Ухвала КАС ВС № 990/203/23

ф УХВАЛА 11 вересня 2023 року м. Київ справа №990/203/23 адміністративне провадження №П/990/203/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: До Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Парламенту - Верховної Ради України, в якій позивач просить (з позовної заяви дослівно):

1. Прийняти позовну до розгляду та вчинити відповідні процесуальні дії, спрямовані на справедливе судочинство в найкоротші строки. Відмова є незаконною та заборонена Законом.

2. Звільнити від будь-яких судових зборів на підставі посвідчень, Закону.

3. З`ясувати всі обставини справи виключно за участю позивача у першому судовому засіданні.

4. З ціллю з`ясування всіх обставин справи, законності дій і бездіяльності Верховної Ради України згідно офіційних з 2016 року більше ніж 300 звернень позивача на підставі Конституції у відповідності до Конституції в силу статей 1-4, 14-16, 18, 19, 22, 23, 24, 28 Закону України «Про звернення громадян»: 1) Зобов`язати відповідача згідно припису частини другої статті 77 КАС України забезпечити суд доказами з питання: законності відмови розгляду звернень, законності відмови у розгляді звернень за участю заявника, законності відмови у особистому прийомі першими особами держави, законності відмови від контролю за дотриманням законодавства про звернення громадян, законності повалення конституційного ладу і правового режиму в Україні, законності злочину проти людяності та геноциду в Україні, законності звуження норм і дії спеціального особливого Закону України №796-12 від 28.02.1991р. в редакції 1991-1996р.р. - законності держави Україна від виконання страхових казначейських зобов`язань СРСР, визнаних Україною нормами Конституції і Законів України. - законності держави Україна на позбавлення страхових пільг, компенсацій. Гарантій, соц і мед захисту, право на пенсійне забезпечення, права на виплату страхових компенсацій. 2) Призначити колегіальну, комплексну та комісійну судову експертизу з питання: а) законності та справедливості призначення, нарахування, перерахування та виплати основної, страхової, довічної, державної пенсії - права власності із фактичного, страхового, довічного, незворотного с/м заробітку, отриманого за роботу в зоні ЧАЕС, як учасника ЛНА 1986р. на ЧАЕС, як інваліду Чорнобиля першої групи, внаслідок нещасного випадку при виконанні спецзавдання Уряду - КМ СРСР, згідно наказу від 26.04.1986р. вартістю 3652 рублів СРСР у % від ступеню втрати працездатності, встановлених радіологічною МСЕК з 04.03.1991р. З дня її призначення по щомісячно і по щорічно згідно законодавства СРСР, УРСР і норм міжнародного права, як особі залежної від держави. б) контрольного, повного, об`єктивного, колегіального, комплексного, комісійного перерахунку основної, страхової, довічної, державної пенсії - права власності виключно із базового, страхового с/м заробітку, визначеного законодавством СРСР, УРСР; СРСР вартістю 3652 рублі СРСР, станом на 1986р. згідно Наказу від 26.04.1986р. за роботу в зоні ЧАЕС, за ядерну шкоду заподіяну життю і здоров`ю внаслідок нещасного випадку при виконанні Наказу, виключно у % від ступеня втрати працездатності з 04.03.1991р. по щомісячно і по щорічно, виключно у відповідності до нормативно-правових актів України за період з 1991р. по сьогодні, а саме виключно у відповідності до: - Указу Президента України №20 від 27.12.1991р., - Постанови КМУ №395 від 20.07.1992р. та всіх нормативно-правових актів за період з 1991р. по 01.08.1996р., - ЗУ №537/96-ВР від 21.11.1996р. щодо страхових зобов`язань СРСР - переоцінки страхових карбованців СРСР до вартості у гривнях, - Постанови КМУ України №1293 від 27.12.2005р. без будь-яких обмежень страхового права. З чітким поясненням застосування нормативно-правових актів при вчиненні певних законодавчих дій. За період з 04.03.1991р. по сьогодні. в) законності перерахунку страхового с/м заробітку 1986р. за роботу в зоні ЧАЕС 1986р., як учаснику ЛНА на ЧАЕС 1986р. категорії 1, інваліду Чорнобиля першої групи вартістю 3652 рублі СРСР = до вартості 5189 дол. США згідно курсу Держбанку СРСР, встановленого на 1986р. до вартості - 0,0980 гривень станом на 01.10.1996р …?...???, з яких визначалась і призначалась основна страхова пенсія - право власності, як особі, залежної від держави з вини держави. г) законності скасування права на виплату страхової, довічної, додаткової пенсії, як інваліду Чорнобиля першої групи за ядерну шкоду заподіяну життю і здоров`ю, яку гарантує Закон без будь-яких обмежень. д) законності позбавлення права з 1993р. по сьогодні на виплату довічної, щорічної, страхової компенсації за невикористану сан-кур путівку на спецлікування, як інваліду Чорнобиля першої групи з ураженням неврологічної, опорно-рухової, серцево-судинної системи здоров`я, залежному від держави з вини держави. ж) законності позбавлення страхового права на виплату щорічної, довічної, страхової одноразової допомоги на оздоровлення як інваліду Чорнобиля першої групи, внаслідок нещасного випадку згідно Наказу на виконання спецзавдання в зоні ЧАЕС від 26.04.1986р. виплата відсутня з 1993р. по сьогодні, як особі залежної від держави з вини держави. з) законності позбавлення права на отримання спецавтомобіля, як інваліду праці, Чорнобиля, війни першої групи згідно медичних показників, згідно гарантій встановлених ЗУ №796-12 від 28.02.1991р., ЗУ №3551-12 від 22.10.1993р., як особі довічно залежної від держави з вини держави внаслідок нещасного випадку на виробництві. 3) Незалежну та об`єктивну, колегіальну, комплексну та комісійну експертизу провести за участю: Генпрокуратури, НП України, ДБР, Наукових установ, незалежних експертів з кожного питання окремо, та надання загального висновку. 4) Судову експертизу провести виключно на основі Конституції та у відповідності Конституції України, та виключно у відповідності до: - припису статей 4, 5 ЦК України; страхових зобов`язань СРСР визнаних Україною; - основоположних положень і норм, встановлених ЗУ №796-12 в редакції 1991-1996рр. у відповідності до Рішень КС України з 1997р. по сьогодні; - ЗУ №1105-ХIV в редакції від 23.09.1999р. «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; - Постанови Пленуму ВС України №6 від 27.03.1992р. із її змінами №9 від 24.10.2003р.; - Віденської Конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21.05.1963р. (ЗУ №334/96-ВР); - ст.ст. 13, 72, 76 ЗУ №39/95-ВР від 08.02.1995р. «Про використання ядерної енергетики і радіаційну безпеку»; ЗУ №2893-ІІІ від 13.12.2001р. «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення»; - ЗУ №2007-ІІІ 200р. «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»; - ст. 2 розділу ІІ прикінцевих та перехідних положень ЗУ №3669-VI від 08.11.2011р. «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»; - ЗУ №875-ХІІ від 25.03.1991р. «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; - - ЗУ №3551-12 від 22.10.1993р. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; - ч. 2 ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»; Конвенції Про права інвалідів; Закону України «Про судову експертизу» №4038-ХІІ від 25.02.1994р.; - ЗУ №393/96-ВР «Про звернення громадян»; - Посвідчень СРСР, УРСР, України, а саме: учасник ЛНА на ЧАЕС 1986р. категорія 1, інваліда Чорнобиля першої групи, ветерана-інваліда війни першої групи, Ветерана праці СРСР та України, Довідкою МСЕК, Довідки про стан здоров`я, ціни мирного атому; Довідок ЛКК, Довідки радіологічної МСЕК з 04.03.1991р.; Листа ВР України вих. №09/15-2021/107212 від 26.03.2021р., який є підставою проведення судової експертизи; Публічний Лист до ВР України від 24.06.2003, як доказ безправ`я і беззаконня в Україні. Відповідь відсутня; Офіційних запит згідно +- 300 звернень до ВРУ від 05.07.2022р. вх. №1845р-26-07.2022/008009. Відповідь відсутня; Запит від 25.07.2022р. вх.№1845р-25-07/2022/108003 без відповіді; Скаргу від 25.07.2022р. вх.№1843р-2407/2022/107989 без відповіді; Скаргу вх.№1845р-23-07/2022/007957 від 05.07.2022р. без відповіді. Затребувати з відповідача всі звернення та відповіді згідно заявленого права. Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на те, що вона не відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено способи судового захисту, зокрема, зазначається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. При цьому, частиною четвертою статті 22 КАС України встановлено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. Статтею 266 КАС України визначені особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Верховної Ради України. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені постанови Верховної Ради України, її дії чи бездіяльність, які виникли у правовідносинах, у яких вона реалізовує свої владні (управлінські) повноваження, і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їхнім юридичним змістом і процедурою розгляду. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Згідно з пунктами 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології, а також узгоджуватися з компетенцією суб`єкта владних повноважень (відповідача), якою він наділений відповідно до Конституції та законів України. Викладення позовних вимог у позовній заяві та обставин на їх обґрунтування формує предмет і підстави позову, і, як наслідок, визначає предмет доказування у справі. Частиною першою статті 5 КАС України встановлено способи судового захисту, зокрема, зазначається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Отже, підставою для звернення до суду із позовом є порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. У свою чергу, законодавством визначено вичерпний перелік форм захисту прав позивачем. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. У порушення вимог пункту 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України з поданої позовної заяви неможливо встановити зміст позовних вимог та відсутній виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позовна заява не містить доводів щодо протиправності дій чи бездіяльності Верховної Ради України під час здійснення нею діяльності, виходячи з передбачених законодавством України її повноважень й компетенції щодо позивача та відсутні в позові посилання на відповідні дії, в межах наданих Верховному Суду повноважень, які необхідно вчинити для відновлення порушених прав позивача. Відтак, Верховний Суд позбавлений можливості встановити дійсний зміст і суть правовідносин, що виникли між позивачем та Верховною Радою України. Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України). За таких обставин, позивачу слід конкретизувати позовні вимоги, з підтвердженням обставин, якими вони обґрунтовуються, вказати у чому полягає порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним функцій органу законодавчої влади, додати всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог статей 160, 161 КАС України, з урахуванням положень статті 266 КАС України. Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Керуючись статтями 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - залишити без руху. Надати позивачу строк десять днів з дати вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк позовна заява буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. ........................... В.В. Хохуляк Суддя Верховного Суду