Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/6573/23

Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/6573/23 Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/656/23 АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ У Х В А Л А І м е н е м У к р а ї н и 07 вересня 2023 рокумісто Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_6 , подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 липня 2023 року, В С Т А Н О В И Л А: І. Процедура

1. Судове провадження у цій справі розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду /далі - Апеляційна палата/ згідно з отриманою 05.09.2023 апеляційною скаргою, поданою на підставі рішення Конституційного Суду України №4-р(II)/2020 від 17.06.2020 на ухвалу від 28.07.2023 (а. с. 16-18, 39-58). ІІ. Зміст оскаржуваного рішення

2. Ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність директора Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань /далі - ЄРДР/ відомостей про кримінальне правопорушення.

3. Зазначене рішення слідчий суддя мотивував тим, що директор НАБУ не є керівником органу досудового розслідування, у зв`язку із чим не може здійснювати досудове розслідування користуючись при цьому повноваженнями слідчого, а тому внесення відомостей до ЄРДР не входить до його повноважень і відповідно бездіяльності не виникало та вона не може бути оскаржена. ІІI. Вимоги та доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою

4. В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану ухвалу та зобов`язати уповноважену особу, бездіяльність якої оскаржується, внести відомості про вчинення кримінального правопорушення за його заявою до ЄРДР. 4.1. Апеляційна скарга з клопотанням про поновлення строку мотивовані тим, що: (1) строк на апеляційне оскарження не порушено, оскільки паперову копію оскаржуваної ухвали отримано поштою лише 28.08.2023; (2) судове рішення ухвалене незаконним складом суду, так як його скарга надійшла до суду 20.07.2023, а була авторозподілена лише 21.07.2023; (3) скаргу розглянуто за відсутності захисника; (4) оскаржувана ухвала не мотивована та не обґрунтована. 4.2. ОСОБА_6 , будучи обізнаним про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибув. IV. Узагальнені позиції інших учасників судового провадження

5. Прокурор та детектив, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не прибули, із клопотаннями про відкладення судового засідання чи розгляду апеляційної скарги за їх особистої участі не зверталися. V. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів

6. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та його висновкам у контексті доводів апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із такого. (§1) Щодо дотримання строку на апеляційне оскарження

7. В апеляційній скарзі ОСОБА_6 вказує про дотримання строку на апеляційне оскарження, оскільки він не брав участі у розгляді скарги, а паперову копію оскаржуваної ухвали отримав лише 28.08.2023. Проте він все ж просить поновити йому строк на апеляційне оскарження. 7.1. Вирішуючи питання своєчасності подання апеляційної скарги, колегія суддів враховує положення ч. 5 ст. 115, абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК. 7.2. Так, строки, у межах яких особа може оскаржити ухвалу слідчого судді, передбачені ст. 395 КПК. 7.3. Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення (п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК). 7.4. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК). 7.5. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні (ч. 7 ст. 376 КПК). 7.6. Правило початку перебігу строку «з дня отримання копії судового рішення» не поширюється на оскарження ухвал місцевого суду, постановлених за викликом особи, але без її участі. У такому випадку строк на апеляційне оскарження обчислюється за загальним правилом, а саме з моменту оголошення судового рішення (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №204/7066/20). 7.7. У ході оцінки зазначеного доводу колегія суддів дійшла висновку про те, що звернення ОСОБА_6 з апеляційною скаргою в цій справі відбулося з пропуском строку на апеляційне оскарження. Адже, слідчий суддя постановив та оголосив ухвалу 28.07.2023, хоча і за відсутності апелянта, проте з його повідомленням про дату та час судового засідання, тому перебіг строку на апеляційне оскарження для ОСОБА_6 розпочався з наступного дня (29.07.2023) та завершився 02.08.2023 (останній день на подачу), тобто звернення до суду з апеляційною скаргою 05.09.2023 відбулося з пропуском строку на апеляційне оскарження (а. с. 10-11, 13-18). 7.8. Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду (ч. 1 ст. 117 КПК). 7.8.1. Необізнаність особи з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, коли отримано лише його резолютивну частину, а повний текст вручено після спливу строків на апеляційне оскарження, може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №461/1434/18, провадження №51-6470кмо18). 7.8.2. Вищезазначений підхід, на думку колегії суддів, повинен бути застосований і до ситуації, коли суд постановив рішення за відсутності у судовому засіданні повідомленої про час і місце судового розгляду особи, яка його оскаржила після отримання повного тексту такого рішення. 7.9. Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм кримінального процесуального закону в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із того, що (1) 28.08.2023 ОСОБА_6 отримав повний текст оскаржуваної ухвали (а. с. 38), після чого (2) в понеділок 04.08.2023 подав на неї апеляційну скаргу (а. с. 39-57).

8. У відповідності до ч. 7 ст. 115 КПК якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день… 8.1. Оскільки п`ятий день з часу, коли ОСОБА_6 дізнався про зміст мотивувальної частини оскаржуваної ухвали припадав на неробочий день, то подання апеляційної скарги на найближчий після нього робочий день 04.09.2023 (понеділок) відбулося з поважної причини. 8.2. Ураховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження слід поновити. (§2) Щодо наявності/відсутності підстав для скасування ухвали

9. Слідчий суддя відмовив у задоволенні скарги, оскільки вважав, що до повноважень директора НАБУ, який не єкерівником органу досудового розслідування,не входить внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, через що вйого діях бездіяльності не було. 9.1. На спростування висновків слідчого судді ОСОБА_6 зазначив в апеляційній скарзі, що ухвала слідчого судді є незаконною, невмотивованою, необґрунтованою та прийнятою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, але при цьому не навів жодних фактів на підтвердження своїх доводів (а. с. 39-58). Крім того, в апеляційній скарзі зазначено про порушення правил авторозподілу справ та безпідставний розгляд скарги за відсутності його адвоката. 9.2. За підсумками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

10. Так, КПК не регламентує повноваження слідчого судді у ситуації, коли має місце багаторазове (повторне) оскарження особою бездіяльності уповноважених суб`єктів щодо невнесення відомостей до ЄРДР за різними по даті подання, але подібними за змістом заявами про одне й те саме кримінальне правопорушення, за наслідками чого (1) суд виносив рішення та (2) ці судові рішення набрали законної сили. 10.1. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. цього Кодексу (ч. 6 ст. 9 КПК). 10.2. Тому, в разі надходження до суду повторної скарги на невнесення до ЄРДР відомостей про одне й те ж саме кримінальне правопорушення, питання щодо невнесення яких вже було предметом судового контролю з боку слідчого судді, суду належить її вирішити на підставі ч. 6 ст. 9 КПК, виходячи із таких загальних засад кримінального провадження як верховенство права та обов`язковість судових рішень (п. п. 1, 14 ч. 1 ст. 7 КПК).

11. Зокрема, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/ (ст. 8 КПК). 11.1. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини /далі - Конвенція/, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (п. 61 рішення ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» / Brumarescu v. Romania, заява №28342/95; п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» / Khristov v. Ukraine, заява №24465/04). 11.2. Правова певність (юридична визначеність) передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Саме лише існування двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду (п. 52 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Рябих проти Росії» / Ryabykh v. Russia, заява №52854/39). 11.3. Захист від дублювання кримінального провадження є однією з конкретних гарантій, пов`язаних із загальною гарантією справедливого судового розгляду у кримінальному провадженні згідно зі ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 09.03.2006 щодо прийнятності заяви у справі «Братякін проти Росії» / Bratyakin v. Russia, заява №72776/01). 11.4. Принцип правової визначеності також гарантує певну стабільність у правових ситуаціях і сприяє довірі суспільства до судів. Така довіра, безперечно, є однією з найважливіших складових існування держави, заснованої на верховенстві права (п. 107 рішення ЄСПЛ від 12.01.2016 у справі «Борг проти Мальти» / Borg v. Malta, заява №37537/13).

12. Водночас відхід від зазначеного принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (п. 52 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Рябих проти Росії» / Ryabykh v. Russia, заява №52854/39). 12.1. Так, відступ від принципу правової визначеності є необхідним і виправданим у разі виявлення суттєвого недоліку попереднього провадження, який може вплинути на результат справи, або у випадках, коли є необхідність забезпечити відшкодування (у контексті виконання рішень ЄСПЛ) (п. 62 рішення ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «Морейра Феррейра проти Португалії» / Moreira Ferreira v. Portugal, заява №19867/12). 12.2. Отже, за відсутності вагомих й непереборних обставин повторний розгляд та винесення у справі нового рішення судом, який щодо тих самих вимог тієї ж особи уже висловлював власну позицію, буде суперечити принципу юридичної визначеності.

13. Як встановлено у ході вивчення матеріалів справи, ОСОБА_6 вже оскаржував, на його думку, бездіяльність НАБУ щодо невнесення до ЄРДР відомостей щодо можливого вчинення кримінальних правопорушень суддею Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_7 , передбачених ч. 2 ст. 364 КК та ч. 1 ст. 366 КК (а. с. 86-97). 13.1. Зокрема, у його першій заяві до НАБУ йшлося про факти, які заявник кваліфікує як злочини, згідно з якими зазначеним слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва 06.07.2022 у справі №761/11289/22 (провадження №1-кс/761/6327/2022) було частково скасовано арешт майна, накладений ухвалою від 14.11.2017 у справі №761/40673/17 (провадження №1-кс/761/25818/2017) у кримінальному провадженні №42016000000001125 від 26.04.2016 (а. с. 89-97, 103-110). 13.2. Водночас у його другій заяві до НАБУ також йшлося про ті ж самі факти, що й у першій заяві (а. с. 98-102). 13.3. Ураховуючи, що відомості про кримінальне правопорушення за першою заявою ОСОБА_6 (а. с. 89-97), яка є тотожною з другою (а. с. 98-102), не були внесені до ЄРДР, у зв`язку з чим він вже звертався до порядку судового оскарження, за наслідками чого 31.07.2023 Апеляційна палата постановила ухвалу в справі №991/6488/23 (провадження №11-сс/991/531/23) про залишення без змін ухвали слідчого судді від 21.07.2023 стосовно відмови в задоволенні скарги заявника (а. с. 86-88), то суд апеляційної інстанції не може відступити від попередніх висновків, згідно з якими відсутні підстави для задоволення його скарги. 13.4. Адже, в справі №991/6488/23 суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_6 у своїх заяві та скарзі не навів достатніх відомостей, які б могли свідчити про вчинення слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_7 кримінальних правопорушень (а. с. 86-97). 13.5. І хоча колегія суддів вважає висновки слідчого судді стосовно неможливості оскарження бездіяльності директора НАБУ помилковими, але вказане не змінює висновку апеляційного суду щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної ухвали, так як не може бути скасоване правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля принципу правового пуризму, тобто лише з формальних підстав (п. 38 рішення ЄСПЛ від 23.07.2009 у справі «Сутяжник проти Росії» / Sutyazhnik v. Russia, заява №8269/02).

14. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що: (1) права ОСОБА_6 вже були захищені судом в порядку, передбаченому КПК; (2) дії ОСОБА_6 мають ознаки зловживання правом на подання скарги в порядку, визначеному п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК. 14.1. У зв`язку із цим слідчий суддя повинен був припинити провадження за скаргою ОСОБА_6 , шляхом залишення її без розгляду по суті, а не прийняття рішення про відмову у її задоволенні. Адже повторний розгляд питання, ініційованого заявником, щодо якого наявне остаточне судове рішення, суперечить правовій визначеності як складовій принципу верховенства права. 14.2. Ураховуючи практику ЄСПЛ і зважаючи на те, що наслідками залишення скарги без розгляду так само як і відмови у її задоволенні по суті є неможливість задоволення вимог особи, то у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

15. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК. 15.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК). 15.2. Ураховуючи наведене, слід поновити строк на апеляційне оскарження, але в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити. Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 303, 304, 310, 369, 370, 376, 392, 393, 395, 404, 405, 407, 418, 422, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Поновити ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 липня 2023 року - без змін. Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4