Ухвала КГС ВС № 914/2137/21

УХВАЛА 27 березня 2023 року м. Київ cправа № 914/2137/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Булгакової І.В., розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" (далі - Завод) на рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 за первісним позовом Заводу до фізичної особи підприємця Філяк Євгена Зеновійовича (далі - Підприємець) про розірвання договору, стягнення заборгованості у розмірі 829 016, 42 грн і 372 084, 59 грн пені та за зустрічним позовом Підприємця до Заводу про визнання недійсним пункту 8.7 договору та стягнення заборгованості у розмірі 47 804,00 грн, розірвання договору від 23.05.2018 № 2018/05/23-01, ВСТАНОВИВ: Завод 06.03.2023 (згідно з поштовою відміткою на конверті) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 зі справи № 914/2137/21. Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зміст касаційної скарги свідчить, що підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник, серед іншого, зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та посилається на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статей 612, 617, 624, 849 Цивільного кодексу України та статей 217, 218, 224 Господарського кодексу України без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права, викладених у постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2015 у справі №904/6463/14 та від21.09.2016 у справі 910/6777/15-г. При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Разом з тим з огляду на зміст наведеної норми при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, у касаційній скарзі зазначається постанова саме Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, з огляду на що посилання скаржника на правову позицію, викладену у постановах Вищого господарського суду України, не беруться Судом до уваги, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанова Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми. З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга у частині посилання скаржника на постанови Вищого господарського суду України як на правозастосовчу практику щодо застосування норм права в контексті підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, є необґрунтованою, а, отже, і не відповідає вимогам статті 290 ГПК України. Окрім того відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Порядок і розмір сплати судового збору, встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон). Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За приписами підпунктів 1 і 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позов у цій справі було подано у 2021 році де відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року визначений у розмірі 2 270,00 грн. Відповідно до частин третьої та шостої статті 6 Закону: за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах. За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Як свідчать матеріали касаційної скарги, скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 829 016, 42 грн та 372 084, 59 грн пені, а в іншій частині оскаржувані судові рішення просить залишити без змін. Отже, враховуючи викладене, при поданні цієї касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір як за майнову і немайнову вимоги у розмірі 40 573, 03 грн (829 016, 42 + 372 084, 59)*1,5%+2 270,00) *200%. Проте до касаційної скарги скаржником додано платіжне доручення від 06.03.2023 №6253, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 36 303, 04 грн, тобто у меншому розмірі, ніж передбачено Законом. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: - уточнити підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначити саме постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права (пункт, частину, статтю), який (висновок), на думку скаржника, не був врахований судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення; - а також надати суду оригінал документа, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 4 269, 99 грн на реквізити, які зазначені на вебсайті Верховного Суду у розділі "Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях", із зазначенням обов`язкових реквізитів у призначенні платежу (зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга). Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" на рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 зі справи № 914/2137/21залишити без руху.

2. Надати товариству з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити товариству з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова