Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/3881/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 340/3881/23 (суддя Жук Р.В., м. Кропивницький) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі №340/3881/23 за позовом ОСОБА_1 до Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 12 червня 2023 року звернувся до суду з позовом до Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в якому просив суд визнати протиправним і скасувати у повному обсязі рішення Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 07.04.2023 №1171 «Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) гр. ОСОБА_1 ». Позов обґрунтовано тим, що рішення Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 07.04.2023 №1171 «Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) гр. ОСОБА_1 » підлягає скасуванню, оскільки цим рішенням не виділено позивачу земельну частку (пай) в натурі з числа сільськогосподарських угідь, а запропонована позивачу земельна ділянка відноситься до несільськогосподарських угідь зайнятих господарськими будівлями і дворами. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у відкритті провадження у справі відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що за умовами статті 392 Цивільного кодексу України позовна заява про визнання права власності на земельну ділянку (пай) подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів. Власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, водночас стосується цивільних прав та інтересів позивача стосовно набуття права на користування та розпорядження земельними ділянками. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивач має право на земельну ділянку (пай), при цьому рішенням від 07.04.2023 №1171 прийнятим на виконання рішення суду у справі №392/779/18 позивачу не виділено позивачу земельну частку (пай) в натурі з числа сільськогосподарських угідь. У межах виконання виконавчого провадження з виконання рішення суду у справі №392/779/18 державний виконавець не має права самостійно скасувати зазначене рішення відповідача та норми ЦПК України не передбачають процедури оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у порядку судового контролю, що взагалі позбавляє позивача права оскаржити рішення Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 07.04.2023 №1171 «Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) гр. ОСОБА_1 ». Перевіривши законність та обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10.04.2017 року у справі №392/512/17 визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку ( пай), площею 4,10 га. в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, у землі, яка перебувала у колективній власності Пайового колективного господарства «Перше Травня». Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04.03.2021 року у справі №392/779/18 залишеного без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 15.11.2021 року зобов`язано Злинську сільську раду Маловисківського району Кіровоградської області виділити у натурі земельну ділянку у розмірі 4,10 умовних кадастрових гектарів розташовану на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. Розглянувши рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від « 08.04.2021 року» у справі №392/779/18 Злинською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області прийнято рішення №1171 від 07.04.2023 року «Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) гр. ОСОБА_1 ». Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного. Згідно з ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. (…). Як зазначено у ч.3 ст.9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (…). Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. З матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджується з рішення Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 07.04.2023 №1171 «Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) гр. ОСОБА_1 », яке фактично прийнято на виконання рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04.03.2021 року у справі №392/779/18. Тобто, спірні правовідносини між сторонами, а саме щодо наявності у позивача права на виділення йому у натурі (на місцевості) земельної ділянки (паю) у розмірі 4,10 умовних кадастрових гектарів, розташованої на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області вже вирішені рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04.03.2021 року у справі №392/779/18 та перейшли до стадії виконання судового рішення, а саме вирішення питання щодо виділення йому такої земельної ділянки. У ст.14 КАС України зазначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року. Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення. Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. В абз.1 пп.3.2 п.3, п.4 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Тобто, позивач вважаючи, що рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04.03.2021 року у справі №392/779/18 виконується не у спосіб визначений судом у цьому рішенні та державний виконавець не здійснює дії для його виконання у спосіб визначений судом, не позбавлений права звернутися до суду відповідно до статті 447 ЦПК України. При цьому таке звернення має бути здійснено за правилами цивільного судочинства, так як рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04.03.2021 року ухвалювалося за правилами ЦПК України. Зважаючи на те, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права, так як позивач вважаючи, що рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04.03.2021 року у справі №392/779/18 виконується не у спосіб визначений судом та державний виконавець не здійснює дії для його виконання у спосіб визначений судом повинен був звернутись до суду в порядку статті 447 ЦПК України, а не пред`являти новий позов. При цьому таке звернення має здійснюватися в порядку цивільного судочинства. На підставі зазначеного, враховуючи те, що звернення позивача до суду має бути здійснено в порядку цивільного судочинства, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі №340/3881/23 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 11 вересня 2023 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов