Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/1212/23

30.08.23 22-ц/812/898/23 Справа №484/1212/23 Головуюча у 1-й інстанції Максютенко О. А. Провадження № 22ц/812/898/23 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 30 серпня 2023 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючої-судді: Ямкової О. О., суддів: Локтіонової О. В., Самчишиної Н. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану від його імені представницею ОСОБА_2 , на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 червня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Максютенко О. А. в залі суду в місті Первомайську Миколаївської області о 11 годині 35 хвилин із складанням його повного тексту, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про зменшення розміру аліментів, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів В С Т А Н О В И Л А: 28 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою та її уточненням, пред`явивши вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зміну розміру стягнутих з нього аліментів на користь кожної з відповідачок на утримання синів шляхом їх зменшення таким чином, щоб загальний розмір стягнутих з нього сум не перевищував 1/3 частини від усіх видів заробітку, тобто на кожну дитину приходилося по 1/6 частині від усього його доходу. Внаслідок чого просив зменшити розмір стягнутих з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були стягнуті за рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2016 року у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, та на користь відповідачки ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які були стягнуті з позивача на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2017 року у розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку позивача щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Відповідачкою ОСОБА_4 відзиву на позовну заяву не надано. Відповідачка ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру, стягнутих з нього аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_8 з 1/5 частини до 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), який обґрунтувала тим, що спільна дитина сторін відвідує додаткові заняття та спортивні секції, що потребує додаткових витрат, а ОСОБА_1 , як військовослужбовець покращив свій матеріальний стан, оскільки отримує стабільний підвищений заробіток. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2023 року постановлено про прийняття зустрічного позову ОСОБА_3 .. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 червня 2023 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено. Постановлюючи рішення про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів, суд виходив з того, що сторонами недоведена зміна сімейного та матеріального стану платника аліментів, як підстава для зміни розміру, стягнутих з нього аліментів на підставі попередніх судових рішень. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим ним обставинам справи, просить рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати, та ухвалити в цій частині нове, про задоволення його позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначав, що звертаючись з позовом до суду мав на меті не зменшення розміру аліментів, а приведення цього розміру до відповідності до частини 5 статті 183 СК України. Вказував, що загалом на утримання двох дітей він наразі сплачує більше 1/3 частини від свого заробітку (доходу), що на його думку суперечить вимогам закону, та не стосується його матеріального стану. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову учасниками справи не оскаржено. Письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідачками не надано. Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 4 та 28 серпня 2023 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи позивач є батьком двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.3-5). Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2016 року постановлено про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_9 в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.5). Згідно до рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2017 року змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 . Ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на його утримання 1/5 частини з усіх видів його заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.3-4). За змістом вищенаведених рішень, під час розгляду кожної із справ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх синів, судами враховано наявність у платника аліментів неповнолітньої дитини від іншої матері та факт проходження ним військової служби, як джерела постійного його доходу. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Відповідно до положень, що містяться у частинах 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою ВР України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року і набула чинності 27 вересня 1991 року) держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтями 180, 181 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3?) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3?) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Стаття 192 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснює, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Натомість, звертаючись до суду ОСОБА_1 , як на підставу свого позову посилався не на зміну майнового чи сімейного стану, а лише на бажання привести загальний розмір аліментів, що з нього стягуються до відповідності вимогам частини 5 статті 183 СК України, про що зазначив у змісті позовної заяви та апеляційної скарги. Між тим, такі доводи апеляційної скарги є помилковим тлумаченням законодавства, яке здійснено позивачем на свій розсуд, оскільки за положеннями частини 2 статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, внаслідок чого законодавством не передбачено визначення або обмеження граничного максимального розміру аліментів, які мають стягуватись на утримання дитини, на відміну від визначення законодавцем необхідного мінімуму на утримання дитини. За такого, суд першої інстанції проаналізувавши докази по цій справі в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, які регулюють підстави для зміни розміру аліментів, зокрема шляхом зменшення їх розміру, про що просив позивач у первісному позові, і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Інші доводи апеляційної скарги позивача та її представника зводяться до помилкового розуміння норм матеріального права, переоцінки обставин, вірно встановлених та оцінених судом першої інстанції, і на законність судового рішення у справі не впливають. За таких обставин, і відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України немає. Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені адвокаткою Рідош-Шаповал В. І., залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді О. В. Локтіонова Н. В. Самчишина