Постанова 4811 № 464/4339/21

Справа № 464/4339/21 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю. Провадження № 22-ц/811/2045/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М., секретарка: Бадівська О.О., за участі в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 , представника відділу «Служби у справах дітей» Франківського району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в особі Франківської районної адміністрації Львівської міської ради - Брухаля Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова в складі судді Теслюка Д.Ю. від 30 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: відділ «Служби у справах дітей» Франківського району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, відділ «Служби у справах дітей» Сихівського району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини, - в с т а н о в и л а : рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року позов задоволено. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн. Дане рішення оскаржив ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 . В апеляційній скарзі просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року скасувати, та постановити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити у повному обсязі. Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що оскаржуване рішення постановлено із порушенням приписів ст.ст. 77,78 ЦПК України та неправильним застосуванням ст.19 СК України, оскільки оскаржуване рішення постановлене за відсутності в матеріалах справи висновку органу опіки та піклування про розв`язання спору в розумінні ст.19 СК України. Наголошує, що додаткове повідомлення, що Франківська районна адміністрація, як орган опіки та піклування, не заперечує щодо визначення місця проживання малолітнього разом з батьком не є висновком про розв`язання спору, що оскільки за своїм змістом не є запропонованим варіантом розв`язання спору, на якому наполягав би орган опіки та піклування. Звертає увагу на те, що як судом при розгляді справи, так і органом опіки при підготовці документу під назвою «про розв`язання спору щодо визначення місця проживання малолітнього» не враховано, що визначення місця проживання із позивачем тягне за собою розлучення малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із його братом та сестрою, які проживають із відповідачем, в силу чого не відповідає інтересам дітей та не забезпечує якнайкращих інтересів малолітнього - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом із тим, розлучення дітей та фактичне визначення їм різних місць проживання, вкрай негативно вплине на психологічний стан дітей, які більше того емоційно прихильні одне до одного та мають тісний психологічний зв`язок, в силу чого не відповідає та не забезпечує якнайкращі інтереси дітей. При цьому будь-яких виняткових обставин, за яких малолітніх дітей слід розлучати з матір`ю та один з одним, судом та органом опіки та піклування не встановлено. Наголошує, що в оскаржуваному рішенні не враховано, не надано жодної оцінки та не відображено жодних висновків, які права позивача порушуються на час розгляду справи та вирішення справи, з огляду на те, що малолітній син на даний час проживає саме із відповідачем, та яким чином позивач буде поновлений чи зазнає змін у будь-яких правах у разі постановлення оскаржуваного рішення. Суд припустився грубого порушення вимог ст.2 ЦПК України, що потягло за собою постановлення неправильного по суті рішення у справі. Таким чином, вважає, що заявлений позов у даній справі є безпідставним та передчасним та додатково, також, із цих підстав задоволенню не підлягав. Також, вважає, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано неналежно дослідив та не врахував при вирішенні справи наданий відповідачем складений органом опіки та піклування Акт обстеження умов проживання відповідача 07.07.2021р. та Довідку-інформацію Початкової школи «Школа радості» Львівської міської ради від 18.06.2020р. №118. В судове засідання відповідачка та її представник не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, зважаючи на те, що час та дата судового засідання була погоджена заздалегідь із представником відповідачки. При цьому судом наголошено на необхідність явки у судове засідання безпосередньо відповідачки або участь такої за неможливості безпосередньої участі в залі суду - в режимі відео-конференції. Однак сторона відповідачки без будь-яких поважних причин в судове засідання не з`явилася; клопотань про проведення судового засідання в режимі відео конференції не надсилали; будь-яких причин неявки, зокрема, і відповідачки не навели; клопотань про відкладення розгляду справи не надсилали. Тому суд вважав за можливе проводити та завершувати розгляд справи у їх відсутності, зважаючи, також, і на те, що розгляд даної справи, при належному, заздалегідь повідомленні відповідачки та її представника, погодження з ними дати та часу судового засідання, мала б бути пріоритетом поряд з іншими професійними чи побутовими заняттями. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника органу опіки та піклування в заперечення апеляційної скарги, заслухавши пояснення малолітнього ОСОБА_4 в присутності представника органу опіки та піклування та психолога-педагога ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, а також заяв та пояснень учасників справи у судах обох інстанцій, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 19, 141, 150, 155, 160, 161, СК України, 29 ЦК , 11 Закону України «Про охорону дитинства», 3, 9 Конвенції про права дитини, 13, 81, 89, 263 - 265 ЦПК України, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що учасники справи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованих шлюбних відносинах. Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 10.09.2018 шлюб між сторонами розірвано (а.с.5). Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.01.2021, виданим повторно, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьки: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.4). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з грудня 2020 року по квітень 2021 року, а в подальшому з жовтня 2021 року і по даний час проживає разом з батьком ОСОБА_1 . Спочатку вони разом проживали за адресою: АДРЕСА_2 , а на даний час проживають за адресою: АДРЕСА_1 .Мати малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час перебуває за межами України. Як вбачається із свідоцтв про народження, а також довідки про реєстрацію особи громадянином України, у відповідачки ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_8 (місце народження - м.Беніто-Хуарес, штат Кінтана-Роо, Мексика), ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась дочка ОСОБА_8 (місце народження - м.Беніто-Хуарес, штат Кінтана-Роо, Мексика) (а.с.56, 57, 58, 158, 159).Згідно із висновком органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 24.02.2022 про розв`язання спору щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки встановлено, що між батьками існує усна домовленість щодо тимчасового проживання сина разом з батьком, а тому на даний час не існує спору між батьками щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , відтак не доцільно визначати місце проживання дитини із одним з батьків. Додатково повідомлено, що враховуючи фактичне проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з батьком, який створив належні умови для проживання та навчання сина, має самостійний дохід, а також те, що не вдалось обстежити умови проживання матері, не проведено оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею, Франківська районна адміністрація, як орган опіки та піклування, не заперечує щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 (а.с. 145).Даний висновок був наданий органом опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради після обстеження умов проживання позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .У зв`язку із зміною місця проживання позивача ОСОБА_1 , ухвалою суду від 03.06.2022 зобов`язано орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради скласти та надати суду висновок щодо розв`язання спору. У судовому засіданні 30.06.2022 представником третьої особи відділ «Служби у справах дітей» Франківського району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради долучено лист, а також акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 від 21.06.2022. Із долучених документів вбачається, що у вказаній квартирі, яка складається із трьох кімнат, кухні, вигод, коридору та балкону, для виховання та розвитку дитини створено такі умови: для дитини виділена окрема кімната, облаштоване місце для навчання та відпочинку, наявна художня та навчальна література. У квартирі проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 . Враховуючи наведене, висновок Франківської районної адміністрації, як органу опіки та піклування не скасований, відсутні нові обставини, які б мали значення для вирішення спору. Окрім цього, у листі зазначено, що на засідання комісії було запрошено представника матері дитини ОСОБА_2 , однак такий не з`явився. Окрім цього, у судовому засіданні було заслухано думку дитини - малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не висловив свого однозначного бажання проживати із одним з батьків. Разом з тим, ОСОБА_4 вказав, що хотів би, щоб основна частина його особистих речей знаходилась за місцем проживання батька ОСОБА_1 . Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що враховуючи ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, та з огляду на те, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з батьком не суперечить інтересам дитини, суд, з врахуванням окремого проживання батьків дитини малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , відтак позовні вимоги підлягають задоволенню. Колегія суддів вважає, що такі висновки відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваного рішення суду - немає. 9.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , треті особи: відділ «Служби у справах дітей» Франківського району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, відділ «Служби у справах дітей» Сихівського району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської радиу якому просив: - визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що перебував із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно рішення Сихівського районного суду м.Львова від 14.05.2020 вирішено стягувати з нього в користь відповідачки аліменти на утримання сина у розмірі 2 000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.11.2019, і до досягнення дитиною повноліття. Вказане рішення набрало законної сили, заборгованості по сплаті аліментів у нього немає. Відповідачка дитиною не займається, син проживає фактично з ним з грудня 2020 року, повністю знаходиться на його утриманні. Мати дитини виїхала за межі України, не повідомивши коли повернеться. Вказав, що він забезпечений житлом, син має у квартирі свою кімнату, письмовий стіл, окреме ліжко, тобто все необхідне для повноцінного навчання та для проведення належного часу поза межами школи, для всестороннього розвитку відповідно до віку дитини. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частин четвертої статті 29 ЦК України , місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено висновок про те, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим, положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей». Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованих шлюбних відносинах. Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 10.09.2018 шлюб між сторонами розірвано (Т.1 а.с.5). Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.01.2021, виданим повторно, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (Т.1 а.с.4). Окрім цього, з як вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечується, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з грудня 2020 року по квітень 2021 року, а в подальшому з жовтня 2021 року і по даний час проживає разом з батьком ОСОБА_1 . Спочатку вони разом проживали за адресою: АДРЕСА_2 , а на даний час проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка, мати малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час перебуває за межами України. Як вбачається із свідоцтв про народження, а також довідки про реєстрацію особи громадянином України, у відповідачки ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_8 (місце народження - м.Беніто-Хуарес, штат Кінтана-Роо, Мексика), ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась дочка ОСОБА_8 (місце народження - м.Беніто-Хуарес, штат Кінтана-Роо, Мексика) (Т.1 а.с.56, 57, 58, 158, 159). Згідно висновку органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 08.03.2023 №260001-вих-277888 «Про розв`язання спору щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », Франківська районна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_1 . З вказаного висновку також вбачається, що спеціалістами відділу «Служба у справах дітей» Франківського району спільно з фахівцями із соціальної роботи обстежено умови проживання батька, за адресою: АДРЕСА_1 , За вказаною адресою створені добрі умови для проживання малолітнього, відведена окрема кімната, яка облаштована та умебльована відповідно до віку та потреб дитини, наявний одяг та взуття відповідно до сезону. Також фахівцем відділу соціальної роботи Франківського району складено акт оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності батька, виконувати обов`язок з виховання дитини та догляду за нею. За результатами оцінювання потреб з`ясовано, що ознаки складних життєвих обставин в сім`ї ОСОБА_1 відсутні. Окрім цього у висновку зазначено, що відповідно до інформації служби у справах дітей Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 28.02.2023 №80, комісією у складі спеціаліста І категорії служби у справах дітей Івано-Франківської селищної ради, завідувача відділу соціальної роботи та фахівця Центру надання соціальних послуг Івано-Франківської селищної ради проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 (єдине відоме місце проживання матері). В результаті обстеження з`ясовано, що будинок новозбудований, необжитий, в якому тривають внутрішні ремонтні роботи. На момент обстеження ОСОБА_3 в будинку не було, двері відчинив робітник. Відповідно до інформації директора Центру надання соціальних послуг Івано- Франківської селищної ради від 23.02.2023 №51, працівниками здійснено візит за адресою АДРЕСА_3 , в результаті візиту за місцем проживання ОСОБА_3 матері малолітнього ОСОБА_4 встановлено, що в будинку проводяться ремонтні роботи, що унеможливлює провести оцінку потреб матері. Також, у висновку вказано, що на засіданнях комісії в телефонному режимі матір, ОСОБА_3 повідомила, що бажає щоб син проживав разом з нею. На даний час проживає за межами України, при перебуванні на території України у 2023 році протягом 2 тижнів бачилась з ОСОБА_4 дуже часто. Також, мати зазначила, що перераховувала певні кошти на рахунок ОСОБА_4 , а також сплачує за відвідування музичного гуртка. Представник матері, ОСОБА_2 надав дві квитанції про зарахування на рахунок ОСОБА_4 коштів у загальній сумі 2 907,87 (04.02.2023, 13.02.2023), а також інформацію про оплату музичного гуртка з лютого 2021 року по лютий 2023 на загальну суму 4

500. Щодо наявності у матері самостійного доходу, ОСОБА_3 повідомила, що на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною. На засіданні комісії 06.03.2023 батько, ОСОБА_1 повідомив, що разом з сином спільно проживають з вересня 2021 року. Також зазначив, що створив належні умови для проживання сина, піклується про його здоров`я, освіту та загальний розвиток, ОСОБА_4 відвідує організацію «Пласт», плавання, музичний гурток з гри на фортепіано. Просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 з ним. Також на засіданні комісії було заслухано думку малолітнього ОСОБА_4 , який вказав, що батько та його дружина ОСОБА_9 піклуються про нього, допомагають з домашнім завданням, водять на різні гуртки. Також, повідомив, що у нього дружні та довірливі відносини як з батьком так і з ОСОБА_9 (мачухою). Окрім цього, в суді апеляційної інстанції син сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснив, що він тривалий час проживає з батьком; з мамою протягом тривалого часу не проживав, лише час від часу зустрічався; йому бракує спілкування з мамою. Він не знає та практично не спілкувався і не має зв`язків з братом та сестрою, які є дітьми матері від іншого чоловіка та навіть не пам`ятає як сестру звати. Окрім цього, син сторін в судовому засіданні повідомив, що мама з ним ніколи не говорила на тему можливості його проживання з нею і її сім`єю, хоча він спілкується з матір`ю за допомогою різних засобів комунікації досить часто. З наведеного вище, чого не оспорено сторонами та визнано, вбачається, що син сторін проживає без матері два з половиною роки та не має належного контакту з матір`ю. Частково це пов`язано з воєнними подіями в Україні; частково у зв`язку із створенням нової сім`ї матері та народженням двох дітей у період 2021-2022 років; частково через брак уваги матері до сина сторін. Окрім наведеного, з матеріалів справи вбачається, чого сторонами не оспорено, - позивач не чинив та не чинить будь-яких перешкод відповідачці у спілкуванні, баченні з сином, а, також, участі у його вихованні та відповідачка не зверталась про усунення перешкод у спілкуванні з сином, його виховання у будь-які компетентні органи, зокрема ні в орган опіки та піклування, органи поліції, ані в суд. Як ствердив представник органу опіки та піклування будь-яких звернень відповідачки до них з будь-яких питань, що стосуються малолітнього ОСОБА_4 не було. Також, з наведеного вище колегією суддів встановлено, що протягом практично двох з половиною років син сторін проживає з батьком та його теперішньою дружиною, у них склалися тісні зв`язки, що підтвердив, також, і представник органу опіки і піклування, працівниками якого неодноразово здійснювався огляд місяця проживання дитини та відбувалися бесіди зі сторонами та дитиною. З пояснень представника органу опіки та піклування син сторін називав дружину батька другою мамою. Також, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції син сторін добре відзивався про теперішню дружину батька та сказав, що у них добрі, близькі стосунки, як звичайно і з батьком. Крім цього, слід вказати і про те, що позивачем були створені належні умови для проживання та розвитку дитини; батько постійно піклується про сина, бере участь у духовному та фізичному розвитку, матеріально забезпечує його. За місцем проживання дитини разом з батьком, позивачем створено належні для проживання, відпочинку, навчання та розвитку дитини необхідні умови. Для проживання малолітнього, відведена окрема кімната, яка облаштована та умебльована відповідно до віку та потреб дитини, наявний одяг та взуття відповідно до сезону. Натомість, матір`ю дитини не надано будь-яких даних про місце її постійного проживання протягом останніх 2 років. Єдине відоме як вказано вище було обстежене представниками органу опіки та піклування та виявлено, що таке на даний час не придатне для проживання та у такому проводяться ремонтні роботи. Відповідачка, також, не надала як органу опіки та піклування, так і суду даних про її доходи як в Україні чи за її межами. Немає, також, достовірних даних про склад її сім`ї на даний час та спосіб життя. Окрім цього, що стосується безпеки дитини у теперішній воєнний стан, то, як ствердив батько та підтвердив представник органу опіки та піклування, є можливість за згодою органу опіки та піклування забезпечувати виїзд дитини за кордон на певний час (у випадку загострення ситуації в країні у зв`язку з військовою агресією росії проти України чи інших непередбачуваних випадках) та він у такий спосіб за згодою органу опіки та піклування відправляв сина сторін за кордон на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну з теперішньою дружиною та бабцею (його матір`ю). Також, син сторін виїжджав за кордон на оздоровлення та відпочинок на море. Тому, колегія суддів вважає, що є ряд обставин які об`єктивно свідчать про більш тісний зв`язок сина саме з батьком; налагодження тісних сімейних зв`язків між ними, а також новою дружиною позивача та встановлення у сина сторін сталого сімейного середовища протягом майже двох з половиною років його життя. Наведені вище докази, також, свідчать про менш тісний, стійкий зв`язок між матір`ю та сином на даний час. Також, колегія суддів вважає, що зміна на даний час місця проживання сина сторін, зміна сімейного середовища, визначення місця проживання з матір`ю було б для нього надзвичайно різкою та раптовою та буде для нього однозначно значним випробуванням, стресом незалежно від того чи мати вирішить проживати за межами України чи в Україні. Так, зміна в першу чергу сімейного середовища, оточення, розрив звичних життєвих зв`язків, однозначна зміна особистого сприйняття оточення, перебування у колі практично нових та чужих для дитини людей, тощо, можна однозначно ствердити, не матиме позитивного впливу на сина сторін, його психоемоційний стан, впливатиме на його подальший розвиток та належне виховання. Також, відповідачка, мати дитини не вказала будь-яких доводів щодо можливості визначення місця проживання дитини саме з нею, заперечуючи визначення місця проживання дитини з батьком дитини; не пояснила детально та мотивовано можливість її на даний час опікуватися одночасно трьома дітьми та здійснені нею кроки або сплановані майбутні кроки щодо їх спільного проживання, можливості співжиття, виховання, тощо, враховуючи також, тривалий час роздільного проживання із сином сторін, окрім заперечення місця проживання сина сторін з батьком, а тим більше з посиланням на певні докази. Звичайно матеріально-побутові умови, фінансовий стан, фізичні можливості і т.і., на думку, колегії суддів не є визначальними при вирішенні даної справи, однак при порівнянні певної неповної, нестабільної ситуації у сімейному житті відповідачки та стабільного, усталеного життєвого середовища, колегія суддів вважає такі умови не співмірними та вважає, що стале сімейне середовище матиме більш сприятливий ефект для особистого життя дитини сторін та однозначно відповідатиме її інтересам, зважаючи, також, і на відсутність будь-яких життєвих зв`язків у дитини сторін із сім`єю відповідачки та неналежних стосунків між ними особисто. Вказаним, також, спростовуються і доводи апеляційної скарги про ймовірний розрив зв`язків між дітьми відповідачки та дитиною сторін, так як з наведеного вбачається, що у них немає тісного зв`язку, як і будь-якого зв`язку із новою сім`єю матері. Син сторін практично з ними не знайомий та часу майже не проводив. Відповідно залишення дитини проживати з татом не розірве зв`язків, яких практично не існує. Колегією суддів не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з мамою (на чому мати не наполягала ні у суді, ані при розгляді її питання у органі опіки та піклування), що фактично призведе до зміни місця проживання дитини, буде мати більш позитивний вплив на дитину. При розгляді спору, суд апеляційної інстанції в першу чергу враховує інтереси дитини, яка проживає в стабільній атмосфері любові, турботи, захисту, і змінювати місце проживання вагомих підстав немає. Мама дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, також, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати. Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, колегія суддів вважає, що залишивши проживати дитину з батьком, який теж відіграє одну з найважливіший ролей у її житті, - відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному вихованню та розвитку. Також, колегія суддів враховує і те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, провадження 61-327цс18 відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права та принципу 6 Декларації прав дитини про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини. У постанові справі Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 539/1406/17 (провадження № 61-15082св18), зроблений висновок про те, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Зважаючи на вказане, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, та з огляду на те, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з батьком не суперечить, а навпаки відповідатиме інтересам дитини. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують , а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 03 квітня 2023 року. Головуючий : Я.А. Левик Судді: Н.П. Крайник М.М. Шандра