Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/17275/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 вересня 2023 року м. Рівне Справа № 569/17275/22 Провадження № 22-ц/4815/931/23 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Гордійчук С. О., Шимківа С. С. секретар судового засідання Ковальчук Л. В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , відповідач Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, відповідач ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 червня 2023 року у складі судді Харечка С. П., ухвалене в м. Рівне о 09 годині 06 хвилин, повний текст рішення складено 14 червня 2023 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , звернулися до суду з позовом до Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною-інвалідом. В 2016 році шлюб між подружжям розірвано. Згідно правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_1 , де вони з сином проживають її власником є ОСОБА_3 , колишня свекруха та бабуся з боку батька для ОСОБА_5 . Позивач ОСОБА_1 зазначає, що у жовтні 2022 року отримала від Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради повідомлення про зняття її та сина ОСОБА_5 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , за заявою власника житлового приміщення. Проте, з такими діями Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради позивачі не згідні, у зв`язку з чим змушені звертатися до суду за захистом їхніх законних прав та інтересів, які насамперед полягають у захисті їхнього конституційного права на житло. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом, і для забезпечення його якнайкращих інтересів йому важливо мати зареєстроване місце проживання саме у місті Рівне, а не в іншому населеному пункті, щоб мати можливість відвідувати Рівненський міський центр реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату «Крок», інші спеціалізовані заклади та заклади освіти, відвідування яких можливе тільки по місцю зареєстрованого, а не фактичного проживання. Також позивачі зазначають про те, що відповідачем ОСОБА_3 вже вчинялися дії для зняття ОСОБА_1 з реєстрації та її виселення з квартири в судовому порядку. Однак, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 вересня 2022 року у справі № 569/17024/21, яке в апеляційному порядку не оскаржувалося та вже набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зняття з реєстрації та виселення з квартири - відмовлено. Однак, власник квартири на цьому не зупинився і в жовтні 2022 року звернувся до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради для зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та її дитини ОСОБА_2 іншим шляхом (адміністративним), ніж на підставі судового рішення про позбавлення особи права користування житлом. Зазначають, що зняти з реєстрації за заявою власника житла можливо тільки осіб, що зареєстрували чи задекларували своє місце проживання за згодою власника після 01.12.2021 року, оскільки тільки після набуття чинності нового Закону реєстрація місця проживання особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/ або права користування житлом). Згода власника на реєстрацію особи в житлі, що надавалась раніше без будь-яких договорів, щодо умов проживання особи, є підставою для постійного проживання в житлі і такі цивільно-правові відносини розриваються, з ініціативи власника житла, виключно в судовому порядку. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , 09 жовтня 2014 року (а не після 01 грудня 2021 року), то вони не можуть бути зняті з реєстрації за вказаною вище адресою за заявою власника житла на підставі Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» № 1871-ІХ від 05.11.2021 року та прийнятого відповідно до цього Закону підзаконного нормативно-правового акта - постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад». Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 червня 2023 року вказаний позов задоволено частково. Скасовано запис Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про зняття ОСОБА_1 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , 01.10.2022р. за заявою власника/співвласників житлового приміщення, та поновити її зареєстроване місце проживання за цією адресою. Скасовано запис Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про зняття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , 20.10.2022 р. за заявою власника/співвласників житлового приміщення, та поновити його зареєстроване місце проживання за цією адресою. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1984 грн. 80 коп.. Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 23 листопада 2022 року про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що 20 жовтня 2022 року вона разом зі своїм сином ОСОБА_4 з`явилася до Управління надання адміністративних послуг для того, що він знявся із реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , та зареєструвався за адресою свого фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 . Однак у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні її син не зміг у стислі строки зареєструватися за новим м місцем проживання і це вдалося зробити лише через військкомат. Зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, після відкриття провадження за яким ухвалою Рівненського міського суду від 23 листопада 2022 року накладено арешт на її квартиру за адресою: АДРЕСА_2 до вирішення спору по суті, про що вона навіть не була повідомлена і дізналася випадково, на початку квітня 2023 року, коли з`явилися потенційні покупці. Зазначає, що ухвалою від 24 квітня 2023 року її залучено як співвідповідача до участі в справі № 569/17275/22, і таке залучення вважає неправомірним, оскільки ОСОБА_1 ще на момент подання позову могла вказати її відповідачем, а тому має місце порушення судом процесуальних норм, зокрема ч.3 ст. 51 ЦПК України. Доводить, що ОСОБА_1 не є членом її сім`ї як власника квартири в розумінні ч. 1 ст. 56 ЖК України, не проживає спільно та не пов`язана спільним побутом. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині: 1) скасування запису Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про зняття ОСОБА_1 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , 01.10.2022р. за заявою власника/співвласників житлового приміщення, та поновлення її зареєстрованого місця проживання за цією адресою; 2) скасування запису Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про зняття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , 20.10.2022р. за заявою власника/співвласників житлового приміщення, та поновлення його зареєстрованого місця проживання за цією адресою; 3) стягнення з ОСОБА_3 в дохід держави судового збору у розмірі 1984 грн. 80 коп.. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу відхилити як безпідставну. У поданому на апеляційну скаргу відзиві Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради просить задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_3 , рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити цій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 . Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною-інвалідом з дитинства та має синдром ОСОБА_7 , що підтверджується медичним висновком № 108 від 09 липня 2014 року, виданим ЛКК Міської дитячої лікарні м. Рівне. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 липня 2016 року у справі №569/1278/16-ц, яке набрало законної сили 26 липня 2016 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано. Згідно правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_1 , її власником є ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 05 березня 2014 року, та виданим на підставі цього договору Витягом № 15656282 від 05 березня 2014 року. ОСОБА_3 приходиться для позивачки ОСОБА_1 колишньою свекрухою, а для позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусею з боку батька, ОСОБА_4 . Реєстрація позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 - починаючи з 09 жовтня 2014 року до моменту зняття з реєстрації, підтверджується довідкою від 22.12.2021 № 77606 про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні АДРЕСА_2 , виданою Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради. Відповідно до вимог ч.5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 вересня 2022 року у справі № 569/17024/21, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про зняття з реєстрації та виселення з квартири - відмовлено. Суд встановив, що ОСОБА_1 у спірній квартирі проживає з малолітнім сином ОСОБА_5 з 2014 року. Оплачує за житло комунальні послуги. Іншого житла позивачі не мають. За рішенням суду саме мати є отримувачем аліментів на дитину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 отримала від Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради повідомлення про зняття з реєстрації місця проживання вих. № 2397/01-17 від 01.10.2022, відповідно до якого за відомостями Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради її знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , 01.10.2022 за заявою власника/співвласників житлового приміщення. В подальшому, ОСОБА_1 дізналася, що 20 жовтня 2022 року за заявою власника житлового приміщення знято з реєстрації за вказаною вище адресою також її малолітню дитину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Витягом з реєстру Рівненської територіальної громади від 31 жовтня 2022 року. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 у своїх та в інтересах ОСОБА_2 заперечувала правомірність зняття їх із реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , посилаючись на те, їхня реєстрація відбулася 09 жовтня 2014 року (а не після 01 грудня 2021 року), а відтак вони не можуть бути зняті з реєстрації за вказаною вище адресою за заявою власника житла на підставі Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 року та прийнятого відповідно до цього Закону підзаконного нормативно-правового акта постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад». Відповідно до частини 1 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Згідно з частиною 4 статті 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. На підставі частини 1 статті 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Згідно ст.405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Згідно з практикою ЄСПЛ втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснюється «згідно із законом», не переслідує легітимну мету - одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті, - чи не розглядається як «необхідне в демократичному суспільстві». Формулювання «згідно із законом» не лише вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах та передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (п. 43 у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України»). Втручання у право на повагу до житла має бути також «необхідним у демократичному суспільстві». Тобто, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності» та бути домірним переслідуваній легітимній меті (п. 56 рішення у справі «Зехентнер проти Австрії»). При вирішенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» втрати членом сім`ї власника житла права на його користування слід керуватися принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й з урахуванням виду спірних правовідносин, іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі. Відтак, позбавлення особи згідно із законом права користування житлом, до якого вона не втратила інтерес не відповідатиме легітимній меті здійснення власником своїх прав та буде непропорційним втручанням у право на житло, що змусить її нести надмірний тягар, не забезпечить справедливий баланс між правами власника у розумінні статті 1 Протоколу 1 та правом особи на повагу до житла за змістом статті 8 Конвенції. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Кривіцька і Кривіцький проти України" ("Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine"), рішення від 02 грудня 2010 року) поняття "житло" не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло. Особи, правомірність зняття реєстрації яких у житлі, є предметом розгляду справи, не мають іншого житла, окрім помешкання за адресою: АДРЕСА_2 - починаючи з 09 жовтня 2014 року. Дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом, тобто для забезпечення його якнайкращих інтересів йому важливо мати зареєстроване місце проживання, щоб мати можливість відвідувати центр реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату, інші спеціалізовані заклади та заклади освіти, відвідування яких можливе тільки по місцю зареєстрованого та фактичного проживання. Декларацією прав дитини, прийнятої резолюцією №1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.59 (принцип 4) передбачено, що дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання й розвиток; із цією метою спеціальні догляд і охорона мають бути забезпечені дитині та її матері. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування. Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселити та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. У постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, провадження № 14-64цс20, Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо застосування норм права щодо припинення права користування житловим приміщенням колишнього члена сім`ї власника житла, зазначивши, що навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції. Також необхідно досліджувати питання дотримання балансу між захистом права власності та захистом права колишнього члена сім`ї власника на користування будинком. Оскаржуючи рішення суду, апелянт ОСОБА_3 стверджує, що є неналежним відповідачем у цьому спорі. Такі доводи апеляційним судом відхиляються, оскільки суперечать обставинам справи і нормам закону. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 489/3691/20 зазначено, що «спір про визнання незаконним та скасування реєстраційного запису або рішення державного реєстратора про зняття особи з реєстрації місця може розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на житло іншою особою. Належним відповідачем у такому спорі є особа, за заявою якого позивача було знято з реєстрації місця проживання в житловому приміщенні та його власник на момент розгляду справи, за рахунок якого можливо задовольнити таку позовну вимогу. Органи реєстрації, що забезпечують формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи, або його посадові особі, не можуть виступати належними відповідачами у такому спорі. Такий орган лише зобов`язаний виконати відповідне рішення суду незалежно від того, чи був цей орган залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений». Виходячи з наведеного, Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради у даній справі є неналежним відповідачем. Натомість належним відповідачем у даному спорі є власник квартири ОСОБА_3 , за заявою якої позивачів було знято з реєстрації місця проживання в житловому приміщенні. Її покликання в апеляційній скарзі на те, що вона є неналежним відповідачем спростовуються також ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 квітня 2023 року про залучення до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 . Вказана ухвала не скасована і набрала законної сили. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 червня 2023 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 08 вересня 2023 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Гордійчук С. О. Шимків С. С.