Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/9767/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/9767/23 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М. Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 вересня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Галацевич О.М., Григорусь Н.Й., за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/9767/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист цивільного права та інтересу недодержання вимог закону при розгляді заяви від 10 лютого 2022 року та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 26 липня 2023 року, постановлену під головуванням судді Семенцової Л.М. в м. Житомирі, в с т а н о в и в : У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради у якому просив визнати правочин недійсним з недодержанням вимог закону при розгляді заяви від 10 лютого 2022 року та стягнути з відповідача на його користь 100000 грн на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що на його звернення 10.02.2022 року до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 з метою оформлення права власності на земельну ділянку проектом рішення Житомирської міської ради «Про відмову суб`єктам земельних відносин у наданні дозволів на розроблення документацій із землеустрою» позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення документацій із землеустрою згідно з додатком. Зазначений проект та рішення 20-ї сесії Житомирської міської ради від 14.07.2022 року № 541 позивач вважає незаконними. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 26 липня 2023 року відмовлено у відкритті провадження по даній цивільній справі. Роз`яснено позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду за встановленою підсудністю до Богунського районного суду м. Житомира. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції незаконно відмовив йому у доступі до правосуддя, незаконно відмовив у розгляді вимог позовної заяви за правилами цивільного судочинства, не надав правової оцінки порушенням, допущеним відповідачем при розгляді заяви від 10 лютого 2022 року, не вірно застосував норми процесуального права та не врахував обставин, на які позивач посилався у позовній заяві, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 2 ч.1 ст.4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. За правилами п.1 ч.1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Із наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Ознаками приватно-правових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. З матеріалів справи вбачається, що 10 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав заяву до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 з метою оформлення права власності на земельну ділянку проектом рішення Житомирської міської ради «Про відмову суб`єктам земельних відносин у наданні дозволів на розроблення документацій із землеустрою» позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення документацій із землеустрою згідно з додатком. 22 серпня 2022 року Виконавчий комітет Житомирської міської ради повідомив ОСОБА_2 , що чиним земельним законодавством України не передбачено питання «погодження місяця розташування земельної ділянки» при розгляді заяв громадян про надання дозволів щодо відведення земельних ділянок, та як наслідок, відносно звернення від 10.02.2022 такого документу у Департаменті не створювалося, надати його копію немає можливості. Таким чином, спір між сторонами виник на етапі надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачем, як уповноваженим органом місцевого самоврядування. Відповідно до ч.5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Ухвалюючи судове рішення в даній справі, суд першої інстанції врахував, що даний спір є публічно-правовим, а відтак останній підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. У свою чергу, вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає розгляду адміністративним судом за правилами частини п`ятої статті 21 КАС України. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 08 квітня 2020 року у справі №180/1560/16-а (провадження №11-1123апп19) висловлювала правову позицію про те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди розглядаються за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Отже, позивач оскаржує дії суб`єкта владних повноважень та просить відшкодувати спричинену йому шкоду й звернувся до суду із позовом про захист свого інтересу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га. За таких обставин, відшкодування моральної шкоди заявлено в одному провадженні з вимогами вирішити публічно-правовий спір, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами є адміністративно-правовими та справа підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства. Наразі між сторонами речові приватно-правові відносини не виникли. На даний час захист інтересу в отриманні земельної ділянки у власність, ще не реалізовано. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 26 листопада 2021 року у справі справа №295/5101/21 (провадження №61-16527св21). Крім того, суд першої інстанції вірно роз`яснив позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Доводи апеляційної скарги зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального та процесуального права і незгоди з висновками суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачає. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 26 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 06 вересня 2023 року. Головуючий Судді