Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/2137/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "31" серпня 2023 р. Справа №914/2137/21 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючої судді Орищин Г.В. суддів Галушко Н.А. Желіка М.Б., при секретарі судового засідання Костерева О.А. розглянув апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» від 03.07.2023 за №146 на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2023 (повний текст додаткового рішення складено 26.06.23, суддя Манюк П.Т.) у справі № 914/2137/21 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій», м. Червоноград до відповідача Фізичної особи підприємця Філяк Євгена Зеновійовича, м. Львів про розірвання договору, стягнення заборгованості у розмірі 829016, 42 грн та 372084, 59 грн пені за зустрічним позовом Фізичної особи підприємця Філяк Євгена Зеновійовича, м. Львів до відповідача (за зустрічним позовом) Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій», м. Червоноград про визнання недійсним п. 8.7 договору, стягнення заборгованості у сумі 47804,00 грн, розірвання договору від 23 травня 2018 року № 2018/05/23-01 за участю представників сторін: віл позивача не з`явились від відповідача Гринчук А.М. В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/2137/21 за первісним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» (далі ТзДВ «ЧЗМК») до Фізичної особи-підприємця (далі ФОП) Філяка Євгена Зеновійовича про розірвання договору, стягнення заборгованості у розмірі 829016, 42 грн і 372084, 59 грн пені та за зустрічним позовом Фізичної особи підприємця Філяка Євгена Зеновійовича до Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» про визнання недійсним п. 8.7 договору, стягнення заборгованості у сумі 47804,00 грн, розірвання договору від 23 травня 2018 року № 2018/05/23-01. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.12.2021 в даній справі в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмолено; судові витрати залишено за позивачами. 28.12.2021 Господарському суду Львівської області поступила заява ТзДВ «Червоноградський завод метелоконструкцій» про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/2137/21, в якій позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 50000,00 грн. Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 26.06.2023 у даній справі в задоволенні заяви ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» про стягнення з ФОП Філяка Є.З. 50000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу відмолено, з огляду на те, що у п. 3 рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2021 у даній справі, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, та яке набрало законної сили вирішено питання розподілу судових витрат та вказано, що судові витрати залишаються за позивачами. Водночас, аналіз договору про надання правової допомоги свідчить про фіксований розмір гонорару адвоката в сумі 50000,00 грн. та не містить інформації про погодинну оплату послуг адвоката, таким чином суду не вбачалося за можливе встановити вартість послуг адвоката, що стосувалися саме зустрічного позову. Не погодившись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, ТзДВ «ЧЗМК» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 26.06.2023 та ухвалити додаткове рішення про стягнення з ФОП Філяка Є.З. на користь товариства 50000,00 грн. витрат на правову допомогу. В обґрунтування своїх вимог апелянт покликається на те, що оскільки позивачу за зустрічним позовом було відмолено у позові повністю, тому з нього на користь ТзДВ «ЧЗМК» підлягали стягненню витрати на правову допомогу. Скаржник зазначає, що ним суду було надано усі необхідні докази понесених витрат на правову допомогу, відтак, на переконання позивача за первісним позовом, у суду не було підстав для відмови в задоволенні вимог ТзДВ «ЧЗМК» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Окрім цього, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом, внаслідок розгляду заяви про розподіл судових витрат, було постановлено судове рішення у формі ухвали, що є порушенням норм процесуального Закону. Відповідач за первісним позовом подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи апелянта та зазначає, що питання розподілу судових витрат вирішено рішенням господарського суду Львівської області від 20.12.2021 у даній справі. Разом з тим, ТзДВ «ЧЗМК» не подало доказів, які доводять що визначена договором сума гонорару підлягала сплаті саме за надання правничої допомоги за зустрічним позовом ФОП Філяка Є.З. до ТзДВ «ЧЗМК», а не за позовом ТзДВ «ЧЗМК» до ФОП Філяка Є.З., в задоволенні якого товариству було відмовлено, таким чином визначити частку в сумі гонорару що стосувалася захисту права відповідача за зустрічним позовом неможливо. Процесуальний хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду. В дане судове засідання прибув представник відповідача за первісним позовом, який висловив свої заперечення на апеляційну скаргу. Позивач за первісним позовом участі уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 7901012091225. Заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне: Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу). Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Позивач за первісним позовом, звернувся до місцевого господарського суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 914/2137/21, в якій просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на правову допомогу в розмірі 50000, 00 грн виходячи із того, що рішенням Господарського суду Львівської області від 20.12.2021 було, зокрема, відмовлено в задоволенні зустрічного позову Фізичної особи підприємця Філяка Євгена Зеновійовича до Товариства з додатковою відповідальністю Червоноградський завод металоконструкцій про визнання недійсним п. 8.7 договору, стягнення заборгованості у сумі 47 804,00 грн, розірвання договору від 23 травня 2018 року № 2018/05/23-01. В обґрунтування вказаної заяви та на підтвердження ймовірних витрат на професійну правничу допомогу позивачем за первісним позовом було долучено договір про надання правової допомоги від 01 липня 2021 року, копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 01 липня 2021 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт приймання-передачі наданих послуг від 21.12.2021 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та затрачений час від 21.12.2021 року на загальну суму 50000, 00 грн. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, в рішенні Господарського суду Львівської області від 20 грудня 2021 року у справі № 914/2137/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2023 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 травня 2023 року, питання про судові витрати сторін було вирішено, зокрема, в п. 3 резолютивної частини рішення зазначено, що судові витрати залишаються за позивачами. Суд мотивував своє рішення тим, що оскільки у задоволенні первісного позову судом відмовлено повністю, понесені Товариством з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» витрати залишаються за позивачем за первісним позовом, а з огляду на те, що у задоволенні вимог за зустрічним позовом судом також відмовлено, судові витрати, понесені ФОП Філяк Є.З. залишаються за позивачем за зустрічним позовом. З аналізу договору про надання правової допомоги від 01.07.2021 вбачається, що такий укладеним між позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) та адвокатом Мацеєм М.М. до звернення позивача із позовом у даній справі до господарського суду. Відповідно до п. 1 вказаного договору предметом договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту в усіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. В розділі 4 вказаного договору сторони погодили, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Гонорар адвоката становить 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень) 00 копійок (п. 4.2. договору). У відповідності до п. 4.3 договору у вартість послуг входить пошук релевантної судової практики та чинного законодавства України, підготовка та написання позовної заяви з клопотанням про витребування доказів у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» до фізичної особи-підприємця Філяка Є.З. про розірвання договору та стягнення коштів, участь в судових засіданнях у Господарському суді Львівської області по даній справі, підготовка та написання, у разі потреби, заяв по суті справи, клопотань, заяв процесуального та непроцесуального характеру, а також у випадку пред`явлення зустрічного позову Філяком Є.З., написання відзиву, заперечень, інших без виключення заяв та клопотань, письмових пояснень, тощо (п. 4.2. договору). Пунктом 4.4 договору встановлено, що оплата за надання правової допомоги здійснюється в безготівковій формі, у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок адвоката протягом тридцяти днів, починаючи з дня зарахування витрат на правову допомогу, які будуть стягнуті судовим рішенням з ФОП Філяка Є.З. на розрахунковий рахунок ТДВ «ЧЗМК». Отже, умовами договору передбачено, що обов`язок клієнта щодо сплати гонорару адвокату в розмірі 50000, 00 грн за надання правової допомоги виникає за умови стягнення означеної суми за судовим рішенням з ФОП Філяка Є.З. на користь ТДВ «ЧЗМК». Проте, як вже було зазначено вище, у задоволенні первісного позову судом відмовлено повністю, понесені Товариством з додатковою відповідальністю Червоноградський завод металоконструкцій витрати залишаються за позивачем за первісним позовом. Пункт 4.2. договору про надання правової допомоги свідчить про фіксований розмір гонорару адвоката у сумі 50000,00 грн, тобто вказаний гонорар не містить інформації про погодинну оплату послуг адвоката. Разом з тим, в договорі та в детальному описі робіт (наданих послуг), що долучений заявником до матеріалів вищевказаної заяви не зазначено вартості погодинної роботи адвоката за певний вид правової допомоги, відтак вичленити вартість послуг адвоката, що стосуються правової допомоги в частині зустрічного позову при нарахуванні заявником загальної суми в розмірі 50000,00 грн за надану правничу допомогу в цілому, є неможливо. Таким чином, у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення заяви ТзДВ «ЧЗМК» про стягнення з ФОП Філяка Є.З. 50000,00 грн. витрат на правову допомогу. Судова колегія відхиляє доводи скаржника про порушення судом норм процесуального права в частині, що стосується форми судового рішення та звертає увагу скаржника на те, що Господарським судом Львівської області за результатами розгляду заяви ТзДВ «ЧЗМК» про ухвалення додаткового рішення 26.06.2023 було ухвалено саме додаткове рішення, у відповідності до вимог ст. 244 ГПК України. Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, оскільки таке ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2023 у справі № 914/2137/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Справу повернути в Господарський суд Львівської області. Повний текст постанови складено 12.09.2023. Головуючий суддя Г.В. Орищин суддя Н.А. Галушко суддя М.Б. Желік