Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/8827/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/8827/21 Перша інстанція: суддя Свида Л.І. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., при секретарі судового засідання Абович Ю.А., за участю представника апелянта Бескровного М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року за заявою спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, за участю третьої особи Офісу Генерального прокурора про стягнення компенсації за дні невикористаних відпусток, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку (різницю) за час після поновлення на посаді, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, В С Т А Н О В И Л А: 04 липня 2023 року спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону (спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просила визнати виконавчий документ, виданий Одеським окружним адміністративним судом від 20.06.2023 року у справі № 420/8827/21 щодо зобов`язання спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону) нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію за 271 день невикористаних відпусток таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що судове рішення в частині нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 компенсації за 271 день невикористаних відпусток виконано у добровільному порядку ще в червні 2022 року, що підтверджується платіжним дорученням № 503 від 16.06.2023 року. Позивач із поданою заявою не погодився та надав суду заперечення, в яких зазначив, що компенсація за невикористані дні відпустки здійснена з порушенням вимог чинного законодавства України, що свідчить про не доведеність заявником факту повного виконання судового рішення у цій частині. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено. Не погодившись з прийнятою ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню задовольнити повністю. Зокрема, апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення поданої заяви з підстав відсутності у суду відомостей, що проведений розрахунок здійснений у відповідності до п.п. 2, 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №

100. Апелянт звертає увагу, що судовим рішенням спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону (спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону) зобов`язано нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію за 271 день невикористаних відпусток. При цьому з мотивувальної частини судового рішення у справі № 420/8827/21 убачається, що такий розрахунок є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. На виконання вказаного судового рішення та у добровільному порядку апелянтом нараховано та виплачено позивачу належні грошові кошти. Дії відповідача, вчинені на виконання рішення суду, позивачем у порядку ст. 383 КАС України не оскаржувалися. Апелянт наполягає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки наявного розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки, який до того ж містить посилання на Порядок №

100. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог заяви і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року по справі № 420/8827/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, за участю третьої особи Офісу Генерального прокурора про стягнення компенсації за дні невикористаних відпусток, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку (різницю) за час після поновлення на посаді, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково. Стягнуто з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 38296363) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 року у справі № 640/10311/19 за період з 16.03.2020 року по 14.03.2021 року у розмірі 116656,50 грн. (без урахування обов`язкових відрахувань). Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за 271 день невикористаних відпусток. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за 271 день невикористаних відпусток. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням у розмірі не менше середнього місячного заробітку. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (т. 1, а.с. 208-223). Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2022 року апеляційну скаргу спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року в частинні стягнення зі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 року у справі № 640/10311/19 за період з 16.03.2020 року по 14.03.2021 року у розмірі 116 656,50 грн (без урахування обов`язкових відрахувань) скасовано. Ухвалено в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення зі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 року у справі № 640/10311/19 за період з 16.03.2020 року по 14.03.2021 року у розмірі 116 656,50 грн (без урахування обов`язкових відрахувань) залишено без розгляду. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року залишено без змін (т. 2, а.с. 29-36). Ухвалою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 17 серпня 2022 року касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2022 року повернуто скаржнику. З наданого до суду розрахунку грошової компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1 вбачається, що для обчислення середнього заробітку для виплати грошової компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1 розрахунковим періодом є 12 календарних місяців, що передують місяцю виплати компенсації. Це період з квітня 2020 року по березень 2021 року. У цьому періоді є відпрацьований час, що входить в розрахунок. За період розрахунку з квітня 2020 року по лютий 2021 року заробіток у ОСОБА_1 відсутній, а за березень 2021 року становить 9497,77 грн (з 15.03.2021 року по 31.03.201 року). У розрахунковому періоді з 01.04.2020 року по 31.03.2021 року враховується 354 календарних днів. Отже середній денний заробіток становить: 9497,77:354=26,83 грн, сума компенсації становить: 26,83х271 = 7270,93 грн (т. 2, а.с. 73, 74). 16 червня 2022 року ОСОБА_1 було виплачено грошові кошти у розмірі 5 853,10 грн (призначення платежу: перерахунок компенсації відпустки з 24.03.2015 по 08.04.2021 року; згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2022 № 420/8827/21) (т. 2, а.с. 78). 20 червня 2023 року ОСОБА_1 було видано 3 виконавчих листа по справі № 420/8827/21 та копію рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 року з відміткою про набрання законної сили (т. 2, а.с. 68, 69). Вважаючи, що рішення суду по справі № 420/8827/21 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за дні невикористаних відпусток виконано добровільно, відповідач звернувся до суду із заявою про визнання виданого виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Відмовляючи у задоволені поданої заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що проведений відповідачем розрахунок компенсації за 271 день невикористаних позивачем відпусток на виконання рішення суду №420/8827/21 здійснений у відповідності до п. п. 2, 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №

100. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до частини першої статті 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. За приписами частини другої статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Верховний Суд у постанові від 05.11.2020 у справі № 752/2391/17 дійшов висновку, що наведені в статті 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові. До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником поза межами виконавчого провадження чи іншою особою. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Під іншими причинами слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний. Судом апеляційної інстанції встановлено, що звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, заявник стверджував, що ним ще в червні 2022 року добровільно виконано судове рішення в частині нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 компенсацію за 271 день невикористаних відпусток. З наданого розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_1 вбачається, що для обчислення середнього заробітку для виплати грошової компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1 розрахунковим періодом є 12 календарних місяців, що передують місяцю виплати компенсації. Це період з квітня 2020 року по березень 2021 року. У цьому періоді є відпрацьований час, що входить в розрахунок. За період розрахунку з квітня 2020 року по лютий 2021 року заробіток у ОСОБА_1 відсутній, а за березень 2021 року становить 9497,77 грн (з 15.03.2021 року по 31.03.201 року). У розрахунковому періоді з 01.04.2020 року по 31.03.2021 року враховується 354 календарних днів. Отже середній денний заробіток становить: 9497,77:354=26,83 грн, сума компенсації становить: 26,83х271 = 7270,93 грн. На виконання судового рішення у справі № 420/827/21 відповідачем було здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за 271 календарний день невикористаної відпустки фактично у розмірі 5 853,10 грн (т. 2, а.с. 78). При цьому розмір утриманих податків при виплаті компенсації склав 109,06 грн (військовий збір) та 1 308,77 грн (податок на доходи фізичних осіб) (т. 2, а.с. 79, 80). Разом із тим, суд апеляційної інстанції вважає, що здійснений відповідачем розрахунок компенсації за невикористані дні відпусток не доводить того факту, що судове рішення при здійсненні обрахунку належної позивачу компенсації виконано суб`єктом владних повноважень добровільно у повному обсязі та у відповідності до змісту ухваленого рішення суду, що набрало законної сили, враховуючи наступне. Згідно положень пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Відповідно до пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки. Системний аналіз наведених положень законодавства дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок, що механізм розрахунку розміру компенсації за дні невикористаних відпусток працівника залежить зокрема від тривалості його фактичної роботи у роботодавця та чи працював робітник останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується апелянтом, при здійснені розрахунку компенсації за дні невикористаної відпустки ОСОБА_1 було взято лише його заробіток за березень 2021 року, що суперечить п. 2 Порядку №

100. До того ж, судова колегія звертає увагу, що при здійснені нарахування та виплати належної ОСОБА_1 компенсації за дні невикористаних відпусток відповідачем, відповідно до вимог пункту 7 Порядку № 100, у розрахунку не відображено відомостей щодо сумарного заробітку позивача за розрахунковий період 12 місяців, який був застосований відповідачем та залишено поза увагою той факт, що з урахуванням судових рішень по справах № 826/5842/15, № 640/10311/19 ОСОБА_1 з березня 2015 року по березень 2021 року перебував у вимушеному прогулі з вини роботодавця, що відповідно виключає можливість виконання ним своїх трудових обов`язків із нарахуванням йому заробітної плати. За таких обставин, судова колегія, погоджується із судом першої інстанції стосовно відсутності підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а апелянтом висновків суду першої інстанції не спростовано та не доведено наявність підстав, з яким КАС України пов`язує можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Разом із тим судова колегія погоджується із доводами апелянта, що заявник реалізував наявну у нього компетенцію щодо нарахування та виплати позивачу належної компенсації, однак при цьому колегія суддів звертає увагу, що реалізація такої компетенції має відбуватися не на власний розсуд, а з урахуванням вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини та змісту ухваленого судового рішення, чого у даному випадку заявником не доведено. Крім того, суд апеляційної інстанції зважає і на те, що матеріали справи не містять доказів, що заявник звертався до суду із заявою про роз`яснення судового рішення у випадку незрозумілості його змісту при добровільному виконанні судового рішення. Доводи апелянта, що ОСОБА_1 не оскаржував, відповідно до статті 383 КАС України, дії відповідача вчинені на виконання рішення в частині невірного нарахування та виплати йому компенсації за дні невикористаних відпусток, а відтак наявні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, судова колегія оцінює критично та зазначає, що не подання позивачем такої заяви не є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. При цьому із мотивувальної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року, що набрало законної сили 07 травня 2022 року, вбачається, що судом чітко зазначено механізм, який має бути застосований відповідачем при здійснені розрахунку компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні відпустки. За таких обставин, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, висновків суду першої інстанції не спростовують, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 374 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 13 вересня 2023 року. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко