Постанова 4807 № 314/1612/22

Дата документу 29.08.2023 Справа № 314/1612/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/1310/23 Головуючий у 1-й інстанції: Кіяшко В.О. Є.У.№ 314/1612/22 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 серпня2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Кочеткової І.В., суддів: Дашковської А.В., Кримської О.М., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «СЕНС БАНК», треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального Шаповалова Олена Георгіївна, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення нотаріуса, поновлення права власності, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 квітня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, який в ході розгляду справи уточнювала, про визнання протиправним та скасування рішення нотаріуса, поновлення права власності. В обґрунтування позову зазначала, що 25.05.2007 між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 310-07П005-К, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 20 000 доларів США. У забезпечення виконання зобов`язання за вищевказаним кредитним договором того ж дня між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки за № 310-07П005-1, відповідно до якого передано в іпотеку житловий будинок з відповідними господарчими і побутовими будівлями і спорудженнями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Боржник ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором виконувала не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість. 20.11.2015 ПАТ «Укрсоцбанк» у відповідності до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України пред`явив позичальнику вимогу про дострокове погашення кредитного зобов`язання в строк не менше ніж 30 днів. Таким чином кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання і строк дії кредитного договору. Боржник не виконала дану вимогу банку, а тому у кредитора виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки протягом трьох років, починаючи з дня наступного після закінчення строку наданого боржнику для дострокового виконання кредитних зобов`язань, тобто з 20.12.2015, але кредитор ПАТ «Укрсоцбанк» цим правом не скористався. Згодом правонаступником по кредитному договору став АТ «Альфа-Банк», який 05.08.2020 звернувся до суду з позовом до іпотекодавця ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості та на підтвердження своїх вимог долучив претензію кредитора від 20.11.2015. За результатом розгляду справи рішенням Вільнянського районний суд Запорізької області 21.10.2021 вимоги АТ «Альфа-Банк» залишені без задоволення. Рішення суду оскаржене не було та набрало законної сили. 11.01.2022 приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Шаповалова О.Г. зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за АТ «Альфа-Банк» на будинок АДРЕСА_1 . Позивач вважає реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк» протиправною, оскільки на час зазначеної реєстрації права власності на будинок набрало законної сили рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 21.10.2021 по справі № 314/3319/20, яким відмовлено у зверненні стягнення на предмет іпотеки. Крім того, позивач зазначає, що при вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом було порушено «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», який затверджено наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5. Також, позивач звертає увагу на те, що 07.06.2014 набрав чинності Закон України №1304-VII «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1, яким передбачено, що не може бути примусово стягнуто (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави або предметом іпотеки згідно статті 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання майнового поручителя, а також за умови, що загальна площа такого нерухомого майна не перевищує площу 250 м2 для житлового будинку. Пунктом 4 вказаного закону передбачено, що протягом дії цього закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62795125 від 11.01.2022, прийняте приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального Запорізької області Шаповаловою Оленою Георгіївною щодо реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714. Поновлено за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в РПВН 17929132, на підставі ухвали суду, серія та номер: б/н, виданий 10.12.2003, видавник: Вільнянський районний суд Запорізької області. Судове рішення мотивовано тим, що у державного реєстратора були відсутні підстави для проведення державної реєстрації права власності на вказаний будинок за Банком, оскільки на час проведення державної реєстрації діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Не погоджуючись з рішенням суду, АТ «СЕНС БАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував норми Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки вказаний Закон втратив чинність до здійснення державної реєстрації право власності на спірне майно. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Валочкін В.В., зазначає, що судовим рішенням від 21.10.2021 Банку було відмовлено у зверненні стягнення на предмет іпотеки за пропуском строку позовної давності. Судове рішення набрало законної сили і є обов`язковим для виконання, у тому числі і для приватного нотаріуса. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представників сторін і приватного нотаріуса, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Встановлено, що 25.05.2007 між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 310-07П005-К, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 20 000 доларів США з виплатою 13% річних зі строком повернення до 24.05.2018 шляхом внесення щомісячних платежів у строки і у розмірах, передбачених графіком погашення кредиту. Відповідно до п.4.5 кредитного договору у разі невиконання позичальником обов`язків .Ю у тому числі із внесення щомісячних платежів, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції. У п.7.3 кредитного договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (а.с.65-67). У забезпечення виконання зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, 25.05.2007 між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки за № 310-07П005-1, відповідно до якого передано в іпотеку житловий будинок з відповідними господарчими і побутовими будівлями і спорудженнями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.61-63). Боржник ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором виконувала не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої станом на 19.11.2015 становив 20 025, 11 доларів США, із яких: за тілом кредиту 18 328 доларів США, за відсотками 1 697, 11 доларів США. 20.11.2015 ПАТ «Укрсоцбанк» пред`явив позичальнику і майновому поручителю вимогу про дострокове погашення кредитного зобов`язання в строк не менше ніж 30 днів і попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки в строк, передбачений ст.35 Закону України «Про іпотеку» (а.с.13). ОСОБА_2 , отримавши досудову вимогу Банку, кредит і нараховані проценти не повернула, а тому у кредитора виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки, починаючи з 20.12.2015, але кредитор ПАТ «Укрсоцбанк» цим правом не скористався. Згодом правонаступником по кредитному договору став АТ «Альфа-Банк», який 05.08.2020 звернувся до суду з позовом до іпотекодавця ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на будинок ОСОБА_1 . Рішенням Вільнянського районного суду від 21.10.2021 відмовлено АТ «Альфа-Банк» у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за пропуском строку позовної давності. Дане рішення суду оскаржене не було та набрало законної сили (а.с.8-12). 11.01.2022 приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Шаповалова О.Г. зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за АТ «Альфа-Банк» на будинок АДРЕСА_1 . Таким чином судом встановлено, що у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору № 310-07П005-К, Банк звернув стягнення на спірний будинок шляхом реєстрації за собою права власності в позасудовому порядку. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 62795125 від 11.01.2022, прийняте приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального Запорізької області Шаповаловою О.Г. У подальшому назву Банку змінено з АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що у державного реєстратора були відсутні підстави для проведення державної реєстрації права власності на вказаний будинок за Банком, оскільки на час проведення державної реєстрації діяв ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Дійшовши обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування державної реєстрації права власності за кредитором на предмет іпотеки, суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального і процесуального права, що за змістом ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України). Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Згідно із пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки. Відповідно до частин першої та третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Тобто законом чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання. Пунктом 4.1 іпотечного договору сторонами було погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 4.5 іпотечного договору сторонами було погоджено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в розмірі виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку» Згідно із частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону). Отже, за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку». Вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті). Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №

270. Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19)). У статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. Частиною першою статті 2 Закону 1952-IV передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частиною третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Частиною першої статті 10 Закону № 1952-IVвизначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус. Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). До матеріалів справи долучені докази надсилання АТ «СЕНС БАНК» на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги про усунення порушень від 13.08.2021 року та докази про отримання останніми вказаних вимог (а.с.68-84). Проте, у повідомлені від 20.11.2015 про дострокове погашення заборгованості, розмір заборгованості за кредитом визначено 20 025,11 доларів США (а.с.13). У повідомленні від 13.08.2021, яке Банк надсилав боржникові та іпотекодавцю, розмір заборгованості за кредитом зазначений 28 681, 99 доларів США. А у довідці від 15.12.2021, наданій Банком приватному нотаріусу, зазначено, що загальний розмір заборгованості за кредитом становить 39 970,07 доларів США. Вказані обставини свідчать про те, що Банк у порушення умов договору і вимог ст.1048 ЦК України продовжував нараховувати проценти за користування кредитом після пред`явлення у листопаді 2015 року досудової вимоги про дострокове повернення кредиту та закінчення строку кредитування. Приватний нотаріус не звернув уваги на те, що кредитор продовжував нараховувати проценти на суму заборгованості після закінчення строку дії кредитного договору, хоча право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Направивши позичальнику і майновому поручителю у листопаді 2015 року вимогу про дострокове повернення суми кредиту, Банк у відповідності до 4.5 кредитного договору визнав, що строк повернення кредиту настав, а отже право Банку нараховувати проценти за кредитом припинилося. Визнавши надані Банком документи такими, що є безспірними і достатніми для здійснення державної реєстрації, приватний нотаріус не обговорив питання про те, чи відповідає наданий Банком розрахунок заборгованості умовам кредитного і іпотечного договорів, чи здійснений він в межах строків позовної давності, чи не закінчився строк дії основного і іпотечного договорів. Крім того, згідно із пунктом 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку із виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину. На порушення вказаних вимог Порядку документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину, Банк приватному нотаріусу не надав, що сприяло неправомірному переходу права власності на іпотечне майно від майнового поручителя до кредитора. Під час здійснення державної реєстрації прав на іпотечне майно Банк не повідомив приватного нотаріуса про те, що судовим рішенням від 21.10.2021 у справі №314/3319/20 вимоги Банку про звернення стягнення на спірний предмет іпотеки залишені без задоволення. Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України). Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Наявність судового рішення, яке є обов`язковим і для Банку, і для приватного нотаріуса, про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки через пропуск кредитором строків позовної давності унеможливлює позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя. За вказаних обставин доводи ОСОБА_1 про неправомірність здійснення державної реєстрації права власності Банку на предмет іпотеки є обґрунтованими, а тому порушене право позивачки правомірно захищено судом першої інстанції в обраний останньою спосіб. Що стосуються доводів апеляційної скарги про безпідставність застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», то вказані доводи апеляційної знайшли своє підтвердження. Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» набрав чинності 07 червня 2014 року. Втім, 13 квітня 2021 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті». Вказаним Законом, згідно Прикінцевих та перехідних положень, 23 вересня 2021 року був скасований ЗУ №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» . На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та помилково застосував до спірних правовідносин Закон, який втратив чинність. За вказаних обставин оскаржуване рішення на підставі ст.376 ЦПК України підлягає зміні в частині нормативно-правового обґрунтування підстав задоволення позову. Оскільки за результатами апеляційного розгляду справи судове рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 залишено без змін, понесені Банком витрати зі сплати судового збору компенсації не підлягають. Керуючись ст. ст.374,376,381-384ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргуАкціонерного товариства «СЕНС БАНК» задовольнити частково. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 квітня 2023 року у цій справі змінити в частині нормативно - правового обґрунтування. В іншій частині рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 квітня 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 31 серпня 2023 року. Головуюча: І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська