Постанова Київський апеляційний суд № 759/10973/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 759/10973/22 Головуючий у суді І інстанції: Міланіч А.М. провадження №22-ц/824/10763/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 вересня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І., секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Будової Яни Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року про залишення заяви про забезпечення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення боргу зі спадкоємця боржника, ВСТАНОВИВ: У вересні 2022 року позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом. Разом з тим, 14.04.2023, 26.04.2023 року через систему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_3 подано до Святошинського районного суду м. Києва заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення боргу зі спадкоємця боржника у якому було було двічі відмовлено. 23.05.2023 року через систему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_3 було подано до Святошинського районного суду м. Києва заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення боргу зі спадкоємця боржника. Заява обгрунтована тим, що існує висока ймовірність того, що відповідач може відчужити успадковане нею єдине майно, а саме 1/2 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою унеможливлення в подальшому виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Зважаючи на поведінку відповідача, наявний між сторонами конфлікт, фактично мовчазну відмову ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам одним платежем та реєстрацію права власності на спадкове майно, позивач вважає за необхідне просити суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру. Наголушувала на тому,що спадкоємці відповідають за боргами спадкодавців виключно в межах вартості майна, а у випадку відмови від погашення боргу одним платежем - шляхом звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Обгрунтовуючи подану заяву представник позивача також вказувала, що в розумінні ст. 1248 ЦПК України, квартира, на яку позивач просить накласти арешт є єдиним майном за рахунок якого можуть бути задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 . Відчуживши квартиру на користь третіх осіб, у ОСОБА_2 фактично зникає обов`язок задовольнити кредиторські вимоги. Законом не передбачено можливості стягувати кошти чи реалізовувати будь-яке інше майно, відмінне від того, що отримано в рамках спадкової справи. На підставі викладеного представник позивача просила застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2730229280000) та належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 1036, виданого 05.05.2023, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фесік С.В. в рамках спадкової справи, заведеної після загиблого ОСОБА_4 . Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 , подану представником позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову залишено без розгляду. Не погодившись із вказаною ухвалою, адвокат Будова Я.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року та прийняти нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 від 23.05.2023 про забезпечення позову задовольнити. Доводи апеляційної скарги обгрунтовавула тим, що під час підготовчого засідання, розглянувши заяву про зміну предмету позову, суд оголосив перерву для того, щоб учасники справи мали можливість надати свої пояснення та заперечення з урахуванням уточнених позовних вимог. Отже, суд першої інстанції погодився, що обставини та підстави позову змінилися та надав відповідачу можливість перебудувати свою правову позицію з урахуванням таких змін. Всупереч цьому, 24.05.2023 року вирішуючи питання щодо накладення арешту суд не взяв до уваги той факт, що напередодні було змінено спосіб захист, та відповідно у позивача виникли нові підстави та обставини справи для забезпечення позову. Представник апелянта також вказувала, що обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову від 23.05.2023 року позивач просила суд врахувати те, що з 05.05.2023 року відповідач стала власником спірного спадкового майна, за адресою: АДРЕСА_1 , про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фесік С.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Зважаючи на те, що частина спірної квартири відтепер є приватною власністю відповідача та враховуючи небажання ОСОБА_2 сплачувати борг, який лишився після спадкодавця, на думку представника позивача, ОСОБА_2 має всі можливості відчужити майно на користь третіх осіб, уникаючи в такий спосіб обов`язку погасити кредиторські вимоги. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги також вказувала, що виконання рішення суду в даній справі з урахуванням змінених позовних вимог, можливе лише за рахунок реалізації успадкованого відповідачем майна через прилюдні торги. Обраний спосіб захисту передбачає обов'язкове збереження майна на яке позивач просить суд звернути стягнення. Відчуження відповідачем такого майна на користь третіх осіб до отримання остаточного рішення у справі, означатиме відсутність предмета спору та унеможливить в подальшому його виконання. Тому представник апелянта вважає, що забезпечити збереження майна у власності відповідача можливо лише шляхом накладення арешту на таке майно. Доводи апеляційної обгрунтовувала також тим, що відповідач постійно проживала на території Автономної Республіки Крим. На територію України ОСОБА_2 приїхала лише 27.07.2022 року, що підтверджується довідкою № 3008-5001924732 від 27.07.2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Зважаючи на місце постійного проживання та наявність у відповідача нерухомого майна на тимчасово окупованій території України, на думку представника апелянта, не виключено, що відповідач знову покине підконтрольну територію України. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що подання позивачем повторно (вдруге) заяви про забезпечення позову, керуючись тим, що було обрано інший спосіб захисту, виключає системність дій, яка є основоположною ознакою зловживання процесуальними правами. Тому представник апелянта вважає, що зміст та підстави, поданої заяви про забезпечення позову від 23.05.2023 року не є тотожні з раніше поданою 07.04.2023 року заявою, тому висновок суду першої інстанції з приводу того, що вказані дії заявника свідчать про зловживання процесуальними правами, є помилковими. 27 червня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 , в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. 11 липня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення (заперечення) представника апелянта, просила врахувати їх під час розгляду справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що враховуючи обставини встановлені раніше в ухвалах Святошинського районного суду м. Києва від 12.04.2023 року та 27.04.2023 року щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, підстави заявленої нею заяви повторно від 23.05.2023 року про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що подання такої заяви є очевидно недобросовісною поведінкою представника позивача у справі та визнається судом зловживанням своїми процесуальними правами, що відповідно до ст. 44 ЦПК України є підставою для залишення заяви без розгляду. Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що у вересні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення боргу зі спадкоємця боржника. 07.04.2023 року представником позивача на електронну адресу Святошинського районного суду м. Києва подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спадкове майно боржника (а.с. 139-144 том 1). У вказаній заяві представник позивача просив застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спадкове майно, а саме квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та встановити заборону вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням квартири, у тому числі укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя, передача в оренду, поділ тощо, заборонити користуватися даною квартирою. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.04.2023 року повернуто заяву про забезпечення позову, обгрунтовуючи це тим, що заява надійшла до суду через електронну пошту суду і не містить належного підпису представника позивача, оскільки відсутній протокол електронного цифрового підпису представника позивача (а.с. 145-146 том 1). 11.04.2023 року представником позивача повторно було направлено ту ж саму заяву про забезпечення позову (яка відображала зміст заяви від 07.04.2023 року) (а.с. 149-157 том 1). Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.04.2023 року у задоволенні заяви про забезпечення позову адвоката Будової Я.М., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 159-162 том 1). Відмовляючи в задоволенні забезпеченні позову суд першої інстанції посилався на те, що у заяві не наведено обставини які вказують на те, що невжиття заході забезпечення позову у справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову немає. В матеріалах справи також міститься заява представника позивача яка направлена на поштову адресу суду першої інстанції засобами поштового зв'язку, та зареєстрована в Святошинському районному суді м. Києва 26.04.2023 року вх. № 24029 (а.с. 174-181 том 1). Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.04.2023 року у задоволення заяви представника позивача було відмовлено (а.с. 183-186 том 1). В подальшому, 19.05.2023 року представник позивача звернувся до суду першої інстанції з заявою про зміну предмета позову, відповідно до якої, ОСОБА_1 просила суд змінити позовні вимоги на звернути стягнення на спадкове майно, а саме - 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , успадковане ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) після смерті ОСОБА_4 , в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), який виник із заборгованості спадкодавця ОСОБА_4 зі сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) у розмірі 279 357 грн 40 коп. (а.с. 84-92 том 2). Також судом встановлено та вбачається з протоколу судового засідання від 23.05.2023 року у зв'язку з поданим клопотанням про заміну предмету позову, суд вважав за необхідне оголосити перерву в засіданні за метою надання іншим учасникам справи часу на підготовку своєї позиції з урахуванням змінених позовних вимог (а.с. 128-129 том 2). 23 травня 2023 року представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якому просив застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2730229280000) та належить ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 1036, виданого 05.05.2023, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фесік С.В. в рамках спадкової справи, заведеної після загиблого ОСОБА_4 (а.с. 137-141 том 2). Відповідно до частин 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; Статтею 151 ЦПК України визначені вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову. Зокрема, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Відповідно до ч.10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків зазначивши, що встановлені раніше в ухвалах Святошинського районного суду м. Києва від 12.04.2023 та 27.04.2023 року щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, підстави заявленої заявником заяви повторно від 23.05.2023 року про забезпечення позову, помилково вважав, що подання такої заяви є очевидно недобросовісною поведінкою представника позивача, оскільки з урахуванням зміни предмету позову, заяви про забезпечення позову, які надсилались представником позивача 11.04.2023 року та 26.04.2023 року містили інші вимоги та нові обставини, від тієї, які зазначені в заяві 23.05.2023 року. Тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що представник позивача повторно подав заяву про забезпечення позову ідентичного змісту та вимогам, які подавались раніше. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (частина третя статті 16 ЦК України). Тлумачення вказаних норм свідчить про те, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду з підстав, визначених ст. 44 ЦПК України, в зв`язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню з направлення справи до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду. При розгляді заяви суду першої інстанції необхідно врахувати предмет спору та вид забезпечення позову обраний представником позивача. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року постановлена з порушенням норм процесуального права, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст. 379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374, 379, 381 ЦПК України, Київський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Будової Яни Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «14» вересня 2023 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді Д.Р. Гаращенко В.І. Олійник