Ухвала КЦС ВС № 464/4339/21

Ухвала 07 вересня 2023 року м. Київ справа № 464/4339/21 провадження № 61-11832 ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шпунт Мар`ян Богданович, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: відділ «Служба у справах дітей» Франківського району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, відділ «Служба у справах дітей» Сихівського району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про визначення місця проживання дитини, ВСТАНОВИВ : Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . До Верховного Суду 04 серпня 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення з пропуском строку, установленого частиною першою статті 390 ЦПК України, у якій просила їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Згідно з положеннями частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Щодо пропуску строку на касаційне оскарження Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Як на підставу пропущення строку заявник посилається на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови складений 03 квітня 2023 року, однак не був їй вручений. Вперше постанову отримала в суді першої інстанції 05 липня 2023 року. Наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень не можна визнати поважними з огляду на таке. Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою. Водночас особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги, а саме за апеляційною скаргою Шпунта М. Б. , поданою в інтересах ОСОБА_1 , відбувся апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції. Дата і час судового засідання була погоджена із представником відповідача, однак ні він, ні відповідач в судове засідання не з`явилися та не повідомили про причини неявки. Повний текст постановиЛьвівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року складений 03 квітня 2023 року та оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 05 квітня 2023 року. Доступ до цього реєстру є загальнодоступним та безкоштовним, отже, у ОСОБА_1 та їїпредставника - адвоката Шпунта М. Б. не було перешкод у ознайомленні зі змістом прийнятої постанови і подачі касаційної скарги у розумний строк, однак касаційну скаргу подано 04 серпня 2023 року, тобто після спливу чотирьох місяців з дня складення повного судового рішення. Разом з тим, суд не може взяти до уваги посилання заявника на отримання оскаржуваного судового рішення саме 05 липня 2023 року, оскільки воно отримано в суді першої інстанції, однаквідсутні будь-які належні та допустимі докази щодо порушення апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі (надсилання) копії судового рішення. Судуне надано логічного пояснення, які об`єктивні перешкоди заважали заявникуознайомитись із оскаржуваною постановою в суді або із Єдиного державного реєстру судових рішень, починаючи з 05 квітня 2023 року та звернутись із касаційною скаргою в строки визначені ЦПК України. Отже, наведені в клопотанні підстави поновлення процесуального строку не можна вважати поважними, оскільки вони не є такими, що об`єктивно унеможливили дотримання строків на подачу касаційної скарги, передбачених ЦПК України. Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року). Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За таких обставин, на підставі частини третьої статті 393 ЦПК України касаційну скаргу слід залишити без руху та роз`яснити заявнику про необхідність надання доказів порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) копії судового рішення або навести інші підстави для поновлення строку та надати відповідні докази. Щодо форми і змісту касаційної скарги На виконання вимог пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається клопотання особи, яка подає скаргу. У порушення вимог пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України заявник у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що не відповідає повноваженням Верховного Суду згідно із статтею 409 ЦПК України. Таким чином, заявнику необхідно уточнити вимоги касаційної скарги та викласти їх відповідно до повноважень суду касаційної інстанції. Щодо підстав касаційного оскарження Відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Заявник у касаційній скарзі як на підстави касаційного оскарження судових рішень посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, частину третю статті 411 ЦПК України. Однакпосилаючись на ці підстави касаційного оскарження заявник, серед іншого, не деталізує щодо якої саме конкретної норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Формальне посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та без наведення переконливих аргументів на підтвердження цих обставин не може бути підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Враховуючи призначення Верховного Суду, який є судом права, та з огляду на зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, метою відкриття касаційного провадження на підставі наведеної процесуальної норми є формування судової практики щодо застосування норм права, а не надання оцінки правильності застосування норм права у спірних правовідносинах, коли мотивом заявника є - домогтися повторної оцінки касаційним судом обставин справи. Таке узагальнене посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК Українибез обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави, не є виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав оскарження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Також надіслати на адресу суду копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Щодо сплати судового збору У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Разом з тим, у переліку додатків до касаційної скарги зазначено, що додано банківську квитанцію про оплату судового збору за подання касаційної скарги, проте заявником не долучено її до касаційної скарги, що підтверджується актом від 08 серпня 2023 року № 1035, складеним службовими особами Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, під час розкриття поштового конверта. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Враховуючи, що позов немайнового характеру, який поданий фізичною особою в 2021 році, заявник за подання касаційної скарги має сплатити 1 816,00 грн (908,00 грн * 200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України та подана після закінчення строків на касаційне оскарження, її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, УХВАЛИВ : Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шпунт Мар`ян Богданович, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Білоконь