Постанова 4818 № 639/7497/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2021 року м. Харків Справа № 639/7497/18 Провадження № 22-ц/818/102/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого: Хорошевський О.М. суддів: Бурлака І.В., Котелевець А.В. за участі секретаря: Пузікової Ю.С. учасники справи: позивач: Харківська міська рада, відповідач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 08.11.2015 року - ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року в складі судді Баркової Н.В.., у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів, встановив: У грудні 2018 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів, в якому просила суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по АДРЕСА_1 у сумі 728 719,62 грн. та судові витрати. Позов мотивований тим, що Харківською міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади, додержання вимог земельного законодавства. Згідно інформації з Державного реєстру речових драв на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю літ. «В-2» загальною площею 3 768,5 кв.м. по АДРЕСА_2 з 15.10.2010 року зареєстровано за ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.07.2007 року у справі № 2-4228/07. Вказані об`єкти нерухомого майна станом на теперішній час зареєстровані за відповідачем. Відповідно до вищезазначеної інформації, листа Відділу у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 14.04.2017 року № 19-20.08-3-1406/20-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 05.07.2018 року № 4593/0/225-18 речові права відповідача на земельну ділянку по АДРЕСА_2 (під зазначеним об`єктом нерухомого майна) не зареєстровані. Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,2418 га по АДРЕСА_2 перебуває у власності територіальної громади міста Харкова. Відповідач у період з 1.12.2015 року по 30.11.2018 року не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти. Зазначені законодавчі приписи та встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збереженого майна у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по АДРЕСА_2 . Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 14.03.2018 року здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_4 використовує земельну ділянку площею 0,2418 га по АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «В-2», право власності на яку реєстровано за відповідачем. Площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 значена шляхом здійснення топографо-геодезичної зйомки відповідно до меж фактичного використання. Межі земельної ділянки визначені відповідно до меж паркану та зовнішніх меж нежитлової будівлі. За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки. Таким чином, ОСОБА_4 набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою. Свої позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує саме наявністю підстав для застосування ст. ст. 1212-1214 ЦК України у зв`язку з наступним. Згідно з чинним законодавством України зобов`язання за своїми підставами поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними. Наразі відсутність укладеного між Харківською міською радою та ОСОБА_4 договору оренди земельної ділянки виключає договірні зобов`язання. Відсутність неправомірних дій відповідача означає відсутність цивільного правопорушення (протиправних дій) і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання. Так, фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству. Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі не вважається правопорушенням. Так, ч. 3 ст. 125 ЗК України в редакції від 25.10.2001 року, котра раніше забороняла «приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації» була виключена Законом України від 05.03.2009 року № 1066-VI. Жодних інших норм, котрі б містили заборону такого володіння і використання чинне законодавство не містить. Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків у тому числі упущеної вигоди, адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт - правопорушення. Таким чином, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставного набутого майна становить 728 719,62 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, звернувшись до суду з даним позовом. 19.03.2019 року від представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Зокрема, представник відповідача посилається на те, що земельна ділянка під нежитловою будівлею літ. «В-2» загальною площею 3 768,5 кв.м. по АДРЕСА_2 не сформована як об`єкт цивільних прав у встановленому законом порядку, тому не може бути предметом орендних та інших правовідносин. Також представник позивача не погоджується з твердженням позивача про наявність у відповідача кондиційних зобов`язань відповідно до ст.ст. 1212-1214 ЦК України за відсутності для цього всіх необхідних складових. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 лютого 2019 року заяву Харківської міської ради задоволено. Заборонено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , ІПН: НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження у будь-який спосіб нежитлової будівлі літ. «В-2» загальною площею 3 768,5 кв.м. по АДРЕСА_2 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року позов Харківської міської ради до ОСОБА_4 про стягнення І безпідставно збережених коштів - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 728 719 гривень 62 копійки. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради судовий збір у сумі 10 930 гривень 79 копійок. Не погодившись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував усі фактичні обставини справи та не надав належної оцінки наданих доказів, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що земельна ділянка під вказаною нежитловою будівлею не сформована як об`єкт цивільних прав у встановленому законом порядку, тому не може бути предметом орендних та інших правовідносин. Також зазначає, що судом першої інстанції не встановлено факту наявності у позивача - Харківської міської ради права власності на земельну ділянку під нежитловою будівлею відповідача. Більше того, не доведено наявності у нього законних підстав для отримання грошових коштів у вигляді орендної плати за користування землею за адресою АДРЕСА_2 . Той факт, що нежитлова будівля, яка законно належить відповідачу, розташована на землі в межах міста Харкова, не означає, що у позивача є будь-які права щодо цієї частини землі, в тому числі права на отримання плати за користування частиною землі за адресою: АДРЕСА_2 . Звертає увагу на те, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Оскільки частина землі розмірі 0,2418 га, по АДРЕСА_1 не є об`єктом цивільних прав, то у позивача не виникло жодних прав щодо неї, у тому числі на нарахування плати за користування цією частиною землі, а відповідач не набув права на чужу земельну ділянку без відповідної грошової компенсації. Отже відповідач не набув та не зберіг майна (грошових коштів) у розмірі орендної плати. Крім того відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів наявності укладеного між Харківською міською радою та будь-якою іншою особою договору оренди землі по АДРЕСА_2 , право оренди за яким могло б перейти до ОСОБА_4 у зв`язку із придбанням у власність нерухомого майна. Тому, твердження суду першої інстанції стосовно того, що до відповідача перейшло право оренди земельної ділянки не підтверджується жодними доказами у справі. Вважає, що здійснений позивачем розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою площею 0,2418 га є недоведеним, зокрема в частині застосування нормативної грошової оцінки, оскільки відповідна земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 березня 2021 року поновлено апеляційне провадження у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів. Залучено до участі у справі на стадії апеляційного провадження у якості правонаступників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та законного представника ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 як спадкоємців ОСОБА_7 - ОСОБА_5 . Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як установлено судовим розглядом і вбачається із матеріалів справи, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.02.2018 № 114509480 та від 26.12.2018 № 151109330 право власності на нежитлову будівлю літ. «В-2» загальною площею 3 768,5 кв.м. по АДРЕСА_2 ) з 15.10.2010 зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.07.2007 у справі № 2-4228/07 (а.с.25-29). Відповідно до листа Відділу у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 14.04.2017 № 19-20.08-3-1406/20-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 05.07.2018 № 4593/0/225-18 речові права Відповідача на земельну ділянку по АДРЕСА_2 (під зазначеним об`єктом нерухомого майна) не зареєстровані. Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на вказану земельну ділянку, з урахуванням ст.ст.12,80,83 Земельного Кодексу України, земельна ділянка 0,2418га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 перебуває у власності територіальної громади м. Харкова. Так, відповідно до розрахунку Харківської міської ради за період з 01.12.2015 року по 30.11.2018 року розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 5 168,85 грн., з урахуванням нормативно грошової оцінки безпідставно збережені кошти складають загальну суму в розмірі 728 719,62 грн. (а.с.34-38). Саме цю суму не отримав позивач, але міг би отримати в разі укладення між ним і відповідачами договору оренди землі. Судом встановлено, що ОСОБА_4 правомірно володіє лише нежитловим приміщенням, розташованим на земельній ділянці по АДРЕСА_2 . Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано. Звертаючись до суду з цим позовом позивач указує на ту обставину, що він є власником спірної земельної ділянки, якою відповідач без оформлення будь-якого права на неї фактично користується безкоштовно. Законодавством підстав для безкоштовного користування чужою земельною ділянкою не передбачено, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати згідно із статтями 1212-1214 ЦК України, зазначив, що ця сума є сумою несплаченої відповідачами орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у власності Харківської міської ради, без укладення договору оренди за період із з 01.12.2015 року по 30.11.2018 року, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташована нежитлова будівля літ. «В-2», загальною площею 3768,5 кв.м., право власності на яку 15.10.2010 зареєстровано за ОСОБА_4 . Обстеження здійснювалось з урахуванням геодезичної роботи щодо плану меж фактичного користування вищевказаної земельної ділянки. Межі земельної ділянки визначені відповідно до її меж. Відповідно до інформацій відділу у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 05.07.2018 встановлено, що у Відділі у м. Харкові не обліковуються документи, що посвідчують право власності або користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 . Крім того, згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відомості про зареєстровані права на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 відсутні. Таким чином, ОСОБА_4 використовує земельну ділянку площею 0,3768,5 га по АДРЕСА_2 , без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачує жодних платежів за її використання, згідно зі встановленого законодавчими актами розміру. У зв`язку з цим Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки та складено акт від 14.03.2018 яким встановлено, що ОСОБА_4 використовує для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «В-2» земельну ділянку площею 0,3768,5 га. Згідно розрахунку безпідставно збережені ОСОБА_4 кошти за використання земельної ділянки площею 0,3768,5 га у період з 01.12.2015 року по 31.07.2018 року 728719,62 грн. Вказана земельна ділянка знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради. За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України). Водночас відповідно до змісту статті 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Зважаючи на положення статті 125 ЗК, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Згідно вказаних норм закону, обов`язок по вчиненню дій, направлених на оформлення документів покладається саме на орендаря, зокрема, звернення до ради з відповідною заявою про затвердження проекту землеустрою, а також з заявою і пакетом документів про розгляд питання щодо надання земельної ділянки в оренду. Правовідносин щодо користування спірною земельною ділянкою відповідач належним чином не оформлював, проте використовує земельну ділянку без виникнення права власності / користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статті 125 Земельного кодексу України. З моменту виникнення права власності на зазначене нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під майновим комплексом. Відповідно до статті 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Статтею 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Виходячи зі змісту статті 120 ЗК норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі. Як вбачається із положень статті 120 ЗК, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений. Судом встановлено, що відповідач на підставі договору купівлі-продажу набув право власності на нерухоме майно, на спірній земельній ділянці. При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою попереднім власником будівлі. Позивач не надав до матеріалів справи технічну документацію з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки площею 0,3768,5 га. Судом апеляційної інстанції встановлено, що наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати не містить жодних даних щодо технічної документації земельної ділянки та Витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,3768,5 га, що свідчить про недоведеність позивачем своїх вимог. Площа земельної ділянки (0,3768,5 га) визначена позивачем на підставі топографічного плану та акту обстеження земельної ділянки. Чинним законодавством України не передбачено формування земельних ділянок на підставі топографічних планів та актів обстеження земельних ділянок, які не є документацією землеустрою. Тобто спірна земельна ділянка площею 0,3768,5 га не має ні визначених меж, ні кадастрового номеру, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, тому не може вважатися сформованою земельною ділянкою в розумінні статті 79-1 ЗК України. Крім того, відсоток строку оренди - показник, який визначається залежно від строку оренди земельної ділянки, що фіксується лише у договорі оренди. Відсутність домовленості сторін щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, визначити розмір орендної плати неможливо. Відповідно до п. 2.6. Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові його значення коливається від 60% до 100%. Судова колегія дійшла до висновку, що розрахунок суми орендної плати, здійснений позивачем, ґрунтується на припущеннях та приблизних показниках, які не відповідають дійсним характеристикам спірної земельної ділянки, тому є недоведеним належними та допустимими доказами. Позивач в позові посилався на те, що позбавлений можливості отримати дохід у відповідному розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, а тому, в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення недоотриманих коштів, повинен надати до суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається в позові. Зокрема, докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів). Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №922/587/18, від 11.02.2019 у справі №922/3047/17 Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі»). Таким чином, позивач мав надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України «Про оренду землі» у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів). Водночас, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17). Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Так Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (п.71). З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 728719,62 грн. не підлягають задоволенню у зв`язку з їх недоведеністю. Згідно ч.1, 9 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. Беручи до уваги, що у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради слід відмовити, то заходи забезпечення позову підлягають скасуванню. Відповідно до ст.. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають перерозподілу. Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають стягненню на користь правонаступників ОСОБА_4 у сумі 14999,00 грн. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та законного представника ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_5 задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року - скасувати. У задоволенні позовних вимог Харківської міської ради до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів відмовити. Стягнути з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 08.11.2015 року - ОСОБА_5 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 14999,00 грн, у рівнозначних частинах тобто по 3749,75 грн кожному. Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 лютого 2019 року у вигляді заборони ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , ІПН: НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження у будь-який спосіб нежитлової будівлі літ. «В-2» загальною площею 3 768,5 кв.м. по АДРЕСА_2 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий О.М.Хорошевський Судді І.В.Бурлака А.В.Котелевець Повний текст постанови складено 02 вересня 2021 року