Постанова 4803 № 932/5244/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6806/23 Справа № 932/5244/23 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 вересня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. розглянувши у спрощеному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про припинення обтяження шляхом зняття арешту нерухомого майна,- В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2023 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про припинення обтяження шляхом зняття арешту нерухомого майна відмовлено. Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Суд першої інстанції в обґрунтування своєї ухвали посилався на ст. 186 ЦПК України та прийшов до висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з заявою про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення даного питання (шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до розділу VII ЦПК України). Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ч.1 ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про припинення обтяження шляхом зняття арешту нерухомого майна. Підставою позову позивач зазначив те, що під час оформлення спадкових прав позивача на майно її сина ОСОБА_2 з`ясувалося, що на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт 12.08.2015року Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ. Виконавчі провадження № 50231287 та № 48436951 на примусовому виконанні ДВС не перебувають. Під час повернення виконавчих листів арешт з майна знято не було, що порушує законні права позивача як власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. На теперішній час інформація про наявність виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_2 , позивача відсутня. Таким чином, вищевикладені обставини перешкоджають позивачеві, як спадкоємцю після смерті її сина у реалізації її права на оформлення спадщини. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 постанови від 3 червня 2016 року N 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» (далі постанова) відповідно до яких позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 5 постанови, зокрема, у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом ЦПК. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону «Про виконавче провадження». Отже, з позовом до суду про визнання права власності та зняття арешту з майна може звернутися власник / володілець майна, якщо він вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не боржникові. Суд першої інстанції в своїй ухвалі посилався на ст. 447 ЦПК України проте, колегія суддів хоче зауважити, що позивач не є стороною виконавчого провадження, а тому не має можливості захистити свої права шляхом звернення до суду зі скаргою у відповідності до вказаної норми. Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія суддів вважає, що вказана заява підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового та передчасного висновку щодо відмови у відкритті провадження у справі, у зв`язку з чим судове рішення першої інстанції підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: