґрунтування поновлення строку на подання відзиву, відповідач посилається на те, що діяльність господарюючих суб`єктів у місті Харкові в умовах широкомасштабної військової агресії рф проти України є істотно утрудненою (включаючи документообіг та пошук необхідної документації). Крім того, лише 11.08.2023 відповідачем отримано ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 про призначення справи до розгляду та 07.08.2023 отримано постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі №922/608/23, яка має виключне значення для формування правової позиції у даній справі. Суд зазначає, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22 введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами та виконання інших процесуальних дій. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Водночас, ТОВ «Енергоресурс Харків» не надано належних доказів того, що пропуск строку на подання відзиву на апеляційну скаргу обумовлено введенням воєнного стану в Україні. Докази отримання відповідачем зазначених у відзиві процесуальних документів не впливають на обрахування строку на подання відзиву та не є підставою для поновлення такого строку. Отже, колегія суддів не вбачає поважних причин пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні вказаного клопотання відповідача. При цьому, колегія суддів в судовому засіданні зазначила, що відмова у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву не перешкоджає представнику відповідача усно викласти свої заперечення на апеляційну скаргу під час судового засідання. Від Харківської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення (вх.№10336 від 30.08.2023), в яких остання заперечила проти поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та зазначила, що питання про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки не розглядалося. Для розгляду вказаного питання необхідно надати акт обстеження земельних ділянок, складений Департаментом територіального контролю та земельних відносин. А тому необґрунтованим є висновок суду, що відповідач дотримався встановленого порядку з метою оформлення земельної ділянки. В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.09.2023 прокурор та представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримали, просили задовольнити її в повному обсязі. Представник відповідача проти вимог скарги заперечив, просив оскаржуване рішення суду залишити в силі. Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини. Як вбачається з матеріалів справи, Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ТОВ «Енергоресурс Харків» (код ЄДРПОУ 43124744) належать на праві приватної власності нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: м. Харків, просп. Льва Ландау, 149, а саме: нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 1067,4 кв.м. (право власності зареєстровано з 30.07.2019 на підставі свідоцтва про право власності від 10.11.2015 №47271943 та розподільчого балансу від 18.07.2019 № 273, 276, 579, 582); нежитлова будівля літ. «В-1» загальною площею 8 437, 8 кв. м. (право власності зареєстровано з 23.07.2019 на підставі розподільчого балансу від 18.07.2019 №573, 576, 579, 582); нежитлова будівля літ. «Г-1» загальною площею 2 952, 9 кв. м. (право власності зареєстровано з 06.08.2019 на підставі протоколів загальних зборів від 31.07.2019 №108, 110, від 06.08.2019 №676, 678, акту приймання-передачі нерухомого майна від 06.08.2019 №662, 665); нежитлова будівля літ. «П-1» загальною площею 27, 5 кв. м. (право власності зареєстровано з 05.08.2019 на підставі розподільчого балансу від 18.07.2019 №573, 576, 579, 582); нежитлова будівля літ. «Р-1» загальною площею 34, 8 кв. м. (право власності зареєстровано з 06.08.2019 на підставі протоколів загальних зборів від 31.07.2019 № 115, 117, від 06.08.2019 №676, 678, акту приймання-передачі нерухомого майна від 06.08.2019 №668, 671). Пунктом 16 додатку 1 до рішення сесії Харківської міської ради від 16.10.2019 №1759/19 ТОВ «Енергоресурс Харків» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею, орієнтовно, 1,4 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-1» (зварювально-заготовчий корпус), літ. «В-1» (цех), літ. «П-1» (прохідна), літ. «Р-1» (газовий розподільчий пункт), літ. «Г-1» (цех) по просп. Льва Ландау, 149 в м. Харкові. Водночас, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та публічної кадастрової карти України, речові права щодо вказаної земельної ділянки за ТОВ «Енергоресурс Харків» до цього часу не зареєстровано. Разом з тим, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108 площею 1,68 га по просп. Льва Ландау, 149 в м. Харкові зареєстровано за Харківською міською радою. Відповідно до витягу №НВ-6313742202020 від 09.09.2020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108, остання сформована 20.08.2020. Крім того, встановлено, що вищевказані нежитлові будівлі літ «А-1», літ «В-1», літ. «Г-1», літ. «П-1», літ. «Р-1» розташовується на земельній ділянці загальною площею 1,68 га з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108 по просп. Льва Ландау, 149 в м. Харкові. Прокуратурою, листом від 06.01.2022 за №15/1-42вих-22 повідомлено про виявлені порушення Харківську міську раду. Крім того, прокуратурою вжито заходів щодо отримання копій витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку, в тому числі, щодо вищевказаної земельної ділянки. Так, листом від 20.01.2022 за №15-2вих-22 прокуратурою надіслано відповідний лист до ГУ Держгеокадастру в Харківській області щодо надання копій витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Листом від 02.02.2022 за №10-20-14-714/0/19-22 ГУ Держгеокадастру в Харківській області надано відповідні запитувані документи. В подальшому, копії витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки листом від 09.02.2022 за №15/1-195вих-22 направлено до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради. Рішенням Харківської міської ради від 17.10.2018 за №1247/18 (з подальшими змінами та доповненнями) затверджено Порядок добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства. Зокрема, вказаним порядком передбачено, що самоврядний контроль за використанням земель комунальної форми власності територіальної громади міста Харкова здійснює Харківська міська рада в особі Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради (наразі - Департамент земельних відносин Харківської міської ради). Отже, саме Департамент уповноважений, за результатами вжитих заходів самоврядного контролю, скласти акт обстеження земельної ділянки та здійснити розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів. В порядку ч. 2 ст. 83 ЗК України уповноваженою особою Харківської міської ради - головним спеціалістом сектору інспекційної роботи інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Федоровим В.В. здійснено обстеження зазначеної вище земельної ділянки, про що складено акт від 16.02.2022 з додатками у вигляді ситуаційної схеми (план-схеми) розміщення земельної ділянки та фото. Обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108 площею 1,68 га за адресою: м. Харків, просп. Льва Ландау, 149, частково огороджена, використовується ТОВ «Енергоресурс Харків» для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-1», літ «В-1», літ. «Г-1», літ. «П-1», літ. «Р-1». Листом від 30.11.2022 за №3246/0/225-22 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради надано до прокуратури відповідний акт обстеження земельної ділянки та розрахунки суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства. Таким чином, за переконанням прокурора, ТОВ «Енергоресурс Харків» використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108 площею 1,68 га за адресою: м. Харків, просп. Льва Ландау, 149 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-1», літ «В-1», літ. «Г-1», літ. «П-1», літ. «Р-1», без виникнення права власності/користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України на неї, а також без сплати коштів за землю в передбаченому законодавством розмірі. Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом. Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на поведінку сторін в межах правовідносин, пов`язаних з подальшим відчуженням земельної ділянки, а саме, ініціювання процесу купівлі-продажу спірної земельної ділянки та пов`язані з цим активні дії сторін. Судове рішення мотивовано тим, що під час розгляду справи №922/2131/21, суд, з`ясовуючи обставини цієї конкретної справи і перевіряючи їх наявними у справі доказами, дійшов висновку, що ТОВ «Енергоресурс Харків» своєчасно звернулося до Харківської міської ради із заявою про викуп земельної ділянки та вживало всіх необхідних заходів щодо оформлення права власності на земельну ділянку, у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно. Також судом не встановлено жодного факту зволікання та ухилення ТОВ «Енергоресурс Харків» щодо укладення договору купівлі-продажу землі або зловживання своїми правами. Натомість, Харківська міська рада, після того, як у жовтні 2020 року повідомила ТОВ «Енергоресурс Харків» про те, що Департаментом земельних відносин підготовлено проект рішення Харківської міської ради про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, з метою винесення на розгляд сесії ради, протягом тривалого часу не вчиняє жодних активних дій з виконання своїх обов`язків щодо подальшого оформлення відчуження спірної земельної ділянки. При цьому, матеріали справи, що розглядається - №922/606/23, також не містять доказів на підтвердження обґрунтованого зволікання уповноважених осіб Харківської міської ради щодо вирішення питання про можливість продажу спірної земельної ділянки, зокрема, доказів винесення на розгляд сесії Харківської міської ради проекту рішення про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки або обґрунтованої відмови від укладення договору про внесення авансового внеску, тощо. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 4 ст. 13 Основного Закону України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14). У відповідності до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з приписами ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України). Згідно з вимогами частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. В силу вимог статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України (частина третя статті 124 цього кодексу). Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об`єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша статі 123 Земельного кодексу України). Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 Земельного кодексу України). Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина 6 статті 123 Земельного кодексу України). Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті. Статтями 125-126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Земельний кодекс України визначає обов`язки землекористувачів, зокрема щодо своєчасної сплати земельного податку або орендної плати (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України). З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є земельна ділянка комунальної власності площею 1,68 га яка розташована по пр. Льва Ландау, 149 у м. Харкові. Згідно з підпунктом 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Проте, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс Харків», як фактичний користувач земельної ділянки комунальної форми власності, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, не сплачувало плату за землю. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння. Частиною 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Під безпідставно збереженим майном мається на увазі грошові кошти в розумінні ст. 179, 190 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року у справі №922/207/15, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду дід 23.05 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 13.02.2019 року у справі №320/5877/17, постанов Верховного Суду від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справі №922/7207/15, від 21.01.2019 у справі №902/794/17). Предметом вказаної позовної заяви є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою, втім не сплачених відповідачем, що пов`язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів). Розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку ТОВ «Енергоресурс Харків», розрахований Харківською міською радою виходячи з розміру орендної плати за землю та складає 1 678 229,74 грн за період з 01.04.2021 по 28.02.2022. Отже, за переконанням прокурора, внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради, як позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю. Разом з тим, судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів про те, що між сторонами виникли відносини пов`язані з укладенням договору оренди, а також обставини безпідставного набуття права на майно. Натомість, матеріали справи свідчать, що відповідач вживав всіх заходів щодо оформлення права власності на земельну ділянку у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно. Так, у серпні 2019, відповідач після придбання (у липні-серпні 2019) нежитлових будівель літ. А-1, літ. В-1, літ. П-1, літ. Р-1, літ. Г-1 по просп. Льва Ландау, 149 у м. Харкові звернувся до позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки з метою викупу земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно. 16.10.2019 рішенням №1759/19 Харківської міської ради було надано дозвіл відповідачу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Льва Ландау, 149 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель з метою подальшого викупу цієї земельної ділянки. 01.07.2020 Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради було погоджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ «Енергоресурс Харків» земельної ділянки по просп. Льва Ландау, 149 у м. Харкові загальною площею 1,68 га. Листом №062/0/225-20 від 07.10.2020 року Департамент земельних відносин Харківської міської ради надав відповідь ТОВ «Енергоресурс Харків», згідно якої вбачається, що останнім підготовлено проект рішення Харківської міської ради про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 1,6800 га з метою винесення на розгляд сесії Харківської міської ради згідно Регламенту міської ради. Вказані обставини свідчать про те, що вищенаведені дії Харківської міської ради підтверджують, що у жовтні 2020 року міська рада вже мала намір отримати дохід саме від продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108, а не від надання її в орендне користування ТОВ «Енергоресурс Харків». Крім того, рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.09.2021, яке було залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2021, у справі №922/2131/21 за позовом Харківської міської ради до ТОВ «Енергоресурс Харків» про стягнення 1069909,68 у позові відмовлено. Предметом розгляду у вказаній справі були вимоги Харківської міської ради про стягнення з ТОВ «Енергоресурс Харків», на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1069909,68 за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 1,6800 га з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108 по пр. Льва Ландау, 149 у м. Харкові у період з 01.09.2020 по 31.03.2021. Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17. Таким чином, у справі №922/2131/21 спір виник між тими ж самими особами та з приводу тієї ж земельної ділянки, яка є предметом спору у даній справі, з різницею у періоді, за який заявлена заборгованість. А тому вищенаведені обставини взаємовідносин сторін, що стосуються процесу оформлення права власності на спірну земельну ділянку, були встановлені судом у справі №922/2131/21, а тому є преюдиціальними та не підлягають доказуванню. З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку, що між сторонами склалися правовідносини, пов`язані як з користуванням спірною земельною ділянкою, так і пов`язані з її відчуженням, які врегульовано нормами Цивільного та Земельного кодексів України. Виходячи з аналізу норм Цивільного, Земельного та Податкового кодексів України, у випадку укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки міська рада втрачає своє право на отримання плати за землю у розмірі орендної плати, а отримує право на отримання земельного податку. Натомість дзеркально трансформуються обов`язки іншої сторони правовідносин, яка замість обов`язку щодо сплати орендної плати набуває обов`язку щодо сплати земельного податку. Отже, колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення спору, предметом якого є стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, у разі виникнення між сторонами правовідносин, пов`язаних з оформленням та подальшим відчуженням вказаної земельної ділянки, важливе значення має надання оцінки поведінці учасників таких правовідносин. Так, право на стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі саме орендної плати на підставі норм статті 1212 Цивільного кодексу України виникає у власника земельної ділянки (зокрема відповідної ради) лише у випадку, коли неукладення договору щодо її відчуження є наслідком дій покупця - фактичного користувача, який, в такому разі, не може розраховувати на набуття такої ділянки у власність, а відтак і на виникнення підстав для сплати земельного податку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №922/3507/20. Також суд враховує, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 Цивільного кодексу України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Справедливість та добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності покладено, зокрема, в основу доктрини venire contra factum proprium, яка спрямована на унеможливлення суперечливої поведінки. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Таким чином, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору чи відповідного правовідношення. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №686/9834/17-ц, від 28.10.2020 у справі №372/4029/18, від 09.06.2021 у справі №948/393/20. Суд додатково враховує й те, що у пункті VII.-2:101 вже цитованих Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004). Таким чином, при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства і договори, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. При цьому відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Колегія суддів зазначає, що матеріали справи свідчать, що ТОВ «Енергоресурс Харків» своєчасно звернулося до позивача із заявою про викуп земельної ділянки, вживало всіх заходів щодо оформлення права власності на земельну ділянку у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно. Судом не встановлено факт зволікання або ухилення відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу землі та зловживання своїми правами. Натомість, позивач, після того як у жовтні 2020 повідомив відповідача про те, що Департаментом земельних відносин підготовлено проект рішення Харківської міської ради про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, з метою винесення на розгляд сесії ради, протягом тривалого часу не вчиняв жодних активних дій з виконання своїх обов`язків щодо подальшого оформлення відчуження спірної земельної ділянки. При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обґрунтованого зволікання уповноважених осіб Харківської міської ради щодо вирішення питання про можливість продажу спірної земельної ділянки, зокрема, доказів винесення на розгляд сесії Харківської міської ради проекту рішення про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки або обґрунтованої відмови від укладення договору про внесення авансового внеску, тощо. Колегія суддів звертає увагу, що в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) до змісту поняття «майно» до об`єктів права власності можуть належати «правомірні очікування»/»законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу. При цьому «правомірні очікування»/»законні сподівання», у разі, коли вони дійсно мають місце, підлягають захисту навіть тоді, коли не порушено принцип юридичної визначеності. У справі «ПайнВеліДевелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наявних доказів та встановлених обставин справи вбачається, що придбання у власність земельної ділянки під належним на праві власності ТОВ «Енергоресурс Харків» нерухомим майном становило правомірні очікування у останнього, яким вжито усі необхідні та передбаченні чинним законодавством дії для отримання дозволу на придбання у власність спірної земельної ділянки. Установивши, що користування земельною ділянкою відповідачем без укладеного договору оренди землі було зумовлене метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що спірне майно не може вважатися набутим чи збереженим відповідачами без достатніх правових підстав, а тому підстави для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України відсутні. У даних спірних правовідносинах право користування земельною ділянкою вирішувалось у порядку її викупу, а не оформлення користування на умовах оренди, а отже, враховуючи фактичні обставини цієї справи, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин є помилковим. З огляду на викладене невірними є розрахунки Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у вигляді розміру орендної плати. Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на поведінку сторін в межах правовідносин, пов`язаних з подальшим відчуженням земельної ділянки, а саме, ініціювання процесу купівлі-продажу спірної земельної ділянки та пов`язані з цим активні дії сторін, відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Стосовно доводів апелянта про те, що відповідач умисно не вказує, що сам добросовісно не вчиняв усіх необхідних дій з метою набуття у власність спірної земельної ділянки (оплата земельного податку, авансового внеску, оскарження дій/бездіяльності Харківської міської ради в порядку адміністративного судочинства тощо), колегія суддів зазначає наступне. Виникнення обов`язку зі сплати авансового внеску виникає на підставі договору про сплату такого внеску, укладеного між міською радою (як продавцем) та покупцем земельної ділянки. Укладення договору є волевиявленням обох сторін. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Енергоресурс Харків» 07.08.2020 звертався до Харківського міського голови з проханням надати згоду на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок та затвердження проектів землеустрою. Листом №062/0/225-20 від 07.10.2020 Департамент земельних відносин Харківської міської ради надав відповідь, згідно якої вбачається, що останнім підготовлено проект рішення Харківської міської ради про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 1,6800 га з метою винесення на розгляд сесії Харківської міської ради згідно Регламенту міської ради. 02.11.2020 відповідачем було відправлено заяву за вих.№19 про те, що ним було все підготовлено у відповідності до чинного порядку та він чекає рішення Харківської міської ради щодо затвердження проекту землеустрою та проведення експертної грошової оцінки для внесення авансового внеску. Проте, як вже було зазначено Харківською міською радою не було вчинено подальших дій, спрямованих на продаж земельної ділянки. З огляду на викладене, суд зазначає, що у відповідача не виникло обов`язку зі сплати авансового платежу. Більше того, Харківська міська рада у листуванні як з відповідачем, так і з прокуратурою не посилалася на порушення відповідачем процедури викупу земельної ділянки через не сплату авансового платежу. Також колегія суддів зазначає, що звернення до суду це право, а не обов`язок особи, тому посилання прокурора на те, що відповідач не оскаржив дії/бездіяльність Харківської міської ради в порядку адміністративного судочинства, не мають значення для вирішення даної справи та не приймаються до уваги судом. Таким чином, апелянтом не доведено факту зволікання або ухилення відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу землі, або зловживання своїми правами у заявлений період. Доводи скаржника також не спростовують висновок суду про те, що неукладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сталося не внаслідок дій покупця-фактичного користувача, що в свою чергу виключає можливість застосування ст.1212 Цивільного кодексу України. Також колегія суддів враховує, що Верховним Судом було зазначено про те, що, якщо судами буде встановлено, що покупець в межах правовідносин, пов`язаних з відчуженням земельної ділянки комунальної форми власності діяв належним чином відповідно до встановлених актами цивільного законодавства та договором правил поведінки, які відповідають критеріям розумності, добросовісності, справедливості, а натомість дії продавця таким критеріям не відповідали, то така особа (продавець) мала право розраховувати на стягнення з покупця на свою користь суми безпідставно збережених коштів за фактичне користування вказаною ділянкою не в розмірі орендної плати, а в розмірі земельного податку, право на отримання якого було би нею отримано за результатами реалізації сторонами договору своєї правомірної поведінки. З урахуванням наведеного, судова колегія зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 по справі №925/230/17 зазначила, що зобов`язання сплачувати земельний податок є податковим зобов`язанням. Чинне законодавством України прямо передбачає суб`єктів владних повноважень, які мають виключне право звертатися до суду про стягнення податків (в тому числі земельного податку), натомість Рада не є таким суб`єктом. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18 та від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18). Крім того, відповідно до п.14.1.156. Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). У поданому позові заявлена до стягнення сума, розрахована на підставі вихідних даних щодо розрахунку розміру орендної плати, тоді як сума земельного податку розраховується, виходячи з інших даних. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Між тим, відповідні докази або розрахунки сум неотриманого земельного податку в матеріалах справи відсутні. Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування рішення суду. Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.1 ст. 273 ГПК апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 15.11.2023 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 27.07.2023 №3275-ІХ). Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється. При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ. На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України. Керуючись статтями 129, 233, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2023 у справі №922/606/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 13.09.2023. Головуючий суддя Р.А. Гетьман Суддя О.І. Склярук Суддя В.С. Хачатрян