Постанова 4815 № 562/1199/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 серпня 2023 року м. Рівне Справа № 562/1199/23 Провадження № 22-ц/4815/927/23 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С. секретар судового засідання Ковальчук Л. В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Здовбицька сільська рада Рівненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 червня 2023 року у складі судді Ковалика Ю. А., ухвалене в м. Здолбунів Рівненської області об 11 годині 13 хвилин, повний текст рішення складено 14 червня 2023 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та скасування рішення щодо зняття із реєстраційного обліку, зобов`язання вчинити дії. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що його мати, ОСОБА_2 , є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . У вказаному будинковолодінні він зареєстрований та проживав з народження разом з батьками, іншого житла не має. З отриманого листа Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 15.03.2023 йому стало відомо, що 15.03.2023 року його знято з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 . На своє звернення до відповідача про надання документів, які стали підставою для зняття з реєстраційного обліку, станом на 06.04.2023, відповіді не отримав. Вважає такі дії відповідача є протиправними, оскільки він має право на користування жилим приміщенням нарівні з власником будинку. Будь-якого іншого житла він не має, в будинку знаходяться його речі, він не втратив інтересу до користування будинком. При знятті з реєстраційного обліку відповідачу не були надані всі необхідні документи, зокрема, паспортний документ особи, а також військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку), тому змушений звертатися до суду. Просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо зняття його з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення відповідача від 15 березня 2023 року про зняття його з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача зареєструвати його місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 червня 2023 року у задоволенні вказаного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що дії відповідача щодо зняття позивача із реєстрації за місцем проживання є правомірними, такими, що відповідають вимогам Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», «Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування)», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07.02.2022 року. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що його мати, ОСОБА_2 , є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , і саме в цьому будинку він був зареєстрований та проживав з батьками ще з дитинства. Додає, що іншого постійного місця проживання, а також зареєстрованого місця проживання, не мав та не має на даний час. Покликається на ч. 4 ст. 311 ЦК України, яка передбачає, що фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом. Зазначає, рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13 серпня 2019 року в цивільній справі № 562/913/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Рівненського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року та постановою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року рішення Здолбунівського районного суду від 13.08.2019 року залишено без зміни. Вважає, що він як член сім`ї власника житлового приміщення має право на користування ним нарівні з власником. Звертає увагу, що при здійсненні зняття з реєстрації місця проживання особи до уповноваженого органу подаються, зокрема, документи (в т.ч. рішення суду), зі змісту яких випливає про позбавлення особи права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, а також документи, передбачені п.1 ч.13 ст.18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», паспортний документ особи, а також військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Стверджує, що жодного рішення суду, зі змісту якого б випливало про позбавлення його права користування спірним житлом чи про його виселення не ухвалювалося; паспорт громадянина України та його військово-обліковий документ третьою особою відповідачеві теж не надавалися, оскільки такі документи знаходяться у нього. Покликаючись на відсутність у відповідача правових підстав для зняття його з реєстраційного обліку в будинку по АДРЕСА_1 , а також на те, що оскаржуваними діями відповідача його позбавлено права користування та проживання в цьому будинковолодінні, позбавлено умов для реалізації прав, передбачених ст. З Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», просив суд скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. У поданих поясненнях проти апеляційної скарги, які подані ОСОБА_2 за правилами подання відзиву на апеляційну скаргу, вона просить залишити рішення суду першої інстанції без зміни, вважаючи його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно. ОСОБА_2 15.03.2023 року звернулася до Здовбицької сілької ради Рівненського району Рівненської області як органу реєстрації із заявою власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування). У вказаній заяві просила зняти задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви додані копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно на житловий будинок за вказаною адресою та паспорт громадянина України заявниці. 15.03.2023 року знято задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) позивача за вказаною адресою, про що його повідомлено листом від 15.03.2023 року. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказував на відсутність у відповідача правових підстав для зняття його з реєстраційного обліку в будинку по АДРЕСА_1 , а також на те, що оскаржуваними діями відповідача його позбавлено права користування та проживання в цьому будинковолодінні, яке є його єдиним житлом, позбавлено умов для реалізації прав, передбачених ст. З Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України). Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21). Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України). Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 489/3691/20 вказано, що «спір про визнання незаконним та скасування реєстраційного запису або рішення державного реєстратора про зняття особи з реєстрації місця може розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на житло іншою особою. Належним відповідачем у такому спорі є особа, за заявою якого позивача було знято з реєстрації місця проживання в житловому приміщенні та його власник на момент розгляду справи, за рахунок якого можливо задовольнити таку позовну вимогу. Органи реєстрації, що забезпечують формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи, або його посадові особі, не можуть виступати належними відповідачами у такому спорі. Такий орган лише зобов`язаний виконати відповідне рішення суду незалежно від того, чи був цей орган залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017 (провадження № 14-130цс18) зазначено, що «зі змісту позовної заяви … вбачається, що спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження майном, що належить відповідачу. Позивач оскаржує його дії … спрямовані на надання права реєстрації місця проживання та права користування зазначеною квартирою, оскільки вважає їх незаконними у зв`язку з тим, що ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2015 року на зазначену квартиру було накладено арешт з метою забезпечення виконання рішення суду у справі № 337/1025/15-ц. Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру, вимоги ж до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради є похідними від них. Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У справі, що переглядається, суд першої не звернув увагу, що спір про визнання незаконним та скасування реєстраційного запису або рішення державного реєстратора про зняття особи з реєстрації місця може розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на житло іншою особою. Належним відповідачем у такому спорі є особа, за заявою якого позивача було знято з реєстрації місця проживання в житловому приміщенні та його власник на момент розгляду справи, за рахунок якого можливо задовольнити таку позовну вимогу; місцевий суд не врахував, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову; у позивача із Здовбицькою сільською радою Рівненського району Рівненської області будь-який цивільно-правовий спір відсутній, а тому вона є неналежним відповідачем; позивач пред`явив позов тільки до Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, позовних вимог ОСОБА_2 (як власника спірного житла) не пред`явив, клопотань про залучення до участі у справі як відповідача чи співвідповідача не заявляв. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. У зв`язку з наведеним, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та скасування у зв`язку з цим рішення суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 червня 2023 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування рішення щодо зняття із реєстраційного обліку, зобов`язання вчинити дії, відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 31 серпня 2023 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Шимків С. С.