Постанова 4851 № 480/9208/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2023 р. Справа № 480/9208/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мінаєвої О.М. суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 року, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, м. Суми, повний текст складено 10.02.23 року у справі № 480/9208/21 за позовом акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування наказу, припису та постанови, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг" (далі - позивач, АТ "СМНВО - Інжиніринг"), звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Сумській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Управління Держпраці у Сумській області про проведення інспекційного відвідування від 12.07.2021 № 678; - визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Сумській області про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 15.07.2021 № СМ 2519/200/505/АВ/П; - визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 30.08.2021 № СМ 2519/200/505/АВ/П/ТД-ФС. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 року у справі № 480/9208/21 адміністративний позов акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування наказу, припису та постанови задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Сумській області про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 15.07.2021 № СМ 2519/200/505/АВ/П. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Сумській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 30.08.2021 № СМ 2519/200/505/АВ/П/ТД-ФС. У задоволенні інших вимог відмовлено. Відповідач, Управління Держпраці у Сумській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 року у справі № 480/9208/21 скасувати в частині задоволення позову та в цій частині прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що в ході інспекційного відвідування акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг" встановлено фактичне допущення до роботи двох працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без оформлення трудового договору, чим порушено вимоги частини 4 статті 24 КЗпП України. Зазначає, що факт виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 робіт підвищеної небезпеки (робіт на висоті) підтверджується повідомленнями про нещасний випадок та пояснювальними записками ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , де вказано про підйом потерпілих разом з ОСОБА_3 вертикально на горизонтальній площадці обслуговування; листом Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико- санітарної допомоги №2» СМР від 13.07.2021р. №05-21/1331, згідно з яким « ОСОБА_2 звернувся на прийом до лікаря-терапевта 01.07.2021р. з приводу травми отриманої на виробництві 25.06.2021р. Зі слів пацієнта 25.06.2021 р. під час обслуговування станка впав з висоти близько 3,0 м на металеву поверхню»; коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, у відкритому 26.06.2021р. кримінальному провадженні за номером 12021205520000856, відповідно до якого «25.06.2021р. ОСОБА_2 , працюючий на посаді розточника у ПАТ «СМВНО Інжиніринг» під час виконання робіт з підвищеної небезпекою на вищевказаному підприємстві внаслідок падіння з висоти отримав травму у вигляді перелому верхньої третини правого стегна»; протоколом огляду місця події, де зазначено, що «висота розміщення площадки обслуговування верстату з програмним керуванням інвентаризаційний номер 33418 від її положення до підлоги становить 3 метра 75 сантиметра». Зазначає, що до виконання робіт на висоті можуть бути залучені виключно особи, які пройшли професійний добір, медичний огляд, спеціальне навчання та перевірку знань з охорони праці та протипожежної безпеки, а обов`язки щодо створення безпечних умов для виконання робіт покладаються виключно на роботодавця, а отже особа, яка не є працівником, не може залучатись до виконання робіт на висоті, тому вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не мали права виконували роботи підвищеної небезпеки. Вважає, що Управлінням Держпраці у Сумській області законно проведено перевірку позивача, а тому наявні підстав для накладення штрафу за порушення трудового законодавства на позивача та винесення припису про усунення порушень законодавства. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі статті 259 Кодексу законів про працю України, підпункту третього пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» (далі - Порядок № 823), Положення про Управління Держпраці у Сумській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03 серпня 2018 року № 84, Управління Держпраці у Сумській області видано наказ про проведення інспекційного відвідування № 678 від 12.07.2021 р. та направлення № 611 від 12.07.2021 р. на проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками. Один примірник направлення №611 від 12.07.2021 р. отримано представником позивача 13.07.2021 р., а саме начальником відділу кадрів ОСОБА_4 , про що свідчить штамп вхідної кореспонденції та особистий підпис отримувача. 13.07.2021 р. представнику позивача була надана вимога про надання документів №611/200/НД, у відповідь на яку позивачем було надано наказ про призначення директора, копію виписки/витягу з ЄДР, копії документів, що підтверджують виконання робіт ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь товариства, а також письмові пояснення керівника щодо виконання робіт ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15 липня 2021 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Лисенко В.М. було складено акт перевірки №СМ2519/200/АВ, в якому було зазначено, що під час інспекційного відвідування встановлено, що генеральним директором АТ "СМНВО - Інжиніринг" ОСОБА_5 фактично допущено до роботи ОСОБА_1 .. ОСОБА_2 без оформлення трудового договору, чим порушено вимоги частини четвертої статі 24 КЗпП України, згідно з якою, працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної і політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу її порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зокрема, з інформації, яка міститься в повідомленні про нещасний випадок/гостре професійне захворювання (отруєння) та письмових поясненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , встановлено, що 25.06.2021 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для відновлення токарно-карусельного верстату 50 DVS 23-400/500/550-400/250 піднялися на горизонтальній площадці обслуговування, що є невід`ємною частиною верстату для огляду електродвигуна та редуктора, які знаходяться на верхній частині верстату (на висоті понад 5 метрів). Перебуваючи на максимальній висоті, площадка обслуговування наклонилася в бік, в результаті чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 впали на підлогу та отримали травми різного ступеню тяжкості. Враховуючи виконання робіт ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території та на обладнанні АТ "СМНВО - Інжиніринг" в межах режиму роботи та спільно з працівниками товариства, враховуючи допуск до об`єкту підвищеної небезпеки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , інспектором праці винесено вимогу щодо надання документів, що підтверджують належне оформлення трудових відносин з потерпілими. На підтвердження належного оформлення відносин з потерпілим ОСОБА_1 головному державному інспектору було надано договір підряду №109/210010В від 02.06.2021 р., а з ОСОБА_2 - договір про надання послуг №109/2100064 від 19.03.2021р. На підставі ч. 3 ст. 837 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про охорону праці», постанови від 26 жовтня 2011 року № 1107 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» інспектор дійшов висновку, що роботи на висоті є роботами підвищеної небезпеки та можуть виконуватись виключно працівниками на підставі трудового договору, які пройшли професійний добір, медичний огляд, спеціальне навчання та перевірку знань з охорони праці та протипожежної безпеки, а обов`язки щодо створення безпечних умов для виконання робіт покладаються виключно на роботодавця, який подав декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, а не фізичні особи за договором підряду. Крім того, 15.07.2021 р. відповідачем було складено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №СМ2519/200/505/АВ/П та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №СМ2519/200/АВ/П. 16.07.2021 р. разом із супровідним листом вказані документи, у двох примірниках кожен, були відправлені позивачу рекомендованим листом з описом вкладення - номер накладної 4002202793735. Згідно з трекінгом відправлення, доступ до якого розміщеній на офіційному сайті Укрпошти, 16.07.2021 р. відправлення прийняте, а 31.07.2021 р. було прийнято рішення про повернення за зворотньою адресою у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання. 04.08.2021 р. відправлення було повернуто в Управлення. Керуючись статтею 265 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, 30 серпня 2021 року начальником Управління Семеногом Ю.Д. було винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №СМ2519/200/505/АВ/П/ТД-ФС, якою накладено на АТ «СМНВО - Інжиніринг» штраф у розмірі 120000 гривень, у зв`язку з порушенням позивачем вимог частини четвертої статті 24 КЗпП України (допущення до роботи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без оформлення трудового договору). Вказана постанова була направлена товариству з супровідним листом №18-28/04/7103/2021 від 31.08.2021р. та отримана ним 03.09.2021 (вхідний номер 1422 від 03.09.2021р). Не погоджуючись із наказом Управління Держпраці у Сумській області про проведення інспекційного відвідування від 12.07.2021 № 678, приписом про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 15.07.2021 № СМ 2519/200/505/АВ/П та постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 30.08.2021 № СМ 2519/200/505/АВ/П/ТД-ФС, позивач звернувся до суду з позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів факт допуску позивачем до роботи працівників без укладення з ними трудових договорів, а тому оскаржувані постанова та припис про усунення порушень відповідачем були прийняті необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України). Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. У відповідності до частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Такими повноваженнями, у відповідності до Порядку №509 та Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 наділений відповідач. Посилаючись на вказані норми, відповідач стверджує, що позивач повинен нести відповідальність, що передбачена ст. 265 КЗпП України, оскільки директором підприємства ОСОБА_5 допущено до роботи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без оформлення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, прийнятті працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України. Колегія суддів не погоджується з висновком відповідача щодо встановленого під час перевірки факту допущення позивачем до роботи без укладення трудового договору вищевказаних осіб, виходячи з наступного. З матеріалів справи встановлено, що у березні та червні 2021 року між позивачем та фізичними особами - підрядниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено цивільно-правові договори (договори підряду), згідно з якими виконавці зобов`язувались виконати роботу замовнику в обсязі і на умовах, передбачених цими договорами, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити дану роботу (т. 1 а.с. 19-25). Відповідно до п.1.1-1.3 договору підряду №109/210010В від 02.06.2021 р., укладеного між позивачем (замовником) та ОСОБА_1 (підрядником), підрядник зобов`язується виконати і передати замовнику роботи, перелічені у пункті 3.2 договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити підряднику роботи на умовах, в порядку та у строки, встановлені договором. Договір є цивільно-правовим, відносини по ньому не регулюються трудовим законодавством України. Підрядник виконує роботи на свій ризик, не підпадає під дію Правил внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємстві замовника і не має права на отримання допомоги по соціальному страхуванню. Відповідно до п.2.1 договору від 02.06.2021 р. загальна вартість договору включає в себе ціну робіт з урахуванням податку на доходи фізичних осіб, військового збору, що підлягають сплаті підрядником до бюджетів України. Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору від 02.06.2021 р. підрядник виконує роботи в період з 01.06.2021 р. до 30.06.2021 р. Сторони зобов`язуються провести приймання-передачу виконаних робіт, відповідно до розділу 4 даного Договору. Підрядник виконує роботи на виробництві замовника в об`ємі і терміни, вказані у Додатку №1 до цього Договору. Роботи виконуються підрядником відповідно до вимог замовника до цього виду робіт. Розділом 4 договору передбачено підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, після чого зобов`язання підрядника за договором вважаються виконаними, а зобов`язання замовника за договором вважаються виконаними з моменту отримання підрядником оплати за договором і приймання замовником виконаних робіт. Додатком №1 до договору від 02.06.2021 р. визначено види, об`єм і терміни виконання робіт: «дефектація приводів та систем управління обладнання з метою відновлення його працездатності згідно з переліком», найменування обладнання «багатофункціональний токарний станок з ЧПУ…» та «карусельний ОЦ з ЧПУ…», ціна 9000 грн., термін - до 17.06.2021 р. та до 30.06.2021 р. (т. 2, а.с. 60). 17.06.2021 р. та 30.06.2021 р. за вказаним договором були складені та підписані акти прийому-передачі виконаних робіт (т. 2, а.с. 74-75). Також з матеріалів справи встановлено, що 19.03.2021р. між позивачем (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець) був укладений договір надання послуг №109/2100064, відповідно до п.1.1 - 1.3 якого виконавець зобов`язується виконати і передати замовнику роботи, перелічені у пункті 3.2 договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконавцю роботи на умовах, в порядку та у строки, встановлені договором. Договір є цивільно-правовим, відносини по ньому не регулюються трудовим законодавством України. Виконавець виконує роботи на свій ризик, не підпадає під дію Правил внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємстві замовника і не має права на отримання допомоги по соціальному страхуванню. Відповідно до п. 2.1 договору від 19.03.2021 р. загальна вартість договору включає в себе ціну робіт з урахуванням податку на доходи фізичних осіб, військового збору, що підлягають сплаті підрядником до бюджетів України. Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору підрядник виконує роботи в період з 22.03.2021 р. до 30.06.2021 р. Виконавець надає методичні та практичні консультації із читання технічної документації, ведення процесу оброблення з пульта керування складних деталей з великою кількістю переходів, що вимагають переустановлення деталей та комбінованого кріплення їх по 6-7 квалітетам на станках з програмним керуванням, оброблення пробних деталей після налаштування. Роботи виконуються виконавцем відповідно до вимог замовника до цього виду робіт. Розділом 4 договору передбачено підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, після чого зобов`язання підрядника за договором вважаються виконаними, а зобов`язання замовника за договором вважаються виконаними з моменту отримання підрядником оплати за договором і приймання замовником виконаних робіт. 30.04.2021 р., 31.05.2021 р. та 01.07.2021 р. за вказаним договором були складені та підписані акти прийому-передачі виконаних робіт (т. 2, а.с. 76-78). Тобто, відповідно до укладених договорів між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов останніх та підписано сторонами, а факт виконання відповідних робіт з боку підрядників засвідчується актами прийому виконаних робіт, підписаних їх сторонами. Колегія суддів зазначає, що в договорах від 02.06.2021 р. та від19.03.2021 р. (п.п. 1.2, 1.3) зазначено про те, що договори є цивільно-правовими, відносини по ним не регулюються трудовим законодавством України. Підрядник виконує роботи на свій ризик, не підпадає під дію Правил внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємстві замовника і не має права на отримання допомоги по соціальному страхуванню. В свою чергу, договори не містять обов`язку виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години; обов`язку підприємства визначити робоче місце виконавцям; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу. Необхідність укладення цивільно-правових договір з даними особами, як встановлено судом, обумовлювалась відсутністю в штатному розписі позивача відповідних штатних одиниць. У разі ж виникнення виробничої необхідності потрібні фахівці залучаються до виконання конкретних обсягів робіт на підставі цивільно-правових договорів підряду. Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Колегія суддів встановила, що предметом вищенаведених договорів з урахуванням додатків до договорів є переважно виконання роботи на чітко визначеному об`єкті на встановлений термін. У відповідності до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Згідно умов укладених договорів підрядники отримують винагороду згідно актів прийому-здачі роботи, в яких безпосередньо визначено ціну винагороди. Таким чином, умови договорів стосовно визначення ціни не суперечать вимогам діючого законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 850 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. На виконання зазначених приписів, замовник передбачив відсутність підпорядкованості правилам внутрішнього трудового розпорядку, та поклав обов`язок організації процесу виконання робіт з використанням власних засобів на виконавця, таким чином надавши йому можливість вільно обирати зручний для роботи час. Отже, підрядники самостійно в межах встановлених строків договору визначали порядок та окремі етапи роботи, при цьому правила внутрішнього розпорядку позивача на них не розповсюджувалися. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Конституційним правом, важливим для визначення господарських правовідносин, є право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, закріпленест.42 Конституції України. Правопорядок у сфері господарювання визначається також комплексом соціальних прав, закріплених Конституцією, насамперед, це право кожного на працю, які він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Тобто, громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали конституційне право укладати цивільно-правові договори та відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України виконувати зобов`язання, передбачені умовами даних договорів. Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач правильно оформив правовідносини, що виникли між ним та громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зобов`язаними здійснити роботи з обслуговування відповідних станків та надання внаслідок цього консультацій. Водночас, відповідач приймаючи рішення щодо притягнення позивача до відповідальності, повинен був врахувати всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, тобто рішення повинно бути обґрунтованим, як це передбачено ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, колегія суддів зазначає, що Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. За договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. В даному випадку, предметом вищенаведених договорів, з урахуванням додатків до них, є виконання роботи на чітко визначених об`єктах з чітко встановленими термінами. Крім того, основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Умовами договорів підряду, в даному випадку, зазначено, що підрядники не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку. Тобто, підрядники, в даному випадку, самостійно в межах встановлених строків договору визначали порядок роботи. За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. В свою чергу, за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Згідно з умовами укладених договорів в даному випадку, підрядники отримували винагороду після виконання роботи та складання актів прийому-здачі роботи, в яких безпосередньо визначено ціну винагороди, а не заробітну плату. У цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України). Умовами цивільно-правової угоди, укладеної між позивачем та підрядниками, передбачено, що підрядник повинен самостійно організувати та нести відповідальність за організацію та виконання роботи з урахуванням вимог техніки безпеки з охорони праці. Замовник не несе відповідальності за невиконання вказаних вимог підрядником. Зазначені умови притаманні саме договору підряду. Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України. Таким чином, досліджуючи договори підряду, укладені між позивачем та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що за своїм предметом та умовами вони є цивільно-правовими, а не трудовими. При цьому, відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови та припису не було прийнято вказані вище обставини до уваги. Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладених в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а, від 27.07.2023 року у справі № 160/6104/19. Колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги стосовно того, що роботи за цивільно-правовими угодами, зокрема, укладеними з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , включають в себе роботи на висоті, які є роботами підвищеної небезпеки та можуть виконуватись виключно працівниками, які пройшли професійний добір, медичний огляд, спеціальне навчання та перевірку знань з охорони праці та протипожежної безпеки, а обов`язки щодо створення безпечних умов для виконання робіт покладаються виключно на роботодавця, а отже вказані особи, які не є працівниками, не могли бути залучені до виконання робіт на висоті, з наступних підстав. Відповідно до п. 6 Додатку 6 Порядку №1107 до видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці, відносяться роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра. Разом з тим, твердження щодо того, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виконували роботи на висоті понад 1,3 метри не свідчить про те, що такі роботи здійснювалися саме у межах трудових відносин. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Колегія суддів встановила, що інспекційне відвідування акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг" проведено з питання щодо дотримання трудового законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками. У зв`язку з чим, на переконання суду, посилання відповідача на наявність чи відсутність відповідної дозвільної документації (декларації відповідності), що не було предметом перевірки, є безпідставним. Також, колегія суддів не приймає посилання в апеляційній скарзі на те, що виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 робіт підвищеної небезпеки (робіт на висоті) підтверджується повідомленнями про нещасний випадок та пояснювальними записками ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , де вказано про підйом потерпілих разом з ОСОБА_3 вертикально на горизонтальній площадці обслуговування; листом Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» СМР від 13.07.2021р. №05-21/1331, згідно з яким « ОСОБА_2 звернувся на прийом до лікаря-терапевта 01.07.2021р. з приводу травми отриманої на виробництві 25.06.2021р. Зі слів пацієнта 25.06.2021р. під час обслуговування станка впав з висоти близько 3,0 м на металеву поверхню». Зокрема, у розумінні Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 337, належними доказами, що підтверджують нещасний випадок, є складений відповідною комісією акт, в сукупності з іншими матеріалами розслідування нещасного випадку, в тому числі висновків про діагноз. Проте, з матеріалів справи встановлено, що під час вирішення питання щодо виконання підрядниками робіт на висоті були використані лише повідомлення про нещасний випадок/гостре професійне захворювання (отруєння), відповідь на лист відповідача з лікарні та пояснювальні записки ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , надані у незавершеному розслідуванні нещасного випадку (т.1, а.с.13-18, т.2, а.с.61-62). Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано до матеріалів справи достатніх доказів того, що позивач вчинив дії щодо допуску ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до роботи без оформлення трудового договору, які підпадають під ознаки вказаного порушення. Отримавши під час перевірки докази, які потребували додаткової перевірки, інспектор не був позбавлений можливості зібрати інші докази, в тому числі, фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки, відібрати пояснення від осіб, з яким були укладені договори, в тому числі щодо встановленні факту роботи на висоті понад 1,3 метри, зібрати інші докази, які у своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про наявність факту порушення позивачем трудового законодавства. Посилання в апеляційній скарзі на короткий виклад обставин у кримінальному провадженні № 12021205520000856, відповідно до якого «25.06.2021 р. ОСОБА_2 , працюючий на посаді розточника у ПАТ «СМВНО Інжиніринг», під час виконання робіт з підвищеної небезпекою на вищевказаному підприємстві внаслідок падіння з висоти отримав травму у вигляді перелому верхньої третини правого стегна», та на протокол огляду місця події, де зазначено, що «висота розміщення площадки обслуговування верстату з програмним керуванням інвентаризаційний номер 33418 від її положення до підлоги становить 3 метра 75 сантиметра», як на доказ порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, колегія суддів не приймає, оскільки порушення законодавства про працю повинне бути встановленим інспектором Управління Держпраці під час інспекційного відвідування. Відібрані пояснення особи у кримінальному провадженні не можуть вважатися допустимими доказами правопорушення законодавства про працю. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 04 листопада 2021 року у справі № 420/6528/18. Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач не довів факт допуску позивачем до роботи працівників без укладення з ними трудових договорів, оскільки у цьому випадку також порушено принцип безпосередності встановлення обставин, внаслідок чого надані представником відповідача копії документів з кримінального провадження не можуть вважатися допустимими доказами правопорушення законодавства про працю. У відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактичний допуск до роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без укладення трудових договорів не був підтверджений належними та допустимими доказами, оскаржувані постанова та припис про усунення порушень відповідачем не були прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому не може відповідати критеріям правомірності, визначених у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування припису Управління Держпраці у Сумській області про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 15.07.2021 № СМ 2519/200/505/АВ/П та визнання протиправним та скасування постанови Управління Держпраці у Сумській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 30.08.2021 № СМ 2519/200/505/АВ/П/ТД-ФС. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 року у справі № 480/9208/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Сумській області залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 року у справі № 480/9208/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський Постанова складена в повному обсязі 06.09.23 р.